П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 9901/869/18
Провадження № 11-307заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника Вищої ради правосуддя - Белінської О. В.,
представника Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів - Погребняка С. П.,
розглянула в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача -Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії
за апеляційною скаргою Вищої ради правосуддя на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 6 березня 2019 року (судді Юрченко В. П., Васильєва І. А., Пасічник С. С., Ханова Р. Ф., Хохуляк В. В.),
У С Т А Н О В И Л А :
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. 05 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 02 жовтня 2018 року № 3054/0/15-18, яким залишено без змін рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - Комісія, КДКП) від 04 липня 2018 року за № 296дп-18 про накладення дисциплінарного стягнення на заступника прокурора Тернопільської області ОСОБА_1 та направити його скаргу на рішення КДКП на повторний розгляд до ВРП.
2. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що рішення ВРП не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, що згідно зі статтею 54 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» є підставою для скасування такого рішення та повторного розгляду ВРП дисциплінарної справи.
3. Позивач наполягає на тому, що КДКП ухвалила рішення від 04 липня 2018 року з грубим порушенням статті 47 Закону України «Про прокуратуру», розглянувши висновок про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за його відсутності, хоча він завчасно надіслав КДКП клопотання про перенесення розгляду висновку на іншу дату у зв`язку з перебуванням у відпустці за межами України і будь-якої згоди на розгляд висновку за його відсутності не надавав. Таким чином, приймаючи рішення від 04 липня 2018 року, КДКП порушила принципи рівності та змагальності сторін, а також позбавила ОСОБА_1 права на захист. У свою чергу, ВРП, залишаючи без змін це рішення КДКП, фактично узаконила всі ці порушення, не аргументувавши своїх висновків з цього приводу.
4. Також позивач зазначив про те, що в основу рішення КДКП від 04 липня 2018 року покладено висновки службового розслідування проведеного за фактами втручання ОСОБА_1 в службову діяльність прокурора ОСОБА_3 ., однак факт вчинення позивачем тиску на неї при здійсненні професійної діяльності нічим, окрім пояснень самої ОСОБА_3 , не підтверджується. Крім того, ВРП залишила поза увагою, що рішення КДКП від 04 липня 2018 року прийнято без врахування особи прокурора щодо якого здійснюється дисциплінарне провадження, а при виборі стягнення - тяжкості проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяної шкоди, попередньої поведінки особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації, тощо. До того ж, ВРП не надала оцінки рішенню КДКП, у якому не перевірялися мотиви дисциплінарної скарги Громадської організації «Українське об`єднання учасників бойових дій та волонтерів АТО у Тернопільській області», хоча матеріали дисциплінарного провадження складалися із двох скарг - зазначеної вище та скарги керівника Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України Уварова В. Г.
Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції
5. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 06 березня 2019 року позов ОСОБА_1 задовольнив - визнав протиправним і скасував рішення ВРП від 02 жовтня 2018 року та зобов`язав відповідача повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 на рішення КДКП від 04 липня 2018 року.
6. Суд першої інстанції виходив із того, що мотиви ВРП щодо законності прийнятого рішення КДКП в частині відсутності позивача на засіданні Комісії 04 липня 2018 року є необґрунтованими, оскільки у КДКП не було передбачених статтею 47 Закону України «Про прокуратуру» підстав для розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора без його участі, у зв`язку з чим було порушено право позивача на особисту участь у процесі ухвалення рішення Комісії щодо нього. Крім того, суд зазначив, що КДКП не врахувала характер проступку, його наслідки, особу прокурора, ступінь його вини та інші обставини, що мають значення для обрання прокурору виду дисциплінарного стягнення.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
7. ВРП подала апеляційну скаргу на це судове рішення, до якої приєдналася КДКП.
8. ВРП в апеляційній скарзі порушує питання про скасування рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року та ухвалення нового рішення - про відмову в задоволенні позову. Скаржник вважає судове рішення незаконним і необґрунтованим, посилається на неправильне встановлення судом обставин у справі, зазначає, що ВРП розглянула скаргу ОСОБА_1 на рішення КДКП відповідно до вимог Закону України «Про Вищу раду правосуддя» із дотриманням встановленої законом процедури, за наявності законних підстав та у межах повноважень і встановленого законом строку.
9. Стосовно тієї обставини, що ОСОБА_1 не приймав участі в засіданні КДКП, яке відбулося 04 липня 2018 року, ВРП зазначає, що Комісія належним чином повідомила його про це засідання, проте ОСОБА_1 не реалізував своє право на участь у ньому, що залежало від волевиявлення самого позивача.
10. Також ВРП наполягає на відсутності передбачених статтею 54 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстав для скасування оскаржуваного рішення. Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 ні у скарзі на рішення КДКП, ані в засіданні ВРП не навів будь-яких доводів чи доказів на спростування висновків КДКП щодо наявності в його діях складу дисциплінарного проступку, за які його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
11. У заяві про приєднання до апеляційної скарги КДКП підтримала вимоги ВРП про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового - про відмову в задоволенні позову. На переконання КДКП, ОСОБА_1 реалізував своє право на участь у розгляді висновку про наявність в його діях дисциплінарного проступку під час засідання Комісії 13 червня 2018 року, на якому він надавав пояснення. На засіданні 04 липня 2018 року, про яке позивача було завчасно повідомлено, однак він не з`явився за власним волевиявленням, висновок не доповідався, а були заслухані ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , які надали пояснення ідентичні наданим раніше, нові докази не надавалися, тому не було потреби призначати наступне засідання і повторно запрошувати ОСОБА_1 Комісія наголосила на тому, що він мав усі можливі засоби ефективно і безперешкодно будувати свій захист, починаючи зі стадії відкриття дисциплінарного провадження, та, у подальшому, при перегляді ВРП рішення КДКП. Комісія акцентувала увагу на тому, що прокурор не навів будь-яких доводів або доказів на спростування висновків Комісії щодо наявності в його діях складу дисциплінарних проступків, за які його притягнуто до відповідальності, а його пояснення зводяться до простого заперечення подій. Також Комісія зазначила, що вона врахувала характер проступку, його наслідки, особу прокурора, ступінь його вини та інші обставини, що мають значення для обрання прокурору виду дисциплінарного стягнення, що відобразила у своєму рішенні.
Позиція учасників справи щодо апеляційної скарги
12. У судовому засіданні 06 червня 2019 року представник ВРП та представник КДКП підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з наведених у ній та у заяві про приєднання до апеляційної скарги мотивів.
13. Позивач у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ВРП та залишити рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року без змін.
Рух апеляційної скарги
14. Велика Палата Верховного Суду ухвалами від 02 квітня 2019 року та 06 травня 2019 року відкрила провадження за апеляційною скаргою ВРП на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року та призначила її до розгляду в судовому засіданні на 06 червня 2019 року.
Установлені судом першої інстанції обставини справи
15. Наказом Генерального прокурора України від 02 серпня 2016 року № 169-к ОСОБА_1 призначено на посаду заступника прокурора Тернопільської області.
16. 15 січня 2018 року до КДКП надійшла дисциплінарна скарга голови Громадської організації «Українське об`єднання учасників бойових дій та волонтерів АТО у Тернопільській області» ОСОБА_5 про вчинення заступником прокурора Тернопільської області ОСОБА_1 . дисциплінарного проступку. Скарга подана з підстав, передбачених пунктами 1, 5, 6, 8 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», а саме: невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків; вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; грубе порушення правил прокурорської етики; втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань, стосовно їх рішень, дії чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення.
17. 26 січня 2018 року до КДКП надійшла скарга від керівника Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України Уварова В. Г . про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 6, 8 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», а саме: грубе порушення правил прокурорської етики; втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дії чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення.
18. За цими скаргами рішеннями від 22 і 26 січня 2018 року відкрито дисциплінарні провадження. Рішенням від 14 лютого 2018 року їх об`єднано в одне дисциплінарне провадження.
19. 14 березня 2018 року членом Комісії складено висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора Тернопільської області ОСОБА_1 і запропоновано КДКП притягнути його до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення у виді догани.
20. Розглянувши цей висновок, Комісія ухвалила рішення від 04 липня 2018 року №296дп-18, яким притягнула прокурора Тернопільської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.
21. Під час дисциплінарного провадження встановлено, що ОСОБА_1 06 грудня 2017 року шляхом залякування та вживання нецензурної лексики з метою здійснення впливу на іншого прокурора намагався здійснити вплив на прокурора ОСОБА_3 з метою спонукання останньої відмовитися від позовних вимог під час здійснення представництва інтересів держави в суді за позовом заступника прокурора Тернопільської області в інтересах держави в особі Тернопільської міської ради до Приватного підприємства «Нива&К» про визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, чим грубо порушив вимоги статей 17, 19 Закону України «Про прокуратуру», статей 14, 16, 19, 30 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів.
22. За висновком КДКП, вчинені ОСОБА_1 дії містять склад дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 6, 8 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», а саме: одноразове грубе порушення правил прокурорської етики та втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбаченому законодавством, у службову діяльність іншого прокурора.
23. Обираючи вид дисциплінарного стягнення, КДКП зазначила, що залякування та вживання нецензурної лексики з метою здійснення впливу на іншого прокурора не може бути виправдано жодними обставинами і є несумісним з подальшим заняттям ним будь-якої посади в органах прокуратури, а тому до позивача не міг бути застосований більш м`який вид дисциплінарного стягнення, ніж звільнення з посади в органах прокуратури, який є співмірним вчиненому.
24. ОСОБА_1 оскаржив рішення КДКП від 04 липня 2018 року про притягнення його до дисциплінарної відповідальності до ВРП. Доводи своєї скарги мотивував тим, що у період з 28 червня по 08 липня 2018 року він перебував у відпустці за кордоном. У зв`язку з цим він своєчасно надіслав до Комісії лист від 27 червня 2018 року про перенесення розгляду висновку члена КДКП на іншу дату, при цьому згоди на розгляд висновку за його відсутності не надавав, а також не надавав пояснень на засіданні Комісії, як значено в рішенні. Однак Комісія 04 липня 2018 року продовжила розгляд дисциплінарної справи без його участі, за результатами якого, цього ж дня, ухвалила рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Вважаючи, що КДКП грубо порушила вимоги статті 47 Закону України «Про прокуратуру» та не мала законних підстав для притягнення його до відповідальності, ОСОБА_1 просив ВРП скасувати це рішення КДКП і закрити дисциплінарне провадження щодо нього.
25. ВРП, розглянувши скаргу ОСОБА_1 в межах наведених у ній доводів, дійшла висновку, що підстав для скасування рішення КДКП від 04 липня 2018 року немає і своїм рішенням від 02 жовтня 2018 року залишила його без змін.
26. Відповідно до витягу з протоколу № 72 засідання ВРП від 02 жовтня 2018 року вказане рішення було прийнято за участі 17 членів ВРП. Результати голосування: «за» - 14, «проти» - 3, «не брали участь у голосуванні» - 0.
27. За висновком ВРП, ухвалення дисциплінарним органом рішення без участі належним чином повідомленого про засідання прокурора, не може бути підставою для його скасування, якщо це рішення у подальшому було предметом перегляду, за результатами якого установлено, що воно є обґрунтованим і правильним по суті. Також ВРП зауважила, що ОСОБА_1 ні у скарзі на рішення КДКП, ані під час засідання ВРП не навів будь-яких доводів і не надав доказів на спростування висновків КДКП щодо наявності в його діях складу дисциплінарних проступків, не подавав ВРП заяв чи клопотань по суті предмета розгляду.
28. Вважаючи зазначене рішення ВРП незаконним, позивач оскаржив його до суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування
29. Відповідно до пунктів 6 і 8 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав: систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики; втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення.
30. Згідно зі статтею 44 цього ж Закону дисциплінарне провадження здійснюється Комісією.
31. Відповідно до частин четвертої, десятої статті 46 Закону України «Про прокуратуру» після відкриття дисциплінарного провадження член КДКП проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена КДКП за результатами перевірки.
32. Відповідно до частини третьої статті 47 Закону України «Про прокуратуру» висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора розглядається за його участю і може бути розглянутий без нього лише у випадках, коли належним чином повідомлений прокурор: 1) повідомив про згоду на розгляд висновку за його відсутності; 2) не з`явився на засідання, не повідомивши про причини неявки; 3) не з`явився на засідання повторно. Рішення про можливість розгляду висновку за відсутності відповідного прокурора приймає Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів.
33. Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні Комісії заслуховуються пояснення члена КДКП, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і, в разі необхідності, інших осіб (частина п`ята статті 47 Закону України «Про прокуратуру»).
34. Порядок прийняття Комісією рішення у дисциплінарному провадженні стосовно прокурора передбачений статтею 48 Закону України «Про прокуратуру».
35. Так, Комісія приймає рішення в дисциплінарному провадженні більшістю голосів від свого загального складу. Під час прийняття рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення. Рішення Комісії викладається в письмовій формі, підписується головуючим і її членами, які брали участь у розгляді висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, і оголошується на засіданні цього органу. Рішення у дисциплінарному провадженні має містити: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду прокурора, який притягається до дисциплінарної відповідальності; 2) обставини, встановлені під час здійснення провадження; 3) мотиви, з яких Комісія ухвалила рішення; 4) суть рішення за наслідками розгляду із зазначенням виду дисциплінарного стягнення в разі його накладення; 5) порядок і строк оскарження рішення.
36. Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про прокуратуру» на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: 1) догана; 2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); 3) звільнення з посади в органах прокуратури.
37. Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення (частина перша статті 50 цього Закону).
38. Порядок розгляду ВРП скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора визначений статтею 53 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
39. За змістом цієї норми скарга на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора розглядається ВРП у пленарному складі в порядку, визначеному статтею 49 цього Закону для розгляду дисциплінарної справи щодо судді.
40. За результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора ВРП має право: 1) скасувати повністю рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора та закрити дисциплінарне провадження; 2) скасувати частково рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора та ухвалити нове рішення; 3) скасувати повністю або частково рішення відповідного органу про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності прокурора та ухвалити нове рішення; 4) змінити рішення відповідного органу, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення; 5) залишити рішення відповідного органу без змін.
41. Копія рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора, у семиденний строк з дня його ухвалення вручається чи надсилається прокурору або його представнику (частини третя шоста статті 53 «Про Вищу раду правосуддя»).
42. За правилами статті 54 цього ж Закону рішення ВРП за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) прокурор не був належним чином повідомлений про засідання ВРП, якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини п`ятої статті 53 цього Закону; 4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності прокурора та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
43. Водночас, за усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду, суд, який переглядає рішення ВРП, не обмежений перевіркою лише наведених вище формальних критеріїв, оскільки забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та є визначеним статтею 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) судовим органом, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарг на рішення ВРП.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду, рішення якого переглядається
44. У справі, яка переглядається, доводи скаржника щодо незаконності рішення ВРП від 02 жовтня 2018 року, яким залишено без змін рішення КДКП від 04 липня 2018 року, обґрунтовані в основному тим, що приймаючи це рішення, Комісія у засіданні 04 липня 2018 року розглянула висновок її члена про наявність дисциплінарного проступку в діях ОСОБА_1 без його участі в цьому засіданні та за відсутності його згоди на такий розгляд, хоча він повідомляв Комісію, що перебуває у відпустці поза межами України і просив перенести розгляд висновку, що свідчить про порушення Комісією принципів рівності та змагальності сторін, а також позбавлення ОСОБА_1 права на захист.
45. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із того, що у КДКП не було передбачених статтею 47 Закону України «Про прокуратуру» підстав для розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора ОСОБА_1. без його участі, у зв`язку з чим було порушено право позивача на особисту участь у процесі ухвалення рішення Комісії щодо нього, тому висновок ВРП про залишення без змін рішення КДКП від 04 липня 2018 року є необґрунтованим.
46. Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.
47. Критерій щодо прийняття рішення з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення випливає з принципу гласності прийняття рішень. Відповідний дисциплінарний орган зобов`язаний застосовувати цей критерій у процесі прийняття рішення, особливо, якщо воно матиме несприятливі наслідки для особи. Особа, щодо якої приймається рішення, має право бути вислуханою, наводити доводи та докази на їх підтвердження.
48. Матеріалами справи підтверджується, що Комісія вчасно листами інформувала ОСОБА_1 про відкриття дисциплінарного провадження, складення висновку про наявність дисциплінарного проступку та про дати проведення засідань Комісії з розгляду зазначеного висновку, призначені на 13 червня та 04 липня 2018 року. При цьому у повідомленнях, надісланих прокурору, роз`яснено його права, передбачені статтею 47 Закону України «Про прокуратуру», зокрема про можливість надання пояснень особисто або у письмовій формі.
49. Разом з тим, як установила ВРП, протягом усього часу від моменту повідомлення ОСОБА_1 про відкриття дисциплінарного провадження щодо нього із пропозицією надати пояснення та до складання висновку про наявність у його діях складу дисциплінарного проступку він лише повідомив члену КДКП ОСОБА_8 , що підтримує пояснення, надані на ім`я Генерального прокурора України 28 грудня 2017 року та підтверджує, що будь-якого тиску на працівників Прокуратури Тернопільської області не чинив і більше йому повідомити нічого. Також ВРП установила, що будь-яких інших пояснень матеріали дисциплінарного провадження не містять.
50. Перше засідання КДКП, на якому власне доповідався висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях ОСОБА_1 , було проведено 13 червня 2018 року за його участі.
51. З матеріалів справи, зокрема, відеозапису цього засідання, убачається, що ОСОБА_1 , висловлюючи свою думку про відсутність потреби залучати до розгляду дисциплінарного провадження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зазначив, що вони вже надали свої пояснення, а він надав свої. Також позивач повідомив, що ознайомлений з матеріалами дисциплінарного провадження і не вважає їх правдивими. Інших пояснень або клопотань не надав.
52. Як правильно встановив суд, КДКП відклала розгляд висновку про наявність дисциплінарного проступку в діях ОСОБА_1 , визнавши обов`язковою участь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , та призначила наступне засідання на 04 липня 2018 року, про яке позивач був повідомлений належним чином.
53. 27 червня 2018 року ОСОБА_1 надіслав до КДКП клопотання про перенесення розгляду висновку на інший час у зв`язку з перебуванням у відпустці і неможливістю його участі у засіданні.
54. Разом з тим, з матеріалів справи встановлено, що наказ про надання ОСОБА_1 частину щорічної відпустки з 29 червня по 15 липня 2018 року включно був підписаний прокурором Тернопільської області 04 червня 2018 року, тобто позивачеві були відомі ці обставини ще під час першого засідання Комісії 13 червня 2018 року. Однак у своїй заяві він не повідомив Комісію, що перебуватиме за кордоном, будь-яких документів про ці обставини Комісії не надав. Під час розгляду справи не встановлено існування обставин, які би перешкоджали позивачу вчасно повідомити про це.
55. Таким чином, Комісія не мала відомостей про обставини, які об`єктивно унеможливлювали участь ОСОБА_1 в засіданні, призначеному на 04 липня 2018 року.
56. 04 липня 2018 року КДКП визнала можливим проводити засідання без участі ОСОБА_1 , мотивувавши це тим, що він вже реалізував своє право на надання пояснень.
57. Наявними у справі матеріалами, зокрема, відеозаписом засідання КДКП від 04 липня 2018 року підтверджуються доводи Комісії з приводу того, що на цьому засіданні ОСОБА_3 надала пояснення, які вже містилися в матеріалах дисциплінарного провадження, нових обставин чи фактів не повідомила. Також була зачитана заява ОСОБА_4 , в якій вона повідомила, що підтримує попередньо надані пояснення і зазначила про неможливість участі в засіданні Комісії, навівши відповідні мотиви.
58. Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що пояснення ОСОБА_3 під час засідання 04 липня 2018 року могло мати суттєвий вплив на прийняття остаточного рішення КДКП не відповідає обставинам справи.
59. Стосовно доводів позивача про те, що під час розгляду дисциплінарного провадження 04 липня 2018 року особою, яка оскаржує його дії, було надано роздруківки з телефону, які не містилися в матеріалах перевірки та з якими він не ознайомлений, КДКП пояснила, що зазначена роздруківка стосувалася подій, що мали місце вже після вчинення проступку.
60. Беручи до уваги наведені обставини, Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що Комісія позбавила його можливості надати пояснення щодо висновку про наявність чи відсутність у його діях дисциплінарного проступку, чим порушила право на захист та принципи рівності і змагальності під час розгляду висновку про наявність в його діях дисциплінарного проступку.
61. Поряд із цим у справі встановлено, що ОСОБА_1 скористався правом на оскарження рішення Комісії до ВРП.
62. З цього приводу варто акцентувати увагу на тому, що ВРП наділена повноваженнями вирішувати питання щодо фактів і права та повною мірою переглядати законність рішення Комісії.
63. Відповідно до частини восьмої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» учасники дисциплінарної справи мають право подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватись з матеріалами справи. Для ознайомлення можуть надаватися матеріали, які безпосередньо пов`язані зі скаргою, із дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних щодо знеособлення персональних даних.
64. ОСОБА_1 було ознайомлено із цими правами перед засіданням ВРП 02 жовтня 2018 року, у якому він взяв участь.
65. Таким чином, якщо позивач вважав, що провівши засідання 04 липня 2018 року за його відсутності, Комісія позбавила його права надати пояснення, докази, поставити питання іншим учасникам дисциплінарного провадження та реалізувати інші передбачені законом права, що в кінцевому підсумку вплинуло на прийняття нею незаконного рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності без урахування його позиції, то останній мав змогу поставити всі ці питання під час оскарження рішення Комісії до ВРП, яка, маючи повноваження повного перегляду такого рішення, здатна виправити ті помилки, про які зазначив позивач.
66. Однак з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 ні у скарзі на рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення, ані під час засідання ВРП не наводив доводів і не надавав доказів на спростування висновків КДКП щодо наявності в його діях складу дисциплінарних проступків, натомість його мотиви зводилися до потреби скасування рішення КДКП із закриттям дисциплінарного провадження щодо нього виключно з підстави неприйняття ним участі в засіданні КДКП 04 липня 2018 року без будь-якого спростування обґрунтованості наведених в її рішенні висновків.
67. З урахуванням установлених обставин та зважаючи на те, що ВРП має при перегляді рішення КДКП повну юрисдикцію і здатна виправити допущені нею процедурні порушення, про які зазначив позивач, при цьому здійснила перегляд рішення Комісії із забезпеченням позивачу права на ефективний захист, принципу рівності та змагальності сторін, права на участь у процесі прийняття рішення, права наводити аргументи та надавати докази на їх підтвердження, а також інших передбачених законом гарантій, однак, ОСОБА_1 не висловив жодних доводів, мотивів чи доказів по суті питання щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності, наполягав на скасуванні рішення Комісії з формальних міркувань, - Велика Палата Верховного Суду вважає, що ВРП мала всі підстави вважати наведені скаржником мотиви для скасування рішення Комісії недостатніми, оскільки немає підстав для висновку, що під час дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_1 Комісія допустила такі порушення процедури розгляду висновку члена КДКП, які є безумовною підставою для скасування рішення Комісії.
68. ОСОБА_1 мав усі можливі засоби ефективно і безперешкодно будувати свій захист, починаючи зі стадії відкриття дисциплінарного провадження та безпосередньо у засіданні ВРП.
69. Стосовно доводів позивача про те, що факт вчинення ним тиску на прокурора ОСОБА_3 при здійсненні професійної діяльності нічим, окрім пояснень самої ОСОБА_3 , не підтверджується, до того ж рішення Комісії прийняте без врахування особи прокурора щодо якого здійснюється дисциплінарне провадження, а при виборі стягнення не перевірено тяжкості проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяної шкоди, попередньої поведінки особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
70. Як убачається зі змісту рішення Комісії від 04 липня 2018 року, нею встановлено, що ОСОБА_1 06 грудня 2017 року шляхом залякування та вживання нецензурної лексики з метою здійснення впливу на іншого прокурора намагався здійснити вплив на прокурора ОСОБА_3 з метою спонукання її відмовитися від позовних вимог під час здійснення представництва інтересів держави в суді за позовом заступника прокурора Тернопільської області в інтересах держави в особі Тернопільської міської ради до Приватного підприємства «Нива&К» про визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, чим грубо порушив вимоги статей 17, 19 Закону України «Про прокуратуру», статей 14, 16, 19, 30 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів. Зазначені дії містять склад дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 6, 8 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру».
71. У рішенні Комісії від 04 липня 2018 року зазначено, що встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку підтверджуються поясненнями прокурора відділу представництва інтересів громадянина або держави в суді та при виконанні судових рішень Ппрокуратури Тернопільської області ОСОБА_3 , начальника відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції Прокуратури Тернопільської області ОСОБА_4, заступника прокурора Тернопільської області ОСОБА_7, начальника відділу представництва інтересів громадянина або держави в суді та при виконанні судових рішень Прокуратури Тернопільської області ОСОБА_6, заступника начальника відділу представництва інтересів громадянина або держави в суді та при виконанні судових рішень Прокуратури Тернопільської області ОСОБА_9, заступника начальника відділу представництва інтересів громадянина або держави в суді та при виконанні судових рішень прокуратури Тернопільської області ОСОБА_10., спеціаліста відділу документального забезпечення Прокуратури Тернопільської області ОСОБА_11 ; висновком службового розслідування від 23 січня 2018 року та ін.
72. У свою чергу, пояснення ОСОБА_1 у дисциплінарному провадженні зводяться до заперечення факту вчинення дисциплінарного проступку без наведення мотивів, які б спростовували або свідчили про неправдивість пояснень зазначених вище осіб.
73. З матеріалів справи убачається, що зібрані докази Комісія оцінила в їх сукупності.
74. Застосовуючи до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури, КДКП мотивувала свої висновки тим, що залякування та вживання нецензурної лексики з метою здійснення впливу на іншого прокурора не може бути виправдано жодними обставинами і є несумісним з подальшим заняттям ним будь-якої посади в органах прокуратури, а тому до позивача не міг бути застосований більш м`який вид дисциплінарного стягнення, ніж звільнення з посади в органах прокуратури, який є співмірним вчиненому.
75. При прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні щодо виду дисциплінарного стягнення Комісією враховано характер проступку, його наслідки, особу прокурора, ступінь його вини.
76. Таким чином, доводи позивача про непідтвердженість факту вчинення ним дисциплінарного проступку, неврахування особи прокурора та необґрунтованість застосованого виду дисциплінарного стягнення, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи, зокрема, змістом рішення Комісії від 04 липня 2018 року та рішення ВРП від 02 жовтня 2018 року.
77. Також ОСОБА_1 у своїй скарзі зазначив, що ВРП не надала оцінки рішенню КДКП, у якому не перевірялися мотиви дисциплінарної скарги Громадської організації «Українське об`єднання учасників бойових дій та волонтерів АТО у Тернопільській області», хоча матеріали дисциплінарного провадження складалися із двох скарг - зазначеної громадської організації та скарги керівника Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України Уварова В. Г.
78. Однак зі змісту рішення КДКП убачається, що в ньому надано оцінку, в тому числі мотивів, наведених у скарзі громадської організації. Зокрема, Комісія зазначила, що доводи про керування ОСОБА_1 автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, розпивання спиртних напоїв у кабінеті та неналежне розслідування кримінального провадження, не підтверджені жодними доказами, а тому підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності за пунктами 1, 5 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» не було.
79. При вирішенні спору встановлено, що розгляд висновку про наявність дисциплінарного проступку в діях позивача відбувався на засадах змагальності. ВРП здійснювала перегляд рішення Комісії за участі скаржника, усім доводам та аргументам ОСОБА_1 була надана юридична оцінка.
80. На думку Великої Палати Верховного Суду оскаржуване рішення ВРП є вмотивованим, містить конкретну підставу звільнення позивача, визначену законом. Зі змісту цього рішення убачається, що ВРП врахувала всі доводи скаржника.
81. Суд установив, що зазначене рішення ухвалено повноважним складом ВРП та підписано усіма її членами, які брали участь у його ухваленні.
82. Отже, під час розгляду справи встановлено відсутність визначених статтею 54 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» обов`язкових (формальних) підстав для скасування рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора.
83. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що ВРП, приймаючи рішення про залишення без змін рішення Комісії, належним чином з`ясувала обставини, які мали значення для прийняття рішення, навела мотиви, з яких дійшла висновків про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку з посиланням на відповідні докази, та обґрунтувала пропорційність застосованого виду стягнення і його співмірність вчиненому проступку.
84. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення ВРП є обґрунтованим і відповідає вимогам закону.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
85. Беручи до уваги викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправним і скасування рішення ВРП від 02 жовтня 2018 року № 3054/0/15-18 «Про залишення без змін рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 4 липня 2018 року № 296дп-18 про накладення дисциплінарного стягнення на заступника прокурора Тернопільської області ОСОБА_1.».
86. Висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову не відповідають обставинам справи. Наведені в апеляційній скарзі відповідача доводи спростовують висновки суду в цій частині.
87. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
88. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційна скарга ВРП підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 242, 266, 292, 310, 315, 317, 322 КАС, Велика Палата Верховного Суду
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Апеляційну скаргу Вищої ради правосуддя задовольнити.
2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 6 березня 2019 року скасувати.
3. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, про визнання протиправним та скасування рішення Вищої ради правосуддя від 2 жовтня 2018 року № 3054/0/15-18 та направлення скарги ОСОБА_1 на повторний розгляд до Вищої ради правосуддя - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя| |В. С. Князєв|
Суддя-доповідач| |О. Б. Прокопенко|
Судді:|Н. О. Антонюк| |Л. М. Лобойко|
|Т. О. Анцупова| |Н. П. Лященко|
|С. В. Бакуліна| |В. В. Пророк|
|В. В. Британчук| |Л. І. Рогач|
|Ю. Л. Власов| |О. М. Ситнік|
|М. І. Гриців| |О. С. Ткачук|
|Ж. М. Єленіна| |В. Ю. Уркевич|
|О. С. Золотніков| |О. Г. Яновська|
|О. Р. Кібенко| ||
Відповідно до частини третьої статті 355 КАС постанова оформлена суддею Князєвим В. С.