Договір про запровадження Конституції для Європи ( проект )

Стаття III-91

1. Держави-члени, які, за рішенням Ради Міністрів, не задовольняють умови, потрібні, щоб запровадити євро, надалі називано "держави-члени, щодо яких чинний відступ".

2. До держав-членів, щодо яких чинний відступ, не належить застосовувати такі положення Конституції:

(a) ухвалення частини загальних настанов щодо економічних політик, що стосуються всього простору євро (частина друга статті III-71);

(b) примусові засоби усунення надмірного дефіциту (частини дев'ята та десята статті III-76);

(c) мета й завдання Європейської системи центральних банків (частини перша, друга, третя та п'ята статті III-77);

(d) емісія євро (стаття III-78);

(e) акти Європейського Центрального Банку (стаття III-82);

(f) заходи, що регулюють використання євро (стаття III-83);

(g) валютні угоди та інші заходи щодо курсової політики (стаття III-228);

(h) призначання членів Правління Європейського Центрального Банку (абзац (b) частини другої статті III-84).

Отже, у зазначених вище статтях, вислів "держави-члени" означає держави-члени, щодо яких не є чинним відступ.

3. Згідно з положеннями Підрозділу IX Статуту Європейської системи центральних банків та Європейського Центрального Банку ( 994_681 ), на держави-члени, щодо яких чинний відступ, та їхні національні центральні банки не поширено права та обов'язки в межах Європейської системи центральних банків.

4. Право голосу членів Ради Міністрів, що представляють держави-члени, щодо яких чинний відступ, зупинено, коли Рада Міністрів ухвалює заходи, зазначені в статтях, перелічених у частині другій. Кваліфіковану більшість належить визначати як більшість голосів представників держав-членів, щодо яких не є чинним відступ і що представляють щонайменше три п'ятих населення цих держав. Якщо ухвалення певного акта потребує одностайності, то потрібна одностайність цих членів Ради Міністрів.

Стаття III-92

1. Щонайменше один раз на два роки, або на запит держави-члена, щодо якої є чинним відступ, Комісія та Європейський Центральний Банк доповідають Раді Міністрів про поступ держав-членів, щодо яких чинний відступ, у виконанні зобов'язань щодо руху до економічного та валютного союзу. Цим доповідям належить містити дослідження сумісності національних законодавств цих держав-членів, зокрема установчих документів їхніх національних центральних банків, зі статтями III-80 і III-81 та Статутом Європейської системи центральних банків та Європейського Центрального Банку ( 994_681 ). Доповідям належить також містити дослідження того, чи досягнуто високого рівня стабільної конвергенції, зокрема аналіз того, якою мірою кожна з цих держав-членів задовольняє такі критерії:

(a) досягнення високого рівня цінової стабільності; підставою оцінювання є рівень інфляції, що має бути близьким до рівня щонайбільше трьох держав-членів, що мають найкращі показники цінової стабільності;

(b) стабільність державного фінансового становища; підставою оцінювання є досягнення стану державного бюджету без надмірного дефіциту, що його визначають згідно з частиною шостою статті III-76;

(c) дотримання нормальних меж коливань, обумовлених механізмом валютних курсів, протягом щонайменше двох років без девальвації щодо євро;

(d) тривалість конвергенції, що її досягла держава-член, щодо якої є чинним відступ, та її участі в механізмі валютних курсів, що відображено в рівні довгострокової процентної ставки.

Чотири критерії, зазначені в цій частині, та дотичні строки, протягом яких їх належить задовольняти, докладно викладено в Протоколі про критерії конвергенції ( 994_632 ). У доповідях Комісії та Європейського Центрального Банку належить також враховувати результати інтеграції ринків, стан та розвиток балансів поточних платежів, дослідження розвитку витрат праці на одиницю продукції та інших цінових показників.

2. Після консультацій з Європейським Парламентом та обговорення у Європейській Раді, Рада Міністрів, на пропозицію Комісії, ухвалює європейське рішення, де на підставі критеріїв, сформульованих у частині першій, визначає, яка з держав-членів, щодо яких чинний відступ, виконала потрібні умови, та скасовує відступи щодо зацікавлених держав-членів.

3. Якщо згідно з процедурою, сформульованою в частині другій, вирішено скасувати відступи, Рада Міністрів, на пропозицію Комісії, одностайним голосуванням членів, що представляють держави-членів, щодо яких не є чинним відступ, та зацікавлену державу-члена, ухвалює європейські регламенти чи європейські рішення, що незворотно фіксують курс, за яким євро заступає валюту зацікавленої держави-члена, та закладають інші заходи, потрібні, щоб впровадити євро як єдину валюту в зацікавленій державі-члені. Раді Міністрів належить діяти після консультацій з Європейським Центральним Банком.

Стаття III-93

1. Якщо та доти, доки є держави-члени, щодо яких чинний відступ, та без порушення частини третьої статті III-79, Загальна Рада Європейського Центрального Банку, зазначена в статті 45 Статуту Європейської системи центральних банків та Європейського Центрального Банку ( 994_681 ), становить третій орган Європейського Центрального Банку, уповноважений ухвалювати рішення.

2. Якщо та доти, доки є держави-члени, щодо яких чинний відступ, Європейський Центральний Банк стосовно цих держав-членів:

(a) посилює співпрацю національних центральних банків;

(b) посилює координацію грошово-кредитних політик держав-членів з метою забезпечити цінову стабільність;

(c) наглядає за функціюванням механізму валютного курсу;

(d) провадить консультації з питань, що перебувають у межах компетенцій національних центральних банків та впливають на стабільність фінансових установ та ринків;

(e) виконує завдання, що раніше були покладені на Європейський фонд валютної співпраці, а згодом перейшли до Європейського валютного інституту.

Стаття III-94

Кожна держава-член, щодо якої є чинним відступ, трактує свою політику валютного курсу як питання спільного інтересу. Водночас вона враховує досвід співпраці в межах механізму валютного курсу.

Стаття III-95

1. Якщо держава-член, щодо якої чинний відступ, зазнала труднощів, чи якщо наявна серйозна загроза виникнення труднощів щодо балансу її платежів через нерівновагу сумарного балансу її платежів чи через тип валюти, що перебуває в її розпорядженні, та якщо такі труднощі можуть загрожувати функціюванню внутрішнього ринку чи виконанню спільної торговельної політики, Комісія, згідно з Конституцією, негайно вивчає становище зацікавленої держави та заходи, яких ця держава вживає чи може вжити, використовуючи всі наявні засоби. Комісія оголошує заходи, яких вона рекомендує вжити зацікавленій державі-членові.

Якщо заходів, що вживає держава-член, щодо якої чинний відступ, та що їх запропонувала Комісія, не досить, аби подолати труднощі, що вже виникли чи загрожують виникнути, Комісія, після консультацій з Економіко-фінансовим комітетом, рекомендує Раді Міністрів надати взаємну допомогу та пропонує належні методи допомоги.

Комісія регулярно інформує Раду Міністрів про стан та розвиток ситуації.

2. Рада Міністрів надає таку взаємну допомогу; вона ухвалює європейські регламенти чи європейські рішення, що закладають умови та деталі такої допомоги. Взаємна допомога може набувати форми:

(a) скоординованого підходу до чи в рамках будь-яких інших міжнародних організацій, до яких держави-члени, щодо яких чинний відступ, можуть звернутися по допомогу;

(b) заходів, потрібних, щоб уникнути відхилень торгівлі, якщо держава-член, щодо якої є чинним відступ, зазнає труднощів і зберігає чи знову впроваджує кількісні обмеження до третіх країн;

(c) надання обмежених кредитів інших держав-членів за їхньою згодою.

3. Якщо Рада Міністрів не надала взаємної допомоги, що її порекомендувала Комісія, чи якщо наданої взаємної допомоги та вжитих заходів не досить, то Комісія вповноважує державу-члена, щодо якої чинний відступ і що зазнала труднощів, вжити захисних заходів, умови та деталі яких визначає Комісія.

Рада Міністрів може скасувати це вповноваження та змінити умови й деталі.

Стаття III-96

1. Якщо держава-член, щодо якої чинний відступ, зазнає раптової кризи балансу платежів і негайно не вжито заходів у сенсі частини другої статті III-95, вона може, як запобіжний захід, вжити потрібних захисних заходів. Такі заходи повинні спричинити якнайменше збурення функціювання внутрішнього ринку; їхній обсяг не повинен перевищувати того, що вкрай потрібно, аби подолати посталі раптові труднощі.

2. Комісію та інші держави-членів належить інформувати про такі захисні заходи не пізніше часу, коли вони набирають чинності. Комісія може порекомендувати Раді Міністрів надати взаємну допомогу згідно зі статтею III-95.

3. Після того, як Комісія надала висновок, та після консультацій з Економіко-фінансовим комітетом, Рада Міністрів може ухвалити рішення щодо того, що зацікавленій державі-членові належить виправити, зупинити чи скасувати захисні заходи, зазначені вище.

ПІДРОЗДІЛ III

ПОЛІТИКИ В ІНШИХ ОКРЕМИХ СФЕРАХ

СЕКЦІЯ I

Зайнятість

Стаття III-97

Союз та держави-члени розробляють, згідно з цією секцією, скоординовану стратегію зайнятості, зокрема сприяння висококваліфікованій навченій робочій силі, що здатна пристосовуватися до нових умов, а також здатності ринків праці реагувати на економічні зміни з огляду на досягнення мети, визначеної в статті I-3.

Стаття III-98

1. Держави-члени, через свої політики зайнятості, сприяють досягненню мети, зазначеної в статті III-97, у спосіб, узгіднений з загальними настановами економічних політик держав-членів та Союзу, ухвалених згідно з частиною другою статті III-71.

2. Держави-члени вважають сприяння зайнятості питанням спільного інтересу та в рамках роботи Ради Міністрів координують свої дії щодо цього згідно зі статтею III-100, враховуючи національні звичаї стосовно функцій соціальних партнерів.

Стаття III-99

1. Союз сприяє досягненню високого рівня зайнятості, заохочуючи до співпраці держави-члени, підтримуючи та, в разі потреби, доповнюючи їхні дії. Водночас Союз шанує компетенції держав-членів.

2. Завдання досягти високого рівня зайнятості належить брати до уваги під час формулювання й виконання політик та діяльності Союзу.

Стаття III-100

1. На підставі спільної річної доповіді Ради Міністрів та Комісії, Європейська Рада щорічно розглядає ситуацію в сфері зайнятості в Союзі та ухвалює висновки з цього питання.

2. На підставі висновків Європейської Ради, Рада Міністрів, на пропозицію Комісії, щороку ухвалює настанови, що їх держави-члени враховують у своїх політиках зайнятості. Вона діє після консультацій з Європейським Парламентом, Комітетом регіонів, Економіко-соціальним комітетом та Комітетом з питань зайнятості.

Цим настановам належить бути згідними з загальними настановами, що їх ухвалено згідно з частиною другою статті III-71.

3. Кожна держава-член подає до Ради Міністрів та Комісії річну доповідь щодо головних кроків із виконання політики зайнятості з огляду на настанови щодо зайнятості, зазначені в частині другій.

4. Рада Міністрів на підставі доповідей, зазначених у частині третій, та діставши думку Комітету з питань зайнятості, щороку вивчає, як держави-члени виконують політики зайнятості з огляду на настанови щодо зайнятості. Рада Міністрів, за рекомендацією Комісії, може ухвалити рекомендації та спрямувати їх до держав-членів.

5. На підставі результатів такого вивчення, Рада Міністрів та Комісія подають спільну річну доповідь Європейській Раді про стан зайнятості в Союзі та про виконання настанов щодо зайнятості.

Стаття III-101

Європейські закони чи європейські рамкові закони можуть запроваджувати стимулювальні заходи, що заохочують співпрацю держав-членів та підтримують їхні дії у сфері зайнятості через ініціативи, спрямовані на розвиток обміну інформацією та найкращим досвідом, забезпечення порівняльного аналізу й рекомендацій, а також на розповсюджування інноваційних підходів та досвіду оцінювання, зокрема з використанням дослідних проектів. Їх належить ухвалювати після консультацій з Комітетом регіонів та Економіко-соціальним комітетом.

Такі європейські закони чи європейські рамкові закони не повинні містити приписів щодо гармонізації законів та підзаконних актів держав-членів.

Стаття III-102

Рада Міністрів простою більшістю голосів ухвалює європейське рішення про заснування Комітету з питань зайнятості з дорадчим статусом, щоб сприяти координації держав-членів щодо політик зайнятості та ринку праці. Вона діє після консультацій з Європейським Парламентом.

Завданнями Комітету є:

(a) стежити за ситуацією у сфері зайнятості та політиками зайнятості в державах-членах та в Союзі;

(b) без порушення статті III-247, формулювати висновки на запит Ради Міністрів чи Комісії або з власної ініціативи, та сприяти готуванню заходів Ради Міністрів, зазначених у статті III-100.

Під час виконання завдань, Комітетові належить консультуватися з соціальними партнерами.

Кожна держава-член та Комісія призначають по два члени Комітету.

СЕКЦІЯ 2

Соціальна політика

Стаття III-103

Союз та держави-члени, пам'ятаючи про засадничі соціальні права, сформульовані в Європейській соціальній хартії, що її підписано в Турині 18 жовтня 1961 року ( 994_300 ), та в Хартії Спільноти про засадничі права працівників від 1989 року ( 994_044 ), мають на меті сприяти зайнятості, поліпшувати умови життя та праці, щоб, не втративши досягнутого поліпшення, уможливити гармонізацію цих сфер, належний соціальний захист, діалог між соціальними партнерами та розвиток людських ресурсів заради досягнення тривалого високого рівня зайнятості та боротьби проти вилучання.

З цією метою Союз та держави-члени діють з урахуванням розмаїття національних звичаїв, зокрема у сфері договірних відносин, та потреби підтримувати конкурентоспроможність економіки Союзу.

Вони певні, що такий розвиток випливатиме не лише з функціювання внутрішнього ринку, що сприяє гармонізації соціальних систем, а й з процедур, обумовлених у Конституції, та зі зближення положень, закладених у законах та підзаконних чи адміністративних актах.

Стаття III-104

1. Щоб досягти мети статті III-103, Союз підтримує та доповнює діяльність держав-членів у таких сферах:

(a) покращення, в особливості, довкілля праці, аби захистити здоров'я та безпеку працівників;

(b) умови праці;

(c) соціальне забезпечення та соціальний захист працівників;

(d) захист працівників після закінчення трудового договору;

(e) інформування та консультування працівників;

(f) представництво та колективний захист інтересів працівників та працедавців, зокрема право працівників брати участь у керуванні, з урахуванням частини шостої;

(g) умови працевлаштування громадян третіх країн, що на законних підставах перебувають на території Союзу;

(h) інтеграція осіб, вилучених із ринку зайнятості, без порушення статті III-183;

(i) рівність чоловіків та жінок щодо їхніх можливостей на ринку праці та ставлення на роботі;

(j) боротьба проти соціального вилучання;

(k) модернізація систем соціального захисту без порушення абзацу (c).

2. З цією метою:

(a) європейські закони чи європейські рамкові закони можуть упроваджувати заходи, що заохочують співпрацю держав-членів через ініціативи, спрямовані на поглиблення знань, розвиток обміну інформацією та найкращим досвідом, розповсюджування інноваційних підходів та досвіду оцінювання, за винятком будь-якої гармонізації законів та підзаконних актів держав-членів;

(b) у сферах, зазначених в абзацах від (a) до (i) частини першої, та з урахуванням умов та технічних норм, застосовуваних у кожній державі-членові, європейські рамкові закони можуть встановлювати мінімальні вимоги, що їх належить поступово впроваджувати. Такі європейські рамкові закони уникають накладання адміністративних, фінансових чи правових обмежень, що перешкоджають створенню та розвиткові малих і середніх підприємств.

У будь-якому разі, такі європейські закони чи європейські рамкові закони належить ухвалювати після консультацій з Комітетом регіонів та Економікосоціальним комітетом.

3. Як відступ від частини другої, у сферах, зазначених в абзацах (c), (d), (f) та (g) частини першої, Рада Міністрів ухвалює європейські закони чи європейські рамкові закони одностайно після консультацій з Європейським Парламентом, Комітетом регіонів та Економіко-соціальним комітетом.

Рада Міністрів, на пропозицію Комісії, може ухвалити європейське рішення, що уможливлює застосування звичайної законодавчої процедури до абзаців (d), (f) та (g) частини першої. Їй належить діяти одностайно після консультацій з Європейським Парламентом.

4. Держава-член може доручити соціальним партнерам, на їхній спільний запит, виконувати європейські рамкові закони, що їх ухвалено згідно з частиною другою.

У такому разі вона забезпечує, щоб соціальні партнери, за домовленістю, вжили потрібних заходів не пізніше дати транспонування європейського рамкового закону. Зацікавленій державі-членові належить робити будь-які потрібні кроки, що успроможнюють її будь-коли гарантувати досягнення результатів, що їх обумовлює цей європейський рамковий закон.

5. Європейські закони та європейські рамкові закони, що їх ухвалено згідно з цією статтею:

(a) не впливають на право держав-членів визначати засадничі принципи своїх систем соціального забезпечення та не повинні істотно впливати на їхню фінансову рівновагу;

(b) не перешкоджають будь-якій державі-членові зберігати чи впроваджувати суворіші захисні заходи, сумісні з Конституцією.

6. Цю статтю не належить застосовувати до оплати праці, права збиратися, права страйкувати чи права застосовувати локаут.

Стаття III-105

1. Комісія має завдання сприяти консультаціям між соціальними партнерами на рівні Союзу та ухвалює всі дотичні заходи, що допомагають їхньому діалогові, забезпечуючи збалансовану підтримку сторін.

2. З цією метою, перш ніж подавати пропозиції у сфері соціальної політики, Комісія провадить консультації з соціальними партнерами щодо можливих напрямів дії Союзу.

3. Якщо після таких консультацій Комісія вважає певний захід Союзу доцільним, вона провадить консультації з соціальними партнерами щодо змісту запланованої пропозиції. Соціальні партнери передають до Комісії висновок чи, в разі потреби, рекомендацію.

4. З нагоди такої консультації, соціальні партнери можуть повідомити Комісію про свій намір ініціювати процес, обумовлений у статті III-106. Тривалість процедури не повинна перевищувати дев'яти місяців, хіба що зацікавлені соціальні партнери та Комісія спільно вирішать подовжити цей період.

Стаття III-106

1. Діалог між соціальними партнерами на рівні Союзу, за їхнім бажанням, може мати наслідком встановлення договірних відносин, зокрема укладення угод.

2. Угоди, укладені на рівні Союзу, належить виконувати згідно з процедурами та звичаями, притаманними соціальним партнерам та державам-членам, чи, у випадках, що охоплює стаття III-104, на спільний запит сторін, що підписали угоду, - згідно з європейськими регламентами чи європейськими рішеннями, що їх ухвалює Рада Міністрів на пропозицію Комісії. Про це належить інформувати Європейський Парламент.

Якщо угода, про яку йдеться, містить одне чи більше положень стосовно однієї зі сфер, що згідно з частиною третьою статті III-104 вимагають одностайності, Раді Міністрів належить діяти одностайно.

Стаття III-107

Щоб досягти мети статті III-103 та без порушення інших положень Конституції, Комісія заохочує співпрацю держав-членів та допомагає координувати їхню діяльність у всіх сферах соціальної політики згідно з цією Секцією, зокрема таких:

(a) зайнятість;

(b) трудове право та умови праці;

(c) професійне навчання та підвищування кваліфікації;

(d) соціальне забезпечення;

(e) запобігання виробничому травматизмові та професійним хворобам;

(f) гігієна праці;

(g) право збиратися та вести колективні переговори між працедавцями та працівниками.

З цією метою Комісія інтенсивно взаємодіє з державами-членами, а саме: організовує дослідження, видає висновки, готує консультації щодо проблем, які постають на національному рівні чи на рівні міжнародних організацій, зокрема ініціативи, спрямовані на розробляння настанов та показників, організацію обміну найкращим досвідом та готування потрібних складників періодичного стеження та оцінювання. Про це належить повною мірою інформувати Європейський Парламент.

Перш ніж видавати висновки, обумовлені в цій статті, Комісії належить провадити консультації з Економіко-соціальним комітетом.

Стаття III-108

1. Кожна держава-член забезпечує застосування принципу однакової плати працівникам чоловічої та жіночої статі за однакову роботу чи роботу, що має однакову вартість.

2. На цілі цієї статті, "плата" означає звичайну основну чи мінімальну заробітну платню, оклад чи будь-яку іншу винагороду готівкою чи в натуральній формі, що її працівник безпосередньо чи опосередковано отримує від працедавця за свою роботу.

Однакова плата без дискримінації за ознакою статі означає:

(a) що плату за однакову роботу, оплачувану відрядно, обчислюють на підставі тієї самої одиниці виміру;

(b) що плата за однакову роботу, оплачувану погодинно, є однаковою.

3. Європейські закони чи європейські рамкові закони запроваджують заходи, щоб забезпечити застосування принципу однакових можливостей та однакового ставлення до чоловіків та жінок у питаннях праці та зайнятості, зокрема принципу однакової плати за однакову роботу чи за роботу, що має однакову вартість. Їх належить ухвалювати після консультацій з Економіко-соціальним комітетом.

4. Маючи на меті забезпечити цілковиту рівність чоловіків та жінок на роботі, принцип однакового ставлення не повинен заважати будь-якій державі-членові зберігати чи запроваджувати заходи, що надають окремі переваги недостатньо представленій статі, щоб полегшити професійну діяльність, відвернути появу несприятливих умов професійної кар'єри чи скомпенсувати їх.

Стаття III-109

Держави-члени докладають зусиль, щоб зберегти наявну еквівалентність систем оплачуваних відпусток.

Стаття III-110

Комісія щороку складає доповідь про поступ у прямуванні до мети статті III-103, зокрема про демографічне становище в Союзі. Вона подає доповідь Європейському Парламентові, Раді Міністрів та Економіко-соціальному комітетові.

Стаття III-111

Рада Міністрів простою більшістю ухвалює європейське рішення про заснування Комітету соціального захисту з дорадчим статусом, щоб сприяти співпраці держав-членів та держав-членів і Комісії у сфері політик соціального захисту. Рада Міністрів ухвалює рішення після консультацій з Європейським Парламентом.

Комітет має такі завдання:

(a) стежити за ситуацією в соціальній сфері та розвитком політик соціального захисту в державах-членах та Союзі;

(b) сприяти обмінові інформацією, досвідом та практичними набутками між державами-членами та з Комісією;

(c) без порушення статті III-247, на запит Ради Міністрів чи Комісії, чи з власної ініціативи готувати доповіді, формулювати висновки та провадити іншу роботу в межах своєї компетенції.

Під час виконання завдань Комітетові належить провадити консультації з соціальними партнерами.

Кожна держава-член та Комісія призначають по два члени Комітету.

Стаття III-112

Річній доповіді Комісії Європейському Парламентові належить містити окремий підрозділ про соціальний розвиток у Союзі.

Європейський Парламент може закликати Комісію складати доповіді щодо будь-яких особливих проблем, пов'язаних із ситуацією в соціальній сфері.

Підсекція 1

Європейський соціальний фонд

Стаття III-113

Щоб поліпшити можливості працевлаштування працівників на внутрішньому ринку і таким чином сприяти підвищенню рівня життя, цим засновано Європейський соціальний фонд. Його метою є полегшити працівникам працевлаштування, підвищити географічну та професійну мобільність працівників у межах Союзу та полегшити їхню адаптацію до промислових змін та змін систем виробництва, зокрема через професійне навчання та перекваліфікацію.

Стаття III-114

Фондом керує Комісія.

У виконанні цього завдання їй допомагає Комітет на чолі з членом Комісії, до якого входять представники держав-членів, професійних спілок та організацій працедавців.

Стаття III-115

Виконавчі заходи, дотичні до Європейського соціального фонду, належить вводити в дію європейськими законами. Такі закони належить ухвалювати після консультацій з Комітетом регіонів та Економіко-соціальним комітетом.

СЕКЦІЯ 3

Економічне, соціальне та територіальне гуртування

Стаття III-116

Щоб сприяти загальному гармонійному розвиткові, Союз розробляє та провадить дії, що зміцнюють його економічну, соціальну та територіальну згуртованість.

Зокрема, Союз прагне зменшити диспропорцію рівнів розвитку різних регіонів та відсталість регіонів чи островів, що перебувають у найменш сприятливих умовах, зокрема села.

Стаття III-117

Держави-члени провадять та координують свої економічні політики в такий спосіб, щоб досягти також мети, сформульованої в статті III-116. Формулювання та виконання політик і діяльності Союзу та запровадження внутрішнього ринку враховують цю мету і сприяють її втіленню. Союз також сприяє досягненню цієї мети, діючи через структурні фонди (Європейський сільськогосподарський фонд керування та гарантій - Секція керування; Європейський соціальний фонд; Європейський фонд регіонального розвитку), Європейський інвестиційний банк та інші наявні фінансові інструменти.

Комісія щотри роки подає Європейському Парламентові, Раді Міністрів, Комітетові регіонів та Економіко-соціальному комітетові доповідь про поступ економічного, соціального та територіального гуртування та про те, як цьому сприяли заходи, обумовлені в цій статті. В разі потреби Комісія додає до доповіді належні пропозиції.

Європейські закони чи європейські рамкові закони можуть запровадити будь-які окремі заходи поза межами фондів, без порушення заходів, ухвалених у рамках інших політик Союзу. Їх належить ухвалювати після консультацій з Комітетом регіонів та Економіко-соціальним комітетом.

Стаття III-118

Завданням Європейського фонду регіонального розвитку є сприяти усуненню найважливіших регіональних дисбалансів у Союзі через участь у розвитку та структурному допасовуванні регіонів із затриманим розвитком та в конверсії промислових регіонів, що занепадають.

Стаття III-119

Без порушення статті III-120, європейські закони визначають завдання, пріоритетні цілі та організацію структурних фондів, зокрема можливе групування їх, а також загальні правила, застосовні до них, та положення, потрібні, щоб забезпечити їхню ефективність та координувати діяльність Фондів та їхню взаємодію з іншими наявними фінансовими інструментами.

Фонд гуртування, створений європейським законом, забезпечує фінансування проектів у сферах довкілля та транс'європейських мереж у просторі транспортної інфраструктури.

В усіх випадках такі європейські закони належить ухвалювати після консультацій з Комітетом регіонів та Економіко-соціальним комітетом. Раді Міністрів належить діяти одностайно до 1 січня 2007 року.

Стаття III-120

Виконавчі заходи щодо діяльності Європейського фонду регіонального розвитку належить вводити в дію в європейських законах. Такі закони належить ухвалювати після консультацій з Комітетом регіонів та Економіко-соціальним комітетом.

До Європейського сільськогосподарського фонду керування та гарантій, Секції керування та Європейського соціального фонду належить застосовувати положення статей III-127 та III-115.

СЕКЦІЯ 4

Сільське господарство та рибальство

Стаття III-121

Союз визначає та здійснює спільну політику у сфері сільського господарства та рибальства.

"Сільськогосподарська продукція" - це продукція, вирощена на землі, продукти тваринництва та рибальства, а також продукти первинного обробляння, безпосередньо пов'язані з цією продукцією. Посилання на спільну сільськогосподарську політику чи на сільське господарство та використання терміна "сільськогосподарський" належить розуміти включно з рибальством, враховуючи всі особливості цього сектора.

Стаття III-122

1. Внутрішній ринок охоплює сільське господарство та торгівлю сільськогосподарською продукцією.

2. Якщо в статтях від III-123 до III-128 не обумовлено інакше, положення, закладені, щоб запровадити внутрішній ринок, належить застосовувати до сільськогосподарської продукції.

3. Продукція, що її належить перелічити в Додатку I (*), підлягає дії статей від III- 123 до III-128.

_______________ (*) Цей Додаток, що відповідає Додаткові I до Договору про заснування Європейської Спільноти ( 994_017 ), буде розроблено пізніше.

4. Внутрішній ринок сільськогосподарської продукції має функціювати та розвиватися разом із вироблянням спільної сільськогосподарської політики.

Стаття III-123

1. Метою спільної сільськогосподарської політики є:

(a) підвищити продуктивність сільського господарства, сприяючи технічному прогресові, забезпечуючи раціональний розвиток сільськогосподарського виробництва та оптимально використовуючи виробничі чинники, зокрема робочу силу;

(b) забезпечити належний рівень життя сільськогосподарської спільноти, зокрема збільшуючи особистий прибуток людей, що працюють у сільському господарстві;

(c) стабілізувати ринки;

(d) забезпечити доступність постачання;

(e) забезпечити те, щоб постачання надходило до споживача за прийнятними цінами.

2. Розробляючи спільну сільськогосподарську політику та спеціальні методи її застосування, належить враховувати:

(a) особливу природу сільськогосподарської діяльності, що випливає з соціальної структури сільського господарства та зі структурних і природних відмінностей між різними сільськогосподарськими регіонами;

(b) потребу здійснювати належне допасовування поступово;

(c) той факт, що в державах-членах сільське господарство становить сектор, близько пов'язаний з цілою економікою.

Стаття III-124

1. Щоб досягти мети, сформульованої в статті III-123, належить запровадити спільну організацію сільськогосподарських ринків.

Ця організація, залежно від дотичної продукції, набирає однієї з таких форм:

(a) спільні правила конкуренції;

(b) обов'язкова координація різноманітних організацій національних ринків;

(c) організація Європейського ринку.

2. Спільна організація, що її запроваджено згідно з частиною першою, може охоплювати всі заходи, потрібні, щоб досягти мети, сформульованої в статті III-123, зокрема регулювання цін, допомогу виробництву та маркетингові різноманітної продукції, заходи щодо зберігання й перевезення та спільний механізм стабілізації імпорту чи експорту.

Спільну організацію належить обмежити дотриманням мети, сформульованої в статті III-123. Вона повинна унеможливлювати будь-яку дискримінацію між виробниками та споживачами всередині Союзу.

Будь-яку спільну цінову політику належить грунтувати на спільних критеріях та уніфікованих методах підрахунку.

3. Щоб уможливити досягнення мети спільної організації, зазначеної в частині першій, можна створити один чи кілька сільськогосподарських фондів керування та гарантій.

Стаття III-125

Щоб уможливити досягнення мети, сформульованої в статті III-123, в рамках спільної сільськогосподарської політики можна запровадити положення про такі заходи:

(a) ефективна координація зусиль у сферах професійного навчання, досліджень та поширювання сільськогосподарських знань; це може охоплювати спільне фінансування проектів чи інституцій;

(b) спільні заходи, що сприяють споживанню певних продуктів.

Стаття III-126

1. Секцію про правила конкуренції належить застосовувати до виробництва сільськогосподарської продукції та торгівлі нею лише в обсязі, що його, згідно з частиною другою статті III-127, визначають європейські закони чи європейські рамкові закони з урахуванням мети, сформульованої в статті III-123.

2. Рада Міністрів, на пропозицію Комісії, може ухвалити європейський регламент чи європейське рішення, що уповноважує надавати допомогу:

(a) на потреби захисту господарств, що зазнали шкоди, спричиненої структурними чи природними умовами;

(b) у рамках програм економічного розвитку.

Стаття III-127

1. Комісія подає пропозиції щодо розробляння та виконання спільної сільськогосподарської політики, зокрема заступання національних організацій однією з форм спільної організації, обумовлених в частині першій статті III-124, та щоб виконати заходи, зазначені в цій Секції.

Цим пропозиціям належить ураховувати взаємозалежність сільськогосподарських питань, зазначених у цій Секції.

2. Європейські закони чи європейські рамкові закони запроваджують спільну організацію сільськогосподарських ринків, обумовлену в частині першій статті III-124, та інші положення, потрібні, щоб досягти мети спільної сільськогосподарської політики та спільної політики у сфері рибальства. Їх належить ухвалювати після консультацій з Економіко-соціальним комітетом.

3. Рада Міністрів, на пропозицію Комісії, ухвалює європейські регламенти чи європейські рішення про встановлення цін, зборів, допомоги та кількісних обмежень, а також про встановлення й розподіл обсягів можливого вилову риби.

4. Згідно з частиною другою, організації національного ринку може заступити спільна організація, що її обумовлено в частині першій статті III-124, якщо:

(a) спільна організація запропонує державам-членам, що заперечують цей захід і мають власну організацію дотичного виробництва, еквівалентні гарантії зайнятості та рівня життя зацікавлених виробників, з урахуванням можливого допасовування та спеціалізації, потреба в якій може з часом постати;

(b) така спільна організація забезпечує в Союзі умови торгівлі, подібні до наявних на національному ринку.

5. Якщо спільну організацію, пов'язану з певною сировиною, створено раніше, ніж спільну організацію, пов'язану з відповідною переробленою продукцією, то таку сировину, що її використовують для переробленої продукції, призначеної на експорт до третіх країн, можна імпортувати з поза меж Союзу.

Стаття III-128

Якщо в державі-члені продукція є предметом організації національного ринку чи внутрішніх правил еквівалентної дії, що впливають на конкурентне становище виробництва подібної продукції в іншій державі-члені, то держави-члени накладають компенсаційний збір на імпорт цієї продукції з держави-члена, в якій наявні така організація чи правила, хіба що ця держава накладає компенсаційний збір на експорт.

Комісія ухвалює європейські регламенти чи європейські рішення, що встановлюють обсяг цих зборів на рівні, потрібному, щоб відновити рівновагу; Комісія може також надати повноваження вжити інших заходів, умови та деталі яких визначає вона.

СЕКЦІЯ 5

Довкілля

Стаття III-129

1. Політика Союзу щодо довкілля сприяє досягненню таких цілей:

(a) берегти, охороняти та поліпшувати стан довкілля;

(b) берегти здоров'я людей;

(c) виважено та раціонально використовувати природні ресурси;

(d) сприяти на міжнародному рівні розв'язанню регіональних та світових проблем довкілля.

2. Політика Союзу щодо довкілля має на меті досягти високого рівня захисту з урахуванням розмаїття ситуацій в різних регіонах Союзу. Її належить грунтувати на принципі застерігання та принципах: належить вживати запобіжних заходів; належить виправляти шкоду, завдану довкіллю, насамперед усуваючи її джерела; забруднювач повинен платити.

У цьому контексті заходам з гармонізації, що задовольняють вимоги охорони довкілля, належить містити, в разі потреби, захисні застереження, що дозволяють державам-членам вживати тимчасових, не спричинених економічними потребами, заходів щодо охорони довкілля, що підлягають процедурі інспекції Союзу.

3. Готуючи свою політику щодо охорони довкілля, Союз враховує:

(a) наявні наукові й технічні дані;

(b) умови довкілля в різних регіонах Союзу;

(c) потенційні переваги та витрати через дії чи бездіяльність;

(d) економічний і соціальний розвиток цілого Союзу та збалансований розвиток його регіонів.

4. У межах своїх відповідних сфер компетенцій, Союз та держави-члени співпрацюють з третіми країнами та компетентними міжнародними організаціями. Умови співпраці Союзу можуть бути предметом угод між Союзом та зацікавленими третіми сторонами, переговори щодо яких та укладання яких належить провадити згідно зі статтею III-227.

Попередній абзац не порушує компетенції держав-членів провадити переговори в міжнародних органах та укладати міжнародні угоди.

Стаття III-130

1. Європейські закони чи європейські рамкові закони визначають, яких заходів треба вжити, щоб досягти мети, зазначеної в статті III-129. Їх належить ухвалювати після консультацій з Комітетом регіонів та Економіко-соціальним комітетом.

2. Як відступ від частини першої, без порушення статті III-65, Рада Міністрів одностайно ухвалює європейські закони чи європейські рамкові закони, що запроваджують:

(a) заходи безпосередньо фіскального характеру;

(b) заходи щодо:

(i) міського та сільського планування;

(ii) кількісного регулювання водних ресурсів чи впливу, прямого чи непрямого, на доступність цих ресурсів;

(iii) використання земельних ресурсів, за винятком організації збирання та утилізації відходів;

(c) заходи, що суттєво впливають на вибір між різними джерелами енергії та на загальну структуру енергетичного забезпечення держави-члена.

Рада Міністрів може одностайно ухвалити європейське рішення, що дозволяє застосовувати звичайну законодавчу процедуру в випадках, зазначених в абзаці першому цієї частини.

У будь-якому разі Раді Міністрів належить діяти після консультацій з Європейським Парламентом, Комітетом регіонів та Економіко-соціальним комітетом.

3. Європейські закони вводять в дію загальні програми дій, що формулюють пріоритетні цілі, яких треба досягти. Такі закони належить ухвалювати після консультацій з Комітетом регіонів та Економіко-соціальним комітетом.

Заходи, потрібні, щоб виконати ці програми, належить ухвалювати згідно з частиною першою чи частиною другою, відповідно до конкретного випадку.

4. Без порушення окремих заходів, що їх ухвалив Союз, держави-члени фінансують та виконують політику у сфері довкілля.

5. Без порушення принципу "забруднювач повинен платити", заходи, що їх ужито на підставі частини першої, якщо вони потребують витрат, непропорційно високих порівняно з можливостями органів влади держави-члена, належить у доцільній формі обумовлювати:

(a) тимчасовими відступами від загального правила, та/чи

(b) фінансовою підтримкою Фонду гуртування.

Стаття III-131

Захисні положення, що їх ухвалено згідно зі статтею III-130, не перешкоджають будь-якій державі-членові зберігати чи впроваджувати суворіші захисні положення. Таким положенням належить бути згідними з Конституцією. Про них належить сповіщати Комісію.

СЕКЦІЯ 6

Захист прав споживачів

Стаття III-132

1. Щоб підтримати інтереси споживачів та забезпечити високий рівень захисту їхніх прав, Союз сприяє охороні здоров'я, безпеці та економічним інтересам споживачів, а також забезпечує їхнє право на інформацію, освіту та створювання організацій заради захисту своїх інтересів.

2. Союз сприяє досягненню мети, зазначеної в частині першій, через:

(a) заходи, що їх ухвалено згідно зі статтею III-65 в контексті формування внутрішнього ринку;

(b) заходи, що підтримують, доповнюють та моніторують політики держав-членів.

3. Заходи, зазначені в абзаці (b) частини другої, належить вводити в дію європейськими законами чи європейськими рамковими законами. Такі закони належить ухвалювати після консультацій з Економіко-соціальним комітетом.

4. Акти, що їх ухвалено згідно з частиною третьою, не перешкоджають будь-якій державі-членові зберігати чи впроваджувати суворіші захисні положення. Таким положенням належить бути згідними з Конституцією. Про них належить сповіщати Комісію.

СЕКЦІЯ 7

Транспорт

Стаття III-133

Мети Конституції у сфері, що її регулює ця секція, належить досягати в межах спільної транспортної політики.

Стаття III-134

Статтю III-133 належить виконувати через європейські закони чи європейські рамкові закони з урахуванням особливостей транспорту. Їх належить ухвалювати після консультацій з Комітетом регіонів та Економіко-соціальним комітетом.

Таким європейським законам чи європейським рамковим законам належить містити:

(a) загальні правила для міжнародного транспорту, що прямує на територію чи з території держави-члена або перетинає територію однієї чи кількох держав-членів;

(b) умови, за яких перевізники-нерезиденти можуть надавати транспортні послуги в межах держав-членів;

(c) заходи з удосконалювання транспортної безпеки;

(d) будь-які інші доцільні заходи.

Стаття III-135

Доти, доки буде ухвалено європейські закони чи європейські рамкові закони, зазначені в частині першій статті III-134, жодна держава-член не може, прямо чи опосередковано, робити положення, що регулюють відповідну сферу станом на 1 січня 1958 року, а у випадку держав, що приєдналися до Союзу пізніше, на дату їх приєднання, менш сприятливими для перевізників інших держав-членів, ніж для перевізників цієї держави-члена, хіба що Рада Міністрів одностайно ухвалює європейське рішення, що передбачає відступ.

Стаття III-136

Допомога є згідною з Конституцією, якщо вона задовольняє потреби координації транспорту чи якщо вона відшкодовує виконання певних обов'язків, притаманних концепції суспільної послуги.

Стаття III-137

У будь-яких заходах стосовно транспортних тарифів та умов, що їх ухвалено в межах Конституції, належить враховувати економічний стан перевізників.

Стаття III-138

1. Стосовно транспорту в межах Союзу заборонено дискримінацію, що набирає такої форми, що перевізники встановлюють різні тарифи та різні умови перевезення тих самих товарів тими самими транспортними шляхами залежно від того, до чи з якої держави-члена призначено чи походять товари.

2. Частина перша не перешкоджає ухвалювати інші європейські закони чи рамкові закони згідно з частиною першою статті III-134.

3. Рада Міністрів, на пропозицію Комісії, ухвалює європейські регламенти чи європейські рішення на виконання частини першої. Їй належить діяти після консультацій з Європейським Парламентом та Економіко-соціальним комітетом.

Рада Міністрів може, зокрема, ухвалювати європейські регламенти та європейські рішення, потрібні, щоб уможливити інституціям нагляд за дотриманням правила, закладеного в частині першій, а користувачам транспорту - дати змогу скористатися цими перевагами повною мірою.

4. Комісія, з власної ініціативи чи на подання держави-члена, вивчає будь-які випадки дискримінації, що їх охоплює частина перша, та, після консультацій з зацікавленою державою-членом, ухвалює потрібні європейські рішення у межах європейських регламентів та європейських рішень, зазначених у частині третій.

Стаття III-139

1. Стосовно транспортних операцій, здійснюваних у межах Союзу, державам-членам заборонено встановлювати тарифи та умови, що в будь-який спосіб підтримують чи захищають інтереси одного чи кількох конкретних підприємств чи галузей виробництва, хіба що європейське рішення Комісії уповноважує на це.

2. Комісія, з власної ініціативи чи на подання держави-члена, вивчає тарифи та умови, зазначені в частині першій, зокрема враховуючи, з одного боку, запити належної регіональної економічної політики, потреби слаборозвинених регіонів та проблеми регіонів, що зазнали серйозного впливу політичних обставин, а з іншого - вплив таких тарифів та умов на конкуренцію різних видів транспорту.

Комісії належить ухвалювати потрібні європейські рішення після консультацій з кожною зацікавленою державою-членом.

3. Заборону, що її обумовлено в частині першій, не належить застосовувати до тарифів, встановлених заради забезпечення конкуренції.

Стаття III-140

Збори чи мито за перетин кордонів, що їх стягують перевізники додатково до транспортних тарифів, не повинні перевищувати розумного рівня з урахуванням реальних витрат.

Держави-члени прагнуть зменшити ці витрати.

Комісія може надавати державам-членам рекомендації щодо застосування цієї статті.

Стаття III-141

Положення цієї Секції не перешкоджають застосовувати заходи, що їх ужила Федеративна Республіка Німеччина, тою мірою, якою ці заходи потрібні, щоб скомпенсувати економікам деяких регіонів Федеративної Республіки, що зазнали впливу поділу Німеччини, несприятливі економічні наслідки, спричинені цим поділом.

Стаття III-142

При Комісії створено Дорадчий комітет експертів, яких призначають уряди держав-членів. Комісія провадить консультації з Комітетом з транспортних питань, коли вважає це за потрібне.

Стаття III-143

1. Цю Секцію належить застосовувати до залізничного, дорожнього та внутрішнього водного транспорту.

2. Європейські закони чи європейські рамкові закони можуть закладати належні заходи щодо морського та повітряного транспорту. Їх належить ухвалювати після консультацій з Комітетом регіонів та Економіко-соціальним комітетом.

СЕКЦІЯ 8

Транс'європейські мережі

Стаття III-144

1. Щоб сприяти досягненню мети, зазначеної в статтях III-14 та III-116, дати громадянам Союзу, учасникам економічної діяльності та місцевим спільнотам змогу повною мірою скористатися перевагами створюваного простору без внутрішніх кордонів, Союз сприяє створенню та розвиткові транс'європейських мереж транспортної, телекомунікаційної та енергетичної інфраструктури.

2. У рамках системи відкритих та конкурентних ринків, діяльність Союзу спрямовано на сприяння взаємозв'язкові та взаємодії національних мереж, а також доступові до цих мереж. Союз враховує, зокрема, потребу сполучити острівні, важкодоступні та периферійні регіони з центральними регіонами Союзу.

Стаття III-145

1. Щоб досягти мети, зазначеної в статті III-144, Союз:

(a) розробляє низку настанов, що охоплюють цілі, пріоритети та головні напрями заходів, окреслених у сфері транс'європейських мереж; ці настанови визначають проекти спільного інтересу;

(b) виконує будь-які заходи, що можуть виявитися потрібними, аби забезпечити взаємодію мереж, зокрема у сфері технічного стандартування;

(c) може підтримувати проекти спільного інтересу, що їх підтримують держави-члени, та що їх визначено в рамках настанов, зазначених в абзаці (а), зокрема через аналіз здійсненності, надавання гарантій позик чи відсоткових субсидій; Союз може також сприяти, через Фонд гуртування, фінансуванню окремих проектів держав-членів у сфері транспортної інфраструктури.

Діяльність Союзу враховує потенційну економічну життєздатність проектів.

2. Настанови та інші заходи, зазначені в частині першій, належить вводити в дію європейськими законами чи європейськими рамковими законами. Такі закони належить ухвалювати після консультацій з Комітетом регіонів та Економіко-соціальним комітетом.

Настанови та проекти спільного інтересу, що стосуються території держави-члена, належить приймати за згоди зацікавленої держави-члена.

3. Держави-члени, у співпраці з Комісією, координують сфери національних політик, що можуть значно вплинути на досягнення мети, зазначеної в статті III-144. Комісія може, у близькій співпраці з державою-членом, висунути будь-яку доцільну ініціативу, що сприяє такій координації.

4. Союз може співпрацювати з третіми країнами, щоб сприяти проектам взаємного інтересу та забезпечувати взаємодію мереж.

СЕКЦІЯ 9

Дослідження, технічний розвиток та космічна діяльність

Стаття III-146

1. Союз прагне зміцнювати наукові та технічні підвалини промисловості Союзу та підтримує її конкурентоспроможність на міжнародному рівні, водночас сприяючи всій дослідницькій діяльності, що є потрібною з огляду на інші підрозділи Конституції.

2. На ці цілі Союз на всій своїй території, сприяє висококваліфікованій науковій та технічній дослідницькій діяльності підприємств, зокрема малих та середніх, дослідницьких центрів та університетів; він також сприяє їхнім зусиллям з координації роботи, зокрема, вільній співпраці науковців попри кордони, та дає підприємствам змогу використовувати потенціал внутрішнього ринку, зокрема надає доступ до національних державних контрактів, визначає спільні стандарти та усуває правові та фіскальні перешкоди цій співпраці.

3. Всі рішення про діяльність Союзу у сфері досліджень та технічного розвитку, що її провадять згідно з Конституцією, зокрема про демонстраційні проекти, належить ухвалювати та впроваджувати згідно з цією Секцією.

Стаття III-147

Щоб досягти цієї мети, Союз провадить дії, що доповнюють діяльність держав-членів, а саме:

(a) виконує наукові та технічні дослідницькі та демонстраційні програми, сприяючи співпраці з та між підприємствами, дослідницькими центрами та університетами;

(b) сприяє співпраці з третіми країнами та міжнародними організаціями у сфері досліджень, технічного розвитку та демонстрацій, що їх здійснює Союз;

(c) поширює та оптимізує результати діяльності Союзу у сфері досліджень, технічного розвитку та демонстрацій;

(d) заохочує навчання та мобільність науковців у Союзі.

Стаття III-148

1. Союз та держави-члени координують свою наукову та технічну дослідницьку діяльність у такий спосіб, щоб забезпечити сумісність національних політик та політики Союзу.

2. У близькій співпраці з державами-членами, Комісія може висувати будь-які доцільні ініціативи, щоб сприяти координації, зазначеній у частині першій, зокрема ініціативи, спрямовані на запровадження настанов та показників, організацію обміну найкращим досвідом та готування складників, потрібних для періодичного нагляду та оцінювання. Про це належить повною мірою інформувати Європейський Парламент.

Стаття III-149

1. Багаторічну рамкову програму, що формулює всі дії Союзу, належить вводити в дію європейськими законами. Такі закони належить ухвалювати після консультацій з Економіко-соціальним комітетом.

Рамкова програма:

(a) встановлює наукові та технічні цілі, що їх треба досягти через дії, обумовлені в статті III-147, та дотичні пріоритети;

(b) визначає загальні напрями таких дій;

(c) встановлює максимальний сукупний обсяг та докладні правила фінансової участі Союзу в рамковій програмі та відповідні частки в кожному з обумовлених заходів.

2. Рамкову програму належить, у разі зміни ситуації, адаптувати чи доповнювати.

3. Рамкову програму належить виконувати через окремі програми, розроблювані для кожного типу діяльності. Кожна окрема програма визначає докладні правила свого виконання, встановлює свою тривалість та обумовлює засоби, що їх визнано потрібними. Сума внесків, що їх в окремих програмах визнано потрібними, не може перевищувати сукупного максимального обсягу, встановленого для рамкової програми та кожного типу діяльності.

4. Рада Міністрів, на пропозицію Комісії, ухвалює європейські регламенти чи європейські рішення, що запроваджують окремі програми. Їй належить діяти після консультацій з Європейським Парламентом та Економіко-соціальним комітетом.

Стаття III-150

Щоб виконати багаторічну рамкову програму, європейські закони чи європейські рамкові закони запроваджують:

(a) правила участі підприємств, дослідницьких центрів та університетів;

(b) правила, що регулюють поширення результатів досліджень.

Такі європейські закони чи європейські рамкові закони належить ухвалювати після консультацій з Економіко-соціальним комітетом.

Стаття III-151

Під час виконування багаторічної рамкової програми європейські закони можуть запроваджувати додаткові програми, за участі лише деяких держав-членів, що фінансують ці програми з урахуванням можливої участі Союзу.

Такі закони визначають правила, що їх належить застосовувати до додаткових програм, зокрема стосовно поширення знань та доступу інших держав-членів. Їх належить ухвалювати після консультацій з Економіко-соціальним комітетом і за згодою зацікавлених держав-членів.

Стаття III-152

Під час виконування багаторічної рамкової програми європейські закони можуть містити, за згоди зацікавлених держав-членів, положення про участь кількох держав-членів у наукових дослідницьких програмах, зокрема в структурах, створюваних заради виконання цих програм.

Такі закони належить ухвалювати після консультацій з Економіко-соціальним комітетом.

Стаття III-153

Під час виконування багаторічної рамкової програми Союз може створювати положення про співпрацю з третіми країнами та міжнародними організаціями у сфері його досліджень, технічного розвитку та демонстрацій.

Докладні умови такої співпраці можуть бути предметом угод між Союзом та зацікавленими третіми сторонами, переговори щодо яких та укладення яких належить провадити згідно зі статтею III-227.

Стаття III-154

Рада Міністрів, на пропозицію Комісії, може ухвалювати європейські регламенти чи європейські рішення про створення спільних підприємств чи будь-якої іншої структури, потрібної, щоб ефективно виконувати наукові та технічні дослідницькі та демонстраційні програми Союзу. Їй належить діяти після консультацій з Європейським Парламентом та Економіко-соціальним комітетом.

Стаття III-155

1. Щоб сприяти науковому й технічному прогресові, конкурентоспроможності промисловості та виконанню своїх політик, Союз розробляє європейську космічну політику. З цією метою він може сприяти спільним ініціативам, підтримувати наукові та технічні дослідження та координувати зусилля, потрібні для вивчання та використання космосу.

2. Щоб сприяти досягненню мети, зазначеної в частині першій, у європейських законах чи європейських рамкових законах належить запроваджувати потрібні заходи, що можуть набрати форми Європейської космічної програми.

Стаття III-156

На початку кожного року Комісії належить надсилати Європейському Парламентові та Раді Міністрів доповідь. Доповідь має містити інформацію про наукову та технічну дослідницьку діяльність, поширення її результатів протягом попереднього року, та програму роботи на поточний рік.

СЕКЦІЯ 10

Енергетика

Стаття III-157

1. Під час запроваджування внутрішнього ринку, з урахуванням потреби берегти й поліпшувати довкілля, енергетичну політику Союзу спрямовано на те, щоб:

(a) забезпечити функціювання ринку енергії;

(b) убезпечити енергетичне постачання в Союзі;

(c) сприяти ефективному використанню енергії, її ощадженню та розвиткові нових та відновних джерел енергії.

2. Заходи, потрібні, щоб досягти мети, зазначеної в частині першій, належить вводити в дію в європейських законах чи європейських рамкових законах. Такі закони належить ухвалювати після консультацій з Комітетом регіонів та Економіко-соціальним комітетом.

Такі закони чи рамкові закони, без порушення абзацу (с) частини другої статті III- 130, не впливають на вибір між різними джерелами енергії та загальну структуру енергетичного забезпечення держави-члена.

ПІДРОЗДІЛ IV

ПРОСТІР СВОБОДИ, БЕЗПЕКИ ТА СПРАВЕДЛИВОСТІ

СЕКЦІЯ 1

Загальні положення

Стаття III-158

1. Союз є простором свободи, безпеки та справедливості, де шановано засадничі права та враховувано різні правові традиції та правові системи держав-членів.

2. Він забезпечує відсутність контролю осіб на внутрішніх кордонах та формує спільну політику притулку, імміграції та контролю на зовнішніх кордонах на грунті солідарності держав-членів та справедливого ставлення до громадян третіх країн. На цілі цього Підрозділу осіб без громадянства належить трактувати як громадян третіх країн.

3. Союз докладає зусиль, щоб забезпечити високий рівень безпеки через заходи з запобігання та боротьби проти злочинності, расизму та ксенофобії, та заходи з координування та співпраці органів поліції, правосуддя та інших компетентних органів, а також через взаємне визнання судових рішень у кримінальних справах та, в разі потреби, зближення норм кримінального права.

4. Союз полегшує доступ до правосуддя, зокрема через принцип взаємного визнання судових та позасудових рішень у цивільних справах.

Стаття III-159

Європейська Рада визначає стратегічні настанови законодавчого та оперативного планування в межах простору свободи, безпеки та справедливості.

Стаття III-160

1. Національні парламенти держав-членів забезпечують сумісність законодавчих пропозицій та ініціатив, поданих на підставі положень Секцій 4 та 5 цього Підрозділу, з принципом субсидіарності, згідно з положеннями Протоколу про застосування принципів субсидіарності та пропорційності.

Національні парламенти держав-членів можуть брати участь у механізмах оцінювання, закладених у статті III-161, у політичному контролі Європолу та оцінюванні діяльності Євроюсту згідно зі статтями III-177 та III-174.

Стаття III-161

Без порушення статей від III-265 до III-267, Рада Міністрів, на пропозицію Комісії, може ухвалювати європейські регламенти чи європейські рішення, що закладають положення, за допомоги яких держави-члени, у співпраці з Комісією, об'єктивно та неупереджено оцінюють, як органи влади держав-членів виконують політики Союзу, зазначені в цьому Підрозділі, зокрема щоб сприяти цілковитому застосуванню принципу взаємного визнання. Про зміст та результати цього оцінювання належить інформувати Європейський Парламент та національні парламенти держав-членів.

Стаття III-162

У рамках Ради Міністрів належить створити постійний комітет, щоб забезпечити в межах Союзу сприяння та зміцнювання оперативної співпраці у сфері внутрішньої безпеки. Без порушення статті III-247 він допомагає координувати діяльність компетентних органів держав-членів.

До участі в засіданнях комітету можна залучати представників зацікавлених органів та агенцій Союзу. Про засідання комітету належить постійно інформувати Європейський Парламент та національні парламенти держав-членів.

Стаття III-163

Цей Підрозділ не впливає на виконання обов'язків держав-членів стосовно підтримування правопорядку та охорони внутрішньої безпеки.

Стаття III-164

Рада Міністрів ухвалює європейські регламенти, що забезпечують адміністративну співпрацю дотичних служб держав-членів у сферах, охоплених цим Підрозділом, а також цих служб та Комісії. Їй належить діяти на пропозицію Комісії, без порушення статті III-165 та після консультацій з Європейським Парламентом.

Стаття III-165

Акти, зазначені у Секціях 4 та 5 цього Підрозділу, належить ухвалювати:

(a) на пропозицію Комісії, чи

(b) з ініціативи чверті держав-членів.

СЕКЦІЯ 2

Політики в сферах прикордонного контролю, притулку та імміграції

Стаття III-166

1. Союз розвиває політику з метою:

(a) забезпечити відсутність будь-якого контролю осіб будь-якої державної належності, що перетинають внутрішні кордони;

(b) забезпечити перевіряння осіб та ефективний нагляд за перетином зовнішніх кордонів;

(c) поступово впровадити інтегровану систему керування на зовнішніх кордонах.

2. На ці цілі європейські закони чи європейські рамкові закони запроваджують заходи стосовно:

(a) спільної візової політики та політики щодо інших короткострокових дозволів на перебування;

(b) контролю, якому підлягають особи, що перетинають зовнішні кордони;

(c) умов, за яких громадяни третіх країн можуть вільно подорожувати в межах Союзу протягом короткого строку;

(d) будь-якого заходу, потрібного, щоб поступово створити інтегровану систему керування на зовнішніх кордонах;

(e) відсутності будь-якого контролю осіб будь-якої державної належності, що перетинають внутрішні кордони.

3. Ця стаття не впливає на компетенцію держав-членів щодо географічної демаркації їхніх кордонів згідно з міжнародним правом.

Стаття III-167

1. Союз розвиває спільну політику притулку та тимчасового захисту, щоб запропонувати належний статус будь-якому громадянинові третьої країни, що потребує міжнародного захисту, і забезпечити дотримання принципу невидворення. Ця політика має бути згідною з Женевською конвенцією від 28 липня 1951 року ( 995_011 ) та Протоколом від 31 січня 1967 року про статус біженців ( 995_363 ), а також з іншими дотичними договорами.

2. На ці цілі європейські закони чи європейські рамкові закони закладають заходи щодо спільної європейської системи притулку, що охоплюють:

(a) однаковий статус притулку для громадян третіх країн, чинний на території всього Союзу;

(b) однаковий статус допоміжного захисту для громадян третіх країн, що, не отримуючи європейського притулку, потребують міжнародного захисту;

(c) спільну систему тимчасового захисту переміщених осіб у випадку масового припливу;

(d) спільні процедури надавання й позбавляння однакового притулку чи допоміжного захисту;

(e) критерії та механізми визначання держави-члена, відповідальної за розгляд звернень по притулок чи допоміжний захист;

(f) норми умов приймання осіб, що звернулися з проханням надати притулок чи допоміжний захист;

(g) партнерство та співпрацю з третіми країнами на цілі контролю припливів осіб, що звертаються з проханням надати притулок чи додатковий чи тимчасовий захист.

3. Якщо в одній чи кількох державах-членах виникає надзвичайна ситуація, пов'язана з раптовим припливом громадян третіх країн, Рада Міністрів, на пропозицію Комісії, може ухвалити європейські регламенти чи європейські рішення, що містять тимчасові заходи на користь зацікавлених держав-членів. Їй належить діяти після консультацій з Європейським Парламентом.

Стаття III-168

1. Союз розвиває спільну імміграційну політику, спрямовану на те, щоб на всіх етапах забезпечити ефективне регулювання міграційних потоків, справедливе поводження з громадянами третіх країн, що на законних підставах перебувають на території держави-члена, запобігати нелегальній імміграції й торгівлі людьми, та вживати посилених заходів боротьби проти цих явищ.

2. З цією метою європейські закони чи європейські рамкові закони запроваджують заходи в таких сферах:

(a) умови в'їзду та перебування; норми, за якими держави-члени надають довгострокові візи та дозволи на перебування, зокрема дозволи, що сприяють об'єднанню сімей;

(b) визначення прав громадян третіх країн, що на законних підставах перебувають на території держав-членів, зокрема умови, що регулюють свободу пересування й перебування в інших державах-членах;

(c) нелегальна імміграція та недозволене перебування, зокрема висилання й репатріація осіб, що перебувають на території держави-члена без дозволу;

(d) боротьба проти торгівлі людьми, зокрема жінками та дітьми.

3. Союз може, згідно зі статтею III-227, укладати з третіми країнами угоди про реадмісію до країн походження громадян третіх країн, що перебувають на території держав-членів без дозволу.

4. Європейські закони чи європейські рамкові закони можуть запроваджувати заходи, що забезпечують сприяння та підтримку дій держав-членів, спрямованих на інтеграцію громадян третіх країн, що законно перебувають на їхній території, за винятком будь-якої гармонізації законів та підзаконних актів держав-членів.

5. Ця стаття не впливає на право держав-членів визначати обсяги приймання громадян третіх країн, що прибувають на їхню територію з третіх країн у пошуках роботи за наймом чи самостійної.

Стаття III-169

Політики Союзу, сформульовані в цій Секції, та їхнє виконання належить здійснювати, керуючися принципом солідарності та справедливого розподілу відповідальності, зокрема фінансових наслідків, між державами-членами. У разі потреби, актам Союзу, ухваленим згідно з цією Секцією, належить містити доцільні заходи з реалізації цього принципу.

СЕКЦІЯ 3

Судова співпраця в цивільних справах

Стаття III-170

1. Союз розвиває судову співпрацю в цивільних справах транскордонного змісту на підставі принципу взаємного визнання судових рішень та рішень у позасудових справах. Така співпраця може охоплювати ухвалення заходів щодо зближення законів та підзаконних актів держав-членів.

2. З цією метою європейські закони чи європейські рамкові закони закладають заходи, спрямовані, зокрема на те, щоб забезпечити:

(a) взаємне визнання та виконання у державах-членах судових рішень та рішень у позасудових справах;

(b) транскордонне надавання судових та позасудових документів;

(c) сумісність норм щодо колізії права та юрисдикції, що їх застосовують у державах-членах;

(d) співпрацю у збиранні доказів;

(e) високий рівень доступу до правосуддя;

(f) належне функціювання цивільного провадження, в разі потреби - через сприяння узгіднюванню правил цивільного процесу, чинних у державах-членах;

(g) розвиток альтернативних методів розв'язування спорів;

(h) підтримку навчання суддів та судового персоналу.

3. Без огляду на частину другу, заходи, що стосуються сімейного права з транскордонними елементами, належить закласти в європейському законі чи європейському рамковому законі Ради Міністрів. Раді Міністрів належить діяти одностайно після консультацій з Європейським Парламентом.

Рада Міністрів, на пропозицію Комісії, може ухвалити європейське рішення, що визначає ті аспекти сімейного права з транскордонними елементами, що можуть бути предметом актів, ухвалених за звичайною законодавчою процедурою. Раді Міністрів належить діяти одностайно після консультацій з Європейським Парламентом.

СЕКЦІЯ 4

Судова співпраця в кримінальних справах

Стаття III-171

1. Судову співпрацю в кримінальних справах у Союзі належить грунтувати на принципі взаємного визнання вироків та судових рішень, зокрема на зближенні законів та підзаконних актів держав-членів у сферах, зазначених у частині другій та у статті III-172.

Європейські закони чи європейські рамкові закони визначають заходи, щоб:

(a) встановити правила та процедури, що забезпечують визнання в усьому Союзі всіх форм вироків та судових рішень;

(b) відвертати та розв'язувати конфлікти юрисдикцій держав-членів;

(c) заохочувати навчання суддів, прокурорів та судового персоналу;

(d) сприяти співпраці судових чи рівнозначних їм органів держав-членів у провадженні в кримінальних справах та у виконанні рішень.

2. Щоб спростити взаємне визнання вироків та судових рішень, а також сприяти поліційній та судовій співпраці в кримінальних справах транскордонного характеру, європейські рамкові закони можуть запроваджувати мінімальні правила щодо:

(a) взаємної прийнятності доказів у державах-членах;

(b) прав осіб у кримінальному процесі;

(c) прав жертв кримінального злочину;

(d) будь-яких інших окремих аспектів кримінального процесу, що їх Раді Міністрів належить заздалегідь визначити європейським рішенням. Раді Міністрів належить діяти одностайно, після отримання згоди Європейського Парламенту.

Ухвалення таких мінімальних правил не перешкоджає державам-членам зберігати чи запроваджувати вищий рівень захисту прав осіб у кримінальному процесі.

Стаття III-172

1. Європейські рамкові закони можуть запроваджувати мінімальні правила щодо означення кримінальних злочинів та санкцій у сфері особливо серйозної злочинності транскордонного характеру, що випливає з природи чи наслідків таких злочинів чи з особливої потреби спільно боротися проти них.

До сфери такої злочинності належать: тероризм, торгівля людьми та сексуальна експлуатація жінок і дітей, незаконна торгівля наркотиками, незаконна торгівля зброєю, відмивання грошей, корупція, підробляння платіжних засобів, комп'ютерні злочини та організована злочинність.

Залежно від розвитку злочинності, Рада Міністрів може ухвалювати європейські рішення, що визначають інші сфери злочинності згідно з критеріями, визначеними в цій частині. Їй належить діяти одностайно, після отримання згоди Європейського Парламенту.

2. Якщо зближення кримінального законодавства потрібне, щоб забезпечити ефективне виконання політики Союзу у сфері, де вжито заходів із гармонізації, європейські рамкові закони можуть запроваджувати мінімальні правила, що визначають кримінальні злочини та санкції в дотичній сфері.

Без порушення статті III-165, такі рамкові закони належить ухвалювати за тією самою процедурою, за якою ухвалено заходи з гармонізації, зазначені в попередній частині.

Стаття III-173

Європейські закони чи європейські рамкові закони можуть запроваджувати заходи, що сприяють діяльності держав-членів у сфері запобігання злочинності та підтримують цю діяльність. Цим заходам не належить містити приписів щодо зближення положень законів та підзаконних актів держав-членів.

Стаття III-174

1. Завданням Євроюсту є підтримувати й зміцнювати координацію та співпрацю національних органів переслідування у сфері серйозної злочинності, що впливає на дві держави-члени чи більше, чи за потреби спільного переслідування; він працює на грунті операцій, що їх здійснюють органи держав-членів та Європол, та інформації, що вони надають.

2. Європейські закони визначають структуру Євроюсту, порядок його роботи, сфери діяльності та завдання. Завдання можуть бути такі:

(a) ініціювати та координувати кримінальні переслідування, що їх провадять компетентні національні органи, особливо щодо злочинів проти фінансових інтересів Союзу;

(b) зміцнювати судову співпрацю, зокрема через розв'язування конфліктів юрисдикцій та через близьку співпрацю з Європейською судовою мережею.

Європейські закони також визначають умови залучання Європейського Парламенту та національних парламентів держав-членів до оцінювання діяльності Євроюсту.

3. У межах заходів із кримінального переслідування, зазначених у цій статті, та без порушення статті III-175, формальні дії судового процесу належить виконувати компетентним національним службовцям.

Стаття III-175

1. Щоб боротися проти серйозної злочинності транскордонного характеру, а також проти злочинів, що завдають шкоди інтересам Союзу, Рада Міністрів європейським законом може створити Європейську прокуратуру при Євроюсті. Раді Міністрів належить діяти одностайно, після отримання згоди Європейського Парламенту.

2. Європейська Прокуратура, у належних випадках разом із Європолом, має обов'язок розслідувати серйозні злочини, що впливають на більш ніж одну державу-члена, та злочини проти фінансових інтересів Союзу, а також переслідувати та притягати до суду виконавців та спільників, як це визначено європейським законом, обумовленим у частині першій. Вона виконує щодо таких злочинів функції звинувачення в компетентних судах держав-членів.

3. Європейський закон, зазначений у частині першій, визначає загальні положення про Європейську Прокуратуру, умови виконання її функцій, процесуальні правила стосовно її діяльності, а також правила щодо прийнятності доказів та правила судового контролю процесуальних заходів, ужитих під час виконання її функцій.

СЕКЦІЯ 5

Поліційна співпраця

Стаття III-176

1. Союз запроваджує поліційну співпрацю із залученням усіх компетентних органів держав-членів, зокрема поліції, митниці та інших спеціалізованих правоохоронних служб, що мають стосунок до запобігання, виявляння та розслідування кримінальних злочинів.

2. З цією метою європейські закони чи європейські рамкові закони можуть запроваджувати заходи щодо:

(a) збирання, зберігання, опрацьовування, аналізу дотичної інформації та обміну нею;

(b) допомоги в навчанні персоналу, співпраці в криміналістичних дослідженнях та обміні персоналом та обладнанням;

(c) спільних методик розслідування, спрямованих на виявлення серйозних форм організованої злочинності.

3. Європейський закон чи європейський рамковий закон Ради Міністрів може запровадити заходи, пов'язані з оперативною співпрацею органів, зазначених у цій статті. Раді Міністрів належить діяти одностайно після консультацій з Європейським Парламентом.

Стаття III-177

1. Завданням Європолу є підтримувати й зміцнювати діяльність поліційних органів та інших правоохоронних служб держав-членів, їхню взаємну співпрацю щодо запобігання серйозній злочинності, що впливає на дві чи кілька держав-членів, тероризмові та формам злочинів, що впливають на спільні інтереси, охоплені політикою Союзу, та щодо боротьби проти них.

2. Європейські закони визначають структуру Європолу, порядок його роботи, сферу діяльності та завдання. Завдання можуть бути такі:

(a) збирати, зберігати, опрацьовувати, аналізувати інформацію, що її надають, зокрема, органи держав-членів чи треті держави чи органи, та обмінюватися нею;

(b) координувати, організовувати та виконувати слідчі та оперативні дії, проваджувані разом із компетентними органами держав-членів чи у складі спільних слідчих команд, а коли є така потреба - підтримуючи зв'язок із Євроюстом.

Європейські закони закладають також процедури, за якими Європейський Парламент, разом із національними парламентами держав-членів, контролює діяльність Європолу.

3. Будь-які оперативні дії Європолу належить здійснювати у зв'язку та згоді з органами держав-членів, території яких вони стосуються. Застосування примусових заходів є виключним обов'язком компетентних національних органів.

Стаття III-178

Європейський закон чи європейський рамковий закон Ради Міністрів закладає умови та обмеження, за яких компетентні органи держав-членів, зазначені у статтях III-171 та III-176, можуть діяти на території іншої держави-члена, у зв'язку та згоді з органами цієї держави. Раді Міністрів належить діяти одностайно після консультацій з Європейським Парламентом.

ПІДРОЗДІЛ V

СФЕРИ, ДЕ СОЮЗ МОЖЕ ВЖИВАТИ ПІДТРИМУВАЛЬНИХ, КООРДИНУВАЛЬНИХ ЧИ ДОПОВНЮВАЛЬНИХ ДІЙ

СЕКЦІЯ 1

Охорона здоров'я

Стаття III-179

1. Під час визначання та виконування всіх політик та усієї діяльності Союзу належить забезпечувати високий рівень охорони здоров'я.

Дії Союзу, що доповнюють національні політики держав-членів, належить спрямовувати на те, щоб поліпшувати охорону здоров'я, запобігати хворобам людей та усувати джерела небезпеки фізичному та психічному здоров'ю. Такі дії охоплюють боротьбу проти поширених тяжких хвороб, сприяючи досліджуванню їхніх причин, шляхів поширювання хвороб та методів запобігання цим хворобам, а також інформаційній та освітній роботі в галузі охорони здоров'я.

Союз доповнює дії держав-членів щодо зменшування шкоди здоров'ю, спричиненої наркотиками, зокрема інформаційну та профілактичну роботу.

2. Союз заохочує співпрацю держав-членів у сферах, зазначених у цій статті, та, в разі потреби, підтримує їхні дії.

Держави-члени, підтримуючи зв'язок із Комісією, координують свої політики та програми у сферах, зазначених у частині першій. Комісія може, у близькому контакті з державами-членами, висувати будь-які доцільні ініціативи, що сприяють такій координації, зокрема ініціативи, спрямовані на запровадження настанов та показників, на організацію обміну найкращим досвідом та на готування потрібних елементів періодичного моніторингу та оцінювання. Про це належить повною мірою інформувати Європейський Парламент.

3. Союз та держави-члени заохочують співпрацю з третіми державами та компетентними міжнародними організаціями у сфері охорони здоров'я.

4. Європейські закони чи європейські рамкові закони сприяють досягненню мети, зазначеної в цій статті, запроваджуючи заходи, спрямовані на виконання вимог спільної безпеки, а саме:

(a) заходи, що встановлюють високі стандарти якості та захисту органів та субстанцій людського походження, крові та похідників крові; ці заходи не перешкоджають державам-членам зберігати чи впроваджувати суворіші захисні заходи;

(b) заходи у сферах ветеринарії та фітосанітарії, безпосереднім завданням яких є захист здоров'я населення.

Європейські закони чи європейські рамкові закони належить ухвалювати після консультацій з Комітетом регіонів та Економіко-соціальним комітетом.

5. Європейські закони чи європейські рамкові закони можуть запроваджувати заохочувальні заходи, призначені захищати й поліпшувати здоров'я людей та боротися проти головних транскордонних тяжких хвороб, за винятком гармонізації законів та підзаконних актів держав-членів. Їх належить ухвалювати після консультацій з Комітетом регіонів та Економіко-соціальним комітетом.

6. На цілі, сформульовані в цій статті, Рада Міністрів, на пропозицію Комісії, може також ухвалювати рекомендації.

7. У своїх діях у сфері охорони здоров'я Союз цілковито шанує обов'язки держав-членів щодо організації та надавання медичних послуг і медичної допомоги. Зокрема, заходи, зазначені в абзаці (а) частини четвертої, не впливають на національні положення про донорство чи медичне використання органів та крові.

СЕКЦІЯ 2

Промисловість

Стаття III-180

1. Союз та держави-члени забезпечують наявність умов, що їх потребує промисловість Союзу, щоб бути конкурентоспроможною.

На ці цілі, згідно з системою відкритих та конкурентоспроможних ринків, їхні дії належить спрямовувати на те, щоб:

(a) пришвидшити пристосовування промисловості до структурних змін;

(b) поліпшувати довкілля, що сприяє заснуванню та розвиткові підприємств у всьому Союзі, зокрема малих та середніх підприємств;

(c) поліпшувати довкілля, що сприяє співпраці підприємств;

(d) заохочувати ефективніше використання промислового потенціалу політики інновацій, досліджень та технічного розвитку.

2. Держави-члени провадять консультації одна з одною, підтримуючи зв'язок з Комісією, а в разі потреби координують свої дії. Комісія може висувати будь-які доцільні ініціативи, що сприяють такій координації, зокрема ініціативи, спрямовані на запровадження настанов та показників, на організацію обміну найкращим досвідом та на готування потрібних елементів періодичного моніторингу та оцінювання. Про це належить повною мірою інформувати Європейський Парламент.

3. Союз сприяє досягненню мети, сформульованої в частині першій, через політики та дії, що їх він провадить згідно з іншими положеннями Конституції. Європейські закони чи європейські рамкові закони можуть запроваджувати, за винятком будь-яких приписів із гармонізації законів та підзаконних актів держав-членів, окремі заходи, що підтримують дії держав-членів, спрямовані на досягнення мети, сформульованої в частині першій. Їх належить ухвалювати після консультацій з Економіко-соціальним комітетом.

Ця Секція не дає Союзові підстав упроваджувати будь-які заходи, що можуть спричинити спотворення конкуренції чи містити положення про податки чи положення, пов'язані з правами та інтересами найманих працівників.

СЕКЦІЯ 3

Культура

Стаття III-181

1. Союз сприяє розквітові культур держав-членів, шанує їхнє національне та регіональне розмаїття й водночас наголошує спільну культурну спадщину.

2. Дії Союзу спрямовано на те, щоб сприяти співпраці держав-членів і, в разі потреби, підтримувати та доповнювати їхні дії, а саме:

(a) поглиблювати й поширювати знання культури та історії європейських народів;

(b) берегти й боронити культурну спадщину європейського значення;

(c) провадити некомерційний культурний обмін;

(d) сприяти мистецькій та літературній творчості, зокрема аудіовізуальному секторові.

3. Союз та держави-члени заохочують співпрацю у сфері культури з третіми країнами та компетентними міжнародними організаціями, зокрема з Радою Європи.

4. У всіх діях згідно з іншими положеннями Конституції, Союз враховує культурні аспекти, зокрема щоб шанувати розмаїття своїх культур та сприяти йому.

5. Щоб досягти мети, зазначеної в цій статті:

(a) європейські закони чи європейські рамкові закони запроваджують заохочувальні дії за винятком будь-якої гармонізації законів та підзаконних актів держав-членів. Їх належить ухвалювати після консультацій з Комітетом регіонів;

(b) Рада Міністрів, на пропозицію Комісії, ухвалює рекомендації.

СЕКЦІЯ 4

Освіта, професійне навчання, молодь та спорт

Стаття III-182

1. Союз сприяє розвиткові якості освіти, заохочуючи співпрацю держав-членів та, в разі потреби, підтримуючи й доповнюючи їхні дії. Союз цілковито шанує обов'язки держав-членів щодо змісту навчання та організації освітніх систем, а також їхнє культурне та мовне розмаїття.

З огляду на соціальну та освітню функцію спорту, Союз сприяє поширюванню європейських спортивних аспектів.

2. Союз спрямовує свої дії на те, щоб:

(a) розвивати європейський вимір в освіті, зокрема через викладання та поширювання мов держав-членів;

(b) сприяти мобільності студентів та викладачів, поміж іншого, заохочуючи академічне визнання дипломів та строків навчання;

(c) сприяти співпраці навчальних закладів;

(d) розвивати обмін інформацією та досвідом із питань, спільних для освітніх систем держав-членів;

(e) сприяти розвиткові обміну молоддю й фахівцями з соціоосвітніх питань та сприяти участі молоді в демократичному житті Європи;

(f) заохочувати розвиток дистанційного навчання;

(g) розвивати європейський вимір у питаннях спорту, сприяючи чесним змаганням, співпраці спортивних організацій та захищаючи фізичну цілість та психічну цілісність спортсменів та спортсменок, особливо молодих.

3. Союз та держави-члени заохочують співпрацю у сфері освіти з третіми країнами та компетентними міжнародними організаціями, зокрема з Радою Європи.

4. Щоб досягти мети, зазначеної в цій статті:

(a) Європейські закони чи європейські рамкові закони запроваджують заохочувальні дії, за винятком будь-якої гармонізації законів та підзаконних актів держав-членів. Їх належить ухвалювати після консультацій з Комітетом регіонів та Економіко-соціальним комітетом;

(b) Рада Міністрів, на пропозицію Комісії, ухвалює рекомендації.

Стаття III-183

1. Союз виконує політику професійного навчання, що підтримує та доповнює дії держав-членів, цілковито шануючи обов'язки держав-членів щодо змісту та організації професійного навчання.

2. Союз спрямовує свої дії на те, щоб:

(a) полегшити адаптацію до промислових змін, зокрема через професійне навчання та перекваліфікацію;

(b) поліпшувати початкове та дальше професійне навчання, щоб полегшити професійну інтеграцію та реінтеграцію на ринку праці;

(c) полегшувати доступ до професійного навчання та заохочувати фахівців та учнів, зокрема молодих, до мобільності;

(d) заохочувати співпрацю у справах навчання між освітніми інституціями чи навчальними закладами та підприємствами;

(e) розвивати обмін інформацією та досвідом із питань, спільних для навчальних систем держав-членів.

3. Союз та держави-члени заохочують співпрацю у сфері професійного навчання з третіми країнами та компетентними міжнародними організаціями.

4. Європейські закони чи європейські рамкові закони сприяють досягненню мети, зазначеної в цій статті, за винятком будь-якої гармонізації законів та підзаконних актів держав-членів. Їх належить ухвалювати після консультацій з Комітетом регіонів та Економіко-соціальним комітетом.

СЕКЦІЯ 5

Цивільний захист

Стаття III-184

1. Союз заохочує співпрацю держав-членів, щоб підвищити ефективність систем запобігання та захисту від стихійних чи антропогенних лих у межах Союзу.

Союз спрямовує свої дії на те, щоб:

(a) підтримувати й доповнювати дії держав-членів на національному, регіональному та місцевому рівнях щодо запобігання ризикові, навчання фахівців з цивільного захисту і в подоланні наслідків стихійних чи антропогенних лих;

(b) сприяти швидкій ефективній оперативній співпраці національних служб цивільного захисту;

(c) забезпечити узгідненість заходів із цивільного захисту на міжнародному рівні.

2. Заходи, потрібні, щоб допомогти досягти мети, зазначеної в частині першій, належить вводити в дію європейськими законами чи європейськими рамковими законами за винятком будь-якої гармонізації законів та підзаконних актів держав-членів.

СЕКЦІЯ 6

Адміністративна співпраця

Стаття III-185

1. Ефективну національну імплементацію права Союзу в державах-членах, що є суттєвою для належного функціювання Союзу, належить вважати питанням спільного інтересу.

2. Союз може сприяти намаганням держав-членів поліпшити свою адміністративну спроможність імплементувати право Союзу. Такі дії можуть охоплювати полегшення обміну інформацією та державними службовцями, а також підтримування навчальних схем. Жодна держава не зобов'язана користуватися такою підтримкою. З цією метою європейські закони запроваджують заходи, за винятком будь-якої гармонізації законів та підзаконних актів держав-членів.

3. Ця стаття не порушує зобов'язань держав-членів імплементувати право Союзу, а також прерогатив та обов'язків Комісії. До того ж, вона не порушує інших положень Конституції, що обумовлюють адміністративну співпрацю держав-членів та останніх із Союзом.