1. Якщо держава-член дозволяє кредитній та фінансовій установі, визначеній у статті 2 (1) (1) або (2), розташованій на її території, покладатись на третю сторону всередині країни, ця держава-член повинна у будь-якому разі дозволяти установам та особам, визначеним статтею 2 (1), розташованим на її території, визнавати та акцептувати відповідно до положень статті 14 результати виконання вимог заходів обачливості щодо клієнта, визначених статтею 8 (1) (a) - (c), що здійснюються відповідно до цієї Директиви установою, визначеною у статті 2 (1) (1) або (2), у іншій державі-члені, за винятком пунктів обміну валюти та пунктів пересилання грошей або пунктів переказу грошей, та дотримуватись вимог, визначених статтями 16 та 18, навіть якщо документи або дані, на яких ґрунтуються ці вимоги, відрізняються від тих, що вимагає держава-член, до юрисдикції якої відноситься клієнт.
2. Якщо держава-член дозволяє пунктам обміну валюти та пунктам пересилання грошей або пунктам переказу грошей, визначеним статтею 3 (2) (a), розташованим на її території, покладатись на третю сторону всередині країни, ця держава-член повинна у будь-якому разі дозволяти їм визнавати та акцептувати відповідно до статті 14 результати виконання вимог заходів обачливості щодо клієнта, визначених статтею 8 (1) (a) - (c), що здійснюються відповідно до цієї Директиви тією самою групою установ у іншій державі-члені та дотримуються вимог, визначених статтями 16 та 18, навіть якщо документи або дані, на яких ґрунтуються ці вимоги, відрізняються від тих, що вимагає держава-член, до юрисдикції якої відноситься клієнт.
3. Якщо держава-член дозволяє особам, визначеним у статті 2 (1) (3) (a) - (c), розташованим на її території, покладатись та третю сторону всередині країни, ця держава-член повинна у будь-якому разі дозволяти їм визнавати та акцептувати відповідно до положень статті 14 результати виконання вимог заходів обачливості щодо клієнта, визначених статтею 8 (1) (a) - (c), що здійснюються відповідно до цієї Директиви особою, визначеною у статті 2 (1) (3) (a) - (c), у іншій державі-члені та дотримуватись вимог, визначених статтями 16 та 18, навіть якщо документи або дані, на яких ґрунтуються ці вимоги, відрізняються від тих, що вимагає держава-член, до юрисдикції якої відноситься клієнт.