Ст. 82

Чинна редакція від 19.12.2012 · Регламент набрав чинності 11.04.2013

Глава III. УМОВИ ДІЯЛЬНОСТІ КАІФів → Секція 8. Делегування функцій КАІФу ( Стаття 20 (1), (2), (4) та (5) Директиви 2011/61/ЄС)

Формальний суб’єкт та КАІФ, що більше не вважається таким, що управляє АІФом

1. КАІФ вважається формальним суб’єктом, і не вважається керуючим АІФу щонайменше у таких ситуаціях:

(a) КАІФ більше не володіє компетентністю та ресурсами, необхідними для того, щоб ефективно наглядати за виконанням делегованих завдань та управляти ризиками, пов’язаними з делегуванням;

(b) КАІФ більше не має повноваження на ухвалення рішень в основних сферах, що підпадають під відповідальність вищої ланки керівництво, або більше не має повноваження виконувати функції вищої ланки керівництва, зокрема, пов’язані з упровадженням загальної інвестиційної політики та інвестиційних стратегій;

(c) КАІФ утрачає свої договірні права подавати запити до своїх уповноважених осіб, проводити їх інспекцію, отримувати доступ до них або надавати їм доручення чи реалізація таких прав стає неможливою на практиці;

(d) КАІФ делегує виконання функцій управління інвестиціями у масштабі, що значно виходить за межі функцій управління інвестиціями, які виконує сам КАІФ. Оцінюючи масштаб делегування, компетентні органи оцінюють усю структуру делегування, враховуючи не лише активи, що перебувають під управлінням у межах делегування, але й такі якісні критерії:

(i) типи активів, що в них інвестує АІФ чи КАІФ, що діє від імені АІФу, та значення активів, що перебувають під управлінням у межах делегування, для профілю ризику та вигоди АІФу;

(ii) значення активів, що перебувають під управлінням у межах делегування, для досягнення інвестиційних цілей АІФу;

(iii) географічне та секторальне розміщення інвестицій АІФу;

(iv) профіль ризику АІФу;

(v) тип інвестиційних стратегій, яких дотримується АІФ чи КАІФ, що діє від імені АІФу;

(vi) типи делегованих завдань порівняно з типами неделегованих завдань; та

(vii) конфігурація уповноважених осіб та уповноважених ними у межах субделегування осіб, географія їхньої діяльності та їхня корпоративна структура, у тому числі те, чи функції делеговано суб’єкту, що належить до тієї самої групи, що й КАІФ.

2. Комісія здійснює моніторинг, у світлі розвитку подій на ринку, застосування цієї Статті. Комісія переглядає ситуацію через два роки та, за необхідності, вживає належних заходів для подальшого визначення умов, за яких слід вважати, що КАІФ делегував свої функції у тому масштабі, в якому він стає формальним суб’єктом та його більше не можна вважати керуючим АІФу.

3. ESMA може видавати настанови для забезпечення узгодженого оцінювання структур делегування всередині Союзу.

СЕКЦІЯ 1

Деталі письмового договору

( Стаття 21(2) Директиви 2011/61/ЄС)