1. Кредитна установа не повинна нести ризик стосовно клієнта або групи пов'язаних між собою клієнтів, розмір якого перевищує 25% її власних коштів.
2. Коли такий клієнт або група пов'язаних клієнтів є материнською компанією або дочірньою компанією кредитної установи і/або однією або більше дочірньою компанією материнської компанії, процент, наведений в пункті 1, має буде знижений до 20%. Однак, держави-члени можуть звільняти ризики, які вони можуть понести через таких клієнтів, від обмеження в 20%, якщо вони забезпечать окремий моніторинг таких ризиків, вживаючи інші заходи або процедури. Вони повинні повідомляти Комісії та Консультаційному Комітету з питань банківської діяльності про зміст таких заходів і процедур.
3. Кредитна установа не може нести великі ризики, які в сумі перевищують 800% її власних коштів.
4. Держави-члени можуть встановлювати більш жорсткі обмеження ніж ті, що вкладені в пунктах 1, 2 і 3.
5. Кредитна установа повинна завжди дотримуватися обмежень щодо ризиків, викладених в пунктах 1, 2 і 3. Якщо у винятковому випадку ризики перевищують ці обмеження, про це має бути повідомлено без затримки компетентним органам, які можуть, якщо це виправдано обставинами, надати кредитній установі обмежений період часу, протягом якого вона повинна виконати вимоги стосовно таких обмежень.
6. Держави-члени можуть повністю або частково звільняти від застосування положень пунктів 1, 2, 3 ризики, понесені кредитною установою стосовно материнської компанії, інших дочірніх компаній цієї материнської компанії або свої власні дочірні компанії, якщо ці компанії підлягають нагляду на консолідованій основі, якому підлягає сама ця кредитна установа відповідно до цієї Директиви або відповідним діючим нормами третьої країни.
7. Держави-члени можуть повністю або частково звільняти від застосування положень пунктів 1, 2 і 3 наступні ризики:
(a) активи, які є вимогами до центральних органів виконавчої влади або центральних банків Зони А;
(b) активи, які є вимогами до Європейських Співтовариств;
(c) активи, які є вимогами, забезпеченими явними гарантіями центральних органів виконавчої влади або центральних банків Зони А, або Європейських Співтовариств;
(d) інші ризики, характерні або гарантовані центральними органами виконавчої влади, або центральними банками, або Європейськими Співтовариствами;
(e) активи, які є вимогами до центральних органів виконавчої влади або центральних банків Зони Б та інші ризики, понесені стосовно них, деноміновані і, коли необхідно, забезпечені в національних валютах позичальників;
(f) активи та інші ризики, гарантовані відповідно до вимог компетентних органів забезпеченням у вигляді цінних паперів центральних органів виконавчої влади або центральних банків Зони А, або цінними паперами, випущеними Європейськими, регіональними або місцевими органами виконавчої влади держав-членів, для яких стаття 44 передбачає нульовий коефіцієнт зваження з метою забезпечення платоспроможності;
(g) активи та інші ризики, гарантовані відповідно до вимог компетентних органів забезпеченням у вигляді готівкових депозитів, розміщених у кредитній установі або в іншій кредитній установі, яка є материнською компанією або дочірньою компанією кредитної установи;
(h) активи та інші ризики, гарантовані відповідно до вимог компетентних органів забезпеченням у вигляді депозитних сертифікатів, випущених кредитною установою або іншою кредитною установою, яка є материнською компанією або дочірньою компанією кредитної установи, та розміщені в будь-якій з них;
(i) активи, які є вимогами до кредитних установ та інші ризики, понесені стосовно таких установ, із строком погашення 1 рік або менше, але які не належать до власних коштів таких установ;
(j) активи, які є вимогами до організацій, які не є кредитними установами, та ризики, понесені стосовно них, але які відповідають умовам пункту 2 статті 45, із строком погашення 1 рік або менше, та забезпечені відповідно до цього ж пункту;
(k) комерційні векселі та інші подібні векселі із строком погашення 1 рік або менше з підписами інших кредитних установ;
(l) боргові цінні папери, як визначено в ст. 22(4) Директиви 85/611/ЄЕС ( 994_293 );
(m) для забезпечення подальшої узгодженості, дольова участь в страхових компаніях, зазначена в ст. 51(3) в розмірі до 40% власних коштів кредитної установи, яка набуває таку участь;
(n) активи, які є вимогами до регіональних або центральних кредитних установ, з якими така кредитна установа співпрацює в мережі відповідно до правових або статутних положень, і які відповідно до цих положень відповідають за здійснення операцій готівкового клірингу в мережі;
(o) ризики, гарантовані відповідно до вимог компетентних органів забезпеченням у вигляді цінних паперів, крім тих, що зазначені в пункті (f), за умови, що такі цінні папери не були випущені самою кредитною установою, її материнською компанією або однією з їхніх дочірніх компаній, або клієнтом чи групою пов'язаних між собою клієнтів, про яких йдеться. Цінні папери, які використовуються в якості забезпечення, повинні оцінюватись за ринковою ціною, мати вартість, яка перевищує забезпечені позиції, та підлягати вільному обігу на фондовій біржі або дійсно обертатися і регулярно котируватися на ринку, якій діє під наглядом визнаних професійних операторів, дозволяючи відповідно до вимог компетентних органів держави-члена походження кредитної установи встановлювати об'єктивну ціну таким чином, щоб вартість цінних паперів вище вартості застави (надлишкова вартість) могла бути перевірена в будь-який час. Обов'язкова надлишкова вартість повинна складати 100%; однак, у випадку акцій, вона повинна складати 150%, і 50% - у випадку боргових цінних паперів, випущених кредитними установами, регіональними або місцевими органами виконавчої влади держав-членів крім тих, які зазначені в статті 44, і у випадку боргових цінних паперів, випущених ЄІБ та міжнародними банками розвитку. Цінні папери, які використовуються в якості забезпечення не можуть належати до власних коштів кредитних установ;
(p) Позики, забезпечені відповідно до вимог компетентних органів іпотекою на житлове майно або акціями Фінських житлових компаній, які діють відповідно до Постанови Фінської житлової компанії від 1991 р., або відповідних нормативно-правових актів, прийнятих на її основі, та лізингові контракти, відповідно до яких орендодавець залишає за собою повну власність над житловим майном, яке здається в лізинг, доки орендар не використає своє право придбання, в усіх випадках в розмірі до 50% вартості житлового майна про яке йдеться. Вартість майна розраховується відповідно до вимог компетентних органів на основі жорстких оцінювальних норм, передбачених законами, підзаконними або адміністративними положеннями. Оцінка здійснюється принаймні раз на рік. З метою виконання цього пункту, житлове майно означає житло, яке має бути зайняте або орендоване позичальникам;
(q) 50% позабалансових статей групи середньо-низького ризику, зазначених в Додатку II;
(r) будучи предметом погодження з компетентними органами, гарантії (крім гарантій під кредити, які мають правову або регулятивну основу, та які надаються їхнім членам схемами взаємних гарантій, що носять статус кредитних установ), за умови коефіцієнта зваження у розмірі 20% від їх суми.
Держави-члени повинні повідомляти Комісії про використання положення цього пункту для того, щоб запобігти дисбалансу в конкуренції;
(s) позабалансові статті групи низького ризику, зазначені в Додатку II, тоді, якщо угода була укладена з клієнтом або групою пов'язаних між собою клієнтів, стосовно яких може бути понесений ризик, тільки якщо було перевірено, що це не призведе до перевищення обмежень, які застосовуються в пункті 1, 2 і 3;
8. З метою виконання положень пунктів 1, 2 і 3, держави-члени можуть застосовувати 20% коефіцієнт зваження для активів, які є вимогами до регіональних і місцевих органів виконавчої влади держав-членів, та для інших ризиків, які відносяться до таких органів або гарантуються ними; однак, відповідно до умов, викладених в статті 44, держави-члени можуть знижувати рівень коефіцієнта до 0%.
9. З метою виконання положень пунктів 1, 2 і 3, держави-члени можуть застосовувати 20% коефіцієнт зваження для активів, які є вимогами до кредитних установ і для інших ризиків цих установ, із строком погашення більше одного, але менше трьох років, та 50% коефіцієнт зваження для активів, які є вимогами до кредитних установ із строком погашення більше трьох років за умови, що останні представлені борговими інструментами, які були випущені кредитною установою, і що ці боргові інструменти, на думку компетентних органів, ефективно підлягають обігу на ринку, який складається з професійних операторів та підлягають щоденному котируванню на ринку, або на випуск яких був наданий дозвіл компетентних органів держав-членів, звідки походять кредитні установи, що проводять емісію. Будь-які з цих статей ні в якому разі не можуть належати до власних коштів.
10. В якості винятку із пункту 7 (i) і (9), держави-члени можуть застосовувати 20% коефіцієнт зваження для активів, які є вимогами до кредитних установ, та для ризиків цих кредитних установ, незважаючи на строк їх погашення.
11. Коли ризик, понесений стосовно клієнта, гарантований третьою стороною або забезпечений цінними паперами, випущеними третьою стороною відповідно до умов, викладених в пункті (7) (o), держави-члени можуть:
- розглядати ризик як такий, що був понесений стосовно третьої сторони, а не клієнта, якщо ризик прямо і безумовно гарантований тією третьою стороною відповідно до вимог компетентних органів;
- розглядати ризик як такий, що був понесений стосовно третьої сторони, а не клієнта, якщо ризик, визначений в пункті (7) (o) гарантований забезпеченням відповідно до умов, викладених в тому пункті.
12. Не пізніше 1 січня 1999 року Рада, на основі звіту Комісії, повинна розглянути ситуацію стосовно міжбанківських ризиків, передбачених в пунктах (7) (i), (9) і (10). Рада повинна винести рішення щодо будь-яких змін, які необхідно зробити на основі пропозиції Комісії.