1. На окупованих територіях цивільні організації цивільної оборони отримують від властей сприяння, необхідне для здійснення їх завдань. За жодних обставин їх персонал не може бути примушений до діяльності, яка утруднювала б належне виконання цих завдань. Окупуюча держава не вносить жодних змін у структуру або персонал цих організацій, що могли б поставити під загрозу ефективне виконання цих завдань. Від цих організацій не вимагається надання пріоритету громадянам або інтересам цієї держави.
2. Окупуюча держава не повинна примушувати чи спонукати цивільні організації цивільної оборони виконувати їх завдання таким чином, щоб це згубно відбивалося на інтересах цивільного населення.
3. Окупуюча держава може роззброювати персонал цивільної оборони з міркувань безпеки.
4. Окупуюча держава не повинна ні змінювати прямого призначення будівель або матеріальної частини, що належать організаціям цивільної оборони або використовуються ними, ні реквізувати їх, якщо така зміна призначення або реквізиція завдають шкоди цивільному населенню.
5. За умови, що загальне положення, про яке йдеться в пункті 4, зберігається, окупуюча держава може реквізовувати або міняти призначення цих ресурсів за наявності таких конкретних умов:
a) ці будівлі або матеріальна частина необхідні для інших потреб цивільного населення; і
b) реквізиція або зміна призначення проводяться тільки доти, доки існує така необхідність.
6. Окупуюча держава не повинна ні змінювати призначення, ні реквізувати сховища, призначені для використання цивільним населенням або необхідні для цього населення.