ПОСТАНОВА
Іменем України
31 січня 2019 року
Київ
справа №705/1186/13-а
провадження №К/9901/26262/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М.І., розглянувши в касаційному порядку у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Уманської міської ради Черкаської області про визнання незаконним рішення та скасування свідоцтва про право власності, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області у складі судді Резнік Ю.В. від 6 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Файдюк В.В., Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В. від 8 лютого 2018 року,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до виконавчого комітету Уманської міської ради Черкаської області, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_3 у якому просила:
- скасувати рішення № 587 від 27 листопада 2008 року в частині оформлення свідоцтва на право власності на ім'я ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1;
- скасувати свідоцтво про право власності на ім'я ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1, виданого відділом житлового господарства Уманської міської ради 08 грудня
2008 року серії НОМЕР_1
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Ухвалою Уманського міськрайонного суду від 06 листопада 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі за вказаним позовом.
3. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Уманського міськрайонного суду від 06 листопада 2013 року.
4. Рішення суду мотивовано тим, що апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не перешкоджає подальшому провадженню у справі, а тому не підлягає апеляційному оскарженню згідно з вимогами Кодексу адміністративного судочинства України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_3 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить їх скасувати та закрити провадження у справі, оскільки її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що звертаючись до апеляційного суду із апеляційною скаргою, ОСОБА_3 просила скасувати ухвалу Уманського міськрайонного суду від 06 листопада 2013 року про відкриття провадження у справі.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
7. Касаційна скарга ОСОБА_3 обґрунтована тим, що спір не є публічно-правовим, а є спором про право цивільне, тому провадження у справі підлягає закриттю.
8. Інші особи, які беруть участь у справі, відзиву на касаційну скаргу не надіслали.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
9. Відповідно до частини першої, другої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
10. Згідно пункту 1 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.
11. За змістом частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
12. Статтею 294 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюються наступні випадки, коли ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від постанови суду: 1) забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; 2) забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, скасування забезпечення позову, відмови у забезпеченні позову, відмови у заміні заходу забезпечення позову або скасуванні забезпечення позову; 3) повернення заяви позивачеві (заявникові); 4) відмови у відкритті провадження у справі; 5) відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності; 6) передачі справи на розгляд іншого суду; 7) відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 8) затвердження умов примирення сторін; 9) призначення експертизи; 10) визначення розміру судових витрат; 11) зупинення провадження у справі; 12) залишення позову (заяви) без розгляду; 13) закриття провадження у справі; 14) внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення; 15) відмови ухвалити додаткове рішення; 16) роз'яснення або відмови у роз'ясненні судового рішення; 17) відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; 18) відмови у поновленні пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання; 19) відстрочення і розстрочення, зміни або встановлення способу і порядку виконання судового рішення; 20) заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; 21) повороту виконання рішення суду або відмови у повороті виконання рішення; 22) внесення чи відмови у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмови у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 23) окрема ухвала; 24) стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 25) накладення штрафу та інших питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 382 цього Кодексу; 26) відмови у відкритті провадження за заявою про відновлення втраченого судового провадження; 27) відновлення або відмови у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження.
13. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_3 просила суд скасувати ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження у справі як таку, що постановлена з порушенням правил підсудності.
14. Таким чином, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Уманського міськрайонного суду від 06 листопада 2013 року, яка оскаржується з підстав порушення правил підсудності, дійшов помилкового висновку, що вона не підлягає апеляційному оскарженню.
15. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
16. Відповідно до частин першої, другої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
17. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті Кодексу адміністративного судочинства України
18. Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
19. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17 липня 1997 року встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
20. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, як зазначено у частинах першій, другій статті 55 Конституції України.
21. Саме суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості звернутися з відповідною заявою до компетентного суду.
22. У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
23. У справі «Скорик проти України» Суд зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені Конвенцією. Так, повинні враховуватися особливості провадження, що розглядається, у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
24. Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд прийняв неправильне по суті процесуальне рішення, тому є підстави для скасування ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2018 року та направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
25. Що стосується вимоги касаційної скарги про скасування ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 6 листопада 2013 року, то вона не підлягає задоволенню, оскільки судом апеляційної інстанції відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на це судове рішення, тобто в апеляційному порядку воно не переглядалось.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2018 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н. В. Коваленко
Суддя Я. О. Берназюк
Суддя М. І. Гриців