Якісні вимоги до КАІФів, що підлягають сек’юритизації
1. Перед тим як взяти на себе кредитний ризик сек’юритизації від імені одного або кількох АІФів та, за доцільності, після цього, КАІФи повинні мати можливість довести компетентним органам щодо кожної зі своїх окремих позицій сек’юритизації те, що вони всебічно та цілковито розуміють такі позиції і впровадили офіційні політики та процедури, доцільні для профілю ризику інвестицій відповідного АІФу у сек’юритизовані позиції для аналізування та обліку:
(a) інформації, розкритої відповідно до статті 51 оригінаторами або спонсорами щодо чистої економічної частки, що її вони підтримують на постійній основі у межах сек’юритизації;
(b) характеристик ризику окремої позиції сек’юритизації;
(c) характеристик ризику інвестиційно загрожених фінансових інструментів, що лежать в основі позиції сек’юритизації;
(d) досвід щодо репутації і збитків у попередніх сек’юритизаціях оригінаторів або спонсорів у межах відповідних класів інвестиційно загрожених фінансових інструментів, що лежать в основі позиції сек’юритизації;
(e) заяв і розголошень, вчинених спонсорами або їхніми агентами чи консультантами, стосовно проведення ними комплексної юридичної перевірки сек’юритизованих інвестиційно загрожених фінансових інструментів і, у застосовних випадках, якості застави, що підтримує сек’юритизовані інвестиційно загрожені інструменти;
(f) у застосовних випадках, методик та концепцій, що на них ґрунтується оцінювання застави, що підтримує сек’юритизовані інвестиційно загрожені інструменти, і політик, ухвалених оригінатором або спонсором для забезпечення незалежності оцінювача;
(g) усіх структурних особливостей сек’юритизації, що можуть суттєво вплинути на динаміку позиції сек’юритизації установи, таких як договірний план погашення кредитної заборгованості (contractual waterfall) та пов’язані з ним спускові механізми, покращення кредитоспроможності, підвищення ліквідності, спускові механізми ринкової вартості та визначення невиконання обов’язків у межах конкретної операції.
2. Якщо КАІФ прийняв потенційні втрати у вигляді матеріальної вартості кредитного ризику сек’юритизації від імені одного або кількох АІФів, він регулярно проводить стрес- тести, доцільні для таких позицій сек’юритизації, відповідно до пункту (b) статті 15(3) Директиви 2011/61/ЄС. Стрес-тест повинен відповідати характеру, масштабу та складності ризику, притаманному позиціям сек’юритизації.
КАІФи установлюють формальні процедури моніторингу за принципами, встановленими у статті 15 Директиви 2011/61/ЄС, що є сумірними з профілем ризику відповідного АІФу у зв’язку з кредитним ризиком позиції сек’юритизації, щоб на постійній основі та своєчасно здійснювати моніторинг інформації щодо динаміки інвестиційно загрожених фінансових інструментів, що лежать в основі таких позицій сек’юритизації. Така інформація охоплює (якщо необхідно для конкретного типу сек’юритизації та не обмежено типами інформації, зазначеними нижче) тип інвестиційно загроженого фінансового інструменту, відсоток кредитів, прострочених на понад 30, 60 та 90 днів, рівень невиконання, рівень дострокового погашення, позики на етапі звернення стягнення, тип заставного забезпечення та володіння ним, частотний розподіл кредитних оцінок або інші засоби оцінювання кредитоспроможності у межах базових інвестиційно загрожених фінансових інструментів, галузеву та географічну диверсифікацію і частотний розподіл коефіцієнтів забезпечення в діапазонах, що сприяють проведенню відповідного аналізу чутливості. Якщо базові інвестиційно загрожені фінансові інструменти є власне позиціями сек’юритизації, КАІФи повинні володіти інформацією, викладеною у цьому підпараграфі, не лише щодо базових сек’юритизаційних траншів, як-от найменування/ім'я емітента та кредитної якості, а також щодо характеристик та ефективності пулів, що лежать в основі таких сек’юритизаційних траншів.
КАІФи застосовують такі самі стандарти аналізу до участі в емісіях цінних паперів у межах сек’юритизації, придбаних у третіх осіб, або андеррайтингу таких.
3. Для цілей належного управління ризиками та ліквідністю КАІФи, що приймають потенційні втрати у вигляді кредитного ризику сек’юритизації від імені одного або кількох АІФів, у належний спосіб виявляють та вимірюють ризики, які виникають внаслідок невідповідності між активами і пасивами відповідного АІФу, ризик концентрації або інвестиційний ризик, що виникають на підставі таких інструментів, здійснюють їх моніторинг, контроль і звітують про них. КАІФ забезпечує відповідність профілю ризику таких позицій сек’юритизації розміру, загальній структурі портфеля, інвестиційним стратегіям і цілям відповідного АІФу, як установлено в правилах чи установчих документах АІФу, проспекті емісії та документах-пропозиціях.
4. КАІФи забезпечують, згідно з вимогами, встановленими у статті 18 Директиви 2011/61/ЄС, відповідний рівень звітування вищій ланці керівництва, щоб вища ланка керівництва отримувала повну інформацію про будь-яке значне прийняття потенційних втрат у вигляді сек’юритизацій, а також відповідне управління ризиками, що виникають у зв’язку з такими потенційними втратами.
5. КАІФи надають відповідну інформацію про потенційні втрати у вигляді кредитного ризику сек’юритизації та про свої процедури управління ризиками у цій сфері у звітах та повідомленнях, що повинні подаватися згідно зі статтями 22, 23 і 24 Директиви 2011/61/ЄС.