Постанова
Іменем України
24 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 210/673/18
провадження № 61-5994св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2020 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з позовом доакціонерного товариства «Криворіжгаз» (далі - АТ «Криворіжгаз») про захист прав споживача, визнання рішення незаконним та скасування здійснених нарахувань.
Позов мотивований тим, що 28 листопада 2017року представниками АТ «Криворіжгаз» за адресою АДРЕСА_1, було складено Акт про порушення № 2786, який став підставою для нарахування необлікованого об`єму природного газу на суму 41 578,84 грн. Актом про порушення встановлено: «порушення Кодексу газорозподільних систем п. 7 гл. 9 розділу 10, п.6 гл.6 розділу 10, п.п. 1 п.3 гл. 2 розділу 11 непрацездатність лічильника внаслідок позаштатного режиму його роботи, а саме: негерметичність корпусу лічильника газу на стику верхнього та нижнього корпусу праворуч. Порушення виявлено за допомогою водно-мильної емульсії. Внаслідок позаштатного режиму роботи облік газу на об`єкті здійснювався не коректно, лічильник працює з гальмуванням». За наслідками розгляду Акту про порушення, 21 грудня 2017 року комісією АТ «Криворіжгаз» було прийнято рішення щодо донарахування не облікованого об`єму газу обсягом 5 189,03 м3. З даними висновками позивачі не погоджуються, оскільки споживачем не було здійснено жодного втручання в роботу лічильника з моменту його установки, а виявлені порушення не пов`язані з неправильною експлуатацією лічильника. Прийняте у відношенні позивачів рішення, оформлене протоколом комісії з розгляду Актів про порушення №101 від 21 грудня 2017 року, про донарахування вартості природного газу, вважають протиправним, а нараховану суму не облікованого об`єму газу безпідставною.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили:
визнати протиправним рішення АТ «Криворіжгаз», оформлене протоколом № 101 від 21 грудня 2017 року, про донарахування необлікованого об`єму та обсягу природного газу і його вартості згідно Акту про порушення № 2813 від 28 листопада 2017 року в сумі 41578,84 грн обсягом 5189,03 м3;
зобов`язати АТ «Криворіжгаз» здійснити перерахування обсягу та вартості спожитого природного газу, шляхом скасування та виключення з особового рахунку споживача ОСОБА_2 донарахованого необлікованого об`єму природного газу і його вартості, згідно Акту про порушення №2813 від 28 листопада 2017 року в сумі 41 578,84 грн обсягом 5189,03 м3;
вирішити питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 листопада 2019 року позовні вимогиОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено.
Визнано протиправним рішення АТ «Криворіжгаз», оформлене протоколом № 101 від 21 грудня 2017 року про донарахування не облікованого об`єму та обсягу природного газу і його вартості згідно акту про порушення № 2813 від 28 листопада 2017 року в сумі 41 578,84 грн обсягом 5189,03 м3.
Зобов`язано АТ «Криворіжгаз» здійснити перенарахування обсягу та вартості спожитого природного газу, шляхом скасування та виключення з особового рахунку споживача ОСОБА_2 донарахованого не облікованого об`єму природного газу і його вартості, згідно акту про порушення №2813 від 28 листопада 2017 року в сумі 41578,84 грн. обсягом 5189,03 м3.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у протоколі № 0656 від 28 листопада 2017 року щодо направлення ЗВТ на експертизу, пломби заводу виробника та АТ «Криворіжгаз» наявні та цілі, підвищений шум відсутній (а. с. 14). Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, відповідно кожна особа несе відповідальність лише за ті порушення, які нею вчинено особисто. Позивачами не було здійснено жодного порушення, зокрема, пошкодження пломб, втручання у роботу лічильника та інших умисних дій, які мали наслідком несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (порушення позаштатного режиму роботи лічильника); акт та всі інші документи щодо порушення споживачем норм Кодексу газорозподільних мереж, складені відповідачем у відсутності споживача, власника домоволодіння ОСОБА_2 ; розрахунок заборгованості проведено з урахуванням не точних даних опалювальної площі споживача.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2020 року апеляційну скаргу АТ «Криворіжгаз» задоволено.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 листопада 2019 року скасовано та постановлено нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до АТ «Криворіжгаз» про захист прав споживачів, визнання рішення незаконним та скасування здійснених нарахувань, відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не з`ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та не виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв`язку із чим рішення в даній справі неможна визнати законним і обґрунтованим. Види порушень, внаслідок яких здійснюється перерахунок (донарахування) об`ємів природного газу або зміна їх режиму нарахування, перелічені в пункті 1 Глави 2 Розділу 11 Кодексу газорозподільних систем. Наслідком встановленого порушення, зокрема, некоректної роботи лічильника, є перерахунок споживачу розподіленого (спожитого) об`єму природного газу, що передбачено імперативною нормою - пунктом 3 Глави 2 Розділу 11 Кодексу газорозподільних систем, що і було здійснено відповідачем за період з 28 травня 2017 року по 28 листопада 2017 року в розмірі 41 578,84 грн. Згідно Акту про порушення №2813 від 28.11.2017 року вбачається, що 28.11.2017 року представниками АТ «Криворіжгаз» за адресою: АДРЕСА_1 було встановлено: «порушення Кодексу газорозподільних систем п.7 гл.9 розділу 10, п.6 гл.6 розділу 10, п.п. 1 п.3 гл.2 розділу 11, а саме за допомогою водно-мильної емульсії виявлена непрацездатність лічильника внаслідок позаштатного режиму його роботи-негерметичність корпусу лічильника газу на стику верхнього та нижнього корпусу праворуч. Внаслідок позаштатного режиму роботи облік газу на об`єкті здійснювався не коректно, лічильник працює з гальмуванням. Пробковий кран на вводі 40мм технічно не справний - обламаний хвостик та підлягає заміні». Зазначеним актом зафіксований саме позаштатний режим роботи комерційного ВОГ (лічильника) і така позаштатна робота лічильника виникла не з вини споживача, що, зокрема, підтверджується самим актом про порушення в якому зазначено про позаштатний режим роботи лічильника, а також протоколом № 101 від 21 грудня 2017 року, яким було розглянуто акт про порушення від 28.11.2017 року №2813 з приводу роботи лічильника в позаштатному режимі, за адресою: АДРЕСА_1, довідкою ДП «Кривбасстандартметрологія» про непридатність засобу вимірювальної техніки №Т-ДН-6940/17 від 29 листопада 2017 року, лічильник Візар G6 для використання. При цьому, внаслідок зазначеного позаштатного режиму роботи лічильника, відбулись витрати (споживання) природного газу комерційним ВОГ, які некоректно обліковувались, а саме: внаслідок негерметичності корпусу лічильника газу на стикі верхнього та нижнього корпусу праворуч режиму роботи облік газу на об`єкті здійснювався не коректно, лічильник працював з гальмуванням. Наведені вище обставини підтверджують правомірність дій відповідача щодо здійснення перерахунку розподіленого (спожитого) об`єму природного газу, що відповідає нормам Кодексу ГРС, а висновок суду про те, що позивачами не було здійснено жодного порушення, зокрема, пошкодження пломб, втручання у роботу лічильника та інших умисних дій, які мали наслідком несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (порушення позаштатного режиму роботи лічильника), не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки, позивачу ОСОБА_2 як споживачу послуг з газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок виявленого при перевірці позаштатного режиму роботи належного йому лічильника газу у відповідності з положеннями Кодексу ГРС на підставі п.8 гр.3 розділу 11 Кодексу ГРС було здійснено відповідний перерахунок розподіленого спожитого об`єму газу за шість місяців. Позивачами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірності дій відповідача при виявлені позаштатного режиму роботи лічильника газу (не з вини споживача) та у здійсненні на підставі норм пункту 3 глави 2 Розділу 11 норм Кодексу ГРС перерахунку розподіленого (спожитого) об`єму природного газу, в той час коли тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача.
Апеляційний суд вказав, що невірно обраний спосіб захисту порушеного права, що є підставою для відмови у задоволенні пред`явлених особою вимог. Позивачі звернулись до суду з позовом, в якому просили суд визнати протиправним рішення АТ «Криворіжгаз, оформлене протоколом № 101 від 21 грудня 2017 року про донарахування необлікованого об`єму та обсягу природного газу і його вартості, згідно Акту про порушення № 2813 від 28 листопада 2017 року в сумі 41 578,84 грн, обсягом 5189,03 м. куб. та зобов`язати відповідача здійснити перерахування обсягу та вартості спожитого природного газу шляхом скасування та виключення з особового рахунку споживача ОСОБА_2 донарахованого не облікованого об`єму природного газу і його вартості згідно Акту про порушення № 2813 від 28 листопада 2017 року. Задовольняючи позовні вимоги позивачів в повному обсязі, суд першої інстанції не врахував, що сама вимога про сплату позивачем ОСОБА_2 вартості донарахованого об`єму спожитого природного газу в розмірі, визначеному у розрахунку без подання позову до суду про стягнення нарахованої суми, не встановлює для позивачів будь-яких обов`язків, крім рекомендації сплатити нараховані збитки, що є різновидом претензії, не передбачено діючим законодавством в якості способу захисту цивільних прав, а оскільки відповідачем не було подано зустрічного позову про стягнення вартості донарахованого необлікованого об`єму та обсягу природного газу, суд не мав підстав для задоволення позову.
Аргументи учасників справи
У березні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали касаційну скаргу, в якій просили: постанову апеляційного суду скасувати; залишити в силі рішення суду першої інстанції; судові витрати покласти на відповідача.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції фактично вказав на неможливість захисту прав позивачів через суд шляхом визнання рішення про нарахування не облікованого об`єму природного газу протиправним та скасування даних нарахувань. Однак, це не узгоджується з положеннями закону, зокрема, даний позов може підпадати під такі способи захисту як «відновлення становища, яке існувало до порушення», «зміна правовідношення», «скасування рішення». Додатково, апеляційний суд послався на те, що в справі не заявлено зустрічний позов і нарахована сума зобов`язань є рекомендаційною, а не зобов`язальною. Проте, суд не встановив наявність іншого пов`язаного спору у справі № 215/843/18 про стягнення з позивачів донарахованої суми коштів, з підстав прийняття оскаржуваного протоколу та акту про порушення. Нарахування створює певні юридичні наслідки по сплаті донарахувань, які є протиправними. Більше того, суд не врахував наявність у справі претензій на ім`я обох позивачів стосовно необхідності сплати вказаної суми донарахувань, під загорозою відключення від газпостачання будинку.
Апеляційний суд не визначився з тим, хто з позивачів є споживачем. Власником будинку, де встановлено порушення є ОСОБА_2 (що встановлено судами обох інстанцій). В житловому будинку ніхто не зареєстрований. Натомість, акт про порушення було складено в присутності ОСОБА_1 , який є батьком власника будинку, без присутності самого власника (споживача). Враховуючи те, що за даною адресою ОСОБА_1 не проживає, не зареєстрований та не є власником вказаного будинку, не утримує його, а отже не є споживачем, ОСОБА_1 не може нести відповідальність і вчиняти дії від імені іншого споживача, яким є ОСОБА_2 та не може нести відповідальність за сплату вартості природного газу. Договір на постачання природного газу укладений також із ОСОБА_2 власником будинку, що також встановлено судами. Таким чином, сам факт складення акту про порушення без участі і виклику споживача є протиправним та такий акт не має дійсної юридичної сили. Таким чином, при розгляді справи апеляційний суд не перевірив доводи позивачів та заперечення відповідача, у рішенні не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, не дав належної оцінки наданим доказам та не встановив наявності чи відсутності винних дій позивача щодо пошкодження лічильника газу, та не зробив відповідного висновку про правомірність дій відповідача щодо здійснення ним нарахувань, зазначених у позові.
У липні 2020 року АТ «Криворіжгаз» подало відзив на касаційну скаргу, підписаний представником ОСОБА_3 , в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду залишити без змін.
Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що сам факт звернення обох позивачів з позовом про захист прав споживачів свідчить, що позивачі погоджуються з тим, що вони є споживачами природного газу за своєю адресою, не відмовилися від споживання газу ні до подання позову, ні під час його розгляду, упереджено ставились до перевірки оператора ГРМ та намагалися її уникнути. Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилань і на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, та спростовані апеляційним судом.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 05 червня 2020 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 17 березня 2020 року (провадження № 61-1428св17); від 17 квітня 2019 року у справі № 311/2314/16 (провадження № 61-35175св18); від 06 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17 (провадження № 14-503цс18); від 14 лютого 2020 року (провадження № 61-22472св19); від 20 січня 2020 року (провадження № 12-137гс19); від 10 липня 2019 року (провадження № 61-39888св18).
Фактичні обставини
Суди встановили, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено лічильник газу G6 Візар №0230607, 2009 року випуску та на його ім`я ідкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Між АТ «Криворіжгаз» та ОСОБА_2 укладеного договір про газопостачання від 22 травня 2012 року.
АТ «Криворіжгаз» є оператором газорозподільної системи.
Між АТ «Криворіжгаз», як оператором ГРМ, складено акт розмежування та експлуатаційної відповідальності сторін від 20 вересня 2017 року та споживачем, за адресою по АДРЕСА_1 .
Представниками АТ «Криворіжгаз» за адресою АДРЕСА_1, було складено Акт про порушення № 2786, який став підставою для нарахування необлікованого об`єму природного газу на суму 41578,84 грн. Актом про порушення встановлено: «порушення Кодексу газорозподільних систем п.7 гл.9 розділу 10, п.6 гл.6 розділу 10, п.п. 1 п.3 гл. 2 розділу 11 непрацездатність лічильника внаслідок позаштатного режиму його роботи, а саме: негерметичність корпусу лічильника газу на стику верхнього та нижнього корпусу праворуч. Порушення виявлено за допомогою водно-мильної емульсії. Внаслідок позаштатного режиму роботи облік газу на об`єкті здійснювався не коректно, лічильник працює з гальмуванням». Акт складено в присутності ОСОБА_1
Представниками АТ «Криворіжгаз» складено Акт № 1096 від 28 листопада 2017 року за адресою: АДРЕСА_1, про демонтаж засобу вимірювальної техніки, результатом огляду засобу вимірювальної техніки зазначено: «Не герметичний корпус в місці з`єднання». Засіб вимірювальної техніки розпломбовано 28 листопада 2017 року, номер пломби 14205690. Акт про демонтаж також підписано та складено у присутності ОСОБА_1 , який не є власником майна, побутовим споживачем або уповноваженим представником власника.
Представниками АТ «Криворіжгаз» складено Протокол № 0556 від 28 листопада 2017 року, щодо направлення ЗВТ на експертизу, відповідно якого за результатами перевірки встановлено: «Негерметичний корпус в місці з`єднання корпусу праворуч, виявлено виток газу водно мильною емульсією».
Відповідно довідки ДП «Кривбасстандартметрологія» про непридатність засобу вимірювальної техніки №Т-ДН-6940/17 від 29.11.2017 року, лічильник Візар G6 не придатний для використання.
За наслідками розгляду Акту про порушення від 21 грудня 2017 року комісією АТ «Криворіжгаз» було прийнято рішення щодо донарахування не облікованого об`єму газу обсягом 5189,03 м3.
В судовому засіданні суду першої інстанції допитані свідки:
свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що працює провідним фахівцем відділу економічної безпеки АТ «Криворіжгаз». В листопаді 2017 року було здійснено перевірку лічильника газу за адресою: АДРЕСА_1 . В цей час був присутній за адресою споживач ОСОБА_1 , який сказав, що він тут мешкає, йому було вручено повідомлення. На запитання представника відповідача відповіла, що споживач відповідає за стан лічильника, якщо помітив виток газу, поломку механізму, він має повідомити АТ «Криворіжгаз» для налаштування. Однак, позивачами цього зроблено не було. Порушення було підтверджено рішенням комісії;
свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що працює старшим майстром на АТ «Криворіжгаз». Акт про порушення складав майстер, а він його затверджував. За адресою: АДРЕСА_1, де було складено акт він не був, події які були не пам`ятає. Акт від 20 вересня 2017 року по розмежування балансової належності був складений не за адресою, а в підрозділі служби. Вихідні дані для складення акту, вони беруть з архіву підприємства. Скарги від споживачів не надходили;
свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що не пам`ятає події, які були під час складення Акту 28 листопада 2017 року, через велике навантаження, якщо акт містить його прізвище та підпис, то дійсно так все і було. Кодексом не передбачено встановлення особи по паспорту, коли приїжджають на адресу, особа відчиняє двері, вони запитують чи уповноважені вони підписувати акт, це все фіксує відеорегістратор. Як встановлено особу позивача, він не пам`ятає. Газ маркується спеціальними добавками, через що його запах одразу можливо встановити у повітрі. Під час складення оскаржуваного акту, з ним не було технічного приладу для встановленні та виявлення витоку газу у повітрі;
свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що вони знімали лічильник газу за адресою АДРЕСА_1 . Коли відкрили металевий ящик в якому був лічильник, то пішов запах газу. Він обмилив емульсією, згідно інструкції та після обмилення корпусу лічильника встановлено, що був виток газу. Тому, лічильник зняли та направили на непланову перевірку. Абоненту все пояснили та роз`яснили. Коли вони приїхали на адресу перший раз, то чоловік їм відповів, що він не власник будинку, а управляючий, а другий раз сказав, що йому дозволили впустити служби для огляду лічильника. Він займався демонтажем лічильника, а його колега оформленням документів. Коли їх службу допускають в домоволодіння, то вони по паспорту не встановлюють осіб. Лічильник газу пошкоджений не був, але був виток газу;
свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що працює старшим диспетчером аварійно диспетчерської служби. У споживача за адресою: АДРЕСА_1, було знято лічильник при огляді з підозрою на позаштатний режим роботи, лічильник було запаковано та передано для перевірки. Після чого, відповідною установою було видано довідку щодо його непридатності в роботі та зазначено, що корпус лічильника не герметичний. Документи лабораторії акт та довідка були надані комісії, до складу якої вона входила на той час. Тому, відповідно Кодексу газорозподільних мереж, було визначено порядок донарахування споживачу за спожитий природний газ. Коли приходить споживач на засідання комісії, то комісією встановлюється особа з оглядом паспорту, у разі представництва, перевіряється довіреність, однак як було в даній ситуації відповісти не може., щодо повноважень. Кодексом не передбачено проведення експертизи для встановлення нештатної роботи лічильника, передбачена лише позачергова повірка. Для встановлення негерметичності корпусу, можна не проводити експертизу;
свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що він був присутній за адресою: АДРЕСА_1 , під час демонтажу газового лічильника. Його функція була складення документів. Особисто він особу споживача не перевіряв та не встановлював, запитував у колег. Події були давно, тому не пам`ятає про наявність пошкодження лічильника. Демонтаж лічильник був складений після акту про порушення. В акті про демонтаж лічильника зазначив про пошкодження, а саме, негерметичний корпус.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Згідно частини першої та другої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц (провадження № 14-503цс18) вказано, що «захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Складений працівниками електропостачальної організації акт про порушення ПКЕЕ є лише фіксацією такого порушення, що було виявлено під час проведення перевірки дотримання цих Правил, тому оскарження лише факту складення такого акта, який не встановлює для споживача будь-яких обов`язків і є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав. Зазначений акт може бути визнаний як доказ (із наданням йому відповідної оцінки судом під час вирішення іншого спору), зокрема щодо відшкодування матеріальних збитків, при вирішенні якого суд зобов`язаний дати оцінку щодо дійсності цього акта. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. При цьому ВеликаПалата Верховного Суду зазначає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 9901/152/18 та від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що такі вимоги не підлягають розгляду не лише в порядку цивільного судочинства, але і взагалі не підлягають судовому розгляду. Обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання позову про скасування протоколу щодо розгляду акта про порушення ПКЕЕ та визнання дій комісії щодо розгляду зазначеного акта неправомірними, сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року у справі № 311/2314/16 (провадження № 61-35175св18) вказано, що «за змістом пункту 12 глави 5 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем передбачено, що вартість необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу, яка пред`являється до сплати споживачу (несанкціонованому споживачу) в результаті задоволення акта про порушення, зазначається в окремому платіжному рахунку оператора газорозподільної системи, який надається під особистий підпис споживача (несанкціонованого споживача) або надсилається йому рекомендованим поштовим відправленням разом із супровідним листом, що оформлюється у довільній формі. У разі незгоди споживача (несанкціонованого споживача) з об`ємом та/або вартістю необлікованого (донарахованого) природного газу, він може оскаржити їх у судовому порядку, тоді до винесення остаточного рішення у судовій справі заборгованість за необлікований (донарахований) об`єм природного газу не вважається простроченою. Таким чином, зазначеним нормативно-правовим актом прямо передбачено, що споживач у разі незгоди з об`ємом та/або вартістю необлікованого (донарахованого) природного газу, має право оскаржити такий акт (вимогу) в судовому порядку, і тоді до винесення остаточного рішення у судовій справі заборгованість за необлікований (донарахований) об`єм природного газу не вважається простроченою».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 липня 2019 року в справі № 466/5646/16-ц (провадження № 61-39888св18) зазначено, що «висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, заявляючи вимоги позову про оскарження дій ПАТ «Львівгаз» щодо нарахування плати за використаний природний газ та збитків, є помилковими. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина друга статті 5 ЦПК України). Неправильне тлумачення апеляційним судом статті 16 ЦК України суперечить зазначеним положенням і призвело до неправомірної відмови позивачу у реалізації його права на судовий захист. Отже, апеляційний суд, за наявності вищевказаних обставин у конкретній справі, дійшов помилкового висновку про неправильне обрання позивачем способу захисту, що є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки спір залишився невирішеним, що суперечить статті 5 ЦПК України. Таким чином, при розгляді справи апеляційний суд не перевірив доводи позивача та заперечення відповідача, у рішенні не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, не дав належної оцінки наданим доказам та не встановив наявності чи відсутності винних дій позивача щодо пошкодження лічильника газу, та не зробив відповідного висновку про правомірність дій відповідача щодо здійснення ним нарахувань, зазначених у позові».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2020 року у справі № 910/17955/17 (провадження № 12-137гс19) вказано, що «предметом позову у справі № 522/12901/17-ц є скасування протоколу засідання комісії ПАТ «ЕК Одесаобленерго» від 29 червня 2017 року № 67 щодо розгляду акта про порушенняПКЕЕ від 16 травня 2017 року № 036296 та визнання дій комісії ПАТ «ЕК Одесаобленерго» щодо розгляду зазначеного акта неправомірними. При розгляді справи № 522/12901/17-ц Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання позову про скасування протоколу засідання комісії щодо розгляду акта про порушення ПКЕЕ та визнання дій комісії щодо розгляду зазначеного акта неправомірними сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права. Такі вимоги не підлягають розгляду не лише в порядку цивільного судочинства, але й узагалі не підлягають судовому розгляду. Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/12901/17-ц складений працівниками електропостачальної організації акт про порушення ПКЕЕ є лише фіксацією такого порушення, що було виявлено під час проведення перевірки дотримання цих Правил, тому оскарження лише факту складення такого акта, який не встановлює для споживача будь-яких обов`язків і є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав. Зазначений акт може бути визнаний як доказ (із наданням йому відповідної оцінки судом під час вирішення іншого спору), зокрема, щодо відшкодування матеріальних збитків, при вирішенні якого суд зобов`язаний дати оцінку щодо дійсності цього акта. Оскільки у справі № 910/17955/17 предметом позову є скасування рішення комісії електропередавальної організації про визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та її вартості, оформлене протоколом з розгляду акта про порушення ПКЕЕ, а у справі № 522/12901/17-ц питання щодо скасування рішення комісії не було предметом розгляду, то підстави для відступу від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц (провадження № 14-503цс18), відсутні. Велика Палата Верховного Суду вважає, що вимога про скасування рішення комісії електропередавальної організації про визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та її вартості є способом захисту прав та інтересів, установленим законом, оскільки таке рішення комісії, оформлене протоколом з розгляду акта про порушення ПКЕЕ, безпосередньо впливає на права та обов`язки відповідного суб`єкта господарювання в контексті його відносин з електропередавальною організацією, встановлює обсяг і вартість недоврахованої електроенергії та створює загрозу припинення електропостачання відповідного споживача».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2020 року в справі № 335/2576/19 (провадження № 61-22472св19) зазначено, що «суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли правильного висновку про те, що позивачка не порушувала вимоги Кодексу газорозподільних систем та не втручалась у роботу лічильника газу № 1525 з метою спотворення його показників, оскільки висновками судової трасологічної експертизи №538-19 встановлено, що механічний вплив на деталі відлікового пристрою лічильнику газу Metrix G6 № 000030 без порушення цілісності його корпусу та пломб заводу виробника та державного повірника неможливий, а втручання в його роботу з метою виправлення показників виявлено не було. Вищевказаний висновок судової трасологічної експертизи від 12 липня 2019 року №538-19 належними та допустимими доказами не спростовано. Доводи касаційної скарги про те, що позивачкою обрано неналежний спосіб судового захисту своїх порушених прав, так як оспорювані внутрішні документи ПАТ «Запоріжгаз» не відносяться до актів, передбачених положеннями статті 16 ЦК України безпідставні, оскільки законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 березня 2020 року в справі № 127/14593/17 (провадження № 61-1428св17) вказано, що «під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України. Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. У разі незгоди споживача (несанкціонованого споживача) з об`ємом та/або вартістю необлікованого (донарахованого) природного газу, він може оскаржити їх у судовому порядку, тоді до винесення остаточного рішення у судовій справі заборгованість за необлікований (донарахований) об`єм природного газу не вважається простроченою».
У частині другій статті 13 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.
Згідно абзацу сімдесят восьмому пункту 4 глави 1 розділу I Кодексу газорозподільних систем споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.
У справі, що переглядається, апеляційний суд при скасуванні рішення суду першої інстанції та ухваленні нового судового рішення в частині позовних вимог:
ОСОБА_2 до АТ «Криворіжгаз» відмовив в задоволенні позовних вимог з двох взаємовиключних підстав (не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірності дій відповідача; невірно обраний спосіб захисту порушеного права). При цьому апеляційний суд не врахував, що в цій справі ОСОБА_2 пред`явлено ефективні вимоги для захисту порушеного права позивача та по суті рішення суду першої інстанції в цій частині не переглянув. Тому постанова апеляційного суду підлягає скасуванню в частині позовних вимог ОСОБА_2 , а справа в цій частині направленню на новий розгляд;
ОСОБА_1 до АТ «Криворіжгаз» відмовив в задоволенні позовних вимог з двох взаємовиключних підстав (не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірності дій відповідача; невірно обраний спосіб захисту порушеного права). При цьому апеляційний суд не звернув увагу, що особа може звертатися за захистом свого порушеного (невизнаного чи оспорюваного) права або інтересу. Натомість, з урахуванням встановлених обставин, ОСОБА_1 не перебував в жодних правовідносин із відповідачем, не є споживачем послуг з розподілу газу і його право/інтерес відповідачем не порушені. Як наслідок в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Криворіжгаз» слід відмовити з цих підстав, а тому в цій частині постанова апеляційного суду підлягає зміні в мотивувальній частині.
За таких обставин, апеляційний суд в оскарженій постанові застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц (провадження № 14-503цс18), у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року у справі № 311/2314/16 (провадження № 61-35175св18), у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 липня 2019 року в справі № 466/5646/16-ц (провадження № 61-39888св18), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2020 року у справі № 910/17955/17 (провадження № 12-137гс19), у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2020 року в справі № 335/2576/19 (провадження № 61-22472св19).
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду прийнята без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу необхідно задовольнити частково; оскаржену постанову апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до АТ «Криворіжгаз» та судових витрат скасувати і в цій частині передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції; оскаржену постанову апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Криворіжгаз» змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в іншій частині залишити без змін.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 411, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» про захист прав споживача, визнання рішення незаконним та скасування здійснених нарахувань та судових витрат скасувати та в цій частині передати справу № 210/673/18 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» про захист прав споживача, визнання рішення незаконним та скасування здійснених нарахувань змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Змоменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2020 року в скасованій частині втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
М. М. Русинчук
М. Ю. Тітов