ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Ємця А. А., Кривенди О. В., Тітова М. Ю. щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 липня 2026 року в справі № 915/268/24 (провадження № 12-49гс25)
за касаційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19 травня 2025 року в справі запозовом заступника керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах державидо Синюхино-Брідської сільської ради, ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання недійсними і скасування рішень сільської ради, визнання недійсними результатів електронного аукціону, визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов`язання повернути гідротехнічну споруду.
Предметом спору в цій справі є законність приватизації гідротехнічної споруди (дамби ставка) площею 2,7800 га, що складається: із земляної греблі № 1 довжиною 58,9 м, максимальною висотою 4,2 м; водоспуску № 2 пропускною здатністю 3,31 мЗ/с; сторожки (літ. А-1) загальною площею 18,4 м2; гаража (літ. Б); сараю (літ. В); вбиральні (літ. Г); двох навісів (літ. Д, Е), зобов`язання повернути цю гідроспоруду в комунальну власність.
Як на підставу позову прокурор посилався на те, що така гідротехнічна споруда не підлягає приватизації відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна». Може перебувати тільки в оренді (стаття 14 Закону України «Про аквакультуру»).
Крім того зазначав, що гідротехнічна споруда взагалі не може бути окремим об`єктом права власності, оскільки є приналежністю (складовою частиною) водойми та слідує за головною річчю.
Суд першої інстанції позов частково задовольнив. Погодився з доводами прокурора про те, що спірна гідротехнічна споруда є приналежністю земельної ділянки водного фонду, тому не може бути окремим об`єктом права власності.
Суд апеляційної інстанції з таким висновком не погодився. Зокрема, скасував рішення суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог і відмовив у їх задоволенні, посилаючись на обрання позивачем неналежного способу захисту, яким у спірних правовідносинах має бути віндикаційний позов.
У постанові від 15 липня 2026 року Велика Палата Верховного Суду загалом підтримала висновок апеляційного суду про відмову в позові, проте частково змінила мотиви такої відмови.
Велика Палата Верховного Суду виснувала, що спірна гідротехнічна споруда - земляна гребля є складовою частиною земельної ділянки водного фонду і не є окремим об`єктом цивільного обороту.
Належним способом захисту порушеного права територіальної громади є усунення їй перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду шляхом скасування державної реєстрації права власності на гідротехнічну споруду.
З таким висновком Великої Палати Верховного Суду погодитися не можемо й відповідно до статті 35 ЦПК України висловлюємо окрему думку.
Відповідно до статті 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.
Частинами першою і другою статті 181 ЦК України визначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Згідно з частинами першою і четвертою статті 5 цього Закону в Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі та інші складові частини меліоративної системи, складові частини меліоративної мережі.
Не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж та інших складових частин меліоративної системи, складових частин меліоративної мережі.
У статті 187 ЦК України зазначено, що складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення.
При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.
У цій справі Велика Палата Верховного Суду вирішувала питання, чи належить спірна гідротехнічна споруда, що складається із земляної греблі та донного водоспуску, до об`єктів нерухомого майна, речові права на які підлягають державній реєстрації.
Як установили суди, гідротехнічна споруда розташована на земельній ділянці водного фонду, яка ще в грудні 2007 року була передана в оренду ОСОБА_2 (батьку відповідача) для здійснення товарного риборозведення строком на 25 років. З 2021 року ця земельна ділянка перебуває в оренді ОСОБА_1.
Аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг (стаття 1 Закону України «Про аквакультуру»).
Отже, спірна споруда є гідротехнічною спорудою для цілей аквакультури.
Так, у статті 1 Закону України «Про аквакультуру» зазначено, що гідротехнічні споруди для цілей аквакультури - об`єкти нерухомого майна державної або комунальної власності або власник яких невідомий чи його неможливо встановити на підставі даних, документів та/або інформації з відповідних державних реєстрів (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод та розташовані на водних об`єктах, наданих у користування на умовах оренди для цілей аквакультури.
При цьому донний водовипуск - споруда, що призначена для регулювання рівня води, повного скиду води з водойми, а також для переміщення об`єктів аквакультури у рибовловлювач;
а земляна гребля - земляна споруда, що побудована для створення штучної водойми шляхом ділення водотоку на верхній та нижній б`єфи та зосередження води у верхньому б`єфі.
Отже, Закон України «Про аквакультуру», який є спеціальним у спірних правовідносинах, безпосередньо відносить гідротехнічну споруду для цілей аквакультури (у тому числі земляну греблю, донний водовипуск) до об`єктів нерухомого майна.
Водночас ні Закон України «Про аквакультуру», ні будь-який інший нормативно-правовий акт України, не відносить таку гідротехнічну споруду (незалежно від її виду, функціонального призначення) до складових частин земельної ділянки.
У статті 79 ЗК України зазначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.
Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.
Наведене підтверджує те, що гідротехнічна споруда не є складовою частиною земельної ділянки, а є окремим об`єктом нерухомого майна, речові права на яку підлягають державній реєстрації.
Така обставина підтверджується також тим, що гідротехнічна споруда не включена до переліку споруд, зазначених у частині четвертій статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права та обтяження на які не підлягають державній реєстрації.
Окрім цього, про належність гідротехнічних споруд для цілей аквакультури до самостійних об`єктів цивільних прав свідчать також норми статей 335 ЦК України, 51 ВК України та 14-1 Закону України «Про аквакультуру».
Так, у частині п`ятій статті 335 ЦК України зазначено, що особливості набуття права власності на безхазяйні гідротехнічні споруди для цілей аквакультури визначаються законом.
Тобто ця норма права визначає гідротехнічну споруду як окремий об`єкт нерухомого майна, на який можливо набути право власності.
Статтею 51 ВК України, яка визначає порядок користування водними об`єктами на умовах оренди, передбачено, що в договорі оренди водного об`єкта визначаються зобов`язання щодо здійснення заходів з охорони та поліпшення екологічного стану водного об`єкта, експлуатації водосховищ та ставків відповідно до встановлених для них центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства, режимів роботи, а також необхідність оформлення права користування гідротехнічними спорудами.
Стаття 14-1 Закону України «Про аквакультуру» визначає особливості надання гідротехнічних споруд для цілей аквакультури у користування на умовах оренди.
Згідно з частинами першою і другою цієї статті фізичні та юридичні особи, які орендують рибогосподарські водні об`єкти та земельні ділянки у комплексі з розташованими на них водними об`єктами (далі - фізичні та юридичні особи), вправі набувати на неконкурентних засадах, без проведення аукціону, право користування на умовах оренди гідротехнічними спорудами для цілей аквакультури, земельними ділянками, на яких розміщені такі споруди, які розташовані на цих водних об`єктах та перебувають у державній або комунальній власності чи власник яких невідомий або його неможливо встановити на підставі даних, документів та/або інформації з відповідних державних реєстрів.
Гідротехнічні споруди для цілей аквакультури державної та комунальної власності передаються фізичним та юридичним особам за договором користування на умовах оренди гідротехнічною спорудою для цілей аквакультури органом державної влади або органом місцевого самоврядування, до повноважень якого відповідно до частини третьої цієї статті віднесено прийняття рішення про передачу у користування на умовах оренди гідротехнічної споруди для цілей аквакультури.
Отже, чинне законодавство України передбачає укладення окремих договорів користування на умовах оренди щодо гідротехнічних споруд для цілей аквакультури, що також спростовує висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що така споруда є складовою частиною головної речі.
Адже, як свідчить зміст статті 187 ЦК України, складові частини головної речі не підлягають відокремленню, а відповідно не можуть бути самостійними предметами правочинів.
Більше того на момент прийняття оскаржуваних рішень щодо приватизації гідротехнічної споруди ця споруда вже була зареєстрована на праві власності за Синюхино-Брідською сільською радою Первомайського району Миколаївської області, тобто існувала як окремий об`єкт нерухомого майна.
Позовні вимоги в цій справі пред`явлені прокурором з метою повернення гідротехнічної споруди в комунальну власність. Вимог про скасування державної реєстрації права комунальної власності прокурор не пред`являв. Відповідно, вирішення питання належності гідротехнічної споруди до об`єктів нерухомого майна, речові права на які підлягають державній реєстрації, взагалі не входило до меж заявлених вимог.
Разом з тим важливим питанням, яке підлягало з`ясуванню у цій справі, було те, чи могла спірна гідротехнічна споруда бути об`єктом приватизації.
Однак відповіді на це питання Велика Палата Верховного Суду не надала, законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, не перевірила.
Судді А. А. Ємець
О. В. Кривенда
М. Ю. Тітов