1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб всі особи, які працюють або працювали на компетентні органи, так само, як і аудитори або експерти, які діють від імені компетентних органів, зберігали професійну таємницю. Це означає, що ніяка конфіденційна інформація, яку вони можуть отримувати під час виконання своїх обов'язків, не повинна розкриватися будь-якій особі або органу, за винятком інформації у вигляді резюме або в узагальненій формі таким чином, щоб не можна було визначити окремі установи. Така заборона не поширюється на випадки, передбачені кримінальним законодавством.
Незважаючи на це, якщо кредитна установа була проголошена банкрутом або примусово ліквідується, конфіденційна інформація, що не стосується третіх осіб, які намагаються врятувати цю кредитну установу, може бути розголошена в суді під час цивільних або арбітражних процесів.
2. Пункт 1 не повинен перешкоджати компетентним органам різних держав-членів обмінюватися інформацією відповідно до цієї Директиви та інших директив, які застосовуються до кредитних установ. Ця інформація повинна відповідати умовам професійної таємниці, зазначеної в пункті 1.
3. Держави-члени можуть укладати угоди про співробітництво, які передбачають обмін інформацією з компетентними органами третіх країн або з органами виконавчої влади третіх країн, як визначено в пунктах 5 і 6, тільки якщо розкрита інформація підпадає під гарантії професійної таємниці, принаймні еквівалентним тим, які зазначені в цій статті. Такий обмін інформацією повинен здійснюватися для виконання зазначеними органами своїх наглядових завдань.
Якщо інформація походить з іншої держави-члена, вона не може бути розкрита без прямої згоди компетентних органів, які її розкрили, та коли необхідно, повинна використовуватися лише у цілях, на які зазначені органи дали свою згоду.
4. Компетентні органи, які отримують інформацію згідно пункту 1 або 2, можуть використовувати її тільки під час виконання своїх обов'язків:
- для того, щоб перевірити виконання умов, які регулюють започаткування діяльності кредитних установ та для того, щоб сприяти здійсненню моніторингу діяльності таких установ на консолідованій або неконсолідованій основі, особливо з огляду на моніторинг ліквідності, платоспроможності, великих ризиків, адміністративних і бухгалтерських процедур та механізмів внутрішнього контролю, або
- для накладання санкцій, або
- під час адміністративної апеляції проти рішення компетентних органів, або
- під час судового провадження, розпочатого відповідно до статті 33, або спеціальних положень, передбачених в цій та інших прийнятих директивах стосовно кредитних установ.
5. Пункти 1 і 4 не повинні перешкоджати обміну інформацією на території держави-члена, якщо в тій же самій державі-члені існує два або більше компетентних органів, або між державами-членами, між компетентними органами та:
- органами, на яких покладено державний обов'язок здійснювати нагляд за діяльністю інших фінансових організацій і страхових компаній, та органами, які відповідають за нагляд за фінансовими ринками,
- органами, які займаються ліквідацією і банкрутством кредитних установ та іншими подібними процедурами,
- особами, які відповідають за проведення аудиту, що вимагається законом, рахунків кредитних та інших фінансових установ, під час виконання своїх наглядових функцій, і не повинні перешкоджати розкриттю інформації органам, які збирають інформацію про схеми гарантування депозитних вкладів, яка є необхідною для здійснення їхніх функцій. Отримана інформація повинна відповідати умовам професійної таємниці, зазначеним в пункті 1.
6. Незважаючи на положення пунктів з 1 по 4, держави-члени можуть надавати дозвіл на здійснення обміну інформацією між компетентними органами та:
- органами, які відповідають за нагляд за органами, що займаються ліквідацією і банкрутством кредитних установ та іншими подібними процедурами, або
- органами, які відповідають за нагляд за особами, що зобов'язані проводити встановлений законом аудит рахунків страхових компаній, кредитних установ, інвестиційних компаній та інших фінансових установ.
Держави-члени, які користуються положеннями першого підпункту, повинні вимагати виконання принаймні наступних умов:
- інформація повинна використовуватися з метою здійснення наглядових завдань, зазначених в першому підпункті;
- отримана інформація в даному контексті повинна відповідати вимогам професійної таємниці, зазначеним в пункті 1;
- якщо інформація походить з іншої держави-члена, вона не може бути розкрита без прямої згоди компетентних органів, які її розкрили, та, якщо така згода була отримана, інформація повинна використовуватися виключно в цілях, на які ці органи дали свою згоду.
Держави-члени повинні повідомити Комісії та іншим державам-членам назву органів, які можуть отримувати інформацію відповідно до цього пункту.
7. Незважаючи на положення пунктів 1-4, держави-члени можуть, з метою посилення стабільності, в тому числі цілісності, фінансової системи, дозволити здійснювати обмін інформацією між компетентними органами та органами, які відповідно до законодавства відповідають за виявлення та розслідування порушень законодавства про підприємництво.
Держави-члени, на які поширюється дія положень першого підпункту, повинні вимагати виконання принаймні наступних умов:
- інформація повинна використовуватися з метою здійснення наглядових завдань, зазначених в першому підпункті;
- отримана інформація в даному контексті повинна підлягати умовам професійної таємниці, зазначеним в пункті 1;
- коли інформація походить з іншої держави-члена, вона не може бути розкрита без прямої згоди компетентних органів, які її розкрили, та, якщо така згода була отримана, інформація повинна використовуватися виключно в цілях, на які ці органи дали свою згоду.
Якщо в державі-члені компетентні органи або органи, зазначені в першому підпункті, виконують своє завдання по виявленню та розслідуванню за допомогою осіб, враховуючи їхню особливу компетентність, призначених для цієї мети та які не перебувають на державній службі, таким особам може надаватися дозвіл здійснювати обмін інформацією, яка передбачена в першому підпункті за умов, визначених в другому підпункті.
Для виконання положення третього абзацу другого підпункту, органи, зазначені в першому підпункті, повинні повідомляти компетентним органам, які розкрили інформацію, імена та конкретні обов'язки осіб, яким надсилається така інформація.
Держави-члени повинні повідомляти Комісії та іншим державам-членам назву органів, які можуть отримувати інформацію відповідно до цього пункту.
До 31 грудня 2000 р., Комісія повинна підготувати звіт щодо застосування положень цього пункту.
8. Ця стаття не повинна перешкоджати компетентним органам надавати:
- центральним банкам та іншим органам, які виконують подібні функції в якості органів монетарної політики,
- коли необхідно іншим державним органам, відповідальним за здійснення нагляду за платіжними системами,
інформацію, призначену для виконання їхнього завдання, та не повинна перешкоджати таким органам надавати компетентним органам таку інформацію, яка може бути їм потрібна для виконання положень пункту 4. Отримана інформація в цьому контексті підпадає під вимоги професійної таємниці, визначені в цій статті.
9. Крім того, незважаючи на положення, зазначені в пунктах 1-4, держави-члени на основі положень, встановлених законодавством, можуть дозволяти розкриття певної інформації іншим департаментам адміністрацій їхнього центрального органу виконавчої влади, який відповідає за законодавство щодо нагляду за кредитними, фінансовими установами, компаніями, які надають послуги з інвестування, страховими компаніями, та інспекторам, які діють від імені цих департаментів.
Однак, таке розкриття інформації може здійснюватися тільки тоді, коли це необхідно для здійснення пруденційного контролю.
Проте, держави-члени повинні забезпечити, щоб інформація, отримана згідно пунктів 2 і 5, та отримана шляхом проведення перевірки на місцях, зазначена в статті 29 (1) та (2), ніколи не розкривалася у випадках, зазначених в цьому пункті, за виключенням, коли на це є пряма згода компетентних органів, які розкрили інформацію, або згода компетентних органів держав-членів, в яких здійснювалася перевірка на місцях.
10. Ця стаття не повинна перешкоджати компетентним органам передавати інформацію, зазначену в пунктах 1-4, кліринговому дому або іншому подібному органу, який визнається національним законодавством, для забезпечення одного з ринків їхніх держав-членів послугами по здійсненню клірингу та розрахунків, якщо вони вважають, що необхідно передавати інформацію для забезпечення належного функціонування цих органів у випадках дефолту або потенційного дефолту учасників ринку. Інформація, отримана з цього приводу, підпадає під вимоги професійної таємниці, визначеним в пункті 1. Однак, держави-члени повинні забезпечити, щоб інформація, отримана згідно пункту 2, не могла бути розкрита за обставин, зазначених в цьому пункті, без прямої згоди компетентних органів, які її розкрили.