1. Держави-члени повинні вимагати, щоб будь-яка фізична або юридична особа, яка намагається прямо або опосередковано мати істотну участь в кредитній установі, спочатку повідомляла про це компетентні органи, вказуючи розмір такої участі. Така особа повинна також інформувати компетентні органи про свої плани щодо збільшення істотної участі, в результаті чого кількість прав голосу або частка капіталу, що їй належить, може сягати або перевищувати 20%, 33% або 50%, або кредитна установа може стати її дочірньою компанією.
Без шкоди для положення пункту 2, компетентні органи мають максимальний строк три місяці з моменту повідомлення, передбаченого в першому абзаці, щоб перешкодити таким планам, якщо, зважаючи на необхідність гарантувати належне та необхідне управління кредитною установою, вони не задоволені щодо відповідності особи, передбаченої в першому абзаці. Якщо вони не заперечують здійсненню намірів, зазначених в першому підпункті, то вони можуть встановити максимальний термін для їх здійснення.
2. Якщо особа, яка набуває дольову участь, зазначену в пункті 1, є кредитною установою, що має ліцензію на здійснення діяльності в іншій державі-члені, або є материнською компанією кредитної установи, що має ліцензію на здійснення діяльності в іншій державі-члені, або є фізичною чи юридичною особою, яка здійснює контроль над кредитною установою, що має ліцензію на здійснення діяльності в іншій державі-члені, і якщо в результаті такої дольової участі установа, в якій ця особа передбачає мати таку участь, може стати дочірньою компанією або перейти під її контроль, рішення щодо такого набуття дольової участі повинно здійснюватись за попередньою консультацією, як зазначено в статті 12.
3. Держави-члени повинні вимагати, щоб будь-яка фізична або юридична особа, яка хоче прямо або опосередковано передати участь в кредитній установі, повинна спочатку повідомляти про це компетентні органи, вказуючи розмір передбаченої участі. Така особа повинна також повідомляти компетентні органи про наміри зменшити істотну участь, в результаті чого кількість прав голосу або частина капіталу, яким вона володіє, може знизитися нижче 20%, 33% або 50%, або дана установа може перестати бути її дочірньою компанією.
4. Як тільки кредитним установам стає про це відомо, вони повинні інформувати компетентні органи про будь-яке набуття або передачу дольової участі в їхньому капіталі, в результаті якої дольова участь може перевищувати або зменшуватись нижче одного з відсоткових порогів, зазначених в пунктах 1 і 3.
Вони також повинні принаймні один раз на рік повідомляти компетентним органам імена акціонерів та учасників, які мають істотну участь та розміри такої участі, у вигляді, наприклад, списків акціонерів або учасників, що складаються на щорічних загальних зборах, або відповідно до вимог, які застосовуються до компаній, для їх включення до списків на фондових біржах.
5. Держави-члени повинні вимагати, щоб у випадку здійснення впливу особами, зазначеними в пункті 1, який може завдати шкоди належному та необхідному управлінню установою, компетентні органи застосовують відповідні заходи для того, щоб покласти край такій ситуації. Такі заходи можуть включати, наприклад, накази, санкції по відношенню до керівників і менеджерів, а також позбавлення прав голосу, що закріплені за акціями, якими володіють акціонери або учасники, про яких йдеться.
Подібні заходи застосовуються до фізичних і юридичних осіб, які не виконують вимог щодо надання попередньої інформації, як зазначено в пункті 1. Якщо дольова участь набувається всупереч дій компетентних органів, держави-члени, незалежно від застосування інших санкцій, повинні передбачити припинення дії відповідних прав голосу або недійсність підрахунку голосів або можливість їх скасування.
6. З метою визначення кваліфікованої участі і інших видів дольової участі, передбачених в цій статті, повинні враховуватися положення статті 7 Директиви 88/627/ЄЕС ( 994_443 ) щодо прав голосу.