Посилена співпраця
1. Держави-члени, що прагнуть запровадити посилену співпрацю у сферах, що не належать до виключної компетенції Союзу, можуть використовувати його інституції та здійснювати ці компетенції, застосовуючи дотичні положення Конституції з урахуванням меж та процедур, викладених у цій статті та статтях від III-322 до III-329.
Посилена співпраця спрямована на те, щоб досягти мети Союзу, захистити його інтереси та підсилити процес його інтеграції. Ця співпраця, згідно зі статтею III-324, відкрита всім державам-членам від часу її запровадження та в будь-який інший час.
2. Рада Міністрів надає, як крайній засіб, повноваження провадити посилену співпрацю в разі, коли Рада Міністрів установлює, що Союз як ціле не може досягти мети такої співпраці протягом розумного строку, і за умови, що в такій співпраці візьме участь щонайменше третина держав-членів. Раді Міністрів належить діяти згідно з процедурою, викладеною в статті III-325.
3. В ухваленні актів беруть участь лише члени Ради Міністрів, що представляють держави, які беруть участь у посиленій співпраці. Проте всі держави-члени можуть брати участь в обговореннях у Раді Міністрів.
Одностайність складають лише голоси представників держав-учасниць. Кваліфіковану більшість належить визначати як більшість голосів представників держав-учасниць, що представляють щонайменше три п'ятих населення цих держав. Якщо Конституція не вимагає від Ради Міністрів діяти на підставі пропозиції Комісії, чи коли Рада Міністрів не діє за ініціативою Міністра закордонних справ, потрібна кваліфікована більшість становить дві третини держав-учасниць, що представляють щонайменше три п'ятих населення цих держав.
4. Акти, що їх ухвалено в рамках посиленої співпраці, зобов'язують лише держави, що беруть участь у цій співпраці. Їх не належить вважати acquis, що його мають прийняти кандидати на приєднання до Союзу.
ДЕМОКРАТИЧНЕ ЖИТТЯ СОЮЗУ