Делегування управління портфелем чи управління ризиками
1. Ця стаття застосовується, якщо йдеться про делегування управління портфелем чи управління ризиками.
2. Особами, що отримали дозвіл або що їх зареєстровано для цілей управління активами та що підлягають нагляду відповідно до пункту (с) статті 20(1) Директиви 2011/61/ЄС, вважаються такі особи:
(a) управлінські компанії, що отримали дозвіл за Директивою 2009/65/ЄС;
(b) інвестиційні фірми, що отримали дозвіл за Директивою 2004/39/ЄС на управління портфелем;
(c) кредитні установи, що отримали дозвіл за Директивою 2006/48/ЄС та мають дозвіл на управління портфелем за Директивою 2004/39/ЄС;
(d) зовнішні КАІФи, що отримали дозвіл за Директивою 2011/61/ЄС;
(e) суб’єкти третіх країн, що отримали дозвіл або що їх зареєстровано для цілей управління активами та що за ними компетентні органи у таких країнах здійснюють ефективний нагляд.
3. Якщо функції делеговано підприємству третьої країни, слід виконати згідно з пунктом (d) статті 20(1) Директиви 2011/61/ЄС такі умови:
(a) укласти угоду в письмовому вигляді між компетентними органами держави-члена місцезнаходження КАІФу та наглядовими органами підприємства, що йому делеговано функції;
(b) щодо підприємства, якому делеговано функції, домовленості, зазначені в пункті (а), дають можливість компетентним органам:
(i) отримувати на запит відповідну інформацію, необхідну для виконання своїх завдань з нагляду, як передбачено у Директиві 2011/61/ЄС;
(ii) отримувати доступ до документів, що пов’язані з виконанням своїх обов’язків з нагляду та зберігаються у третій країні;
(iii) проводити виїзні інспекції приміщень підприємства, що йому делеговано функції. Практичні процедури проведення виїзних інспекцій детально описуються в угоді, складеній у письмовій формі;
(iv) отримувати якомога швидше інформацію від наглядового органу у третій країні для цілей розслідування очевидних порушень вимог Директиви 2011/61/ЄС та її імплементаційних інструментів;
(v) співпрацювати у виконанні права відповідно до національного і міжнародного права, застосовного до наглядового органу третьої країни та компетентних органів ЄС у разі порушення вимог Директиви 2011/61/ЄС, її імплементаційних інструментів та відповідного національного права.