П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 9901/227/19
Провадження № 11-529заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 06 травня 2019 року (суддя Білоус О. В.) у справі № 9901/227/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), третя особа - ОСОБА_2 , про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВРП, у якому просив:
- визнати протиправною та скасувати ухвалу Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 21 листопада 2018 року № 3561/3дп/15-18 в частині відмови у відкритті дисциплінарної справи за скаргою ОСОБА_1 стосовно судді Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_2 ;
- зобов`язати ВРП прийняти рішення про відкриття дисциплінарної справи за скаргою ОСОБА_1 від 09 жовтня 2017 року № К-6360/1/7-17 щодо дисциплінарного проступку судді Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_2 ;
- покласти судові витрати на відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2. Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06 травня 2019 року відмовив у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки спір, за вирішенням якого звернувся позивач, не підлягає судовому розгляду.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
3. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що вважає оскаржувану ухвалу суду першої інстанції протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
4. На думку скаржника, особа, яка подає до ВРП дисциплінарну скаргу щодо притягнення судді до відповідальності, є безпосереднім учасником правовідносин.
5. ОСОБА_1 також зазначив, що неможливість оскарження рішень ВРП та її дисциплінарних органів при відмові у відкритті дисциплінарного провадження є порушенням права на доступ до правосуддя та на ефективний захист порушених прав і законних інтересів особи, яка подала дисциплінарну скаргу.
6. На підставі викладеного скаржник просить скасувати ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 06 травня 2019 року, а справу направити на розгляд до суду першої інстанції.
Позиція інших учасників справи
7. 03 вересня 2019 року до Великої Палати Верховного Суду надійшов відзив ВРП на апеляційну скаргу, у якому відповідач зазначив, що не погоджується з вимогами апеляційної скарги та вважає їх необґрунтованими.
8. На думку ВРП, ОСОБА_1 не є суб`єктом дисциплінарного провадження, оскільки між ним і ВРП чи її дисциплінарним органом, який розглянув дисциплінарну скаргу в установленому законом порядку, відсутній будь-який спір, що належить до юрисдикції судів. При цьому ВРП не вчиняла будь-яких дій, не допускала фактів бездіяльності, які б створювали для позивача права та обов`язки й породжували для нього право на захист, і, відповідно, право на звернення до суду з таким позовом.
9. У зв`язку з викладеним ВРП просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Рух апеляційної скарги
10. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 03 червня 2019 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , а ухвалою від 24 червня 2019 року призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадженнябез виклику її учасників на підставі пункту 1 частини першої статті 311 КАС України, а саме з огляду на відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та зважаючи на відсутність необхідності виклику сторін для надання пояснень з огляду на обставини справи.
Обставини, установлені матеріалами справи
11. У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ВРП зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_2 , яка була прийнята та зареєстрована 09 жовтня 2017 року за № К-6360/1/7-17.
12. 01 листопада 2018 року членом Третьої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_3 складено висновок про відсутність підстав для відкриття дисциплінарної справи, оскільки в діях судді не встановлено ознак дисциплінарного проступку.
13. 21 листопада 2018 року Третя Дисциплінарна палата ВРП постановила ухвалу № 3561/3дп/15-18, якою, зокрема, відмовила у відкритті дисциплінарної справи за скаргою ОСОБА_1 стосовно судді Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_2
14. Вважаючи вказану ухвалу Третьої Дисциплінарної палати ВРП протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
15. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
16. Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди повинні дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
17. У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням, у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A, № 93).
18. Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
19. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
20. Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
21. Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
22. За змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 щодо «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
23. Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
24. Як убачається з матеріалів справи, у жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ВРП зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_2 , яка була прийнята та зареєстрована 09 жовтня 2017 року за № К-6360/1/7-17.
25. За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги доповідачем - членом Третьої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_3 складено висновок від 01 листопада 2018 року про відсутність підстав для відкриття дисциплінарної справи, оскільки в діях судді не встановлено ознак дисциплінарного проступку.
26. 21 листопада 2018 року Третя Дисциплінарна палата ВРП постановила ухвалу № 3561/3дп/15-18, якою, зокрема, відмовила у відкритті дисциплінарної справи за скаргою ОСОБА_1 стосовно судді Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_2
27. Не погодившись з ухвалою Третьої Дисциплінарної палати ВРП, позивач звернувся до суду із цим позовом.
28. Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06 травня 2019 року відмовив ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі.
29. Оскаржуючи вказану ухвалу, ОСОБА_1 стверджує, що таким чином його позбавлено доступу до правосуддя.
30. Проте, всупереч доводам скаржника, позивач реалізував своє право на захист шляхом звернення до ВРП, подавши дисциплінарну скаргу на дії судді Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_2, який, на думку ОСОБА_1 , вчинив дисциплінарний проступок.
31. На підставі частини десятої статті 131 Конституції України відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення добору суддів, прокурорів, їх професійної підготовки, оцінювання, розгляду справ щодо їх дисциплінарної відповідальності, фінансового та організаційного забезпечення судів.
32. Відповідно до статті 108 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), з урахуванням вимог цього Закону.
33. Згідно зі статтею 42 Закону № 1798-VIII дисциплінарне провадження розпочинається за скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарна скарга), поданою відповідно до Закону № 1402-VIII, або за ініціативою Дисциплінарної палати чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом. Дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати ВРП. Дисциплінарне провадження включає: 1) попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги; 2) відкриття дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.Дисциплінарне провадження здійснюється у розумний строк. Строки здійснення дисциплінарного провадження визначаються цим Законом та регламентом ВРП.
34. Пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1798-VIII передбачено, що член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач): вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для відмови у відкритті дисциплінарної справи.
35. Підстави для відмови у відкритті дисциплінарної справи визначені у частині першій статті 45 Закону № 1798-VIII. Зокрема, у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо: 1) факти неналежної поведінки судді, що повідомляються у дисциплінарній скарзі, вже були предметом перевірки та розгляду і щодо них відмовлено у відкритті дисциплінарної справи або ухвалено рішення у дисциплінарній справі; 2) закінчився встановлений законом строк для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності; 3) очевидною метою подання скарги є спонукання судді до ухвалення певного судового рішення; 4) суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
36. З ухвали Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 21 листопада 2018 року № 3561/3дп/15-18 убачається, що у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_2 відмовлено на підставі пункту 3 частини першої статті 45 Закону № 1798-VIII, оскільки очевидною метою подання скарги є спонукання судді до ухвалення певного судового рішення.
37. У силу положень частини другої статті 45 Закону № 1798-VIII рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи ухвалюється Дисциплінарною палатою та оскарженню не підлягає.
38. Отже, рішення Дисциплінарної палати не може бути самостійним предметом судового розгляду.
39. Як зазначено вище, позивач реалізував своє право на захист шляхом звернення до ВРП, подавши дисциплінарну скаргу на діїсудді Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_2
40. У цьому випадку ОСОБА_1 не є безпосереднім учасником правовідносин, які виникли у зв`язку з вирішенням питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Оцінювати дії судді при виконанні посадових обов`язків має право виключно ВРП і рішення останньої щодо відмови у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності створюють юридичні наслідки для такого судді, але не для особи-скаржника. Тому правом на оскарження рішень/дій ВРП, її органів, що здійснюють дисциплінарне провадження, наділені лише суб`єкти цього провадження в порядку, передбаченому законом.
41. Таким чином, оскаржуване рішення ВРП не створює для ОСОБА_1 жодних юридичних прав та/чи обов`язків, незважаючи на те, що його прийнято у зв`язку зі зверненням останнього.
42. З огляду на завдання дисциплінарного провадження і правовий статус ВРП у цих правовідносинах, рішення цього органу не може порушувати особистих прав та/або інтересів заявника, а тому таке рішення Дисциплінарної палати ВРП не може бути самостійним предметом судового розгляду.
43. Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 лютого 2018 року у справі № П/800/526/17 (провадження № 11-2заі17) та від 19 квітня 2018 року у справі № П/800/570/17 (провадження № 11-136заі18).
44. Ураховуючи наведене,Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду про те, що спір, за вирішенням якого звернувся позивач, не підлягає судовому розгляду, а відтак суд першої інстанції на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України обґрунтовано відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
45. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
46. На підставі статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
47. Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 266, 308, 311, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 06 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. С. Золотніков
Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко
Т. О. Анцупова Н. П. Лященко
С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко
В. В. Британчук В. В. Пророк
Ю. Л. Власов Л. І. Рогач
М. І. Гриців О. М. Ситнік
Д. А. Гудима О. С. Ткачук
Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич
О. Р. Кібенко О. Г. Яновська
В. С. Князєв