Огляд визначення вимог до власних коштів відповідно до підходу дельта-плюс
1. Якщо установи надають перевагу застосовуванню підходу дельта-плюс щодо опціонів та варантів, гамма-коефіцієнт яких є неперервною функцією в ціні базисного активу та вега-коефіцієнт яких є неперервним показником очікуваної волатильності («неперервні опціони та варанти»), вимоги до власних коштів на покриття інших ризиків опціонів чи варантів, окрім дельта-ризиків, розраховують як суму таких вимог:
(a) вимог до власних коштів щодо часткового деривативу дельта з урахуванням ціни базисного активу, що для облігаційних опціонів або варантів є частковим деривативом дельта з урахуванням дохідності при погашенні облігації із заставою, а для свопціонів є частковим деривативом дельта з урахуванням ставки своп;
(b) вимоги щодо першого часткового деривативу вартості опціону чи варанта, з урахуванням очікуваної волатильності.
2. Очікувану волатильність необхідно розглядати як значення волатильності у формулі ціноутворення опціону чи варанта, в якій, з урахуванням певної моделі ціноутворення та рівня інших спостережуваних параметрів ціноутворення, теоретична ціна опціону чи варанта дорівнює його ринковій ціні, де «ринкову ціну» розуміють відповідно до порядку, описаного в статті 3(4).
3. Вимоги до власних коштів на покриття інших ризиків дискретних опціонів чи варантів, окрім дельта- ризику, визначають таким чином:
(a) якщо опціони чи варанти придбано, як суму на рівні нуля або різниці таких значень, залежно від того, що є більшою сумою:
(i) ринкової вартості опціону чи варанта, відповідно до порядку, встановленого статтею 3(4);
(ii) дельта-еквівалентної суми, зваженої на ризик, відповідно до порядку, встановленого статтею 3(1)(b);
(b) якщо опціони чи варанти продано, як суму на рівні нуля або різниці таких значень, залежно від того, що є більшою сумою:
(i) відповідної ринкової ціни базисного активу, яка дорівнює або максимально допустимому платежу станом на дату закінчення строку, якщо його встановлено договором, або ринковій вартості базисного активу чи чинній номінальній вартості, якщо договором не встановлено жодного максимально допустимого платежу;
(ii) дельта-еквівалентної суми, зваженої на ризик, відповідно до порядку, встановленого статтею 3(1)(b);
4. Значення коефіцієнтів гамма і вега, які використовують під час розрахунку вимог до власних коштів, розраховують на основі моделі ціноутворення, як зазначено в статті 329(1), статті 352(1) та статті 358(3) Регламенту (ЄС) № 575/2013. Якщо коефіцієнт гамма або вега неможливо розрахувати відповідно до цього параграфа, вимоги до рівня капіталу щодо ризиків, окрім дельта-ризику, розраховують відповідно до параграфа 3.