1. Наступні коефіцієнти зваження повинні застосовуватись до різних категорій активів, хоча компетентні органи можуть встановлювати вищі коефіцієнти зваження, якщо вони вважають це за потрібне:
(a) нульовий коефіцієнт зваження: (1) готівка в касі та еквівалентні статті; (2) активи, які є вимогами до центральних органів виконавчої влади та центральних банків Зони А; (3) активи, які є вимогами до Європейських Співтовариств; (4) активи, які є вимогами, які забезпечені явними гарантіями центральних органів виконавчої влади або центральних банків Зони (А) або Європейських Співтовариств; (5) активи, які є вимогами до центральних органів виконавчої влади і центральних банків Зони Б, деномінованих і забезпечених в національній валюті позичальників; (6) активи, які є вимогами, які забезпечені явними гарантіями центральних органів виконавчої влади та центральних банків Зони Б, деномінованих та забезпечених в національній валюті гаранта та позичальника; (7) активи, забезпечені заставою відповідно до вимог компетентних органів, у вигляді цінних паперів центральних органів виконавчої влади або центральних банків Зони (А) або у вигляді цінних паперів, випущених Європейськими Співтовариствами, або готівковими депозитами, розміщеними в кредитній установі, або депозитними сертифікатами, або подібними інструментами, випущеними та розміщеними в останній;
(b) 20% коефіцієнт зваження: (1) активи, які є вимогами до ЄІБ; (2) активи, які є вимогами до міжнародних банків розвитку; (3) активи, які є вимогами, забезпеченими явними гарантіями ЄІБ; (4) активи, які є вимогами, забезпеченими явними гарантіями міжнародних банків розвитку; (5) активи, які є вимогами до регіональних або місцевих органів виконавчої влади Зони (А), як зазначено в статті 44; (6) активи, які є вимогами, забезпеченими явними гарантіями регіональних або місцевих органів виконавчої влади Зони (А), зазначених в статті 44; (7) активи, які є вимогами до кредитних установ Зони (А), але не є власними коштами таких установ; (8) активи, які є вимогами зі строком погашення один рік або менше, до кредитних установ Зони Б, крім цінних паперів, випущених такими установами, що визнаються в якості компонентів їхніх власних коштів; (9) активи, забезпечені явними гарантіями кредитних установ Зони А; (10) активи, які є вимогами зі строком погашення один рік або менше, забезпечені явними гарантіями кредитних установ Зони Б; (11) активи, забезпечені заставою у відповідності до вимог компетентних органів у вигляді цінних паперів, випущених ЄІБ або міжнародними банками розвитку; (12) прирівняні до готівки цінності в процесі збору;
(c) 50%-ий коефіцієнт зваження: (1) позики повністю забезпечені, відповідно до вимог компетентних органів, іпотекою на житлове майно, яке вже зайняте або буде зайнятим або орендованим позичальником, та позики повністю забезпечені, відповідно до вимог компетентних органів, акціями Фінських житлових компаній, що діють відповідно до Постанови Фінської Житлової Компанії від 1991 року або подальшого відповідного законодавства стосовно житлового майна, яке зайняте або буде зайнятим чи орендованим позичальником; "цінні папери забезпечені іпотекою", які можуть розглядатися як позики, зазначені в першому підпункті або в статті 62 (1), якщо, враховуючи діюче законодавство кожної держави-члена, компетентні органи вважають, що вони є еквівалентними з точки зору кредитного ризику. Без шкоди для видів цінних паперів, які можуть бути включеними та відповідати умовам цього пункту, "цінні папери, забезпечені іпотекою" можуть включати інструменти в значенні Частини B (1) (a) і (b) Додатка до Директиви Ради 93/22/ЄЕС ( 994_187 ). Компетентні органи повинні бути переконані, що: (i) такі цінні папери повністю та прямо забезпечені пулом іпотек, які повністю відповідають іпотекам, визначеним в першому підпункті Статті 62 (1), та які відносяться до категорії низького ризику, коли випускаються цінні папери, забезпечені іпотекою; (ii) відповідне першочергове право вимоги по об'єктам іпотеки належить безпосередньо власникам цінних паперів, забезпечених іпотекою, або довіреній особі, що діє від їх імені, або призначеному представнику, в такій самій пропорції до цінних паперів, якими вони володіють; (2) передоплата та нарахований прибуток: ці активи підлягають зваженню, яке відповідає контрагенту, коли кредитна установа може визначити його відповідно до Директиви 86/635/ЄЕС ( 994_270 ). В інших випадках, коли кредитна установа не в змозі визначити контрагента, вона повинна застосовувати єдиний 50%-ий коефіцієнт зваження;
(d) 100%-ий коефіцієнт зваження: (1) активи, які є вимогами до центральних органів виконавчої влади та центральних банків Зони Б, крім випадків, коли вони деноміновані і забезпечені в національній валюті позичальника; (2) активи, які є вимогами до регіональних або місцевих органів виконавчої влади Зони Б; (3) активи, які є вимогами до кредитних установ Зони Б зі строком погашення більше 1-го року; (4) активи, які є вимогами до небанківських секторів Зони А і Зони Б; (5) матеріальні "Активи" в значенні статті 4 (10) Директиви 86/635/ЄЕС ( 994_270 ); (6) частка капіталу, участь та інші компоненти власних коштів інших кредитних установ, які не відраховуються з власних коштів кредитних установ, що надають позику; (7) всі інші активи, за виключенням тих, що відраховуються з власних коштів.
2. До позабалансових статей, які не підпадають під дію пункту 3, має застосовуватись наступний підхід. Спочатку вони групуються відповідно до груп ризику, визначених в Додатку II. До уваги буде братися повна вартість статей групи високого ризику, 50% вартості статей групи середнього ризику і 20% вартості статей групи середньо-низького ризику, в той час як вартість статей низького ризику встановлюється на нульовому рівні. На другому етапі, позабалансові вартості, скориговані, як зазначено вище, помножуються на коефіцієнт зваження, який відповідає певному контрагенту у відповідності до підходу, який застосовується до активів, зазначеного в пункті і та в статті 44. У випадку "репо" угод, угод з продажу активів та покупки аутрайт на строк, коефіцієнт зваження застосовується до активів, про які йдеться, а не до контрагентів по операціям. Частина несплаченого капіталу, на який був підписаний Європейський Інвестиційний Фонд, може зважуватися за допомогою 20% коефіцієнта зваження.
3. Методи викладені в Додатку III застосовуються до позабалансових рахунків, перерахованих в Додатку IV, крім:
- контрактів, які торгуються на визнаних ринках,
- валютних контрактів (крім контрактів на золото) зі строком погашення 14 календарних днів або менше.
До 31 грудня 2006 року, компетентні органи держав-членів можуть звільняти від застосування методів, викладених в Додатку III, позабіржові контракти, які пройшли кліринг в кліринговому домі, якщо останній діє в якості законного контрагента, а всі учасники щоденно повністю забезпечують ризик, який вони приймають на кліринговий дім, таким чином забезпечуючи покриття як поточного ризику так і потенційного майбутнього ризику. Компетентні органи повинні слідкувати за тим, щоб надане забезпечення створювало такий самий рівень захисту, як і забезпечення, яке відповідає пункту 1(a) (7), а також за тим, щоб ризик нагромадження ризиків клірингового дому вище ринкової вартості наданого забезпечення був ліквідований.
Держави-члени повідомляють Комісію про те, як вони використовують положення цієї статті.
4. Якщо позабалансові статті забезпечені явними гарантіями, вони зважуються таким чином, ніби вони відносились до гаранта, а не до контрагента.
Якщо потенційний ризик, який виникає в результаті здійснення позабалансових трансакцій, повністю забезпечений відповідно до вимог компетентних органів будь-якими активами, які визнаються як забезпечення в пункті 1(a) (7) та (b) (11), застосовуються коефіцієнти зваження 0% або 20% в залежності від забезпечення, яке мається на увазі.
Держави-члени можуть застосувати 50%-ий коефіцієнт зваження до позабалансових статей, які є поруками або гарантіями, що носять характер замінників кредитних інструментів, і які повністю гарантовані відповідно до вимог компетентних органів іпотеками, згідно умов пункту 1 (c) (1), за умови, що гарант має безпосереднє право на таке забезпечення.
5. Коли активам та позабалансовими статтям надається нижчий коефіцієнт зваження через існування явних гарантій або забезпечення, яке відповідає вимогам компетентних органів, нижчий коефіцієнт зваження повинен застосовуватись лише до тієї частини, яка гарантована, або повністю покрита забезпеченням.