ОКРЕМА ДУМКА
(спільна)
суддів Великої Палати Верховного Суду Ємця А. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Мартинюк Н. М., Стефанів Н. С.
щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 9 червня 2026 року
(справа № 990/594/25, провадження № 11-478сап25)
1. Велика Палата Верховного Суду 9 червня 2026 року розглянула скаргу ОСОБА_1 (далі також - скаржник) на рішення Вищої ради правосуддя (далі також - ВРП) від 18 листопада 2025 року № 2485/0/15-25, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 7 квітня 2025 року № 737/1дп/15-25 про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
2. Велика Палата Верховного Суду в цій справі ухвалила постанову, якою скаргу ОСОБА_1 на рішення ВРП від 18 листопада 2025 року № 2485/0/15-25, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 7 квітня 2025 року № 737/1дп/15-25 залишилабез задоволення, а рішення ВРПвід 18 листопада 2025 року№ 2485/0/15-25 без змін.
Короткий виклад історії справи
3. ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, у якій просить скасувати рішення ВРП № 2485/0/15-25 від 18 листопада 2025 року «Про зміну рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 7 квітня 2025 року № 737/1дп/15-25 про притягнення судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» (далі - спірне рішення).
4. Скаргу ОСОБА_1 обґрунтував насамперед доводами про відсутність визначених у частині першій статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, про невмотивованість оспорюваного рішення, а також порушенням встановленого частиною одинадцятою статті 109 Закону № 1402-VIII строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Встановлені обставини справи
5. ОСОБА_1 , 1976 року народження, Указом Президента України від 21 квітня 2003 року № 346/2003 призначений на посаду судді Ярмолинецького районного суду Хмельницької області строком на п`ять років.
6. Постановою Верховної Ради України від 18 вересня 2008 року № 527-VI обраний суддею цього суду безстроково. Указом Президента України від 27 жовтня 2011 року № 1007/2011 переведений на роботу на посаду судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.
7. 10 липня 2019 року до ВРП надійшла дисциплінарна скарга Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) на дії судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1. під час розгляду справи № 686/20323/18 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частинами першою, другою статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
8. Підставою для скарги НАЗК був той факт, що 21 листопада 2018 року суддя ОСОБА_1. прийняв постанову про повернення матеріалів справи № 686/20323/18 для доопрацювання та належного оформлення. Водночас нормами КУпАП не передбачено можливості ухвалення судом такого судового рішення.
9. Зазначені дії судді ОСОБА_1., на переконання НАЗК, були спрямовані на безпідставне затягування встановленого статтею 277 КУпАП строку розгляду справи про адміністративне правопорушення, що надалі призвело до закриття провадження у справі у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, визначених статтею 38 КУпАП.
10. У дисциплінарній скарзі зазначено, що 29 серпня 2018 року уповноважена особа НАЗК склала два протоколи - 35-04/372, № 35-04/373 - стосовно депутата Хмельницької міської ради VII скликання ОСОБА_2 про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частинами першою, другою статті 172-7 КУпАП (неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів; вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів), які надійшли до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області 4 вересня 2018 року (номери судових справ 686/20323/18, 686/20324/18) та розподілені до провадження судді ОСОБА_1.
11. Суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1. ухвалою від 5 вересня 2018 року зазначені вище справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 об`єднав в одне провадження (присвоєно № 686/20323/18), судовий розгляд призначив на 26 вересня 2018 року.
12. Відповідно до постанови судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1. від 21 листопада 2018 року матеріали справи про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_2 за частинами першою, другою статті 172-7 КУпАП повернуто до НАЗК для доопрацювання та належного оформлення.
13. Повторно протоколи від 29 серпня 2018 року № 35-04/372, № 35-04/373 надійшли до суду 19 грудня 2018 року.
14. Постановою суду від 18 січня 2019 року провадження у справі про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_2 за частинами першою, другою статті 172-7 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
15. Як зазначило НАЗК, ураховуючи те, що відповідно до статті 277 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення має бути розглянута у п'ятнадцятиденний строк, суддя ОСОБА_1., отримавши 3 вересня 2018 року протоколи, мав цілком достатньо часу для розгляду справи по суті до спливу строків накладення адміністративного стягнення, якби не повернув матеріали до НАЗК для доопрацювання та належного оформлення.
16. У діях судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1. НАЗК вбачало ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом).
17. 5 серпня 2021 року набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», яким внесено зміни до Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), зокрема в частині здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів.
18. Рішенням від 5 серпня 2021 року № 1809/0/15-21 ВРП зупинила з 5 серпня 2021 року розподіл між членами ВРП скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону № 1402-VIII, та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.
19. 19 жовтня 2023 року введено в дію Закон України від 9 серпня 2023 року № 3304-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» (далі - Закон № 3304-IX).
20. Рішенням від 19 жовтня 2023 року № 997/0/15-23 ВРП відновила розподіл між її членами скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону № 1798-VIII, та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора, розподіл яких зупиняла своїм рішенням від 5 серпня 2021 року № 1809/0/15-21. Відтак з 1 листопада 2023 року відновлено розподіл між членами ВРП скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону № 1402-VIII, та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора, розподіл яких зупинявся на підставі рішення ВРП від 5 серпня 2021 року № 1809/0/15-21.
21. 3 листопада 2023 року дисциплінарну скаргу НАЗК розподілено члену Першої Дисциплінарної палати ВРП Морозу М. В. для проведення попередньої перевірки.
22. Ухвалою від 25 листопада 2024 року Перша Дисциплінарна палата ВРП відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , оскільки його дії під час здійснення правосуддя у справі № 686/20323/18 мають ознаки дисциплінарних проступків, передбачених статтею 106 Закону № 1402-VIII:
· пункт 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII - безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом;
· пункт 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII - умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.
23. Рішенням Першої Дисциплінарної палати від 7 квітня 2025 року № 737/1дп/15-23 суддю Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця - є пропорційним вчиненому ним дисциплінарному проступку.
24. За змістом цього рішення Перша Дисциплінарна палата, вирішуючи питання про притягнення або відмову в притягненні судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, виходила з того, що його дії під час розгляду справи № 686/20323/18 утворюють склад дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 2 частини першої статті 106 Закон № 1402-VIII, а саме невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом.
25. Водночас, за результатами розгляду дисциплінарної справи, Перша Дисциплінарна палата ВРП не встановила у діях судді ОСОБА_1 під час розгляду справи № 686/20323/18 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
26. Усі доводи судді ОСОБА_1 про невчинення дій, які б могли становити склад дисциплінарного проступку Перша Дисциплінарна палата відхилила як такі, що спростовуються встановленими в ході розгляду дисциплінарної справи обставинами.
27. Реагуючи ж на доводи судді ОСОБА_1. про закінчення строків притягнення його до дисциплінарної відповідальності, Перша Дисциплінарна палата зазначила, що строк притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, у розумінні частини одинадцятої статті 109 Закону № 1402-VIII, не сплинув, оскільки хоча події, які стали предметом дослідження дисциплінарної органу, і мали місце протягом вересня 2018 року-січня 2019 року, однак з моменту розпочатого дисциплінарного провадження строк переривається та до встановленого частиною одинадцятою статті 109 Закону № 1402-VIII трирічного строку не враховується.
28. Не погодившись із рішенням Першої Дисциплінарної палати від 7 квітня 2025 року № 737/1дп/15-23, суддя ОСОБА_1. звернувся до ВРП зі скаргою на це рішення.
29. 18 листопада 2025 року, розглянувши скаргу судді ОСОБА_1 на рішення Першої Дисциплінарної палати ВРПвід 7 квітня 2025 року № 737/1дп/15-25 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, ВРП погодилася, що Перша Дисциплінарна палата ВРП правильно встановила, що суддя ОСОБА_1. не вчинив достатніх і необхідних дій для забезпечення своєчасного розгляду справи № 686/20323/18, яка перебувала у його провадженні. Такі дії судді ОСОБА_1., як наслідок, призвели не лише до порушення строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, а й надалі - до закриття провадження у справі у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, визначених статтею 38 КУпАП, тобто у встановленому законом порядку не було встановлено вину/ невинуватість особи, стосовно якої було складено протокол про адміністративне правопорушення. Суддя ОСОБА_1. несумлінно виконував обов`язки судді під час розгляду справи № 686/20323/18, а отже, вчинив дисциплінарний проступок унаслідок недбалості.
30. Також ВРП зауважила, що саме по собі суддівське навантаження не може бути єдиним та достатнім виправданням розгляду справи поза межами встановленого законом строку, якщо встановлені обставини, що свідчать про невжиття суддею всіх можливих процесуальних і організаційних заходів задля належної підготовки та розгляду справи.
31. У зазначеному контексті, ВРП зазначила, що дисциплінарний орган надав правильну оцінку наданим ОСОБА_1 відомостям про його судове навантаження та перебування у відпустці, зауваживши, що такі не обґрунтовують дій судді та не свідчать про відсутність у нього процесуальної можливості здійснити належну підготовку справи № 686/20323/18 до розгляду та призначити судові засідання із іншими, ніж 17 - 21 день, інтервалами.
32. Натомість ВРП зауважила, що надмірне навантаження з урахуванням конкретних обставин та принципу пропорційності мало бути ураховано Дисциплінарною палатою під час обрання дисциплінарного стягнення як фактор, що зумовлює потребу в пом`якшенні такого.
33. ВРП звернула увагу, що оскаржуване рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП не містить обґрунтування чому, на переконання дисциплінарного органу, до судді ОСОБА_1 мало бути застосоване друге за суворістю дисциплінарне стягнення, а не попередження.
34. У контексті наведеного, ВРП вважала, що встановлені Першою Дисциплінарною палатою ВРП фактори надмірного навантаження судді ОСОБА_1 станом на дату вчинення дисциплінарного проступку, а також той факт, що склад дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом) утворюють дії судді ОСОБА_1 під час розгляду однієї справи про адміністративне правопорушення № 686/20323/18 зумовлюють потребу у застосуванні до судді ОСОБА_1 більш м`якого дисциплінарного стягнення - попередження.
35. Таким чином, ВРП дійшла висновку, що Перша Дисциплінарна палата ВРП правильно встановила наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом. Водночас ВРП зазначила, що наявні правові підстави для зміни рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 7 квітня 2025 року № 737/1дп/15-25 шляхом застосування до судді більш м`якого дисциплінарного стягнення у виді попередження, яке, на переконання ВРП, є пропорційним вчиненому суддею ОСОБА_1 .?дисциплінарному проступку та таким, що відповідає вимогам статті 109 Закону № 1402-VIII та статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
36. Щодо дотримання строків притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, ВРП вказала, що трирічний строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності обчислюється з дня вчинення дисциплінарного проступку до дня накладення дисциплінарного стягнення (включно) і що дні тимчасової непрацездатності, перебування судді у відпустці чи здійснення дисциплінарного провадження щодо судді до зазначеного трирічного строку не враховуються, а отже, доводи судді, що дисциплінарний орган неправильно обрахував строк притягнення його до дисциплінарної відповідальності, без урахування до такого строку періодів перебування судді у відпустці або тимчасової непрацездатності, є недоречним. До того ж, ВРП зауважила, що строк здійснення дисциплінарного провадження щодо судді ОСОБА_1 з 10 липня 2019 року до 7 квітня 2025 року не підлягає урахуванню до трирічного строку притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Постанова Великої Палати Верховного Суду (основні мотиви)
37. Велика Палата Верховного Суду ознайомилася з матеріалами дисциплінарного провадження та скарги, обговорила доводи скарги та заперечення відповідача й дійшла висновку про залишення без задоволення скарги ОСОБА_1 .
38. Розглядаючи викладені у скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду перевіряла дотримання ВРП під час ухвалення спірного рішення положень пункту 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII.
39. Так, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що за встановлених у справі обставин ВРП та її Перша Дисциплінарна палата правильно вважали, що дії судді ОСОБА_1. становлять склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
40. Реагуючи на доводи судді ОСОБА_1. у скарзі про притягнення його до дисциплінарної відповідальності поза строком, визначеним у статті 109 Закону № 1402-VІІІ, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що трирічний строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності обчислюється з дня вчинення дисциплінарного проступку до дня накладення дисциплінарного стягнення (включно). У той же час дні тимчасової непрацездатності, перебування судді у відпустці чи здійснення дисциплінарного провадження щодо судді до зазначеного трирічного строку не враховуються.
41. Також Велика Палата Верховного Суду підкреслила, що попри наявність у законодавстві норм, які стосувалися строків дисциплінарного провадження, до 23 грудня 2024 року законодавство не містило правового наслідку здійснення дисциплінарного провадження впродовж певного строку, зокрема понад шістдесят днів.
Мотиви окремої думки
42. Не погоджуємося з висновком Великої Палати Верховного Суду щодо обґрунтованості оскаржуваного рішення у частині оцінки дотримання строку притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, а тому відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) висловлюємо свою окрему думку з таких міркувань.
43. Статтею 6 Конституції України визначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
44. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
45. Згідно з наведеними нормами Конституції України суб`єкти владних повноважень зобов`язані діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
46. Іншими словами, Конституція України зобов`язує органи державної влади діяти відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, побудованого на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, що забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
47. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
48. Частини перша та друга статті 55 Конституції України гарантують, що права і свободи громадян захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
49. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
50. Згідно із частиною першою статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
51. За правилами частини сьомої статті 266 КАС України та частини другої статті 52 Закону № 1798-VIII на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати. Така скарга розглядається за правилами касаційного провадження, встановленими цим Кодексом. При цьому право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення, та скаржник, якщо рішення ВРП ухвалене за його скаргою.
52. Отже, у цій категорії справ Велика Палата Верховного Суду забезпечує гарантії, визначені частинами першою і другою статті 55 Конституції України та пунктом 1 статті 6 Конвенції, як визначений статтею 266 КАС України судовий орган, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарг на рішення ВРП, зокрема на її рішення, ухвалені за результатом розгляду скарг на рішення її дисциплінарних палат про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.
53. У цій справі з урахуванням доводів скарги Велика Палата Верховного Суду мала перевірити, чи містить оспорюване рішення посилання на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків (пункт 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII).
54. Згідно із частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
55. Відповідно до положень статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.
56. З огляду на зміст статті 8 Конституції України можна зробити висновок, що верховенство права слід розуміти, зокрема, як механізм забезпечення контролю за використанням влади державою та захисту людини від свавільних дій державної влади.
57. Варто також наголосити, що можливість оскаржити рішення ВРП щодо притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є важливим запобіжником впливу на суддівську незалежність та незалежність судової системи загалом.
58. Конституційний Суд України неодноразово висловлював правові висновки щодо незалежності суддів (рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013, від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016, від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018, від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, від 11 березня 2020 року № 4-р/2020).
59. Так, Конституційний Суд України послідовно наголошував, що за частиною першою статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.
60. Незалежність як складова конституційного статусу суддів гарантується Конституцією України і забезпечується, зокрема, особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади, забороною впливу на них у будь-який спосіб, захистом професійних інтересів суддів, підкоренням судді лише закону при здійсненні правосуддя, державним фінансуванням та належними умовами для функціонування судів і діяльності суддів шляхом визначення у Державному бюджеті України окремо видатків на утримання судів, притягненням винних осіб до юридичної відповідальності за неповагу до суду і судді, здійсненням суддівського самоврядування (пункт 27 частини першої статті 85, частини друга, четверта, п`ята статті 126, частини третя, четверта, шоста статті 127, стаття 128, частини перша, п`ята статті 129, стаття 130, пункт 1 частини першої статті 131 Основного Закону України).
61. Конституційний Суд України також неодноразово зазначав, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід`ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов`язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені.
62. У пунктах 10, 11 Висновку Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) для Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів від 1 січня 2001 року № 1(2001) зазначено, що незалежність судової влади є головною умовою забезпечення верховенства права та основоположною гарантією справедливого судового розгляду. На суддів «покладається обов`язок приймати остаточне рішення з питань життя та смерті, свободи, прав, обов`язків та власності громадян» (як це передбачено у вступі до Основних принципів Організації Об`єднаних Націй, що дістали відображення в Пекінській декларації, а також у статтях 5 та 6 Конвенції). Незалежність судів є прерогативою чи привілеєм, що надається не на користь власних інтересів суддів, а на користь забезпечення верховенства закону та в інтересах тих осіб, що покладають надію на правосуддя.
63. Незалежність має бути як щодо суспільства в цілому, так і щодо конкретних сторін у будь-якій справі, у якій судді повинні винести своє рішення. Судова влада є однією з трьох рівних засад сучасної демократичної держави. Судова влада відіграє важливу роль та виконує серйозні завдання стосовно двох інших засад. Ця влада забезпечує відповідальність урядів та органів державного управління за свої дії, а також щодо законодавчої влади, судова влада бере участь у процесі виконання відповідним чином прийнятих законів та більшою чи меншою мірою в тому, щоб забезпечити відповідність цих законів усім положенням Конституції чи праву більш високого рівня (як, наприклад, праву Європейського Союзу). Для виконання своєї ролі в цих галузях судова влада повинна бути незалежною від цих органів та впливу з їх боку. Отже, незалежність використовується як гарантія неупередженості. Зрозуміло, що це впливає майже на всі аспекти кар`єри судді: від його підготовки до призначення, підвищення на посаді чи вжиття дисциплінарних заходів.
64. Гарантії незалежності суддів установлено в статтях 48, 52 Закону № 1402-VІІІ, згідно з якими судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судоустрою чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді. Суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Незалежність судді забезпечується, серед іншого, особливим порядком його притягнення до відповідальності.
65. За наведених підходів Конституційного Суду України та міжнародних інституцій вважаємо, що реалізація принципу верховенства права, права кожного на судовий захист можлива лише при реальному дотриманні конституційних приписів щодо незалежності суддів, які містять юридичні гарантії, спрямовані на запобігання будь-якому впливу на суддю та судову владу, зокрема у процедурі притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. Питання дисциплінарного провадження та притягнення судді до дисциплінарної відповідальності мають узгоджуватися з конституційним принципом незалежності суддів і забезпечувати розумну та передбачувану процедуру дисциплінарного провадження щодо судді.
66. Велика Палата Верховного Судуу своїх постановах неодноразово наголошувала, що правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципів законності та верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів / вчинення дій адміністративними органами.
67. Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій.
68. Отже, межі дискреції ВРП та її дисциплінарних органів у процедурі розгляду дисциплінарної справи не є неосяжними та повинні здійснюватися із дотриманням вимог частини другої статті 19 Конституції України, зокрема в аспекті зобов`язання діяти на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
69. Хоча наведені у частині другій статті 2 КАС України критерії адресовані суду, однак вони є також і вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає на виконання приписів закону відповідне рішення та вчиняє дії.
70. Доречно зауважити, що одним із завдань адміністративного судочинства є перевірка реалізації суб`єктами владних повноважень їхніх дискреційних повноважень, зокрема за критеріями обґрунтованості, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та своєчасності.
71. Вимога щодо обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень означає, що таке рішення повинне прийматися з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття. Цей критерій вимагає від суб`єкта владних повноважень брати до уваги як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так й інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього суб`єкт владних повноважень має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків. Несприятливе для особи рішення повинне бути вмотивованим.
72. Так, види і умови застосовування дисциплінарних стягнень до суддів, зокрема строк притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, визначені статтею 109 Закону № 1402-VIII, згідно з частиною одинадцятою якої дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.
73. Отже, у наведеній правовій нормі законодавець чітко визначив, що в порядку дисциплінарного провадження дисциплінарне стягнення до судді може бути застосовано не пізніше трьох років із дня вчинення проступку. Однак передбачив, що у цей трирічний строк не враховується час тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження. Тобто в разі виникнення будь-якої з наведених обставин до того, як сплине три роки з дня вчинення суддею проступку, перебіг зазначеного трирічного строку переривається на певний строк.
74. Тож, норму, закріплену в частині одинадцятій статті 109
Закону № 1402-VIII, варто розуміти так, що трирічний строк притягнення до дисциплінарної відповідальності судді обчислюється з дати вчинення дисциплінарного проступку з урахуванням того, що до цього трирічного строку не враховується час: тимчасової непрацездатності; перебування судді у відпустці; здійснення відповідного дисциплінарного провадження.
75. Отже, в аспекті визначення строку, протягом якого суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, положення частини одинадцятої статті 109 Закону № 1402-VIII слід застосовувати в системному зв`язку з нормами права, які визначають часові межі відповідного дисциплінарного провадження.
76. Як можна зрозуміти зі змісту спірного рішення, дії, у яких дисциплінарний орган встановив склад дисциплінарного проступку і які стали підставою для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, він вчинив 18 січня 2019 (коли винесено постанову про закриття провадження у справі № 686/20323/18), а дисциплінарна скарга НАЗК надійшла до ВРП 10 липня 2019 року.
77. Порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів визначено главою 4 розділу II Закону № 1798-VIII (статті 42-50).
78. Наразі частини друга і третя статті 42 Закону № 1798-VIII (у редакції
Закону № 3304-IX) визначають, що дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати ВРП. Дисциплінарне провадження розпочинається після отримання ВРП скарги щодо дисциплінарного проступку судді з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону № 1402-VІІІ, або за ініціативою Дисциплінарної палати ВРП чи за зверненням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом. Днем початку здійснення дисциплінарного провадження є день отримання ВРП відповідної дисциплінарної скарги, або день ухвалення Дисциплінарною палатою ВРП рішення про відкриття відповідної дисциплінарної справи за власною ініціативою, або день отримання ВРП відповідного звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
79. Дисциплінарне провадження включає: 1) попередню перевірку дисциплінарної скарги, вивчення матеріалів для встановлення ознак вчинення суддею дисциплінарного проступку, ухвалення рішення про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги, відмову у відкритті дисциплінарної справи або відкриття дисциплінарної справи; 2) підготовку дисциплінарної справи до розгляду, розгляд дисциплінарної справи та ухвалення рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності; 3) розгляд скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.
80. У період з 5 січня 2017 року (дати набрання чинності Законом № 1798-VIII) до 7 листопада 2019 року (дати набрання чинності Законом України 16 жовтня 2019 року № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування») стаття 42 Закону № 1798-VIII визначала, що дисциплінарне провадження розпочинається за скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарна скарга), поданою відповідно до Закону № 1402-VІІІ, або за ініціативою Дисциплінарної палати чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.
81. Дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати ВРП.
82. Дисциплінарне провадження включає: 1) попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги; 2) відкриття дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.
83. Дисциплінарне провадження здійснюється у розумний строк. Строки здійснення дисциплінарного провадження визначаються цим Законом та регламентом ВРП.
84. Законом України від 16 жовтня 2019 року № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» стаття 42 Закону № 1798-VIII була викладена в новій редакції, яка визначала, що дисциплінарне провадження розпочинається після отримання відповідно до Закону № 1402-VІІІ скарги щодо дисциплінарного проступку судді, повідомлення про вчинення дисциплінарного проступку суддею або після самостійного виявлення членами ВРП з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення суддею дисциплінарного проступку, або за ініціативою Дисциплінарної палати, Комісії з питань доброчесності та етики чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом (дисциплінарна скарга).
85. Дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати ВРП.
86. Дисциплінарне провадження включає: 1) попереднє вивчення матеріалів, що мають ознаки вчинення суддею дисциплінарного проступку, та прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи або відмову у її відкритті; 2) розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.
87. Дисциплінарне провадження здійснюється у розумний строк. Строк здійснення дисциплінарного провадження не повинен перевищувати більше ніж шістдесят днів з моменту отримання дисциплінарної скарги.
88. Водночас Рішенням Конституційного Суду України від 11 березня 2020 року № 4-р/2020 частину першу цієї статті було визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною). Відтак із цього дня застосуванню підлягала частина перша статті 42 Закону № 1798-VIII у первинній редакції.
89. У період з 5 серпня 2021 року (дати набрання чинності Законом України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя») до 19 жовтня 2023 року (дати введення в дію Закону № 3304-IX) стаття 42 Закону № 1798-VIII мала таку редакцію: «Дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя (частина друга).
90. Дисциплінарне провадження включає: 1) попереднє вивчення матеріалів, що мають ознаки вчинення суддею дисциплінарного проступку, та прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи або відмову у її відкритті; 2) розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (частина третя)».
91. Ретроспективний аналіз статті 42 Закону № 1798-VIII, необхідність здійснення якого у цій справі обумовлена значним часовим проміжком між діями судді ОСОБА_1 , у яких дисциплінарний орган установив склад дисциплінарного проступку, датою надходження до ВРП дисциплінарної скарги і датою, коли Перша Дисциплінарна палата ухвалила рішення про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, дає підстави для висновку, що хоч ця правова норма й зазнавала певних змін, але закріплене в ній визначення початку дисциплінарного провадження залишилося незмінним - це день отримання ВРП відповідної дисциплінарної скарги, якщо дисциплінарне провадження розпочинається саме за дисциплінарною скаргою.
92. Отже, за правилами статті 42 Закону № 1798-VIII у разі відкриття дисциплінарної справи за дисциплінарною скаргою межі здійснення відповідного дисциплінарного провадження визначаються датою отримання ВРП дисциплінарної скарги та датою ухвалення рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.
93. Крім того, частиною тринадцятою статті 49 Закону № 1798-VIII визначено, що Дисциплінарна палата розглядає дисциплінарну справу протягом дев`яноста днів з дня її відкриття. Цей строк може бути продовжений Дисциплінарною палатою не більше ніж на тридцять днів у виключних випадках, у разі потреби додаткової перевірки обставин та/або матеріалів дисциплінарної справи.
94. За матеріалами справи встановлено, що дисциплінарну справу стосовно судді ОСОБА_1 за дисциплінарною скаргою НАЗК від 10 липня 2019 року Перша Дисциплінарна палата відкрила ухвалою від 25 листопада 2024 року.
95. Рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді ОСОБА_1 за результатами розгляду дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата ухвалила лише 7 квітня 2025 року.
96. Таким чином, у розглядуваній справі часовий інтервал строку притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності визначається початковою датою (18 січня 2019), коли він вчинив дії, які стали підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, та кінцевою - датою накладення дисциплінарного стягнення (7 квітня 2025 року- дата, коли Перша Дисциплінарна палата прийняла рішення про притягнення скаржника до дисциплінарної відповідальності). Вказаний часовий інтервал охоплює 6 років 2 місяці та 20 днів.
97. З дати надходження до ВРП дисциплінарної скарги НАЗК на зазначені дії судді ОСОБА_1 до дати, коли Перша Дисциплінарна палата прийняла рішення про притягнення скаржника до дисциплінарної відповідальності, минуло 5 років 8 місяців та 28 днів.
98. З дати ж надходження до ВРП зазначеної дисциплінарної скарги до дати відкриття дисциплінарної справи стосовно судді ОСОБА_1 за вказаним фактом, минуло 5 років 4 місяці і 15 днів, а з дати відкриття дисциплінарної справи за вказаним фактом до дати прийняття у цій дисциплінарній справі рішення про притягнення скаржника до дисциплінарної відповідальності минуло 4 місяці і 13 днів.
99. Отже, у контексті обставин цієї справи для цілей визначення часових меж здійснення дисциплінарного провадження стосовно судді ОСОБА_1 та застосування частини одинадцятої статті 109 Закону № 1402-VIII слід дослідити й питання визначення строку попередньої перевірки скарги (попереднього вивчення матеріалів, що мають ознаки вчинення суддею дисциплінарного проступку).
100. У цьому аспекті варто урахувати й те, що одним із завдань адміністративного судочинства є перевірка своєчасності, тобто протягом розумного строку, прийняття рішень суб`єктами владних повноважень (пункт 10 частини другої статті 2 КАС України).
101. До того ж згідно з главою 1 розділу І Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі - Регламент), основними засадами діяльності ВРП є, зокрема, верховенство права та розумність строків.
102. Рада та дисциплінарні палати розглядають питання, віднесені
Законом № 1798-VIII до їх компетенції, у розумні строки. Якщо Закон № 1798-VIII і цей Регламент визначають строки розгляду певних категорій справ, Рада та дисциплінарні палати розглядають питання у ці строки (пункт 5.25 глави 5 розділу ІІ Регламенту).
103. Згідно з пунктом 12.3 глави 12 розділу II Регламенту попереднє вивчення матеріалів, що мають ознаки вчинення суддею дисциплінарного проступку, здійснюється доповідачем у розумний строк.
104. Значення критерію «розумний строк» полягає у тому, щоб гарантувати прийняття рішень суб`єктами владних повноважень протягом розумного періоду, встановлюючи межу стану невизначеності, у якому перебуває особа у зв`язку з її положенням до прийняття відповідного рішення, що є важливим як для самої цієї особи, так і для забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності як складового елемента загального принципу верховенства права.
105. Таким чином, відсутність установлених у законодавстві темпоральних обмежень прийняття рішень суб`єктами владних повноважень не може розглядатися як надання цим органам неосяжного (нерозумного) строку на вирішення питань, віднесених до їхніх повноважень, що несумісне з поняттям верховенства права.
106. Крім того, в період з 5 січня 2017 року до 7 листопада 2019 року частиною четвертою статті 42 Закону № 1798-VIII було визначено, що дисциплінарне провадження здійснюється у розумний строк. Строки здійснення дисциплінарного провадження визначаються цим Законом та Регламентом ВРП. А в період з 7 листопада 2019 року до 5 серпня 2021 року зазначена права норма визначала, що дисциплінарне провадження здійснюється у розумний строк. Строк здійснення дисциплінарного провадження не повинен перевищувати більше ніж шістдесят днів з моменту отримання дисциплінарної скарги.
107. Отже, невизначеність у Законі № 1798-VIII станом на 10 липня 2019 року (коли надійшла дисциплінарна скарга на дії судді) строку попереднього вивчення матеріалів, що мають ознаки вчинення суддею дисциплінарного проступку, та прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи або відмову у її відкритті не слід розуміти так, що законодавець дозволив дисциплінарному органу вирішувати питання про відкриття дисциплінарної справи або відмову у її відкритті протягом неосяжного (нерозумного) строку. Більше того, у вказаний період частиною четвертою статті 42 Закону № 1798-VIII (у редакції Закону України від 16 жовтня 2019 року № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набув чинності 7 листопада 2019 року) було чітко визначено, що весь строк здійснення дисциплінарного провадження не повинен перевищувати більше ніж шістдесят днів з моменту отримання дисциплінарної скарги.
108. З огляду на викладене переконані, що законодавець, коли у частині одинадцятій статті 109 Закону № 1402-VIII пов`язував переривання трирічного строку притягнення до дисциплінарної відповідальності судді із часом здійснення відповідного дисциплінарного провадження, виходив з того, що строк здійснення такого провадження визначено іншими нормами законодавства, які регламентують порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.
109. Хоча Закон № 1798-VIII у редакції, яка підлягала застосуванню станом на дату ухвалення ВРП спірного рішення, не визначав наслідків порушення строку розгляду дисциплінарної справи, однак уконтексті переданого у цій справі на вирішення Великій Палаті Верхового Суду спору про дотримання строків проведення дисциплінарного провадження і пов`язаного з ним строку притягнення скаржника до дисциплінарної відповідальності варто підкреслити, що, ураховуючи завдання адміністративного судочинства та юрисдикцію адміністративних судів під час розгляду та вирішення адміністративної справи, суд наділений усією повнотою повноважень щодо перевірки оспорюваного рішення суб`єкта владних повноважень не лише на предмет його законності, тобто чи було таке рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, але й з погляду дотримання критеріїв, наведених у частині другій статті 2 КАС України, зокрема щодо своєчасності, тобто протягом розумного строку, прийняття рішень (вчинення дій).
110. Наведені у частині другій статті 2 КАС України критерії адресовані суду, разом з тим вони є й вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає на виконання приписів закону відповідне рішення та вчиняє дії.
111. Так, критерій своєчасності, тобто прийняття рішень (вчинення дій) протягом розумного строку, вимагає від суб`єкта владних повноважень при прийнятті рішення дотримуватися визначених у нормативно-правових актах часових меж, а відповідно й приймати рішення в межах визначених строків без невиправданого зволікання.
112. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процедурних дій без невиправданих зволікань та прийняття відповідних рішень (вчинення дій) у найкоротший строк, достатній для їх прийняття (вчинення).
113. Важливо, що саме верховенство права та розумність строків ВРП визначила одними з основних засад своєї діяльності, що закріпила у главі 1 розділу І Регламенту.
114. У Рішенні від 11 березня 2020 року № 4-р/2020 Конституційний Суд України наголосив, що дисциплінарна справа щодо судді має розглядатися з дотриманням розумних строків та застосуванням процедур, які повною мірою гарантують йому захист.
115. У рішенні від 9 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) ЄСПЛ зазначив, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобіганню будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), пункт 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.
116. У контексті обставин справи заявника в тій справі ЄСПЛ виснував, що відсутність будь-яких строків давності, що розглядалася за статтею 6 Конвенції, давала дисциплінарним органам повну свободу дій та порушила принцип юридичної визначеності.
117. Наведені висновки ЄСПЛ підтверджують, що невизначеність строку застосування до судді дисциплінарного стягнення становить серйозну загрозу принципові юридичної визначеності та оцінюється як порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.
118. Таким чином, за позицією ЄСПЛ, встановлення строку притягнення до юридичної відповідальності, зокрема й дисциплінарної, означає неможливість реалізації відповідальності у формі примусу зі спливом цього строку як умови забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності.
119. Організація з безпеки і співробітництва в Європі (далі - ОБСЄ) у вступі до своїх Рекомендацій щодо незалежності судочинства та підзвітності суддів (Варшавські рекомендації) 2023 року підкреслила, що Держави-учасниці ОБСЄ визнали незалежність суддів та безстороннє функціонування державної судової служби одним з елементів правосуддя, який є важливим для повного вираження притаманної всім людям гідності та рівних і невід`ємних прав. Крім того, вони взяли на себе зобов`язання забезпечити, щоб незалежність судочинства гарантувалася законом і поважалася на практиці.
120. Щодо процесуальних гарантій у дисциплінарному провадженні в пункті 19 цих Рекомендацій зазначено, що органи, уповноважені розглядати дисциплінарні справи та ухвалювати рішення про застосування дисциплінарних заходів, повинні забезпечувати процесуальні гарантії для суддів, які є суб`єктами дисциплінарного провадження. Такі гарантії мають включати право на незалежний і безсторонній суд, право бути повністю поінформованими про висунуті проти них звинувачення, а також право бути вислуханими й отримати рішення, ухвалене протягом розумного строку.
121. КРЄС у пункті 33 свого Висновку № 27(2024) «Про дисциплінарну відповідальність суддів», аналізуючи процесуальні гарантії у дисциплінарному провадженні щодо суддів, також підкреслила, що виступає за встановлення чітких часових обмежень щодо дисциплінарних проваджень. Що стосується суддівської посади, то така визначеність підтримує незалежність судді.
122. У пункті 37 цього Висновку зазначено, що держави-члени повинні здійснювати судочинство в розумні строки. Це означає, що правосуддя має здійснюватися без затримок, оскільки це може поставити під загрозу його ефективність та довіру до нього. Розумний строк залежить від складності справи та всіх відповідних обставин, а також від важливості справи для скаржника. Дисциплінарне провадження, розпочате проти судді, має бути своєчасно вирішено. У випадку надмірної затримки суддя повинен мати можливість подати заяву про закриття провадження.
123. Ураховуючи наведене, вважаємо, що затримки у здійсненні дисциплінарного провадження не повинні зумовлювати продовження присічного трирічного строку застосування дисциплінарного стягнення до судді та фактично робити невизначеним строк, протягом якого до судді може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
124. Протилежний підхід до вирішення питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не узгоджується з положеннями частини одинадцятої статті 109 Закону № 1402-VIIIта є несумісним із поняттям верховенства права.
125. Однак в оспорюваному рішенні ВРП не навела мотивів обчислення строку притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у взаємозв`язку з обчисленням строку здійснення відповідного дисциплінарного провадження, обмежившись лише посиланням на те, що строк здійснення дисциплінарного провадження щодо судді ОСОБА_1 з 10 липня 2019 року до 7 квітня 2025 року не підлягає урахуванню до такого трирічного строку притягнення до дисциплінарної відповідальності.
126. Крім того, ВРП також не обґрунтувала, чому ухвала про відкриття дисциплінарної справи за дисциплінарною скаргою НАЗК на дії судді ОСОБА_1 , яка надійшла до ВРП 10 липня 2019 року, була постановлена лише 25 листопада 2024 року, тобто через 5 років 4 місяці і 15 днів, що вочевидь не можна вважати вирішенням питання про відкриття дисциплінарної справи у розумний строк.
127. Водночас, описуючи рух дисциплінарної справи і зміну законодавства, які впливали на строк розгляду цієї справи, Перша Дисциплінарна палата не обґрунтувала, чому дисциплінарна справа щодо судді ОСОБА_1 не була відкрита і розглянута до 5 серпня 2021 року, коли набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя».
128. Оскільки ВРП в оспорюваному рішенні не навела мотивів обчислення строку притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності в аспекті дотримання розумного строку здійснення дисциплінарного провадження щодо нього, то, на наше переконання, це рішення не можна вважати мотивованим, а отже, воно не відповідає критеріям правомірності, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, зокрема ухвалене не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, й необґрунтовано, що є самостійною достатньою підставою для його скасування на підставі пункту 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII.
Судді: Н. М. Мартинюк
А. А. Ємець
Л. Ю. Кишакевич
В. В. Король
Н. С. Стефанів