1. У разі обмежень, передбачених статтею 22 (1), якщо особа визначена статтею 2 (1) (3) (a), та (b), держави-члени можуть призначати відповідний саморегулюючий орган для відповідних професій як орган, який замість ПФР слід інформувати в першій інстанції. Без упередженості щодо пункту 2 визначений саморегулюючий орган передає у таких випадках інформацію до ПФР швидко та повністю.
2. Держави-члени не зобов'язані застосовувати вимоги, зазначені статтею 22 (1), до нотаріусів, незалежних професійних юристів, аудиторів, зовнішніх бухгалтерів та податкових радників щодо інформації, яку вони отримують від одного зі своїх клієнтів у процесі засвідчення правого статусу свого клієнта або під час виконання завдання, захисту або представництва свого клієнта у судовому процесі чи у зв'язку з судовим провадженням, включаючи пораду щодо ініціювання або уникнення провадження незалежно, чи була така інформація отримана до, під час або після такого провадження.