1. Компетентні органи держав-членів повинні інформувати Комісію:
(a) про будь-яке ліцензування прямої або непрямої дочірньої компанії, діяльність одної або більше материнських компаній якої регулюються законодавством третьої країни. Комісія відповідно повинна інформувати про це Консультаційний Комітет з питань банківської діяльності;
(b) коли, така материнська компанія набуває дольової участі в кредитній установі Співтовариства, в результаті чого ця кредитна установа стає його дочірньою компанією. Комісія відповідно повинна інформувати про це Консультаційний Комітет з питань банківської діяльності;
Коли ліцензія надається прямій або непрямій дочірній компанії однієї або більше материнських компаній, діяльність яких регулюється законодавством третіх країн, в нотифікації, яку компетентні органи повинні надіслати Комісії відповідно до статті 11, повинна бути точно вказана структура групи.
2. Держави-члени повинні інформувати Комісію про будь-які труднощі загального характеру, яких зазнають їхні кредитні установи під час заснування або здійснення діяльності в третій країні.
3. Комісія повинна періодично підготовлювати звіт щодо розгляду підходу, який застосовується до кредитних установ Співтовариства в третіх країнах, як викладено в пунктах 4 і 5, стосовно заснування та здійснення банківської діяльності і набування участі в кредитних установах третіх країн. Комісія повинна подавати такі звіти разом з будь-якими відповідними пропозиціями на розгляд Раді.
4. Якщо Комісія на основі звітів, зазначених в пункті 3, або на основі іншої інформації приходить до висновку, що третя країна не надає кредитним установам Співтовариства такого належного доступу до ринку, який надається кредитним установам третіх країн Співтовариством, Комісія може подати пропозиції на розгляд Ради для видачі доручення щодо проведення переговорів з метою отримання рівних конкурентних умов для кредитних установ Співтовариства. Рада приймає рішення на основі визначеної більшості голосів.
5. Якщо Комісія на основі звітів, зазначених в пункті 3 або на основі іншої інформації дійде до висновку, що до кредитних установ Співтовариства, які знаходяться в третіх країнах, не застосовується національний режим, який би надавав такі ж самі конкурентні можливості, які існують для вітчизняних кредитних установ та, якщо умови належного доступу до ринку не виконуються, Комісія може ініціювати переговори для того, щоб покращити цю ситуацію.
При обставинах, описаних в першому підпункті, в будь-який час також може бути вирішено, водночас з ініціюванням переговорів відповідно до процедури, викладеної в статті 60 (2), що компетентні органи держав-членів повинні обмежувати або призупиняти винесення своїх рішень по запитам, що надходять під час винесення рішення, або майбутніх запитів щодо надання ліцензії та набуття дольової участі прямими або непрямими материнськими компаніями, діяльність яких регулюється законодавством третьої країни, про яку йдеться. Тривалість зазначених заходів не повинна перевищувати трьох місяців.
До завершення цього трьохмісячного строку виходячи з результатів переговорів та діючи за пропозицією Комісії, Рада може вирішувати кваліфікованою більшістю чи потрібно продовжувати ці заходи.
Такі обмеження або призупинення не повинні застосовуватися до відкриття дочірніх компаній кредитними установами або їх дочірніми компаніями, які належним чином отримали дозвіл на здійснення діяльності в Співтоваристві, а також до набуття такими установами або дочірніми компаніями дольової участі в кредитних установах Співтовариства.
6. Якщо Комісія дійде висновку, що має місце одна із ситуацій, описаних в пунктах 4 і 5, то держави-члени повинні повідомляти Комісію за її проханням:
(a) про будь-який запит щодо надання ліцензії прямій або непрямій дочірній компанії однієї або більше материнських компаній, діяльність яких регулюється законодавством третьої країни;
(b) якщо їх інформують відповідно до статті 16 про те, що такий суб'єкт підприємницької діяльності пропонує набути дольову участь в кредитній установі Співтовариства таким чином, щоб ця кредитна установа стала його дочірньою компанією. Обов'язок надавати таку інформацію перестає діяти, коли з третьою країною досягається домовленість, зазначена в пункті 4 або 5, або коли заходи, зазначені в другому та третьому підпунктах пункту 5, перестають вживатися.
7. Заходи, прийняті відповідно до цієї статті відповідають обов'язкам Співтовариства за будь-якими міжнародними угодами, двосторонніми або багатосторонніми, які регулюють започаткування діяльності кредитних установ та її ведення.