Постанова
Іменем України
26 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 711/6649/17
провадження № 61-5821св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
особа, що подала скаргу - старший державний виконавець Соснівського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області,
стягувач - Грусевич Віталій Олегович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Соснівського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області та касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , на постанову Черкаського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Храпка В. Д., Бондаренка С. І., Новікова О. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютого 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії, бездіяльність старшого державного виконавця Соснівського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції
у Черкаській області (далі - Соснівський ВДВС).
На обґрунтування скарги вказувала, що в Соснівському ВДВС на виконанні перебуває виконавчий лист, виданий Придніпровським районним судом
м. Черкаси, про встановлення порядку та способу участі батька ОСОБА_2
у вихованні малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Посилаючись на те, що примусове виконання рішення проводиться старшим державним виконавцем Соснівського ВДВС Миколаєнко Т. М. (далі - державний виконавець) з порушенням вимог чинного законодавства, ОСОБА_1 просила:
- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця, яка полягає
у невиконанні покладених на неї статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» обов`язків щодо контролю виконання судового рішення
та неоформлення актів про виконання боржником судового рішення, а саме неприбуття 14, 15, 16 та 17 січня 2019 року державного виконавця за місцем виконання рішення суду за адресою: АДРЕСА_1 , та неоформлення актів про належне виконання боржником ОСОБА_1 рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 січня 2018 року
та постанови апеляційного суду Черкаської області від 18 квітня 2018 року;
- визнати протиправними дії державного виконавця щодо внесення до акта державного виконавця від 22 січня 2019 року відомостей, які не відповідають дійсності, про невиконання боржником ОСОБА_1 вимоги державного виконавця від 18 січня 2019 року № 2416;
- визнати протиправними вимоги державного виконавця про зобов`язання боржника ОСОБА_1 виконувати рішення суду у не передбачений судовим рішенням спосіб, а саме зобов`язання боржника щотижня, не пізніше, ніж за добу до побачень, визначених рішенням суду, встановлювати місце, де стягувач може забрати малолітню ОСОБА_4 (в присутності ОСОБА_1 ) для виконання рішення про встановлення побачення та місце, куди стягувач (батько) має доставити дитину після закінчення таких побачень чи відпочинку;
- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця, яка полягає
у відмові прибути 25 січня 2019 року у визначене боржником ОСОБА_1 місце побачень стягувача ОСОБА_2 за адресою: вул. Хрещатик, 261, м. Черкаси, та скласти акт у порядку, передбаченому статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», про виконання 25 січня 2019 року боржником рішення суду;
- визнати протиправними дії державного виконавця, що полягають у винесенні вимоги від 25 січня 2019 року, якою боржника зобов`язано вчинити дії,
не передбачені виконуваними судовими рішеннями, а саме у вказаний день
о 14:00 год доставити малолітню ОСОБА_4 з визначеного місця побачень
на АДРЕСА_2 у місце, яке боржником не визначалося
як місце побачень, та передати дитину стягувачу при погодних умовах, які унеможливлюють організацію побачення;
- визнати протиправними дії державного виконавця щодо внесення до акта державного виконавця від 25 січня 2019 року відомостей, які не відповідають дійсності, стосовно відмови боржником виконати рішення суду у час та спосіб, які в ньому встановлені;
- визнати протиправною постанову начальника Соснівського ВДВС від 30 січня 2019 року про встановлення тимчасового обмеження щодо боржника
ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами;
- визнати протиправною постанову державного виконавця від 30 січня 2019 року про закінчення виконавчого провадження.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 листопада
2019 року у складі судді Позарецької С. М. у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції вважав, що підстав для застосування статті 449 ЦПК України немає, а також виходив з того, що судом не встановлено факт бездіяльності з боку державного виконавця, що, на думку боржника, виразилось у його відмові прибути 25 січня 2019 року у визначене боржником місце побачень стягувача з малолітньою та необхідності складання акта про виконання 25 січня 2019 року боржником судового рішення. Особою, яка подала скаргу, не наведено та судом не встановлено обставин, які б давали підстави для неможливості застосування тимчасового обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами.
На думку суду першої інстанції, скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою, оскільки нею не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили
про порушення її прав як боржника у виконавчому провадженні № 56412025
за виконавчим листом, виданим 23 січня 2018 року Соснівським районним судом м. Черкаси у цивільній справі № 711/6649/17.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 листопада 2019 року скасовано, скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Соснівського ВДВС Миколаєнко Т. М. щодо внесення в акт від 22 січня 2019 року відомостей про невиконання ОСОБА_1 вимоги державного виконавця від 18 січня
2019 року.
Визнано неправомірними дії державного виконавця про внесення в акт
від 25 січня 2019 року відомостей щодо відмови ОСОБА_1 виконати рішення суду.
Визнано неправомірною постанову від 30 січня 2019 року про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами.
Скаргу в частині визнання неправомірною бездіяльності старшого державного виконавця Миколаєнко Т. М. щодо неприбуттю 14, 15, 16 та 17 січня 2019 року
до будинку АДРЕСА_1 та оформлення акта про неналежне виконання ОСОБА_1 рішення суду залишено без розгляду.
Відмовлено в задоволенні решти вимог відмовлено.
Задовольняючи скаргу в частині вимог та визнаючи неправомірними рішення, дії (бездіяльність) державного виконавця, апеляційний суд вважав такі вимоги обґрунтованими та доведеними належним чином, натомість, відмовляючи
в задоволенні решти вимог - дійшов висновку про необґрунтованість
та безпідставність таких вимог.
Залишаючи ж без розгляду скаргу ОСОБА_1 в частині визнання неправомірними дій старшого державного виконавця щодо неприбуття 14, 15, 16 та 17 січня 2019 року до будинку АДРЕСА_1
і нескладання відповідного акта, апеляційний суд вважав, що ОСОБА_1 звернулась до суду зі спливом передбаченого законом строку, та не ставила питання про поновлення цього строку.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 30 березня 2020 року,
ОСОБА_2 , через свого представника ОСОБА_3 , просить постанову Черкаського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року скасувати в частині визнання неправомірними дій державного виконавця щодо внесення в акт
від 22 січня 2019 року відомостей про невиконання ОСОБА_1 вимог державного виконавця від 18 січня 2019 року; щодо внесення в акт від 25 січня 2019 року відомостей про відмову ОСОБА_1 виконати рішення суду; щодо визнання неправомірною постанови від 30 січня 2019 року про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортним засобом. В цій частині залишити в силі ухвалу Придніпровського районного суду
м. Черкаси від 13 листопада 2019 року.
На обґрунтування касаційної скарги вказує, що апеляційний суд вийшов за межі вимог, оскільки ОСОБА_1 просила не визнати протиправними дії державного виконавця про складання акта від 22 січня 2019 року, а визнати неправомірними дії державного виконавця про внесення до акта від 22 січня 2019 року відомостей про невиконання ОСОБА_1 вимог старшого державного виконавця від 18 січня 2019 року. Разом з тим вимога державного виконавця
від 18 січня 2019 року правомірна та ґрунтується на вимогах закону, а пояснення, надані ОСОБА_1 у відповідь на цю вимогу дійсно не містять відповідей
на порушені у ній питання.
На думку особи, яка подала касаційну скаргу, відсутність встановленого у вимозі від 18 січня 2019 року строку на надання пояснень та надання невмотивованих пояснень не є підставою для визнання відомостей, внесених в акт від 22 січня 2019 року, такими, що не відповідають дійсності. При цьому будь-яка відповідальність за ненадання вмотивованих пояснень до боржника
не застосовувалась.
ОСОБА_2 у касаційній скарзі зазначає, що апеляційним судом безпідставно не враховано доведеність невиконання боржником ОСОБА_1 вимог державного виконавця та рішення суду, а твердження в постанові апеляційного суду про те, що боржник не перешкоджає стягувачеві брати участь у вихованні дитини, не ґрунтується на матеріалах справи.
Щодо рішення апеляційного суду про визнання неправомірною постанови
від 30 січня 2019 року про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами, то таке рішення апеляційний суд ухвалив
на підставі ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 березня
2019 року, яка, на думку ОСОБА_2 , не може бути визнана преюдиційною.
23 березня 2020 року Соснівський ВДВС подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Черкаського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року
в частині:
- визнання неправомірними дій державного виконавця про внесення в акт
від 22 січня 2019 року відомостей про невиконання ОСОБА_1 вимог старшого державного виконавця від 18 січня 2019 року;
- визнання неправомірними дій державного виконавця про внесення в акт
від 25 січня 2019 року відомостей стосовно відмови ОСОБА_1 виконати рішення суду;
- визнання неправомірною постанови від 30 січня 2019 року про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами.
Решту постанови Черкаського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року заявник просить залишити без змін.
Підставою для часткового скасування оскаржуваного судового рішення Соснівський ВДВС вказує неправильне тлумачення апеляційним судом статей 63, 64-1, 75 Закону України «Про виконавче провадження» в частині повноважень виконавця виносити постанову про накладення штрафу на боржника у разі невиконання останнім без поважних причин рішення суду.
Також у касаційній скарзі зазначається, що висновки апеляційного суду
не відповідають фактичним обставинам справи, які свідчать про те, що боржник ОСОБА_1 ухиляється від виконання судового рішення.
В частині відмови в задоволенні вимог скарги ОСОБА_1 та в частині залишення вимог цієї скарги без розгляду постанова апеляційного суду не оскаржується.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
Відзивів на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , поданою представником ОСОБА_3 , на постанову Черкаського апеляційного суду від 24 лютого
2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання протиправними бездіяльності, дій та рішення старшого державного виконавця Соснівського ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області, матеріали справи витребувано
з Придніпровського районного суду м. Черкаси. У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання постанови Черкаського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Соснівського ВДВС на постанову Черкаського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд встановив, що на виконанні у старшого державного виконавця Соснівського ВДВС Миколаєнко Т. М. знаходиться виконавче провадження № 56412025
про примусове виконання виконавчого листа № 711/6649/17, виданого Придніпровським районним судом м. Черкаси 23 січня 2018 року, за яким визначено стягувачеві ОСОБА_2 способи участі у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_4 , зазначені нижче.
Періодичні побачення з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, спільний відпочинок батька і дитини на території України,
а за відповідної згоди матері - за кордоном, а саме: щотижня з 14:00 год
до 19:00 год п`ятниці та з 11:00 год до 18:00 год суботи в присутності матері ОСОБА_1 до досягнення дитиною семирічного віку; щороку з 05 січня протягом 15 календарних днів щоденно з 11:00 год до 18:00 год у присутності матері ОСОБА_1 до досягнення дитиною семирічного віку; щороку із першої суботи серпня протягом 15 календарних днів щоденно з 11:00 год до 18:00 год
в присутності матері ОСОБА_1 до досягнення дитиною семирічного віку; щороку 01 червня та ІНФОРМАЦІЯ_2 з 11:00 год до 16:00 год в присутності матері дитини ОСОБА_1 до досягнення дитиною семирічного віку, з урахуванням психологічного і фізичного стану дитини та обставин, які можуть виникнути.
Після досягнення дитиною семирічного віку визначено ОСОБА_2 способи участі у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_4 , які передбачають періодичні побачення з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, спільний відпочинок батька і дитини на території України,
а за відповідної згоди матері - за кордоном, а саме: перші та треті п`ятниця-неділя кожного місяця з 18:00 год п`ятниці до 18:00 год неділі без присутності матері дитини ОСОБА_1 ; щороку з 05 січня протягом 15 календарних днів без присутності матері дитини ОСОБА_1 ; щороку з першої суботи серпня протягом 15 календарних днів без присутності матері дитини ОСОБА_1 ; щороку 01 червня та 19 грудня з 14:00 год до 10:00 год наступного дня
без присутності матері, ОСОБА_1 з урахуванням психологічного і фізичного стану дитини та обставин, які можуть виникнути.
Визначено, що спілкування ОСОБА_2 з ОСОБА_4 засобами телефонного, поштового, електронного зв`язку здійснюється без обмежень,
з урахуванням при цьому технічних можливостей такого зв`язку, часу навчання та відпочинку дитини, психологічного і фізичного стану дитини.
Зобов`язано ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2 брати участь
у визначений судом спосіб у вихованні малолітньої дитини.
Зобов`язано ОСОБА_1 не пізніш як за добу до часу побачень та спільного відпочинку дитини з батьком, визначених рішенням суду, інформувати
ОСОБА_2 засобами телефонного або електронного зв`язку про місце (адресу), де він може забрати дитину, та місце (адресу), куди він має доставити дитину після закінчення таких побачень чи відпочинку.
16 травня 2018 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 56412025.
16 січня 2019 року державним виконавцем на адресу ОСОБА_1 направлена вимога, в якій її зобов`язано 17 січня 2019 року з`явитись до державного виконавця для надання пояснень. Також зобов`язано не пізніше ніж за добу
до часу побачення та спільного відпочинку батька й дитини інформувати ОСОБА_2 та державного виконавця про час і місце, де ОСОБА_2 може забрати дитину, та місце, куди він повинен доставити дитину після закінчення побачень чи відпочинку.
Вимога отримана ОСОБА_1 18 січня 2019 року.
17 січня 2019 року старшим державним виконавцем на адресу ОСОБА_1 направлена вимога, в якій останню зобов`язано 17 січня 2019 року в строк
до 12:00 год встановити місце, в якому 18 січня 2019 року о 14:00 год та 18 січня 2019 року о 11:00 год ОСОБА_2 може забрати ОСОБА_4 для виконання рішення суду про встановлення побачення з дитиною та місце, куди він має доставити дитину після закінчення таких побачень чи відпочинку, а також
до 12:00 год проінформувати ОСОБА_2 та державного виконавця
про місце, де ОСОБА_2 може забрати, а також місце, куди він має доставити дитину після закінчення таких побачень та відпочинку. В разі ненадання інформації щодо місця, де можна забрати дитину 18 й 19 січня 2019 року та куди потрібно доставити після закінчення побачень чи відпочинку, державним виконавцем буде самостійно встановлено таке місце.
Вимога отримана ОСОБА_1 18 січня 2019 року.
18 січня 2019 року державним виконавцем на ім`я ОСОБА_1 була направлена вимога, в якій останню зобов`язано надати пояснення з приводу того, чому
не відбулася зустріч ОСОБА_2 з ОСОБА_4 з 14 до 17 січня 2019 року
та не було встановлено місце, де в ці дні ОСОБА_2 міг забрати
ОСОБА_4 для виконання рішення суду про встановлення побачення
з дитиною, а також місце, куди він має доставити дитину після закінчення таких побачень та відпочину, та надати пояснення, чи відбулося спілкування
ОСОБА_2 і ОСОБА_4 у телефонному режимі.
Щодо спілкування ОСОБА_2 з ОСОБА_4 по телефону, державний виконавець зобов`язала ОСОБА_1 , щоб протягом визначеного нею часу,
а саме: з понеділка до четверга з 19:00 год до 20:30 год телефон за номером НОМЕР_1 був увімкнений і за вказаним номером відбулося спілкування батька з дитиною, а в разі, якщо з якихось причин спілкування не відбулося, щоразу надавати пояснення державному виконавцю.
Зобов`язано ОСОБА_1 щоразу, не пізніше ніж за добу до побачень, визначених рішенням суду, встановлювати місце, де ОСОБА_2 може забрати ОСОБА_4 для побачення з дитиною та місце, куди він має доставити дитину після закінчення таких побачень та відпочинку. В разі ненадання ОСОБА_1 інформації, де можна забрати дитину та куди потрібно доставити після закінчення побачень чи відпочинку, державним виконавцем самостійно буде встановлено місце побачень.
Вказана вимога вручена ОСОБА_1 18 січня 2019 року.
22 січня 2019 року старшим державним виконавцем складено акт
про невиконання ОСОБА_1 вимоги державного виконавця від 18 січня
2019 року щодо надання пояснень, з приводу чого не відбулося спілкування батька з дитиною з 14 до 17 січня 2019 року.
Постановою державного виконавця від 22 січня 2019 року за невиконання боржником без поважних причин рішення суду накладено на боржника
ОСОБА_1 штраф у розмірі 1 700,00 грн.
22 січня 2019 року ОСОБА_1 надала пояснення щодо виконання вимог
від 16, 17 та 18 січня 2019 року.
24 січня 2019 року на електронну адресу Соснівського ВДВС надійшло повідомлення ОСОБА_1 щодо виконання рішення та визначення часу й місця побачень на 2019 рік, а саме щоп`ятниці о 14:00 год та щосуботи з 11:00 год
до 19:00 год.
25 січня 2019 року державним виконавцем складено акт, що 25 січня 2019 року боржник ОСОБА_1 без поважних причин повторно не виконала рішення суду, в зазначений час о 14:00 год не привела дитину для побачення з батьком ОСОБА_2 .
Постановою державного виконавця від 25 січня 2019 року за невиконання боржником без поважних причин рішення суду на боржника ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 3 400,00 грн.
25 січня 2019 року старшим державним виконавцем до Соснівського районного суду м. Черкаси направлено подання про тимчасове обмеження у праві виїзду
за межі України боржника ОСОБА_1 .
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 березня 2019 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Черкаської області
від 16 травня 2019 року, в задоволенні подання старшого державного виконавця Соснівського ВДВС про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду
за межі України без вилучення паспортного документа відмовлено.
У вказаному судовому рішенні встановлено відсутність підстав для задоволення клопотання та зазначено про доведеність належного виконання ОСОБА_1 виконавчого листа № 711/6649/17, виданого Придніпровським районним судом м. Черкаси 23 січня 2018 року на виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси, яким визначено ОСОБА_2 способи участі
у вихованні малолітньої ОСОБА_4 .
Постановою начальника Соснівського ВДВС від 30 січня 2019 року встановлено ОСОБА_1 тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами за повторне невиконання рішення суду без поважних причин.
Постановою державного виконавця від 30 січня 2019 року виконавче провадження закінчено на підставі пункту 11 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».
08 лютого 2019 року постановою начальника Соснівського ВДВС постанову
про закінчення виконавчого провадження скасовано.
Цього ж дня старшим державним виконавцем винесено постанову
про відновлення виконавчого провадження.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі -
ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно
до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду
і вирішення справи.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку,
що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Отже, у касаційному порядку оскаржується постанова Черкаського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року в частині задоволення скарги ОСОБА_1 й визнання неправомірними дій державного виконавця, пов`язаних зі складанням акт від 22 січня 2019 року про невиконання ОСОБА_1 вимоги державного виконавця від 18 січня 2019 року, та акта від 25 січня 2019 року щодо відмови ОСОБА_1 виконати рішення суду, а також визнання неправомірною постанови від 30 січня 2019 року про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами.
Правовідносини щодо виконання судових рішень регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404 - VIII (далі - Закон № 1404) та Інструкцією з примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5).
Відповідно до частини першої, пункту першого частини другої статті 18 Закону
№ 1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно
і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 1404 під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, розпоряджень, внесення подання, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 64-1 Закону № 1404 виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача
з дитиною в порядку, визначеному рішенням суду.
Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а в разі якщо вони рішенням
не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону.
У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення
на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника
у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.
У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею. Отже, Законом № 1404 чітко встановлений перелік дій, що вчиняє виконавець при виконанні рішення про встановлення побачення з дитиною.
Відповідно до пунктів 8-10 Розділу ІХ Інструкції № 512/5 державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначених рішенням або державним виконавцем.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною третьою статті 64-1 Закону № 1404.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною четвертою статті
64-1 Закону № 1404.
При кожному наступному невиконанні боржником зазначеного рішення державний виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною четвертою статті 64-1 Закону № 1404.
У разі виконання боржником рішення виконавець складає акт, що підписується сторонами виконавчого провадження, та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404.
Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 19 Закону № 1404 одним
із зобов`язань боржника є надання пояснень за фактами невиконання рішення або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Ураховуючи наведені норми закону та виходячи із встановлених судами фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про задоволення скарги ОСОБА_1 щодо визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Соснівського ВДВС про внесення в акт від 22 січня 2019 року відомостей про невиконання ОСОБА_1 вимог державного виконавця від 18 січня 2019 року, оскільки ні Законом № 1404, ні Інструкцією № 512/5 не передбачено будь-яких санкцій за надання боржником немотивованого пояснення.
Висновки апеляційного суду щодо визнання неправомірними дій державного виконавця про складання 25 січня 2019 року акта про повторне невиконання боржником ОСОБА_1 рішення суду без поважних причин є обґрунтованими
та узгоджуються з порядком виконання рішення про встановлення побачення
з дитиною, передбаченим статтею 64-1 Закону № 1404, та частиною сьомою цієї статті, відповідно до якої рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону, оскільки ОСОБА_1 повідомила ОСОБА_2 та державного виконавця про місце,
де стягувач може забрати малолітню ОСОБА_4 та місце (адресу),
куди повинен доставити дитину після закінчення побачення 25 січня 2019 року, тобто боржник виконала вимоги судового рішення та виконавчого листа, отже у державного виконавця не було підстав для визнання її дій такими, перешкоджала стягувачу брати участь у визначений судом спосіб у вихованні малолітньої дитини.
Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги ОСОБА_2
та Соснівського ВДВС про те, що апеляційним судом безпідставно не враховано доведеність невиконання боржником ОСОБА_1 вимог державного виконавця та рішення суду, а твердження в постанові апеляційного суду про те, що боржник не перешкоджає стягувачеві брати участь у вихованні дитини,
не ґрунтується на матеріалах справи.
Також правильного висновку дійшов апеляційний суд визнаючи неправомірною постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 30 січня 2019 року, посилаючись
на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 березня 2019 року, залишену без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області
від 16 травня 2019 року, якою встановлено що ОСОБА_1 25 січня 2019 року не вчиняла дій, спрямованих на невиконання або ухилення від виконання рішення суду.
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі,
що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи.
З огляду на наведене, доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що ухвала Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 березня 2019 року не може бути визнана преюдиційною касаційним судом до уваги не беруться, оскільки у цьому рішення дана оцінка діям боржника ОСОБА_1 саме під час виконання судового рішення, що мало місце 22 та 25 січня 2019 року.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що апеляційний суд вийшов
за межі позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 просила не визнати протиправними дії державного виконавця про складання акта від 22 січня
2019 року, а визнати неправомірними дії державного виконавця про внесення
в акт від 22 січня 2019 року відомостей про невиконання нею вимог державного виконавця від 18 січня 2019 року безпідставні, оскільки резолютивна частина постанови апеляційного суду містить висновок щодо визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Соснівського ВДВС про внесення в акт
від 22 січня 2019 року відомостей про невиконання ОСОБА_1 вимог старшого державного виконавця від 18 січня 2019 року, тобто по суті вимог скарги.
Доводи касаційних скарг ОСОБА_2 та Соснівського ВДВС про те,
що апеляційним судом безпідставно не враховано доведеність невиконання боржником ОСОБА_1 вимог державного виконавця та рішення суду,
а твердження в постанові апеляційного суду про те, що боржник не перешкоджає стягувачеві брати участь у вихованні дитини не ґрунтується на матеріалах справи, зводяться до незгоди зі встановленими апеляційним судом обставинами справи та вимагають переоцінки доказів у справі, що до компетенції касаційного суду не віднесено.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки такі судові рішення
є законними та обґрунтованими, прийняті з дотриманням вимог процесуального та матеріального закону, а доводи касаційної скарги висновків судів
не спростовують.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної
чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
З огляду на те, що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове рішення, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку
з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги Соснівського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області та ОСОБА_2 , подану представником - ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Постанову Черкаського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:|С. Ю. Бурлаков |
|В. М. Коротун |
|М. Є. Червинська|