ОКРЕМА ДУМКА
судді Великої Палати Верховного Суду Кривенди О. В.
щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2025 року у справі № 990/82/25 (провадження № 11-160заі25) за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України (далі - ВРУ) про визнання протиправною та нечинною Постанови ВРУ від 19 вересня 2024 року № 3984-ІХ у частині
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 березня 2025 року
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВРУ, у якому просив визнати протиправною та нечинною Постанову ВРУ від 19 вересня 2024 року № 3984-ІХ «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» у частині перейменування Червоноградського району на Шептицький район та міста Червоноград Червоноградського району на місто Шептицький (далі - Постанова № 3984-ІХ).
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Постанова № 3984-ІХ порушує його конституційні права та мешканців міста Червонограда, оскільки прийнята з недотриманням процедури, визначеної Законом України від 15 червня 2023 року № 3005-ІХ «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» (далі - Закон № 3005-ІХ), згідно з якою жодних законних підстав для внесення міста Червоноград до переліку міст, які підлягають перейменуванню, не було, що підтверджується рішенням Національної комісії зі стандартів державної мови від 30 червня 2023 року № 236, яка своїм рішенням виключила місто Червоноград з переліку міст, що підлягають перейменуванню, а також витягом з аналітичної бази даних «Історія міст і сіл України», за яким місто Червоноград - це новозбудоване шахтарське місто.
3. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 17 березня 2025 року відмовив у відкритті провадження в цій адміністративній справі.
4. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати.
Основні мотиви, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду
5. Велика Палата Верховного Суду (далі - Велика Палата) постановою від 18 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 березня 2025 року - без змін.
6. Велика Палата виходила з того, що Конституція України закріплює за ВРУ особливий правовий статус як представницького виборного колегіального органу і єдиного органу законодавчої влади, яку ВРУ здійснює від імені Українського народу - єдиного джерела влади в Україні шляхом прийняття на пленарних засіданнях відповідних рішень, у тому числі у формі постанов, з питань, віднесених Конституцією України до її повноважень.
7. Відповідно до пункту 29 статті 85 Конституції України до повноважень ВРУ належить утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів.
8. Конституційний процес організації територіального устрою України, у тому числі шляхом перейменування населених пунктів, та участь у ньому ВРУ не є формою реалізації управлінських функцій цього органу, тому не може підпадати під контроль суду адміністративної юрисдикції.
9. Оскільки позивач оскаржує Постанову № 3984-ІХ з підстав, зокрема, невідповідності процедури її прийняття (законодавча процедура), то перевірку цієї Постанови не можна здійснити в порядку адміністративного судочинства.
10. У контексті наведеного Велика Палата зауважила, що законодавчі обмеження можливості оскарження діяльності суб`єкта владних повноважень не шкодять самій суті права на доступ до суду, оскільки така діяльність, зокрема, ВРУ може бути оскаржена в суді, якщо вона допущена у правовідносинах, у яких парламент реалізує свої владні (управлінські) функції.
11. З огляду на це Велика Палата зазначила, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов правильного висновку, що Постанова № 3984-ІХ може бути лише предметом перевірки Конституційним Судом України на відповідність Конституції України (конституційність). Невідповідність актів ВРУ нормам Конституції України може бути підставою для прийняття Конституційним Судом України рішення щодо їх неконституційності.
Підстави і мотиви для викладення окремої думки
12. Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.
13. Моя незгода з ухваленим Великою Палатою судовим рішенням ґрунтується на такому.
14. Пунктом 1 частини першої статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.
15. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1 частини другої статті 2 КАС України).
16. Статтею 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
17. Водночас частиною другою статті 19 КАС України встановлено застереження у вигляді того, що в порядку адміністративного судочинства не можуть бути розглянуті спори щодо визнання протиправними та скасування нормативно-правових та індивідуальних актів суб`єктів владних повноважень, розгляд яких віднесено до конституційної юрисдикції.
18. Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні, у тому числі, справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРУ, а особливості провадження у таких справах визначені статтею 266 цього Кодексу, правила якої поширюються на розгляд адміністративних справ, зокрема, щодо законності (крім конституційності) постанов ВРУ.
19. У цій справі позивач оспорював Постанову № 3984-ІХ з підстав її невідповідності Закону № 3005-ІХ.
20. На мою думку, саме до визначених статтями 22 та 266 КАС України повноважень Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду належить перевірка оскаржуваної Постанови ВРУ на предмет її законності.
21. Ураховуючи наведене, вважаю, що у Великої Палати були передбачені статтею 320 КАС України підстави для скасування ухвали суду першої інстанції і направлення справи до цього суду для продовження розгляду.
Суддя
Великої Палати Верховного Суду О. В. Кривенда