Визначення вимог до власних коштів на покриття ризику опціонів і варантів, окрім дельта-ризику
1. Установи розраховують вимоги до власних коштів для ринкового ризику опціонів або варантів, окрім дельта-ризику, як передбачено статтею 329(3), статтею 352(6) та статтею 358(4) Регламенту (ЄС) № 575/2013, відповідно до одного з таких підходів:
(a) спрощеного підходу, як встановлено у статтях 2 та 3 цього Регламенту;
(b) підходу дельта-плюс, як встановлено в статтях 4, 5 та 6 цього Регламенту;
(c) сценарного підходу, як встановлено в статтях 7, 8 та 9 цього Регламенту.
2. Під час розрахунку вимог до власних коштів на консолідованій основі установи можуть поєднувати використання різних підходів. На індивідуальній основі установи мають право лише поєднувати сценарний підхід та підхід дельта-плюс відповідно до умов, встановлених у статтях 4-9.
3. Для цілей розрахунку, зазначених в параграфі 1, установи здійснюють такі дії:
(a) розподіляють пакети опціонів або варантів на їх основні компоненти;
(b) розділяють «кепи» та «флори» або інші опціони, що пов’язані зі змінами відсоткових ставок у різні терміни, на мережу незалежних опціонів, що належать до різних часових періодів («кеплет» та «флорлет»);
(c) конвертують опціони або варанти на свопи обміну фіксованої ставки на плаваючу в опціони або варанти на свопи з фіксованою ногою;
(d) розглядають опціони або варанти, що пов’язані з декількома базисними активами, наведеними у статті 5(3), як пакет опціонів або варантів, де кожний опціон має один окремий базисний актив.