1. Установи та особи, на яких поширюється дія цієї Директиви, та їх директори і співробітники не повинні розкривати клієнту, якого це стосується, та третім особам факт того, що інформація була передана у відповідності зі статтями 22 та 23 або що може вестися, або ведеться розслідування по факту відмивання коштів чи фінансування тероризму.
2. Заборона, яку викладено в пункті 1, не стосується розкриття компетентним органам, про які йдеться в статті 37, включаючи саморегулюючі органи, або розкриття для правоохоронних цілей.
3. Заборона, викладена в пункті 1, не повинна перешкоджати розкриттю між установами держав-членів або третіх країн за умови, що вони відповідають вимогам, викладеним в статті 11 (1), які належать до тієї ж самої групи, як це визначено статтею 2 (12) Директиви 2002/87/ЄС ( 984_012-02 ) Європейського Парламенту та Ради Європи від 16 грудня 2002 року про додатковий нагляд за кредитними установами, страховими підприємствами та інвестиційними фірмами у фінансовому конгломераті.
4. Заборона, викладена в пункті 1, не повинна перешкоджати розкриттю між особами, визначеними в статті 2 (1) (3) (a) та (b), з держав-членів або третіх країн, які накладають вимоги, еквівалентні до тих, що викладені в цій Директиві, що виконують професійну діяльність в якості працівника або інакше, в межах однієї й тієї ж юридичної особи чи мережі. У цій статті "мережа" означає більшу структуру, до якої належить особа, та яка поділяє спільну власність, управління або відповідний контроль.
5. Для установ або осіб, визначених у статті 2 (1) (1), (2) або (3) (a) та (b) у випадках, пов'язаних з одним клієнтом або однією й тією ж операцією, що залучає дві або більше установи чи осіб, заборона, викладена в пункті 1, не повинна перешкоджати розкриттю між відповідними установами або особами, за умови, що вони знаходяться в державі-члені чи у третій державі, яка накладає вимоги, еквівалентні визначеним цією Директивою, та що вони належать до однієї й тієї ж професійної категорії та є суб'єктом однакових зобов'язань щодо професійної таємниці та захисту персональних даних. Інформаційний обмін має використовуватися лише з метою запобігання відмиванню коштів та фінансуванню тероризму.
6. Якщо особа, про яку йдеться в статті 2 (1) (3) (a) та (b), намагається відмовити клієнта від незаконної діяльності, це не може бути розкриттям в межах значення пункту 1.
7. Держави-члени інформують одна одну та Комісію про випадки, коли вони вважають, що третя держава відповідає умовам, визначеним пунктами 3, 4 та 5.