Метод за зобов’язаннями для розраховування суми потенційних інвестиційних втрат АІФу
1. Сума потенційних інвестиційних втрат АІФу, розрахована згідно з методом за зобов’язаннями, є сумою абсолютних вартостей усіх позицій, що їх вартість визначено згідно зі статтею 19 Директиви 2011/61/ЄС та її відповідних делегованих актів, у межах критеріїв, передбачених у параграфах 2-9.
2. Для розрахування потенційних інвестиційних втрат АІФу за методом за зобов’язаннями КАІФ повинен:
(a) конвертувати кожну позицію деривативу в еквівалентну позицію в базовому активі цього деривативу із застосуванням методик конвертації, викладених у статті 10 і параграфах (4)-(9) та (14) додатку II;
(b) застосовувати механізми взаємозаліку та хеджування;
(c) розрахувати потенційні інвестиційні втрати, утворені шляхом реінвестування позик, якщо таке реінвестування збільшує потенційні інвестиційні втрати АІФу, як визначено в параграфах (1) і (2) додатка I;
(d) включати інші домовленості до розрахування згідно з параграфами (3) і (10)-(13) додатка I.
3. Для цілей розраховування потенційних інвестиційних втрат АІФу згідно з методом за зобов’язаннями:
(а) механізми взаємозаліку повинні охоплювати операції з деривативами або позиціями в цінних паперах, що стосуються одного і того ж базового активу, незалежно - у разі деривативів - від дат погашення деривативів і якщо такі операції з деривативами або позиціями в цінних паперах укладено лише для усунення ризиків, пов’язаних з позиціями, зайнятими на підставі інших деривативів або позицій у цінних паперах;
(b) механізми хеджування повинні охоплювати операції з деривативами або позиціями у цінних паперах, що необов’язково стосуються одного і того ж базового активу, якщо такі операції з деривативами або позиціями у цінних паперах укладено лише для зрівноваження ризиків, пов’язаних із позиціями, зайнятими на підставі інших деривативів або позицій у цінних паперах.
4. Як відступ від параграфа 2, дериватив не конвертується в еквівалентну позицію в базовому активі, якщо він має всі з таких характеристик:
(a) він замінює результати фінансових активів, що знаходяться в портфелі АІФу, на результати інших референтних фінансових активів;
(b) він повністю зрівноважує ризики замінених активів, що знаходяться в портфелі АІФу для того, щоб результати діяльності АІФу не залежали від результатів замінених активів;
(c) він не охоплює ні додаткових необов’язкових характеристик, ні положень про застосування левериджу, ні інших додаткових ризиків порівняно з безпосереднім володінням референтними фінансовими активами.
5. Як відступ від параграфа 2, дериватив не конвертується в еквівалентну позицію в базовому активі під час розраховування потенційних інвестиційних втрат згідно з методом за зобов’язаннями, якщо він відповідає обом таким умовам:
(a) володіння АІФом комбінацією з деривативу, пов’язаного з фінансовим активом, та грошових коштів, що інвестуються в еквівалент грошових коштів, як це визначено в статті 7(а), є аналогічним утримуванню довгої позиції в такому фінансовому активі;
(b) дериватив не створює жодного додаткової потенційної інвестиційної втрати та левериджу чи ризику.
6. Механізми хеджування під час розраховування потенційних інвестиційних втрат АІФу повинен бути врахований тільки за умови, що вони відповідають усім таким умовам:
(a) позиції, залучені до хеджування, не мають на меті принести прибуток, а також зрівноважено загальні і специфічні ризики;
(b) має місце зниження ринкового ризику, що підлягає верифікації, на рівні АІФу;
(c) загальні та специфічні ризики, пов’язані з деривативами, за наявності таких, зрівноважено;
(d) механізми хеджування стосуються одного і того ж класу активів;
(e) вони є ефективними за умов несприятливої кон’юнктури ринку.
7. Відповідно до параграфа 6 деривативи, що використовуються для цілей валютного хеджування та що не створюють будь-яких додаткових потенційних інвестиційних втрат, левериджу чи інших ризиків, не повинні бути включені у розрахування.
8. КАІФ здійснює взаємозалік позицій у будь-якому з таких випадків:
(a) між деривативами за умови, що вони стосуються того самого базового активу, навіть якщо дати погашення деривативів є різними;
(b) між деривативом, що його базовим активом є обіговий цінний папір, інструмент грошового ринку чи паї в установі колективного інвестування, як зазначено в пунктах 1-3 секції С додатка I Директиви 2004/39/ЄС, і тим самим відповідним базовим активом.
9. КАІФи, що управляють АІФами, що, відповідно до їхньої основної інвестиційної політики, першочергово інвестують в процентні деривативи, використовують конкретні правила дюраційного взаємозаліку для врахування кореляції між сегментами строку погашення кривої процентних ставок, як викладено в статті 11.