1. Якщо на 5 лютого 1993 року кредитна установа вже понесла ризик або ризики, які перевищують рівень обмеження великого ризику або обмеження сукупного великого ризику, зазначеного в статті 49, компетентні органи повинні вимагати, щоб кредитна установа, яку це стосується, вжила заходів щодо приведення цього або цих ризиків у відповідність з обмеженнями, наведеними в статті 49.
2. Процес приведення такого ризику або ризиків у відповідність з дозволеними обмеженнями, повинен бути створений, прийнятий, виконаний та завершений протягом періоду, який компетентні органи вважають сумісним з принципом належного управління і справедливої конкуренції. Компетентні органи повинні інформувати Комісію і Консультаційний Комітет з питань банківської діяльності про графік прийнятого процесу.
3. Кредитна установа не повинна вживати жодних заходів, які можуть призвести до ризиків, зазначених в пункті 1, з метою досягнення такого рівня на 5 лютого 1993 року.
4. Період, який застосовується відповідно до пункту 2, має закінчиться не пізніше 31 грудня 2001 року. Ризики з довшим строком погашення, по яких кредитна установа змушена дотримуватись контрактних умов, можуть зберігатися до строку їх погашення.
5. До 31 грудня 1998 року держави-члени можуть збільшувати обмеження, викладене в статті 49 (1), до 40%, а обмеження, викладене в статті 49 (2) - до 30%. В таких випадках відповідно до пунктів 1-4, строк для приведення ризиків, що існують на кінець цього періоду, у відповідність з обмеженням, викладеним в статті 49, закінчується 31 грудня 2001 року.
6. У випадку кредитних установ, власні кошти яких не перевищують 7 млн. Євро, і тільки у випадку таких установ, держави-члени можуть продовжити часові обмеження, зазначені в пункті 5, до п'яти років. Держави-члени, які використовують положення, передбачене в цьому пункті, мають здійснити заходи для запобігання дисбалансу в конкуренції і повинні інформувати про це Комісію та Консультаційний Комітет з питань банківської діяльності.
7. У випадках, зазначених у пунктах 5 і 6, ризик може вважатися великим, якщо його вартість дорівнює або перевищує 15% власних коштів.
8. До 31 грудня 2001 року держави-члени можуть замінювати періодичність повідомлення про великі ризики не менше двох разів на рік на періодичність, зазначену в другому абзаці в статті 48 (2).
9. Держави-члени можуть повністю або частково звільняти від застосування статті 49 (1), (2) і (3) ризики, понесені кредитною установою, які складаються з іпотечних позик, як визначено в статті 62 (1), наданих до 1 січня 2002 року, а також контрактів по лізингу майна, як визначено в статті 62 (2), укладених до 1 січня 2002 року, і в обох випадках до 50% від вартості майна, про яке йдеться.
Такий самий підхід застосовується до позик, забезпечених відповідно до вимог компетентних органів акціями Фінських житлових компаній, які здійснюють свою діяльність відповідно до Постанови Фінської Житлової Компанії від 1991 року або відповідного законодавства, прийнятого на її основі, які є подібними до іпотечних позик, зазначених в першому підпункті.