1. Незважаючи на вимоги статті 43 (1) (b), держави-члени можуть встановлювати 0% коефіцієнт зваження для своїх власних регіональних та місцевих органів виконавчої влади, якщо немає ніякої різниці в ризику між вимогами до останніх та вимогами до їх регіональних органів виконавчої влади через уповноваження регіональних і місцевих органів виконавчої влади по залученню зовнішніх ресурсів та існування специфічного організаційного регулювання, яке націлене на зниження можливості дефолту останніх. Нульовий коефіцієнт зваження, встановлений відповідно до цих критеріїв, має застосовуватись до вимог балансових і позабалансових статей, які відносяться до регіональних і місцевих органів виконавчої влади, про які йдеться, та до балансових і позабалансових вимог, які відносяться до інших контрагентів, і гарантованих цими регіональними або місцевими органами виконавчої влади або забезпечених у відповідності до вимог відповідних компетентних органів забезпеченням у вигляді цінних паперів, випущених цими регіональними і місцевими органами виконавчої влади.
2. Держави-члени повинні повідомляти Комісії про те, чи вважають вони, що нульовий коефіцієнт зваження є виправданим відповідно до критеріїв, викладених в пункті 1. Комісія має розповсюдити цю інформацію. Інші держави-члени можуть запропонувати кредитним установам, які знаходяться під наглядом їхніх компетентних органів, можливість застосування нульового коефіцієнта зваження, коли вони мають ділові стосунки з регіональними або місцевими органами виконавчої влади, про які йдеться, або, коли вони мають вимоги, гарантовані останніми, включаючи забезпечення у вигляді цінних паперів.