Визначення вимог до власних коштів відповідно до спрощеного підходу
1. Установи, які застосовують спрощений підхід, розраховують вимоги до власних коштів на покриття ризиків кол-опціонів і пут-опціонів або варантів, окрім дельта-ризику, як значення на рівні нуля або різниці таких значень, залежно від того, що є вищим значенням:
(a) валовою сумою, як передбачено в параграфах 2-5;
(b) значенням дельта-еквіваленту з урахуванням ризику, яке обчислюється як ринкова вартість базисного інструменту, помножена на коефіцієнт дельта, а потім помножена на один із таких релевантних вагових коефіцієнтів:
(i) для спеціального або загального акціонерного ризику або ризику зміни процентної ставки - відповідно до частини третьої, розділу IV глави 2 Регламенту (ЄС) № 575/2013;
(ii) для товарного ризику - відповідно до глави 4 розділу IV частини третьої Регламенту (ЄС) № 575/2013; та
(iii) для валютного ризику - відповідно до глави 3 розділу IV частини третьої Регламенту (ЄС) № 575/2013.
2. Щодо опціонів чи варантів, які належать до однієї з наведених нижче двох категорій, валова сума, зазначена в параграфі 1, визначається відповідно до параграфів 3-4:
(a) якщо покупець має безумовне право купівлі базисного активу за попередньо визначеною ціною на дату закінчення або в будь-який час до дати закінчення, та якщо продавець зобов’язаний виконати вимогу покупця («прості кол-опціони або варанти»);
(b) якщо покупець має безумовне право продажу базисного активу в такий самий спосіб, як описано в пункті (a) («прості пут-опціони або варанти»).
3. Валову суму, зазначену в параграфі 1, розраховують як максимальне значення між нулем та ринковою вартістю базисного цінного паперу, помножене на суму вимог до власних коштів на покриття спеціального або загального ринкового ризику щодо базисного активу мінус сума прибутку, якщо такий є, отриманого в результаті поточного виконання опціону («у грошовому еквіваленті»), якщо виконано одну з наведених нижче умов:
(a) опціон або варант передбачає право продажу базисного активу («довгий пут-опціон») та поєднується з пакетами акцій в базисному активі («довга позиція в базисному інструменті»);
(b) опціон або варант передбачає право купівлі базисного активу («довгий кол-опціон») та поєднується з гарантією продажу пакетів акцій в базисному інструменті («коротка позиція в базисному активі»).
4. Якщо опціон або гарантія передбачає право купівлі базисного активу («довгий кол-опціон») або право продажу базисного активу («довгий пут-опціон»), валова сума, зазначена в параграфі 1, повинна бути однією з двох сум, залежно від того, що є меншою сумою:
(a) ринковою вартістю базисних цінних паперів, помноженою на суму спеціальних та загальних вимог до ринкового ризику для базисного активу;
(b) вартістю позиції, визначеної методом переоцінки за ринковою вартістю або методом оцінки на основі моделі, як передбачено в пунктах (b) та (c) статті 104(2) Регламенту (ЄС) № 575/2013 («ринкова вартість опціону чи варанту»).
5. Валова сума, зазначена в параграфі 1, на всі типи опціонів чи варантів, що не мають характеристик, вказаних у параграфі 2, повинна вважатися ринковою вартістю опціону чи варанту.