Політики та процедури оцінювання вартості активів АІФу
1. КАІФи установлюють, підтримують, упроваджують та переглядають для кожного АІФу, що ним вони управляють, письмові політики і процедури, які забезпечують ґрунтовний, прозорий, усебічний і належно задокументований процес оцінювання вартості. Політика та процедури оцінювання вартості охоплюють усі суттєві аспекти процесу оцінювання вартості, процедур оцінювання вартості і механізмів контролю за для відповідного АІФу.
Без обмеження вимог національного права та правил й установчих документів АІФу, КАІФ забезпечує застосування до АІФ, що ним він управляє, справедливих, належних та прозорих методик оцінювання вартості. У політиках оцінювання вартості встановлюються, а за допомогою процедур реалізовуються методики оцінювання вартості, що використовуються для кожного типу активів, у який АІФ може інвестувати відповідно до застосовного національного права, правил й установчих документів АІФу. КАІФ не може найперше інвестувати у певний тип активів, поки не буде визначено належну методику або належні методики оцінювання вартості для такого конкретного типу активів.
Політики та процедури, що в них установлено методики оцінювання вартості, охоплюють вхідні дані, моделі та критерії вибору джерел ціноутворення та ринкових даних. У них передбачається, що ціни формуються на підставі незалежних джерел за будь-якої можливості та за доцільності. Процес вибору конкретної методики охоплює оцінювання доступних відповідних методик, ураховуючи їхню вразливість до змін у змінних та спосіб визначення в конкретних стратегіях відповідної вартості активів у портфелі.
2. У політиках оцінювання вартості встановлюються обов’язки, завдання та відповідальність усіх осіб, залучених до процесу оцінювання вартості, у тому числі вищої ланки керівництва КАІФу. У процедурах відображається організаційна структура, як установлено у політиках оцінювання вартості.
У політиках та процедурах оцінювання вартості описується щонайменше таке:
(a) компетенція та незалежність персоналу, що фактично здійснює оцінювання вартості активів;
(b) конкретні інвестиційні стратегії АІФу та активи, що в них АІФ може інвестувати;
(c) механізми контролю за вибором вхідних даних, джерел та методик оцінювання вартості;
(d) способи врегулювання проблем на вищих рівнях для врегулювання розбіжностей у вартості активів;
(e) оцінювання будь-яких коригувань, пов’язаних з розміром та ліквідністю позицій або зі змінами кон’юнктури ринку, у відповідному випадку;
(f) належний час закриття бухгалтерських книг для цілей оцінювання вартості;
(g) належну частоту оцінювання вартості активів.
3. Якщо призначено зовнішнього оцінювача, у політиках та процедурах оцінювання вартості викладаються процес обміну інформацією між КАІФом та зовнішнім оцінювачем, щоб забезпечити надання всієї інформації, необхідної для цілей виконання завдання з оцінювання вартості.
У політиках та процедурах оцінювання вартості передбачається, щоб КАІФ на початковій стадії та періодично здійснював комплексну юридичну перевірку третіх осіб, що їх призначено для надання послуг з оцінювання вартості.
4. Якщо КАІФ самостійно оцінює вартість, політики охоплюють опис захисних заходів для функціонально незалежного виконання завдання з оцінювання вартості згідно з пунктом (b) статті 19(4) Директиви 2011/61/ЄС. Такі захисні заходи охоплюють заходи запобігання будь- якій особі здійснити неналежний вплив на спосіб виконання особою робіт з оцінювання вартості або заходи стримування будь-якої особи від здійснення такого впливу.