1. До 31 грудня 2006 року компетентні органи держав-членів можуть дозволяти своїм кредитним установам застосовувати 50%-й коефіцієнт зваження для позик, повністю забезпечених відповідно до їх вимог іпотекою на офіси або на багатофункціональні комерційні приміщення, розміщені на території держав-членів, які дозволяють застосування 50%-го коефіцієнта зваження за наступних умов:
(i) 50%-й коефіцієнт зваження застосовується до частини позики, яка не перевищує обмеження, розраховані відповідно до (a) або (b):
(a) 50% ринкової вартості майна, яке мається на увазі.
Ринкова вартість майна повинна розраховуватися двома незалежними оцінювачами, які здійснюють незалежну оцінку на момент здійснення позики. Позика має бути основана на найменшій із двох оцінок. Майно повинно переоцінюватися оцінювачем принаймні один раз на рік. Для позик, які не перевищують 1 млн. Євро і 5% власних коштів кредитної установи, майно має переоцінюватись одним оцінювачем принаймні кожні три роки.
(b) 50% ринкової вартості майна або 60% іпотечної кредитної вартості, в залежності від того, що з двох є найменшим, в тих країнах, які встановили жорсткі критерії для оцінки іпотечної кредитної вартості в законодавчих або підзаконних положеннях.
Іпотечна кредитна вартість означає вартість майна, що визначається оцінювачем, який здійснює належну оцінку майбутньої ліквідності майна, враховуючи довгострокові характеристики майна, нормальні та місцеві ринкові умови, поточне використання майна і альтернативне відповідне використання майна. Спекулятивні аспекти не повинні враховуватись при оцінці іпотечної кредитної вартості. Іпотечна кредитна вартість має бути відображена в документах в прозорій і чіткій формі.
Принаймні кожні три роки, або, якщо ціни на ринку знижуються більше ніж на 10%, іпотечна кредитна вартість і, зокрема, припущення щодо розвитку відповідного ринку, повинні бути переоцінені.
В пунктах (a) і (b) "ринкова вартість" означає ціну, за якою може продаватися майно відповідно до приватного контракту між продавцем, готовим продати, та непов'язаним покупцем на дату проведення оцінки, і, якщо припускається, що майно відкрито виставляється на ринок, ринкові умови дозволяють здійснювати організовану передачу майна і, що є достатній період часу, враховуючи основні характеристики майна, для проведення переговорів стосовно продажу майна.
(ii) 100% коефіцієнт зваження ризику застосовується до частини позики, яка перевищує обмеження, встановлені в пункті (i);
(iii) майно повинно використовуватись або здаватися в оренду власником.
Перший підпункт не перешкоджає компетентним органам держави-члена, яка застосовує більш високий коефіцієнт зваження ризику на своїй території, дозволяти за умов, зазначених вище, застосовувати 50%-й коефіцієнт зваження ризику до цього виду надання позики на територіях держав-членів, які дозволяють застосування 50%-го коефіцієнта зваження ризику.
Компетентні органи держав-членів можуть дозволити своїм кредитним установам застосовувати 50%-й коефіцієнт зваження ризику до непогашених позик станом на 21 липня 2000 року, за умов, що виконуються умови, зазначені в цьому пункті. В цьому випадку, майно повинно оцінюватись відповідно до вищевикладеного критерію оцінки не пізніше 21 липня 2003 року.
Для позик, наданих до 31 грудня 2006 року, діє 50% коефіцієнт зваження ризику до моменту їх погашення, якщо кредитна установа вимушена дотримуватись контрактних умов.
До 31 грудня 2006 року компетентні органи держави-члена можуть дозволити своїм кредитним установам застосовувати 50% коефіцієнт зваження ризику до частини позик, повністю забезпечених відповідно до їхніх вимог акціями Фінських житлових компаній, які діють відповідно до Постанови Фінської Житлової Компанії від 1991 року або відповідного законодавства, прийнятого і на її основі, за умови, що виконуються умови, викладені в цьому пункті.
Держави-члени повинні інформувати Комісію про застосовування положення з цього пункту.
2. Держави-члени можуть застосовувати 50%-й коефіцієнт зваження ризику до контрактів по лізингу майна, укладених до 31 грудня 2006 року, та стосовно активів для господарського використання, які знаходяться в країні, в якій знаходиться головний офіс, та регулюються законодавчими положеннями, відповідно до яких за орендодавцем зберігається повне право власності на зданий в оренду актив доки орендар не використає своє право на придбання. Держави-члени повинні інформувати Комісію про застосування цього пункту.
3. Стаття 43 (3) не повинна впливати на визнання компетентними органами двосторонніх договорів про нововведення, укладених по відношенню до:
- Бельгії, до 23 квітня 1996;
- Данії, до 1 червня 1996;
- Німеччини, до 30 жовтня 1996;
- Греції, до 27 березня 1997;
- Іспанії, до 7 січня 1997;
- Франції, до 30 травня 1996;
- Ірландії, до 27 червня 1996;
- Італії, до 30 липня 1996;
- Люксембургу, до 29 травня 1996;
- Нідерландів, до 1 червня 1996;
- Австрії, до 30 грудня 1996;
- Португалії, до 15 січня 1997;
- Фінляндії, до 24 серпня 1996;
- Швеції, до 1 липня 1996, і
- Великої Британії, до 30 квітня 1996 року.