ОКРЕМА ДУМКА
судді Великої Палати Верховного Суду Короля В. В.
на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 липня 2026 року у справі № 990SCGC/5/26 (провадження № 11-169заі26) за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 квітня 2026 року.
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовом до ВРП, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ВРП щодо невчинення передбачених законом процесуальних дій за дисциплінарними справами М-989/6/7-25,
М-989/7/7-25, М-989/8/7-25, М-292/0/7-26;
- визнати протиправною бездіяльність ВРП щодо неналежного реагування на його скаргу про вчинення дисциплінарного проступку дисциплінарним інспектором;
- зобов`язати ВРП ухвалити передбачені законом процесуальні рішення за кожною з наведених дисциплінарних справ та за скаргою на дії дисциплінарного інспектора;
- стягнути з ВРП на його користь моральну шкоду в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що у встановленому законом порядку подав до ВРП чотири дисциплінарних скарги щодо дисциплінарних проступків суддів. Усі скарги прийнято ВРП, зареєстровано, автоматизовано розподілено між дисциплінарними інспекторами, проте, не завершено ухваленням жодного процесуального рішення.
3. При цьому позивач вказував, що ВРП не забезпечила організацію дисциплінарної процедури у розумні строки, допустивши тривалу та системну бездіяльність, що виходить за межі будь-якого допустимого адміністративного розсуду, чим порушує статтю 19 Конституції України - діяльність поза межами закону; статтю 55 Конституції України - відсутність ефективного засобу судового захисту; статтю 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.
4. Крім того ОСОБА_1 зазначав, що він є учасником АТО, учасником ООС, ветераном війни, ветераном ЗСУ, особою, яка безпосередньо захищала Україну, майже рік протиправної бездіяльності ВРП призвело його до психологічних страждань. А тому, на його думку, урахування тривалості протиправної бездіяльності, його статус, характер правовідносин, практику Верховного Суду та ЄСПЛ - розмір моральної шкоди у 10000 гривень є справедливим і співмірним.
5. Касаційний адміністративний суд ухвалою від 22 квітня 2026 року клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі №990SCGC/5/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ВРП про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди задовольнив та закрив провадження у цій справі.
6. Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що тлумачення норм Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) засвідчує, що обставини здійснення дисциплінарного провадження (його тривалість, підстави відкриття дисциплінарної справи, відмова у відкритті дисциплінарної справи тощо) не змінюють обсяг прав, обов`язків чи інтересів особи, яка звернулася до ВРП зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді, і не впливають на них.
7. Окрім того, Касаційний адміністративний суд зазначив, що позивач за загальним правилом не наділений правом на оскарження дій, бездіяльності чи рішень ВРП під час здійснення дисциплінарного провадження, то заявлені ним позовні вимоги не підлягають судовому розгляду.
8. Суд першої інстанції дійшов висновку, що клопотання представника відповідача підлягає задоволенню, а провадження у цій справі - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
9.За таких обставин Касаційний адміністративний суд констатував, що оскільки між сторонами відсутній публічно-правовий спір, то позовні вимоги про стягнення шкоди не підлягають розгляду окремо в порядку адміністративного судочинства.
10. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав до Великої Палати апеляційну скаргу, в якій просив скасувати зазначену ухвалу, а справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.
11. При цьому позивач зазначав, що висновки суду першої інстанції є помилковими, такими, що суперечать Конституція України, практиці Конституційного Суду України, нормам КАС України та практиці ЄСПЛ.
12. Також позивач вказував, що суд зобов`язаний прийняти до розгляду будь-яку заяву про порушення прав; відсутність спеціального правового регулювання не може бути підставою для відмови у правосудді; юрисдикція судів є універсальною та поширюється на всі правовідносини.
13. Крім того, позивач звертає увагу на те, що у цій справі має місце одночасно: надмірна тривалість розгляду дисциплінарних скарг; відсутність ефективного реагування; позбавлення доступу до суду. Це становить комплексне порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Основні мотиви, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду
14. Постановою від 23 липня 2026 року Велика Палата Верховного Суду залишила апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 квітня 2026 року у справі № 990SCGC/5/26 - без змін.
15. ОСОБА_1 звертався до Верховного Суду з позовом, в якому просив суд визнати протиправною бездіяльність ВРП, яка полягає у нерозгляді його дисциплінарних скарг щодо суддів Донецького окружного адміністративного суду Буряк І. В., Льговської Ю. М. Чекменьова Г. А. та судді Третього апеляційного адміністративного суду Ясенової Т. І. понад розумний строк, зобов`язати ВРП розглянути його дисциплінарні скарги та прийняти одне з процесуальних рішень, передбачених законом.
16. ВодночасВелика Палата Верховного Суду, здійснюючи аналіз норм частини другої статті 42 Закону № 1798-VIII та частини першої статті 108 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», зазначила, що днем початку здійснення дисциплінарного провадження є день отримання ВРП відповідної дисциплінарної скарги або день ухвалення Дисциплінарною палатою ВРП рішення про відкриття відповідної дисциплінарної справи за власною ініціативою чи день отримання ВРП відповідного звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
17. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не підлягають оскарженню ухвалені в межах дисциплінарного провадження рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи (частина друга статті 45), рішення про відкриття дисциплінарної справи (частина друга статті 46).
18. Відповідно до абзацу другого частини першої статті 51 Закону № 1798-VIII скаржник має право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП лише за наявності дозволу Дисциплінарної палати на таке оскарження.
19. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу й на те, що за змістом цих норм законодавець закріпив гарантії реалізації права будь-якої особи на звернення до ВРП із дисциплінарною скаргою щодо судді, проте акцентував, що право на таке звернення не можна ототожнюватися з правом/інтересом скаржника щодо здійснення дисциплінарним органом певних дій, відкриття дисциплінарної справи чи притягнення до дисциплінарної відповідальності судді, відтак і не зумовлює права скаржника впливати на перебіг дисциплінарного провадження шляхом судового оскарження дій, бездіяльності чи рішень ВРП.
20. А тому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що протягом дисциплінарного провадження скаржник не позбавлений права на участь у цій процедурі в порядку, встановленому законом, проте його участь не є обов`язковою, а ухвалені ВРП чи її дисциплінарним органом рішення не можуть бути підставою для оскарження судових рішень, ухвалених суддею, щодо якого розглядалася скарга, або для перегляду їх за нововиявленими обставинами через притягнення до дисциплінарної відповідальності судді.
21.При цьому, Велика Палата Верховного Суду вказала, що відсутність у позивача прав чи обов`язків у зв`язку з оскаржуваними діями, бездіяльністю чи рішеннями суб`єкта владних повноважень не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.
22. До того ж, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що сама лише фактична тривалість здійснення ВРП дисциплінарного провадження щодо судді не може вплинути і не порушує прав та інтересів особи, яка звернулася з відповідною дисциплінарною скаргою.
23. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що умови і порядок оскарження актів ВРП та її дисциплінарних палат у питаннях, які вирішуються під час дисциплінарного провадження щодо судді, зокрема в аспекті відкриття чи відмови у відкритті дисциплінарної справи, чітко регламентовані у Законі № 1798-VIІІ, який не передбачає судового контролю адміністративного суду на етапі попередньої перевірки дисциплінарної скарги і ухвалення рішення щодо відкриття дисциплінарної справи. Рішення Дисциплінарної палати ВРП щодо відкриття дисциплінарної справи теж не підлягає (з боку скаржника) оскарженню до компетентного органу (ВРП), тож якщо не підлягає оскарженню рішення дисциплінарного органу ВРП, то немає причин поширювати адміністративний судовий контроль на його перегляд.
24. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у контексті частини другої статті 124 Конституції України поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підпадають не лише під юрисдикцію адміністративних судів, а й узагалі не підлягають судовому розгляду.
Підстави і мотиви для викладення окремої думки
25. Відповідно до частини третьої статті 34 КАС України суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.
26. Суд першої інстанції та більшість суддів Великої Палати Верховного Суду дійшли висновку про закриття провадження у справі № 990SCGC/5/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ВРПпро визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.
27. З цим висновком суду першої інстанції та більшості суддів Великої Палати Верховного Суду погодитися не можу, виходячи з наступного.
28. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
29.Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
30. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1 частини другої статті 2 КАС України).
31. За пунктом 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті, зокрема шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
32. Частиною першою статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
33. Водночас частиною другою статті 19 КАС України встановлено застереження у вигляді того, що у порядку адміністративного судочинства не можуть бути розглянуті спори щодо визнання протиправними та скасування нормативно-правових та індивідуальних актів суб`єктів владних повноважень, розгляд яких віднесено до конституційної юрисдикції.
34. Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні, у тому числі справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРП.
35. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРУ, Президента України, ВРП визначені у статті 266 КАС України. Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ, зокрема, щодо: законності (крім конституційності) постанов ВРУ, указів і розпоряджень Президента України (пункт 1 частини першої); законності дій чи бездіяльності ВРУ, Президента України, ВРП (пункт 2 частини першої цієї статті).
36.Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 266 КАС України Верховний Суд за наслідками розгляду адміністративної справи може, зокрема, визнати дії чи бездіяльність ВРП протиправними, зобов`язати ВРП вчинити певні дії.
37. Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення особи до суду за захистом порушеного права, у тому числі з позовною заявою про визнання протиправною бездіяльності ВРП, яка виразилась у неналежному забезпеченні здійснення дисциплінарним органом дисциплінарного провадження за скаргою, поданою щодо дисциплінарного проступку судді.
38. За змістомЗакону № 1798-VIII не підлягають оскарженнюлише рішення, ухвалені в межах дисциплінарного провадження під час здійснення попередньої перевірки дисциплінарної скарги, про повернення дисциплінарної скарги (частина четверта статті 44), про відмову у відкритті дисциплінарної справи (частина друга статті 45), про відкриття дисциплінарної справи (частина друга статті 46).
39.Водночас приписами абзацу другого частини першої статті 51 Закону № 1798-VIII передбачено право скаржника оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до Вищої ради правосуддя за наявності дозволу Дисциплінарної палати на таке оскарження.
40. Зміст наведених правових норм дає можливість дійти висновку, що чинним законодавством не передбачено можливості оскаржити саме рішень ВРП, які прийняті під час здійснення попередньої перевірки дисциплінарної скарги.
41. Разом з тим, жодних обмежень на реалізацію права особи на звернення до адміністративного суду з позовом про визнання бездіяльності ВРП протиправною приписи Закону № 1798-VIIIне встановлюють.
42.У позовній заяві ОСОБА_1 оскаржував бездіяльність ВРП, що полягала у нерозгляді його скарги на суддю у визначений Закону № 1798-VIII строк.
43.З огляду на норми статей 22 та 266 КАС України та зміст позовних вимог, вважаю, що заявлені в позові ОСОБА_1 вимоги про визнання протиправною бездіяльності ВРП щодо нерозгляду його дисциплінарних скарг понад розумний строк підлягають судовому розгляду, відтак цю справу належало розглядати за правилами адміністративного судочинства.
44. Аналогічний підхід неодноразово знаходив своє відображення і в практиці Великої Палати Верховного Суду у подібних справах (постанова від 07 травня 2020 року у справі 9901/36/19; постанова від 10 лютого 2022 року у справі 9901/369/21; постанова від 01 квітня 2021 року у справі 9901/183/20).
45.Зважаючи на зазначене, вважаю, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно було задовольнити, ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 квітня 2026 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до цього ж суду.
Суддя Володимир КОРОЛЬ