ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Губської О. А., Стефанів Н. С., Тітова М. Ю.
щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2026 року у справі № 990SCGC/30/24 (провадження № 11-317сап24) за скаргою ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 26 листопада 2024 року № 3423/0/15-24, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 16 жовтня 2024 року № 3025/2дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності
Короткий зміст постанови Великої Палати Верховного Суду
1. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2026 року у справі № 990SCGC/30/24 cкаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) від 26 листопада 2024 року № 3423/0/15-24 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 16 жовтня 2024 року № 3025/2дп/15-24 про притягнення судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» - без змін.
2. Велика Палата Верховного Суду, оцінюючи оскаржуване рішення ВРП на предмет дотримання вимог, визначених пунктом 4 частини першої статті 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), дійшла таких висновків.
3. Відповідно до змісту оскаржуваного рішення підставою для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності із застосуванням до нього дисциплінарного стягнення у виді внесення подання про звільнення з посади судді став висновок Другої Дисциплінарної палати, з яким погодилася ВРП, про вчинення цим суддею істотного дисциплінарного проступку, який знайшов прояв у позапроцесуальному спілкуванні судді ОСОБА_1 з адвокатом ОСОБА_2 з корисливою метою для координації дій, щоб забезпечити ухвалення суддею судового рішення на користь ОСОБА_3 .
4. Дисциплінарний орган для свого висновку про вчинення суддею ОСОБА_1 дисциплінарного проступку використав інформацію, яка відображена, зокрема, в матеріалах кримінального провадження, як-от в протоколах негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД), але лише ту і в такому обсязі, яка доводить подію вчинення дисциплінарного проступку - позапроцесуальне спілкування судді зі сторонніми особами щодо конкретних предметних, притаманних саме для діяльності судді дій, що мали чинитися з певною очевидною метою і вигодою.
5. Тож одним із ключових питань, відповідь на яке має надати Велика Палата Верховного Суду в межах цієї справи, є питання можливості використання інформації, зафіксованої в протоколах НСРД у дисциплінарному провадженні.
6. Правову позицію з вирішення окресленого питання Велика Палата Верховного Суду вже сформувала, mutatis mutandis: пункти 62-65 постанови від 8 квітня 2021 року у справі № 11-238сап20, пункти 107-112 постанови від 13 травня 2021 року (провадження № 11-197сап20), постанову від 14 липня 2022 року (провадження № 11-168сап21), пункти 95-101 постанови від 30 травня 2024 року у справі № 990SCGC/3/24 (провадження № 11-22сап24), пункти 202, 203 постанови від 12 грудня 2024 року у справі № 990SCGC/16/24 (провадження № 11-168сап24), пункти 5.31-5.34 постанови від 3 липня 2025 року у справі № 990SCGC/14/25 (провадження № 11-137сап25). Більш детальний аналіз цього питання Велика Палата Верховного Суду зробила у пунктах 217-237, 243-250, 255 постанови від 14 травня 2026 року та в пунктах 604-624, 628-635, 641 постанови від 18 червня 2026 року.
7. Дисциплінарний проступок та кримінальне правопорушення не є тотожними поняттями. Дисциплінарний орган не досліджує питання вини суддів у вчиненні кримінального правопорушення, не оцінює докази щодо їх належності та допустимості загалом та, зокрема, у кримінальному провадженні, а лише надає правову оцінку ознакам у поведінці судді, які можуть підтверджувати наявність або відсутність складу дисциплінарного проступку та ступінь його вини. Встановлені під час дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення тільки для ухвалення Дисциплінарною палатою рішення в межах її повноважень і не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних або кримінальних правопорушень.
8. Тож дисциплінарна і кримінальна відповідальність є відмінними видами юридичної відповідальності, й у дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального провадження, тому притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та одночасне здійснення стосовно нього кримінального провадження не суперечать принципам справедливості та пропорційності, а отже, не є подвійним притягненням до відповідальності за одне й те саме порушення.
9. Правила національного кримінального процесуального законодавства визначають, що НСРД здійснюються у випадках, якщо відомості про кримінальне правопорушення та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб, наприклад шляхом гласних слідчих (розшукових) дій.
10. У частині третій статті 254 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), яка визначає заходи щодо захисту інформації, отриманої в результаті проведення НСРД, зазначено, що виготовлення копій протоколів про проведення НСРД та додатків до них до ухвалення рішення про їх розсекречування у порядку, визначеному законодавством, не допускається.
11. Водночас відповідно до частини першої статті 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати з письмового дозволу слідчого або прокурора і лише в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.
12. Відомості, речі та документи, отримані в результаті проведення НСРД, які прокурор не визнає необхідними для подальшого проведення досудового розслідування, повинні бути невідкладно знищені на підставі його рішення, крім випадків, визначених частиною третьою цієї статті та статтею 256 цього Кодексу (частина перша статті 255 КПК України).
13. Згідно із частиною другою статті 255 КПК України забороняється використання зазначених у частині першій цієї статті матеріалів для цілей, не пов`язаних з кримінальним провадженням, або ознайомлення з ними учасників кримінального провадження чи будь-яких інших осіб.
14. Проте частина друга статті 255 КПК України має тлумачитися системно і застосовуватися з урахуванням частини першої цієї статті, а також назви статті, яка визначає сферу застосування усіх приписів, вміщених у ній.
15. Оскільки стаття 255 КПК України має назву «Заходи щодо захисту інформації, яка не використовується у кримінальному провадженні», то заборони у частині другій поширюються на ту інформацію, яка не використовується у відповідному кримінальному провадженні.
16. Це відповідає телеологічному тлумаченню правової норми, спрямованому на з`ясування її змісту через мету, цілі та завдання, задля яких цю норму було запроваджено в законодавство, а також її системному тлумаченню, яке вимагає з`ясування справжнього змісту правової норми шляхом аналізу її зв`язків з іншими нормами.
17. Наведений підхід до тлумачення частини другої статті 255 КПК України підтверджується логікою законодавця, зокрема змістом приписів наступної статті 256 цього Кодексу, частина перша якої визначає, що протоколи щодо проведення НСРД, аудіо- або відеозаписи, фотознімки, інші результати, здобуті за допомогою застосування технічних засобів, вилучені під час їх проведення речі і документи або їх копії можуть використовуватися в доказуванні на тих самих підставах, що і результати проведення інших слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування.
18. Отже, інформація, яка міститься в протоколах НСРД, може ставати доказами у відповідному кримінальному провадженні і може бути оцінена судом у цьому кримінальному провадженні разом з іншими доказами.
19. У цій справі протоколи НСРД є частиною кримінального провадження, їх розсекречено й дозволено для використання уповноваженою особою в інших цілях, зокрема у дисциплінарному провадженні, що не суперечить легітимній меті здобуття цих матеріалів.
20. Закон № 1798-VIII наділяє Дисциплінарні палати та ВРП винятковими повноваженнями щодо здійснення дисциплінарних проваджень стосовно суддів та ухвалення рішень про притягнення або про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності на підставі власної оцінки дисциплінарним органом доказів, наданих / отриманих у межах дисциплінарного провадження, їх чіткості та переконливості для підтвердження наявності підстав дисциплінарної відповідальності судді.
21. Спеціальне законодавство не встановлює вимог щодо належності та допустимості доказів у дисциплінарному провадженні, як і не визначає обов`язку дисциплінарного органу встановлювати ті або інші обставини на підставі винятково прямих доказів. Дисциплінарний орган повинен встановити чіткість та переконливість всіх доказів, якими можуть бути, зокрема, й відомості, зафіксовані в протоколах НСРД, та надати правову оцінку обставинам наявності або браку в поведінці судді ознак дисциплінарного проступку.
22. За обставинами справи, що розглядається, інформацію про ознаки дисциплінарного проступку, а саме про те, що суддя ОСОБА_1 вів позапроцесуальне спілкування з адвокатом ОСОБА_2. щодо справи № 346/2650/22, яка була у його провадженні, дисциплінарний орган отримав із матеріалів, наданих скаржниками, пояснень судді ОСОБА_1 , протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 2 вересня 2022 року, витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 2 вересня 2022 року, протоколу огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 22 вересня 2022 року, протоколу обшуку від 23 вересня 2022 року, ухвали Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) від 5 жовтня 2022 року (справа № 991/4300/22), вироку ВАКС від 3 березня 2023 року (справа № 991/175/23), обвинувального акта від 23 березня 2023 року, протоколів НСРД від 13, 24, 26 вересня 2022 року стосовно судді ОСОБА_1 , які, як констатувала Велика Палата Верховного Суду, за спеціальним законом не відносяться до тих, з яких не можна отримати відомості про обставини вчинення дисциплінарного проступку.
23. До того ж ВРП врахувала не лише згадані докази, а й поведінку власне ОСОБА_1 , який не навів обґрунтованого пояснення своєї версії подій, про які йшлося в матеріалах досудового слідства та рішенні Дисциплінарної палати ВРП.
24. Отже, встановлені дисциплінарним органом та Радою обставини цього дисциплінарного провадження стали результатом комплексного дослідження усіх зібраних у згаданому провадженні доказів, сукупність яких стала настільки переконливою, щоб зробити зазначені ствердні висновки про вчинення дій, які загалом підривають авторитет правосуддя. ОСОБА_1 натомість, маючи право заперечувати той факт, в якому його звинувачують, не запропонував свою розумну версію подій, які відбулися.
25. Суд установив, що Спеціалізована антикорупційна прокуратура надала дозвіл на використання і розголошення документів (відомостей) досудового розслідування кримінального провадження в межах дисциплінарного провадження відповідно до статті 222 КПК України. ВРП врахувала зазначену обставину та вважала, що немає підстав стверджувати, що ці докази отримані в незаконний спосіб, підроблені чи спотворені.
26. Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання, що оскільки відомості, зазначені в протоколах про результати проведення НСРД, розсекречені на законних підставах та інформація, яка випливає з досліджених доказів, стосується саме цього дисциплінарного провадження, то дисциплінарний орган під час дисциплінарного провадження може досліджувати ці протоколи та надавати оцінку викладеній у них інформації, а також всім доказам сукупно на предмет наявності у діях судді складу дисциплінарного проступку, здійснюючи натомість самостійну оцінку таких дій та обставин справи, зокрема й у контексті дотримання суддями правил службової та професійної етики.
27. Використання дисциплінарним органом інформації, яка міститься в протоколах НСРД, відбувається задля досягнення надзвичайно важливої мети - зміцнення довіри людей до суду і суддів, очищення судової влади, яка є опорою суспільства, від безвідповідальних, непрофесійних осіб, примноження справедливості у суспільстві, ефективнішого захисту прав людини.
28. Тож застосування інформації, зафіксованої в протоколах НСРД, в питанні притягнення до дисциплінарної відповідальності судді як посадової особи, що займає відповідальне становище, з урахуванням серйозності дій, що ставлять йому в провину, є виправданим і обґрунтованим, а втручання у гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) право на повагу до особистого життя в аспекті доступу до обраної професії є пропорційним, ґрунтується на законі, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві.
29. Отже, ВРП у разі встановлення на підставі самостійно оцінених доказів очевидних [чітких і переконливих] ознак вчинення такого правопорушення, що є несумісним із перебуванням на посаді судді, а також у разі встановлення того, що стосовно судді не вчинено свавілля, що він не є об`єктом політичного або іншого переслідування, що його право на захист беззастережно дотримано, - має право на власну правову оцінку такої небездоганної поведінки судді з метою усунення його від посади за вчинення істотного дисциплінарного проступку. Водночас у кожному випадку ВРП має тлумачити всі сумніви на користь судді, адже незалежність судової влади має бути гарантована. В іншому випадку ВРП має зупинити дисциплінарне провадження стосовно судді до завершення кримінального провадження, розпочатого стосовно нього, або відмовити загалом у притягненні його до дисциплінарної відповідальності.
30. Обставини справи, що розглядається, та сукупний аналіз всіх доказів і змісту оскаржуваного рішення не дають підстав Великій Палаті Верховного Суду вважати, що суддівська незалежність ОСОБА_1 була протиправно порушена.
31. Дисциплінарний орган навів вагомі, чіткі та переконливі докази, які здатні підтримати умовивід щодо встановлення певних обставин з надзвичайно високим ступенем переконливості. Такий ступінь переконливості за обставинами цієї справи дозволяє суду стверджувати, що суддя ОСОБА_1 мав позапроцесуальне спілкування з адвокатом ОСОБА_2.
32. Ураховуючи, що дисциплінарний орган навів достатнє обґрунтування того, що мало місце позапроцесуальне спілкування судді з іншою особою, Велика Палата Верховного Суду обставини та мотиви такого висновку не повторює та вважає, що ВРП не допустила порушення статті 8 Конвенції стосовно заявника.
33. Також ВРП не порушила приписів пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки висновки ВРП в оскаржуваному рішенні щодо підстав для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності є достатньо вмотивованими, а Велика Палата Верховного Суду не встановила підстав вважати це рішення очевидно свавільним.
34. У підсумку Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскаржуване рішення ВРП про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності відповідає приписам пункту 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII.
Підстави і мотиви для висловлення окремої думки
35. Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя, не згодний із судовим рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.
36. Вважаємо за необхідне висловити окрему думку у цій справі з таких міркувань.
37. ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення ВРП від 26 листопада 2024 року № 3423/0/15-24, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 16 жовтня 2024 року № 3025/2дп/15-24, з підстав, визначених пунктом 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII.
38. Коротко викладаючи мотиви незгоди ОСОБА_1 з оскаржуваним рішенням ВРП, слід зазначити, що останній головним чином наполягає на тому, що склад дисциплінарної палати порушив право на справедливий суд, оскільки суд не був безстороннім, фактично суд виступив у справі обвинувачем по скарзі, перебравши на себе функцію сторони обвинувачення. В основу оскаржуваного рішення лягли докази, зібрані самостійно дисциплінарною палатою. ВРП не спростувала доводи скаржника, що дисциплінарна палата як суд першої інстанції не був неупередженим та безстороннім.
39. В аспекті цього скаржник звертає увагу на те, що дисциплінарний орган не може використовувати матеріали НСРД у дисциплінарному провадженні до прийняття рішення по суті у кримінальному провадженні.
40. Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, зокрема, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.
41. У справах про оскарження рішення ВРП з підстави, визначеної пунктом 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIIІ, такий акт має оцінюватися, зокрема, в аспекті його обґрунтованості, безсторонності, розсудливості, своєчасності і пропорційності. Обов`язковим критерієм обґрунтованості рішення за наслідками дисциплінарного провадження є врахування всіх обставин, що є визначальними для вирішення питання про наявність чи відсутність у діях судді ознак дисциплінарного проступку.
42. Главою 4 розділу II Закону № 1798-VIII визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів. Так, частинами першою, сьомою та восьмою статті 49 цього Закону передбачено, що розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь суддя, скаржник, їх представники.
43. Частинами першою, сьомою та восьмою статті 49 цього Закону передбачено, що розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь суддя, скаржник, їх представники.
44. У засіданні Дисциплінарної палати заслуховуються доповідач, суддя, скаржник, їх представники, свідки та інші особи, які були викликані або запрошені взяти участь у засіданні.
45. Учасники дисциплінарної справи мають право подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватися з матеріалами справи. Для ознайомлення можуть надаватися матеріали, які безпосередньо пов`язані зі скаргою, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних щодо знеособлення персональних даних.
46. Частиною шістнадцятою статті 49 Закону № 1798-VІІІ визначено, що підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою (ВРП) за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави.
47. Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
48. Згідно із частиною восьмою статті 50 Закону № 1798-VIIІ рішення у дисциплінарній справі повинне містити, зокрема: встановлені у дисциплінарній справі обставини з посиланням на докази; мотиви, з яких ухвалено рішення.
49. Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово зазначала, що у дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального провадження.
50. Також звертаємо увагу на те, що дисциплінарні палати ВРП у дисциплінарному провадженні є фактично квазісудом у розумінні статті 6 Конвенції, оскільки здійснюють розгляд дисциплінарних скарг щодо суддів та приймають рішення про притягнення / відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді на підставі балансу поданих доказів.
51. Визначальним критерієм правомірності рішення ВРП про притягнення до дисциплінарної відповідальності є встановлення у ньому обставин, які підтверджують наявність підстави дисциплінарної відповідальності судді. Такі обставини встановлюються дисциплінарним органом на підставі доказів, наданих та отриманих в межах відповідного дисциплінарного провадження щодо судді.
52. Оскільки фактичною підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є вчинення останнім дисциплінарного проступку, ВРП під час дисциплінарного провадження повинна встановити склад такого проступку.
53. Повертаючись до суті спору, варто нагадати, що підставою для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності із застосуванням до нього дисциплінарного стягнення у виді внесення подання про звільнення з посади судді став висновок Другої Дисциплінарної палати, з яким погодилася ВРП, про вчинення цим суддею істотного дисциплінарного проступку, який виразився у позапроцесуальному спілкуванні судді ОСОБА_1 з адвокатом ОСОБА_2. щодо справи № 346/2650/22 про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 , яка перебувала в його провадженні.
54. Зупиняючись на питанні доказування у цій справі [щодо притягнення судді до дисциплінарної відповідальності] та здійснюючи послідовний аналіз положень Закону № 1798-VIII, вважаємо за необхідне зазначити, що цей Закон безпосередньо не встановлює вичерпних обмежень щодо джерел отримання доказів. Положення статті 49 Закону № 1798-VIII наділяють ВРП певними процесуальними повноваженнями щодо всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин дисциплінарної справи.
55. Наділення ВРП Законом № 1798-VIII процесуальними повноваженнями щодо витребування документів / інформації, отримання пояснень від учасників дисциплінарної справи, дослідження доказів та виклику свідків для надання пояснень вказує на те, що законодавець поклав на цей орган обов`язок самостійно встановлювати обставини, які мають значення для правильного вирішення питання щодо притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а також самостійно оцінювати зібрані докази в межах дисциплінарного провадження на предмет їх чіткості та переконливості для підтвердження наявності підстав дисциплінарної відповідальності судді.
56. Вагомого значення такі повноваження дисциплінарного органу набувають з огляду на вимоги частини шістнадцятої статті 49 Закону № 1798-VІІІ, де підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є встановленою за умови, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими.
57. Відповідно до матеріалів справи в межах кримінального провадження № 52022000000000241 було зафіксовано зустрічі адвоката ОСОБА_2. та судді ОСОБА_1, які стосувалися справи № 346/2650/22, яка перебувала в провадженні судді ОСОБА_1 .
58. А саме: під час цих зустрічей адвокат ОСОБА_2 та суддя ОСОБА_1 обговорювали матеріали справи № 346/2650/22, зокрема, що стосувалися недоліків у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 , подальших дій адвоката у справі, а також обговорювали розподіл суми між ними [ ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ] неправомірної вигоди та була здійснена передача цих коштів судді від ОСОБА_4 .
59. З оскаржуваного рішення встановлено, що саме ці обставини позапроцесуального спілкування судді ОСОБА_1 та адвоката ОСОБА_2 стали підставою для висновку ВРП про допущення суддею ОСОБА_1 поведінки, що порочить звання судді та істотно підриває авторитет правосуддя і суспільну довіру до суду.
60. Базуючись на тому, що до повноважень ВРП відноситься самостійне встановлення та дослідження доказів в межах дисциплінарного провадження, Рада могла використати передбачені законом механізми для перевірки обставин дисциплінарного проступку, зокрема шляхом виклику свідків - адвоката ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , а також помічниці судді ОСОБА_1 , яка, як убачається з матеріалів справи, також могла надати відповідну інформацію про обставини дисциплінарного проступку, для надання пояснень під час розгляду дисциплінарної справи. Однак за встановлених обставин ВРП та її Дисциплінарна палата цього не зробила.
61. На нашу думку, факт наявності в дисциплінарній справі матеріалів кримінального провадження [НСРД], які ВРП оцінювала з погляду наявності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, не звільняє ВРП від обов`язку самостійно за об`єктивної можливості перевірити відповідні відомості та здійснити комплексну оцінку доказів з урахуванням й інших матеріалів, зокрема здобутих за власною ініціативою цього органу.
О. А. Губська Н. С. Стефанів М. Ю. Тітов |
62. Наведене, у свою чергу, свідчить про неповноту дослідження обставин дисциплінарного проступку та, як наслідок, недостатнє мотивування ВРП рішення від 26 листопада 2024 року № 3423/0/15-24, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 16 жовтня 2024 року № 3025/2дп/15-24.
Судді