ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Ткача І. В., Ємця А. А., Кривенди О. В., Мартинюк Н. М. щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.06.2026 у справі № 205/3280/14-ц (провадження № 14-36свц26)
Короткий зміст справи
1. У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (далі - ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз»), у якому просив скасувати наказ від 19.03.2014 № 06-к за підписом незаконно призначеного голови правління ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» ОСОБА_4.; поновити на посаді заступника голови правління з економіки і інвестицій ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз»; стягнути з ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» заборгованість із заробітної плати з урахуванням компенсації за невикористану щорічну відпустку за 9 календарних днів та середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.03.2014 до дня розгляду справи та відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн.
2. Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він з 01.11.2013 перебував на посаді заступника Голови Правління з економіки і інвестицій апарату управління ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз».
3. 18.03.2014, після зміни виконавчої влади в Автономній Республіці Крим, позивач, в атмосфері морального та психологічного тиску, погроз, постійної присутності озброєних осіб фактично на робочому місці, написав заяву про звільнення за згодою сторін на ім`я нового керівника - Голови Правління ОСОБА_2., призначення якого було незаконним, оскільки відповідно до підпункту 27 пункту 9.3.4 Статуту ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» це питання належить виключно до компетенції Загальних зборів як вищого органу управління товариства.
4. 20.03.2014 ОСОБА_1 було звільнено згідно з пунктом 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) за згодою сторін, видано трудову книжку з відповідним записом, а нарахована під час звільнення заробітна плата виплачена не була. Наказ про звільнення був підписаний незаконно призначеним Головою Правління ОСОБА_2 , який не мав на те відповідних повноважень.
5. Новокодацький районний суд м. Дніпра рішенням від 09.04.2015 позов ОСОБА_1 задовольнив частково, скасував наказ від 19.03.2014 про звільнення позивача за пунктом 1 статті 36 КЗпП України, поновив ОСОБА_1 на посаді, стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість із заробітної плати за березень 2014 року у розмірі 10 897,83 грн, середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 392 128,91 грн та відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 000,00 грн, допустив негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць. В іншій частині вимог позову відмовив, здійснив розподіл судових витрат.
6. Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 25.06.2015 рішення суду першої інстанції залишив без змін.
7. Ухвалою від 28.10.2015 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Новокодацького районного суду м. Дніпра від 09.04.2015 та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25.06.2015 залишив без змін.
8. У травні 2016 року ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» на підставі пунктів 1 і 4 частини першої статті 355 ЦПК України звернулося до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.10.2015, в якій просило відкрити провадження за виключними обставинами, скасувати зазначені судові рішення судів першої, апеляційної і касаційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
9. Заява про перегляд судових рішень обґрунтовувалась неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права - статей 263, 617 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».
10. На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявник посилався на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.03.2016 у справі № 6- 36432св15, ухвалену в подібних правовідносинах за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
11. На підтвердження невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції висновку Верховного Суду України щодо застосування норм матеріального права заявник посилався на постанову Верховного Суду України від 23.03.2016 у справі № 6-365цс16, ухвалену в подібних правовідносинах щодо застосування статей 263, 617 ЦК України та статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» при оцінці впливу обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) на виконання зобов`язань.
12. Верховний Суд України постановою від 12.04.2017 заяву ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» задовольнив частково. Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.10.2015, ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25.06.2015 та рішення Новокодацького районного суду м. Дніпра від 09.04.2015 в частині задоволення позовних вимог про скасування наказу від 19.03.2014 про звільнення, поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника голови правління з економіки і інвестицій апарату управління; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; відшкодування моральної шкоди скасував. Ухвалив у цій частині позовних вимог нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. В іншій частині ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.10.2015, ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25.06.2015 та рішення Новокодацького районного суду м. Дніпра від 09.04.2015 залишив без змін.
13. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 12.03.2026 у справі «Ващенко та Третяк проти України» (Case of Vashchenko and Tretyak v. Ukraine), ухваленому за результатами розгляду, зокрема, заяви № 74213/17, встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції і на підставі статті 41 Конвенції присудив заявнику 14 500 євро як відшкодування матеріальної шкоди, що еквівалентно в євро сумі, присудженій йому національними судами за скасованими рішеннями, 4 700 євро як відшкодування моральної шкоди, а також 200 євро як компенсації судових та інших витрат.
14. ОСОБА_1 10.04.2026 звернувся до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду України від 12.04.2017 з підстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статті 423 ЦПК України, у зв`язку зі встановленням рішенням ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов`язань під час вирішення справи судом, у якій просив:
- прийняти та задовольнити заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами до розгляду;
- переглянути та скасувати постанову Верховного Суду України від 12.04.2017 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у заяві ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.10.2015 та залишити ухвалу без змін.
15. Велика Палата Верховного Суду постановою від 10.06.2026 у справі № 205/3280/14 заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами задовольнила частково. Постанову Верховного Суду України від 12.04.2017 скасувала в частині висновків щодо скасування наказу ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» від 19.03.2014 № 06-к про звільнення ОСОБА_1 та поновлення його на посаді. Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.10.2015, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25.06.2015 та рішення Новокодацького районного суду м. Дніпра від 09.04.2015 в частині скасування наказу Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» від 19.03.2014 № 06-к про звільнення ОСОБА_1 та поновлення його на посаді залишила без змін. В іншій частині постанову Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 205/3280/14-ц залишила в силі.
16. Велика Палата Верховного Суду виходила із того, що
- негативні наслідки для заявника від постанови Верховного Суду України від 12.04.2017 полягають у скасуванні остаточних та обов`язкових судових рішень про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що ці наслідки за своєю правовою природою є неоднорідними;
- у частині, що стосується стягнення на користь заявника середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, негативні наслідки постанови Верховного Суду України від 12.04.2017 полягали у позбавленні заявника грошових сум, присуджених йому судами трьох інстанцій. У цій частині ЄСПЛ у рішенні від 12.03.2026 у справі «Ващенко та Третяк проти України» вже присудив заявнику 14 500 євро як відшкодування матеріальної шкоди, що еквівалентно сумі, присудженій йому національними судами за скасованими рішеннями (пункт 43 рішення ЄСПЛ). Тому постанова Верховного Суду України від 12.04.2017 в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди не підлягає скасуванню, оскільки позивач отримав справедливу компенсацію на підставі рішення ЄСПЛ;
- у частині, що стосується скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді, негативні наслідки постанови Верховного Суду України від 12.04.2017 не можуть бути усунуті виключно у грошовій формі, оскільки це немайнові права, відновлення яких можливе лише шляхом повернення чинності тим судовим рішенням, якими ці права були захищені. У цій частині виплата присудженої справедливої сатисфакції після рішення ЄСПЛ не є адекватним засобом захисту прав заявника.
17. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у цій справі належним та ефективним засобом для відновлення попереднього правового становища заявника, з урахуванням уже здійсненого ЄСПЛ відшкодування у грошовій формі, є скасування постанови Верховного Суду України від 12.04.2017 в частині скасування наказу від 19.03.2014 № 06-к про звільнення ОСОБА_1 та його поновлення на посаді з одночасним розглядом по суті заяви ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» від 13.05.2016 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.10.2015 в цій же частині.
18. Розгляд цієї заяви Велика Палата Верховного Суду здійснила самостійно, за результатами чого відмовила у задоволенні заяви ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» у відповідній частині.
Підстави і мотиви для висловлення окремої думки
19. Відповідно до частини третьої статті 35 ЦПК України суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.
20. Не погоджуємося з частковим скасуванням Великою Палатою Верховного Суду постанови Верховного Суду України від 12.04.2017 з огляду на таке.
21. ЄСПЛ встановив, що застосована у справі процедура перегляду остаточних судових рішень Верховним Судом України на підставі статті 355 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення постанови Верховного Суду України від 12.04.2017) призвела до порушення пункту 1 статті 6 Конвенції і скасування остаточних і обов`язкових судових рішень на користь заявника у зв`язку з відмінностями у судовій практиці, сформованій уже після ухвалення цих рішень, не відповідало принципу res judicata як складовій принципу юридичної визначеності.
22. Водночас Верховний Суд України діяв відповідно до порядку перегляду судових рішень, передбаченого статтею 355 ЦПК України, у чинній на момент вирішення спору редакції.
23. Порушення, констатоване ЄСПЛ, полягало не у наявності суттєвих процедурних помилок, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні, а у невідповідності законодавчо визначеної процедури перегляду судових рішень вимогам Конвенції щодо принципу юридичної визначеності.
24. Крім того, з огляду на таку невідповідність ЄСПЛ констатував порушення, статті 1 Першого протоколу до Конвенції, у зв`язку з чим заявнику було присуджено справедливу сатисфакцію.
25. Встановлення ЄСПЛ невідповідності законодавчо визначеної процедури перегляду судових рішень Верховним Судом України, яка була передбачена на момент вирішення спору, вимогам Конвенції щодо принципу юридичної визначеності не свідчить про те, що постанова Верховного Суду України підлягає скасуванню.
26. Крім того, для застосування відновлення попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції (restitutio in integrum) шляхом повторного розгляду справи, включаючи відновлення провадження у ній, у разі вжиття Україною заходів індивідуального характеру на виконання рішення ЄСПЛ у справі, в якій вона є стороною, потрібно враховувати Рекомендацію № R(2000)2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини».
27. Велика Палата Верховного Суду хоч і посилалась на цю Рекомендацію, проте не врахувала, що відповідно до її положень повторний розгляд справи, включаючи поновлення провадження, варто застосовувати, особливо тоді, коли потерпіла сторона і далі зазнає негативних наслідків від рішення, ухваленого на національному рівні, - наслідків, щодо яких справедлива сатисфакція не була адекватним засобом захисту і які не можна виправити інакше, ніж через повторний розгляд або поновлення провадження.
28. Проте, у заяві про перегляд судового рішення за виключними обставинами заявник не вказав про те, що він і далі зазнає негативних наслідків від постанови Верховного Суду України від 12.04.2017 та у чому такі негативні наслідки проявляються.
29. З огляду на це заява про перегляд постанови Верховного Суду України від 12.04.2017 за виключними обставинами задоволенню не підлягала.
30. Отже, Велика Палата Верховного Суду не мала підстав для скасування постанови Верховного Суду України від 12.04.2017.
Судді|І.В. Ткач|
|А. А. Ємець|
|О. В. Кривенда|
|Н. М. Мартинюк|