ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Гімона М. М., Банаська О. О., Губської О. А., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В.
щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 вересня 2026 року у справі № 990/408/25 (провадження № 11-138заі26) за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії
Історія справи і суть спору
1. ОСОБА_1 (далі також - позивач, кандидат) брав участь у конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема в апеляційних загальних судах, оголошеному рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі також - відповідач, Комісія, ВККС) від 14 вересня 2023 року
№ 94/зп-23 (зі змінами).
2. Рішенням від 29 липня 2025 року № 230/ас-25 Комісія встановила, що під час проведення спеціальної перевірки не отримано інформації, яка може свідчити про невідповідність вимогам до кандидата на посаду судді, стосовно ОСОБА_1 . Визначила, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 набрав 712,567 бала. Визнала ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм соціальної компетентності.
3. Це рішення Комісії позивач оскаржив у судовому порядку з підстав його невмотивованості та необґрунтованості, і Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд) рішенням від 02 березня 2026 року позов задовольнив.
4. ВККС не погодилася з таким рішенням суду першої інстанції та подала апеляційну скаргу. Доводила, що рішення ВККС відповідає критеріям обґрунтованості, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Зміст рішення суду першої інстанції
5. Рішення Касаційного адміністративного суду від 02 березня 2026 року вмотивоване тим, що згідно з приписами частини п`ятої статті 101 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон
№ 1402-VIII) рішення ВККС має містити конкретне й належне обґрунтування виставлених балів із поясненням причинного зв`язку між відповідями, поведінкою кандидата під час співбесіди й відповідними показниками оцінювання.
6. Водночас у цій справі Комісія обмежилася загальними твердженнями про неструктурованість відповідей, повторення підготовлених тез і недостатню усвідомленість мотивації, не навівши конкретних прикладів із співбесіди. Щодо показників «ефективна взаємодія» та «емоційна стійкість» причини зниження балів узагалі не були зазначені. Суд наголосив, що відеозапис співбесіди є доказом, а не заміною мотивування рішення. Комісія повинна не просто вказати часову позначку, а викласти фактичні обставини, які вона взяла до уваги, та пояснити, яким чином ці обставини вплинули на оцінку кандидата. Покладання на суд обов`язку самостійно досліджувати зміст відеозапису з метою встановлення мотивів Комісії суперечить принципам належного адміністративного провадження та юридичної визначеності.
Короткий зміст постанови Великої Палати Верховного Суду
7. Велика Палата Верховного Суду постановою від 17 вересня 2026 року апеляційну скаргу ВККС задовольнила, рішення Касаційного адміністративного суду від 02 березня 2026 року скасувала. Ухвалила нове рішення, яким у задоволенні позову відмовила.
8. Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши зміст співбесіди, проведеної з позивачем, виснувала, що немає підстав поставити під сумнів обґрунтованість висновків ВККС, адже протягом співбесіди позивач дійсно не надавав членам Комісії відповідей на поставлені ними конкретні питання, в деяких випадках одне і те ж саме питання ставилося двічі, а в деяких випадках відповідь не стосувалася змісту поставленого питання.
9. Велика Палата Верховного Суду не погодилася з висновком Касаційного адміністративного суду, що посилання Комісії на відеозапис співбесіди не може вважатися належним мотивуванням рішення, а суд не має обов`язку самостійно досліджувати зміст відеозапису з метою встановлення обставин та перевірки мотивів Комісії. У цьому випадку, за висновком Великої Палати Верховного Суду, ВККС навела достатньо мотивів, з огляду на які дійшла висновку про непідтвердження здатності ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм соціальної компетентності. Наведені ж відповідачем посилання на відеозапис співбесіди є лише підтвердженням таких обставин. Натомість перевірка судом такого відеозапису в контексті оцінки доводів позивача про необґрунтованість та свавільність оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень відповідає визначеному КАС України завданню адміністративного судочинства.
10. У цілому Велика Палата Верховного Суду врахувала висновки, викладені в її постанові від 19 березня 2026 року у справі № 990/329/25, щодо відмінності порядку оцінювання судді (кандидата на посаду судді) за критеріями особистої і соціальної компетентностей від порядку оцінювання за критеріями професійної етики і доброчесності в контексті обов`язкової активної участі кандидата під час його оцінювання за критеріями особистої і соціальної компетентностей. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що Комісія забезпечила позивачеві можливість підтвердити свою відповідність усім критеріям кваліфікаційного оцінювання (зокрема, соціальній компетентності), якою він скористався на власний розсуд, а відсутність у рішенні детальної відповіді на всі аргументи судді (кандидата на посаду судді) не є свідченням того, що такі не були враховані Комісією під час ухвалення рішення. Достатнім є те, щоб рішення містило логічне і раціональне обґрунтування, з якого можна встановити ті мотиви, які вплинули на ухвалення остаточного рішення Комісією.
Підстави і мотиви для висловлення окремої думки
11. Відповідно до частини третьої статті 34 КАС України суддя, не згодний із судовим рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.
12. На наше переконання, Велика Палата Верховного Суду не мала підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
13. Так, в межах цієї справи ключовим було питання обґрунтованості «негативного» для кандидата рішення ВККС, яке, за висновком суду першої інстанції, містило загальні тези з посиланням на таймкоди запису співбесіди, що, власне, і стало підставою для визнання судом першої інстанції такого рішення ВККС необґрунтованим. Тобто суть спору у цій справі полягала не в перевірці висновку ВККС про невідповідність кандидата критерію соціальної компетентності, а в тому, чи зрозумілими є мотиви такого «негативного» рішення для кандидата і стороннього спостерігача.
14. Саме такі межі судового контролю за рішеннями ВККС у конкурсній процедурі є усталеними в судовій практиці з огляду на те, що повноваження ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді є виключною компетенцією ВККС як уповноваженого органу, постійно діючого у вітчизняній системі судоустрою. Жоден інший суб`єкт чи орган, зокрема й суд, не може втручатися у здійснення суб`єктом владних повноважень своєї компетенції.
15. Як зазначено в оскаржуваному рішенні ВККС, при виставленні кандидату балів за показниками «ефективна комунікація» та «стійкість мотивації» Комісія врахувала те, що протягом співбесіди кандидат не давав відповідей на прямі запитання членів Комісії, не реагував на уточнювальні запитання. Крім того, кандидат не зміг чітко пояснити, у чому саме полягає його мета зайняття посади судді апеляційної інстанції, не продемонстрував достатньої усвідомленої мотивації до роботи на цій посаді. Комісія також звернула увагу на те, що ОСОБА_1 під час співбесіди не продемонстрував здатності чітко доводити свою позицію, обґрунтовувати свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами, відстоювати свою позицію та впливати на думку інших, впевнено та переконливо виступати перед аудиторією.
16. На наше переконання, наведені висновки Комісії Касаційний адміністративний суд обґрунтовано визнав такими, що не відповідають вимогам частини п`ятої статті 101 Закону № 1402-VIII щодо обов`язковості мотивування рішення, оскільки вони не містять достатніх, конкретних і індивідуалізованих обґрунтувань виставлення оцінок за кожним із відповідних показників.
17. Зазначаючи, що кандидат часто ухилявся від відповіді на прямі запитання членів Комісії, повторював заздалегідь підготовлені тези без належного реагування на уточнювальні запитання, ВККС не вказала, які саме питання залишились без належної реакції / відповіді кандидата.
18. Висновок Комісії про абстрактне формулювання мети зайняття посади судді апеляційного суду також не відповідає вимогам обґрунтованості, адже спірне рішення не містить роз`яснення того, в чому полягає надмірна загальність висловів кандидата та яким мав би бути достатній / належний рівень конкретизації у відповіді на таке питання.
19. Стверджуючи, що кандидат під час співбесіди не продемонстрував здатності чітко та структуровано доносити свою позицію, обґрунтовувати свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами, відстоювати свою позицію та впливати на думку інших, впевнено та переконливо виступати перед аудиторією, Комісія не зазначила, в чому саме проявились такі недоліки в комунікації кандидата із ВККС.
20. Критичній оцінці підлягав і висновок Комісії, що кандидат не зміг переконливо пояснити, чому загальносуспільні цілі, яких він прагне досягти, зайнявши посаду судді апеляційного суду, не можуть бути реалізовані ним у процесі нинішньої його діяльності. Та обставина, що певні загальносуспільні цілі можуть бути реалізовані і в межах поточної професійної діяльності, не може сама собою слугувати підставою для висновку про відсутність у кандидата належної мотивації для зайняття посади судді апеляційного суду. Водночас доводів про те, що кандидат, до прикладу, не усвідомлює специфіки суддівської діяльності чи власної професійної ролі в суддівській системі, спірне рішення не містить. Більше того, такий висновок Комісії фактично вказує на те, що зайняття посади судді апеляційного суду передбачає наявність таких загальносуспільних цілей, які взагалі не можливо реалізувати в межах іншої професійної діяльності.
21. Не могло залишатися поза увагою те, що наведені Комісією в оскаржуваному рішенні на обґрунтування своїх висновків посилання на фрагменти відеозапису співбесіди з ОСОБА_1 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 стосувалися іншої частини співбесіди - дослідження питання відповідності кандидата критерію особистої, а не соціальної компетентності. Цей недолік є додатковим свідченням поверхневого та неналежного підходу Комісії до мотивування ухваленого за наслідками вказаної співбесіди рішення.
22. Крім того, Касаційний адміністративний суд у розрізі наведених Комісією посилань на фрагменти співбесіди слушно зауважив, що без викладення фактичних обставин, які були взяті до уваги за кожним із фрагментів, та пояснень, яким чином ці обставини вплинули на оцінку кандидата, відбувається покладення на суд обов`язку самостійно досліджувати зміст відеозапису з метою встановлення мотивів Комісії, що суперечить принципам належного адміністративного провадження та юридичної визначеності. Цей висновок обумовлений ще й тим, що як на обгрунтування своїх висновків щодо кандидата Комісія в рішенні послалась на розділи співбесіди, які стосувалися обговорення іншого виду його компетентності.
23. Під час апеляційного розгляду Велика Палата Верховного Суду фактично самостійно дослідила зміст співбесіди, погодившись саме зі здійсненою Комісією оцінкою відповідності кандидата критерію соціальної компетенції, хоча предметом спору в цій справі була вмотивованість рішення ВККС.
24. У постанові від 19 березня 2026 року у справі № 990/329/25, на висновки якої послалася Велика Палата Верховного Суду в цій справі, також підтримано усталену позицію про те, що межі дискреції ВККС у конкурсній процедурі на зайняття вакантних посад суддів, у тому числі в апеляційних судах, зокрема і прийняття рішення за результатами проведення співбесіди з кандидатами, не можуть бути неосяжними та повинні підлягати зовнішньому публічному контролю. Процес розгляду Комісією питання про підтвердження або непідтвердження здатності таких кандидатів здійснювати правосуддя у відповідному суді, як і прийняте за результатом цього процесу рішення, мають бути зрозумілим як суддям (кандидатам на посаду судді), щодо яких їх ухвалено, так і незалежному сторонньому спостерігачу. Обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом розгляду, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що доводи / пояснення судді (кандидата на посаду судді) взято до уваги і, що важливо, давати розуміння, чому і чим керувалася ВККС, коли оцінювала відповідність цього судді (кандидата на посаду судді) критеріям компетентності, доброчесності чи професійної етики.
25. Водночас рішення ВККС у цій справі наведеній вимозі не відповідало, адже замість належного мотивування свого рішення Комісія використала спосіб здійснення посилання на фрагменти співбесіди з кандидатом, тим самим залишаючи за кожним, хто читатиме таке рішення і переходитиме за посиланням, власне уявлення про кандидата і певні здогадки, чим і чому керувалася Комісія, ухвалюючи таке рішення.
26. Закріплений у судовій практиці підхід про те, що оцінювання кандидата здійснюється за внутрішнім переконанням членів ВККС, презюмує професійність суджень саме цих членів ВККС, які здійснювали оцінювання кандидата й ухвалювали рішення щодо нього. Такі судження мають бути сформованими на підставі повної, всебічної та об`єктивної оцінки відомостей та пояснень, що містяться у досьє та які надані під час проведення співбесіди. Відповідно, саме виклад професійного судження, а не загальних тез з посиланням на помилкові фрагменти співбесіди дає можливість зрозуміти мотиви Комісії. Переконані, що повноваження членів ВККС на виставлення відповідних балів кандидату за результатами проведення співбесіди не звільняє Комісію від обов`язку мотивувати своє рішення.
27. Тому вважаємо, що Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду апеляційної скарги ВККС мала ухвалити постанову, якою залишити рішення Касаційного адміністративного суду від 02 березня 2026 року без змін, а скаргу - без задоволення.
Судді М. М. Гімон
О. О. Банасько
О. А. Губська
В. В. Король
О. В. Кривенда
М. В. Мазур