Політика управління ризиками
1. КАІФ установлює, впроваджує та підтримує відповідну і документально оформлену політику управління ризиками, у межах якої виявляє всі відповідні ризики, що на них наражаються чи можуть наражатися АІФи, якими він управляє.
2. Політика управління ризиками охоплює такі процедури, що є необхідними для надання КАІФу можливості оцінювати для кожного АІФу, яким він управляє, неокуплені інвестиції АІФу в ринок, ризики ліквідності та невиконання контрагентом своїх обов’язків, та нараження АІФу на всі інші значущі ризики, у тому числі операційні ризики, що можуть бути значними для кожного АІФу, яким він управляє.
3. КАІФ враховує в політиці управління ризиками щонайменше такі елементи:
(a) техніки, інструменти та механізми, що дозволяють йому дотримуватися статті 45;
(b) техніки, інструменти та механізми, що дозволяють оцінювати та здійснювати моніторинг ризику ліквідності АІФу за звичайних та виняткових умов ліквідності, в тому числі шляхом регулярного проведення стрес-тестів згідно зі статтею 48;
(c) розподіл обов’язків у межах КАІФу, що належать до управління ризиками;
(d) ліміти, встановлені відповідно до статті 44 цього Регламенту, та обґрунтування того, яким чином їх узгоджено з профілем ризику АІФу, що дані про нього розкрито інвесторам згідно зі статтею23(4)(с) Директиви 2011/61/ЄС;
(e) строки, зміст, частота подання та отримувачі звітності від штатної служби управління ризиками, зазначеної в статті 39.
4. Політика управління ризиками повинна містити опис захисних заходів, зазначених у статті 43, зокрема:
(a) характер потенційних конфліктів інтересів;
(b) вжиті виправні заходи;
(c) причини того, чому у розумних межах необхідно очікувати, що такі заходи сприятимуть незалежній діяльності служби управління ризиками;
(d) спосіб, у який КАІФ планує забезпечити узгоджену дієвість захисних заходів.
5. Політика управління ризиками, зазначена в параграфі 1, повинна відповідати характеру, масштабам і складності підприємницької діяльності КАІФу і АІФу, що ним він управляє.