ОКРЕМА ДУМКА
(спільна)
суддів Великої Палати Верховного Суду Гриціва М. І., Погрібного С. О., Ступак О. В., Усенко Є. А. щодо постанови Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) від 01 травня 2025 року у справі № 990SCGC/2/25(провадження № 11?44 сап 25) за скаргою ОСОБА_1 , яку в її інтересах подав адвокат Кравець Ростислав Юрійович, на ухвалу Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) від 23 січня 2025 року № 114/0/15-25 «Про залишення без розгляду та повернення скарги судді Господарського суду Рівненської області ОСОБА_1 на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 вересня 2024 року № 2657/2дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді», яка була винесена за результатами розгляду скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 11 вересня 2024 року № 2657/2дп/15-24
1. Свого часу Друга Дисциплінарна палата ВРП (далі - Друга ДП ВРП) рішенням від 11 вересня 2024 року № 2657/2дп/15-24 «Про притягнення судді Господарського суду Рівненської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» (далі - рішення Другої ДП ВРП від 11 вересня 2024 року) постановила, що суддя Господарського суду Рівненської області ОСОБА_1 має нести дисциплінарну відповідальність та застосувала до неї тимчасове, строком на два місяці, відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов`язковим направленням до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації з питань застосування норм Господарського процесуального кодексу України і суддівської етики та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
2. 11 грудня 2024 року суддя ОСОБА_1 подала до ВРП скаргу на рішення дисциплінарного органу та клопотання про поновлення строку на його оскарження.
3. За наслідками розгляду цього клопотання Рада винесла ухвалу від 23 січня 2025 року № 114/0/15-25 «Про залишення без розгляду та повернення скарги судді Господарського суду Рівненської області ОСОБА_1. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 вересня 2024 року № 2657/2дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді» (далі - Спірне рішення), якою, як видно з її назви, відмовила в його задоволенні, залишила без розгляду та повернула скаргу ОСОБА_1 .
4. 03 лютого 2025 року суддя ОСОБА_1 через свого представника адвоката Кравця Р. Ю. подала до Великої Палати скаргу на Спірне рішення, у якій просить його скасувати з таких підстав.
ВРП, коли відмовляла в поновленні строків на подання скарги, не зважила на всі обставин, які є важливими для визначення того, чи були дотримані порядок і строки подання скарги на рішення дисциплінарного органу.
Вважає, що не порушила строків подання скарги, бо нема належних доказів, які б підтверджували вручення та / або направлення їй рішення Другої ДП ВРП від 11 вересня 2024 року, чи того, що вона [об`єктивно] мала змогу ознайомитися з цим рішенням, скерованим на адресу Господарського суду Рівненської області, за умови, що вона перебувала у стані тимчасової непрацездатності або у відпустці.
Наполягає, що під час розгляду клопотання про поновлення строку на оскарження рішення Другої ДП ВРП від 11 вересня 2024 року ВРП формально підійшла до оцінки обставин, через які ОСОБА_1 не змогла своєчасно подати скаргу на рішення дисциплінарного органу, та проігнорувала відомості про протиправну бездіяльність дисциплінарної палати ВРП, яка у встановлений законом строк не склала повного тексту рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, що, зокрема, й призвело до подання скарги після спливу строку на його оскарження, а також не направила / не вручила їй повного тексту цього рішення.
Нагадує, що оскарженою ухвалою ВРП безпідставно і невмотивовано відмовила їй у доступі [до правосуддя] шляхом реалізації її права на перегляд рішення про притягнення її до дисциплінарної відповідальності органом державної влади, який наділений схожими до судових повноваженнями визнати її (не)винуватість у скоєнні дисциплінарного проступку.
5. ВРП подала до Великої Палати відзив на скаргу, у якому її представник просив залишити скаргу ОСОБА_1 , без задоволення а оскаржену ухвалу ВРП - без змін.
Пояснює, щоскаржниця подала скаргу з істотним пропуском строку - лише 11 грудня 2024 року, тобто через три місяці після ухвалення рішення Другої ДП ВРП від 11 вересня 2024 року, а не на виконання вимог закону-протягом десяти днів з дня ухвалення рішення. Резолютивну частину рішення від 11 вересня 2024 року Друга ДП ВРП оголосила на своєму засіданні 11 вересня 2024 року. У цьому засіданні брав участь представник судді ОСОБА_1. Стороні скаржниці дисциплінарний орган роз`яснив право оскаржити це рішення до ВРП, у якому порядку і упродовж яких строків, зокрема встановлених статтею 51 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), має бути подана скарга.
ВРП вважає, що аргументи судді ОСОБА_1 на користь поновлення строку на оскарження рішення Другої ДП ВРП від 11 вересня 2024 року не підтверджують поважності причин його пропуску, не доводять, що пропуск строку стався винятково через об`єктивно непереборні обставини, незалежні від її волі, які справді унеможливили подання скарги своєчасно, принаймні, задовго до фактичної дати подання (11 грудня 2024 року).
Дисциплінарний орган 27 вересня 2024 року листами № 27634/0/9-24 та № 27632/0/9-24 направив окремо кожному - судді ОСОБА_1., її представнику, а також за місцем роботи скаржниці - до Господарського суду Рівненської області копії рішення Другої ДП ВРП від 11 вересня 2024 року. Того самого дня рішення Другої ДП ВРП від 11 вересня 2024 року було оприлюднене на офіційному вебсайті ВРП.
Рада не заперечувала, що направила судді повний текст оскарженого рішення дисциплінарного органу з порушенням визначеного частиною десятою статті 50 Закону № 1798-VIII строку, але водночас визнала, що при обчисленні строку подання скарги на рішення дисциплінарного органу не врахувала дні, упродовж яких скаржниці вчасно не була надіслана копія рішення Другої ДП ВРП від 11 вересня 2024 року. Зазначила, що вони не є днями пропуску строку без поважних причин і не є тим строком, недотримання якого має ставитися за провину скаржниці.
Просить критично сприймати твердження ОСОБА_1 про те, що Господарський суд Рівненської області не отримував копії рішення Другої ДП ВРП від 11 вересня 2024 року, оскільки вони спростовуються поштовими відправленнями. На спростування аргументів скаржниці про те, що вона не могла ознайомитися з надісланою до Господарського суду Рівненської області копією рішення Другої ДП ВРП від 11 вересня 2024 року, бо перебувала на лікуванні та у відпустках [відповідно], ВРП перевірила документи позивачки, які вона надала на підтвердження названих фактів, і встановила, що тимчасово вона не могла працювати через лікування впродовж: 11-16, 17-20 вересня, 25-29, 30-31 жовтня 2024 року, та через перебування у відпустці на підставі наказів голови Господарського суду Рівненської області в такі дати: 02-16, 17-24 вересня, 25 вересня - 04 жовтня, 07-24 жовтня, 19-20 листопада 2024 року. Із цих документів убачається, що у період з моменту ухвалення рішення Другої ДП ВРП від 11 вересня 2024 року до дати подання скарги (11 грудня 2024 року) суддя ОСОБА_1 була (мала бути) на робочому місці протягом 38 календарних днів: з 01 до 18 листопада 2024 року та з 21 листопада до 10 грудня 2024 року, тобто впродовж часу, протягом якого вона могла, проте не реалізувала своє право на оскарження рішення Другої ДП ВРП від 11 вересня 2024 року в розумні строки.
Узагальнює, що доводи скаржниці про поновлення строку на оскарження рішення Другої ДП ВРП від 11 вересня 2024 року не є достатньо вагомими; а пропуск строку оскарження зі сторони ОСОБА_1 був зумовлений не об`єктивними причинами, частково через брак належної ініціативи з її боку щодо отримання рішення дисциплінарної палати, який лише підтверджує обґрунтованість відмови ВРП у розгляді її скарги.
З огляду на ці обставини Рада визнала причини пропуску строку для оскарження рішення її дисциплінарного органу безпідставними, у зв`язку із чим залишила без розгляду та повернула скаргу судді, а тому вважає оскаржену ухвалу законною, а апеляційну скаргу необґрунтованою.
6. За наслідками розгляду скарги представника ОСОБА_1 .Велика Палата постановою від 01 травня 2025 року цю скаргу задовольнила, оскаржену ухвалу ВРП про відмову в задоволенні клопотання про поновлення строків на оскарження рішення Другої ДП ВРП від 11 вересня 2024 рокупро притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності скасувала
7. Велика Палата визнала, що причиноюпропуску суддею ОСОБА_1 строку на подання скарги стало те, що, зокрема, Друга ДП ВРП не виготовила і не направила судді повний текст рішення від 11 вересня 2024 року в установлений законом триденний строк.
Рада направила учасникам справи повний текст зазначеного рішення лише 27 вересня 2024 року, тобто після завершення визначеного Законом № 1798-VIII строку на подання скарги.
Хоча ВРП і визнала порушення строку виготовлення повного тексту рішення дисциплінарної палати і не брала його для обчислення строку на подання суддею ОСОБА_1 згаданої скарги, Велика Палата вирішила, що «це, за обставин, що виникли в цій справі, не може вважатися усуненням впливу порушення на виконання скаржником правової норми щодо строку звернення зі скаргою».
Щодо підходу ВРП здійснювати відлік десятиденного строку оскарження з моменту усунення дисциплінарним органом своєї бездіяльності з ненаправлення повного тексту рішення Велика Палата зазначила, що «…не можна не погодитися з позицією Ради про те, що розуміючи зміст частини другої статті 51 Закону № 1798-VIII і те, що її положення пов`язують початок відліку десятиденного строку з днем ухвалення дисциплінарною палатою рішення, учасник справи, який добросовісно використовує свої процесуальні права, має цікавитися ходом розгляду його справи. Проте, станом на 23 вересня 2024 року, коли закінчився строк на оскарження рішення дисциплінарної палати, так і протягом наступних трьох днів повний текст рішення не був направлений учасникам справи та не оприлюднений на вебсайті ВРП. Рада не пояснила, з яким моментом повинна поєднуватися усвідомленість учасника справи про припинення дисциплінарною палатою бездіяльності щодо невиготовлення і ненаправлення учасникам справи повного тексту свого рішення».
Відносно дати вручення судді ОСОБА_1 повного тексту рішення Другої ДП ВРП 27 вересня 2024 року, коли дисциплінарний орган надіслав це рішення на електронні пошти, зокрема, судді, її представника - адвоката Кізленка В. А. та Господарського суду Рівненської області (така ж адреса, за якою ВРП здійснювала комунікацію із суддею), Велика Палата виходила з обізнаності ВРП про те, що на момент надіслання Другою ДП ВРП (27 вересня 2024 року) повного тексту рішення суддя ОСОБА_1 не мала договірних відносин з адвокатом Кізленком В. А., а лист, що надійшов 27 вересня 2024 року на електронну адресу inbox@rv.arbitr.gov.ua, що використовувалася для комунікації із суддею та водночас є офіційною електронною адресою Господарського суду Рівненської області, відповідальний працівник відділу канцелярії та документального забезпечення попередньо опрацював та зареєстрував у комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» 30 вересня 2024 року та за резолюцією голови суду передав до відділу управління персоналом, де цей лист було долучено до матеріалів особової справи судді ОСОБА_1. Тобто ВРП обумовила початок відліку строку для судді ОСОБА_1. на оскарження рішення Другої ДП ВРП датою надіслання на електронну адресу inbox@rv.arbitr.gov.ua копії цього рішення.
У частині надання ВРП критичної оцінки перебування судді у стані тимчасової непрацездатності та у відпустках як підстав поважності пропуску строку на подання скарги, Велика Палата зважає на аналіз ВРП щодо тривалості часу, не охопленого зазначеним періодом, а саме 38 днів [01-18 листопада, 21 листопада - 10 грудня 2024 року], однак наголошує, що сам по собі строк, без урахування обставин, якими обумовлено його пропуск, не є інформативним.
Акцентує, що у цій справі оцінці підлягала [сутнісна, змістовна характеристика]поважності пропуску десятиденного строку на подання скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП. Відлік цього строку розпочався з дня ухвалення Дисциплінарною палатою рішення, повний текст якого дисциплінарний орган виготовив поза межами строку на його оскарження. Коригування відліку зазначеного строку вимагало зважати як на бездіяльність дисциплінарного органу, так і скаржниці.
Більшість суддів Великої Палати не заперечують висновків ВРП про те, що суддя ОСОБА_1 знала про результат розгляду справи, проте зауважують, що скарга як дієвий механізм захисту порушеного права має містити належне правове обґрунтування позиції скаржника, а не формальне вираження незгоди з рішенням дисциплінарного органу. Можливість учасника справи реалізувати своє право на подання скарги має корелюватися з обізнаністю цієї особи не з результатом розгляду справи, а з мотивами рішення дисциплінарного органу.
Велика Палата розцінила обставини перебування скаржниці в стані тимчасової непрацездатності і відпустках поважними причинами, які виправдовують пропуск строку звернення зі скаргою на рішення дисциплінарного органу ВРП, і воднораз пояснює, що перебування в стані тимчасової непрацездатності та у відпустках було зумовлене наміром насамперед покращити здоров`я, але впродовж цього часу їй не вдалося повною мірою відновитися і, як наслідок, вона отримала групу інвалідності, на підтвердження чого надала копію пенсійного посвідчення, виданого 30 жовтня 2024 року.
Велика Палата протиправність дій ВРП побачила в тому, що Рада не дала належної оцінки наведеним скаржницею обставинам, позаяк оскаржена ухвала ВРП відображає здебільшого математичний підхід до обчислення строку, який пропустила скаржниця, проте не містить переконливого обґрунтування своїх висновків про неповажність пропуску цього строку з урахуванням наведених скаржницею аргументів у їх сукупності.
ВРП не пояснила легітимної мети суворого застосування нею закону за обставин, що виникли у цій справі, коли першою [щонайменше у часі] причиною пропуску строку на оскарження була бездіяльність ВРП щодо виготовлення і надіслання скаржниці у встановлений законом строк повного тексту рішення її дисциплінарної палати.
На думку Великої Палати, ВРП не навела належного обґрунтування щодо відхилення доводів [у їх сукупності] судді ОСОБА_1. про пропуск строку на подання скарги на рішення Другої ДП ВРП від 11 вересня 2024 року з поважних причин з урахуванням пропорційності обмеження судді у праві на оскарження [яке за своїм змістом є апеляційним] рішення дисциплінарного органу, яке стосується права, захищеного статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі -Конвенція).
8. З постановою Великої Палати від 01 травня2025 року у цій справі не погоджуємося і, керуючись частиною третьою статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважаємо за необхідне висловити окрему думку, виходячи з такого.
Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частина друга статті 6 КАС зобов`язують суд застосовувати при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 129 Конституції України суди зобов`язані вирішувати спори, керуючись верховенством права, що, своєю чергою, означає і врахування тлумачення Конвенції, яке надається ЄСПЛ, що є мінімальними стандартами демократичного суспільства.
За частиною другою статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до усталеної практики Великої Палати дисциплінарні палати ВРП у провадженні щодо притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є квазісудом першої інстанції в розумінні стандартів за статтею 6 Конвенції. При розгляді ВРП скарги на рішення її дисциплінарних палат по суті відбувається апеляційний перегляд. Отже, вирішення питання щодо поновлення процедурних строків звернення до ВРП як квазісудового органу в дисциплінарному провадженні має узгоджуватись із виробленими ЄСПЛ відповідними стандартами за пунктом 1 статті 6 Конвенції.
За практикою ЄСПЛ застосування встановлених національним законодавством процесуальних наслідків пропуску строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
ЄСПЛ у рішенні від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права в такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ вказує, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення в їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційних повноважень судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку, оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконною дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб. (пункт 27 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року).
ЄСПЛ у справі «Трух проти України» (ухвала від 14 жовтня 2003 року) зазначає, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи практику ЄСПЛ, зазначаємо, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу. Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів для того, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення ЄСПЛ від 1 квітня 2008 року у справі «Гуржій проти України» та рішення від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» ).
Поновлення пропущеного процесуального строку є втручанням у принцип юридичної визначеності. Тому у кожному такому випадку поновлення має бути достатньо обґрунтованим. Поновленню підлягає той строк, який пропущений з поважних причин. Оцінювати останні на предмет поважності слід з урахуванням конкретної ситуації. Крім того, треба враховувати і тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його поновлення для інших учасників справи (рішення ЄСПЛ від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» , від 28 червня 2018 року у справі «Осовська та інші проти України).
9. Маємо наголосити, що викладену сталу практику ЄСПЛ Велика Палата повною мірою не застосувала під час ухвалення судового рішення в цій справі.
10. Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначає Закон № 1798-VIII.
Частиною шостою статті 34 Закону № 1798-VIII передбачено, що резолютивна частина рішення ВРП, її органів оголошується публічно, безпосередньо після його ухвалення, а повний текст рішення оприлюднюється на офіційному вебсайті ВРП не пізніше ніж на сьомий день із дня його ухвалення, якщо інше не визначено законом.
Згідно із частиною другою статті 50 цього Закону за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді.
Копія рішення Дисциплінарної палати у триденний строк з дня оголошення його резолютивної частини вручається чи надсилається судді та скаржнику (частина десята цієї ж статті зазначеного Закону).
Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено статтею 51 Закону № 1798-VIII, відповідно до частини третьої якої скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.
Скарга на рішення Дисциплінарної палати має бути подана не пізніше десяти днів з дня його ухвалення. ВРП може поновити строк для оскарження рішення Дисциплінарної палати, якщо визнає, що він був пропущений з поважних причин (частина друга статті 51 Закону № 1798-VIII).
В іншому випадку, як установлено правилами пункту 5 частини шостої статті 51 Закону № 1798-VIII, скарга на рішення Дисциплінарної палати, яка подана з пропуском встановленого строку, залишається без розгляду і повертається особі, яка її подала.
Лише у випадку, коли буде встановлено об`єктивні причини пропуску суддею десятиденного строку оскарження рішення Дисциплінарної палати, а також об`єктивну неможливість звернутися зі скаргою на таке рішення кожного наступного дня до моменту фактичного подання скарги, ВРП може визнати причини пропуску цього строку об`єктивними, у зв`язку із чим він поновлюється.
Притому пропущений строк на оскарження рішення дисциплінарної палати може бути поновлений лише за наявності поважних причин такого пропуску (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
11. У межах цієї справи підлягало вирішенню питання щодо поважності причин пропуску ОСОБА_1 строку, встановленого частиною другою статті 51 Закону № 1798-VIII, адже визначений законом строк для оскарження рішення Другої ДП ВРП від 11 вересня 2024 року закінчився 23 вересня 2024 року (якщо лічити й вихідні дні), натомість скарга на це рішення була надіслана представником скаржниці на електронну пошту ВРП лише 11 грудня 2024 року, тобто зі значним перевищенням встановленого законом строку для оскарження рішення дисциплінарного органу.
Повторимося, Велика Палата погодилась із висновком ВРП про те, що суддя ОСОБА_1 була обізнана з перебігом розгляду Дисциплінарною палатою її дисциплінарної справи. Їй ВРП повідомила, і вона знала, що днем чергового засідання було 11 вересня 2024 року і що на цьому засіданні оголошувалась резолютивна частина рішення Другої ДП ВРП від 11 вересня 2024 року. Цей висновок підтверджується матеріалами дисциплінарної справи та не спростовує скаржниця, коли визнає, що в день засідання Дисциплінарної палати, на якому оголошувалась резолютивна частина рішення стосовно неї та на якому сторони були ознайомлені [їм ще раз нагадали] з порядком і строками оскарження цього рішення-був особисто присутній представник ОСОБА_1 адвокат Кізленко В. А., який на засіданні представляв властиво її права та законні інтереси.
Отже, суддя ОСОБА_1 через свого представника мала змогу дізнатися про закінчення розгляду Дисциплінарною палатою ВРП дисциплінарної справи стосовно неї, про ухвалення рішення на цьому засіданні від 11 вересня 2024 року та про зміст резолютивної частини цього рішення і припинювальний десятиденний строк на оскарження цього рішення у випадку незгоди з ним.
12. Не можемо погодитися і з висновками більшості суддів Великої Палати про те, що ВРП не дала належної оцінки наведеним скаржницею обставинам, а оскаржена ухвала ВРП відображає здебільшого математичний підхід до обчислення строку, який пропустила скаржниця, і не містить переконливого обґрунтування своїх висновків про неповажність пропуску цього строку з урахуванням наведених скаржницею аргументів у їх сукупності.
На наш погляд, ВРП під час розгляду клопотання про поновлення пропущеного строку надала детальну оцінку кожному аргументу та обставинам, які зазначила скаржниця в своєму клопотанні, ретельно обґрунтувала свої висновки. А [арифметичний] підрахунок днів пропуску строку використала, щоб продемонструвати величину (хронометраж) тривалості пропуску строку. З оскарженого рішення ВРП видно, що лічення днів не було самодостатнім, а поєднувалося з обставинами, які виводили на яв обставини, які пояснювали справжню природу цього строку, його розумність, контекст (конкретні обставини життєдіяльності). До того ж віднесення до неповажних причин пропуску строку певних конкретних явищ (або просто несвоєчасного подання скарги) опиралося на приписи законодавства та наявну судову практику на основі аналізу доказів та доводів скаржниці на предмет наявності підстав для визнання їх поважними / неповажними.
13. Ми не можемо не погодитися з міркуваннями Великої Палати про те, що відбувся пропуск строку на звернення зі скаргою властиво з вини дисциплінарного органу ВРП, який, як вирішила Велика Палата, допустив протиправну бездіяльність, а також з тим, як Велика Палата надала виправдувальне значення аргументам скаржниці і не прислухалася до аргументів ВРП щодо бездіяльності та безініціативності самої скаржниці.
Ключовою причиною тривалості пропуску суддею ОСОБА_1 строку на подання скарги Велика Палата визнала «невиготовлення і ненаправлення Другою ДП ВРП судді повного тексту рішення від 11 вересня 2024 року в установлений законом триденний строк». Справді, ВРП визнала, що Дисциплінарна палата не дотрималась норми законодавства, передбаченої частиною десятою статті 50 Закону № 1798-VIII (якою визначені вимоги про триденний строк з дня оголошення резолютивної частини рішення, протягом якого копії цього рішення мають бути вручені чи надіслані судді та іншим учасникам справи), копії рішення Другої ДП ВРП від 11 вересня 2024 року направила судді ОСОБА_1., її представнику, представнику скаржника та Господарському суду Рівненської області з порушенням цього строку - не у строк до 14 вересня 2024 року (включно), а 27 вересня 2024 року і того самого дня оприлюднила на офіційному вебсайті ВРП. Звісно, такі дії зі сторони дисциплінарного органу ВРП є неприйнятними і мають отримувати відповідну юридичну кваліфікацію.
Однак маємо наголосити, що ВРП не обмежилась визнанням такого порушення, зокрема, що суддя Господарського суду Рівненської області ОСОБА_1 отримала змогу ознайомитися з повним текстом рішення Другої ДП ВРП від 11 вересня 2024 року лише 27 вересня 2024 року. ВРП під час розгляду клопотання про поновлення строку на оскарження віднесла дні порушення строку надсилання копії повного тексту рішення дисциплінарного органу до тих, які не повинні лічитися як дні пропуску строку без поважних причин. Таким чином і в такий спосіб ВРП усунула вплив порушення на виконання скаржницею правової норми щодо строку звернення зі скаргою. Вважаємо, що Велика Палата цим обставинам недостатньо приділила уваги, коли оцінювала обставини справи крізь призму вимог частини другої статті 2 КАС.
14. З матеріалів дисциплінарного провадження можна побачити, що до клопотання про поновлення строку на оскарження не додавалися жодні докази, які б свідчили про неможливість отримання ОСОБА_1 копії рішення Другої ДП ВРП від 11 вересня 2024 року після надходження копії рішення електронним листом ВРП від 27 вересня 2024 року на адресу електронної пошти Господарського суду Рівненської області та після опрацювання листа відділом канцелярії та документального забезпечення суду. Так само бракує документальних відомостей про неможливість передання / пересилання ОСОБА_1 копії цього рішення судом в період її тимчасової непрацездатності, якщо зважити на те, що електронною адресою суду, в якому працює суддя, вона до цього постійно користувалася в переписці з ВРП в рамках дисциплінарної справи стосовно неї навіть під час перебування на лікарняному. На жаль, ці обставини Велика Палата теж залишила поза увагою, коли ухвалювала постанову у цій справі.
15. Гадаємо, що Велика Палата мала визнати слушними висновки оскарженої ухвали ВРП щодо інших обставин, з посиланням на які скаржниця обґрунтовує причини несвоєчасного оскарження рішення Другої ДП ВРП від 11 вересня 2024 року.
Наприклад, ВРП встановила, що перебування на лікуванні (на підтвердження цих обставин скаржниця надала копії лікарняних листів № 13674637-2025535696-1, № 13674637-2025626532-1, № 14244443-2026562202-1, № 14244443-2026562435-1, що підтверджує її тимчасову непрацездатність у періоди: з 11 до 16 вересня 2024 року, із 17 до 20 вересня 2024 року, з 25 до 29 жовтня 2024 року, з 30 до 31 жовтня 2024 року) чи перебування у відпустках (на підтвердження цих обставин скаржниця надала копії наказів голови Господарського суду Рівненської області від 29серпня 2024 року № 04-41/363/24, від 20 вересня 2024 року № 04-41/397/24, від 01 жовтня 2024 року № 04-41/404/24, від 18 листопада 2024 року № 04-41/494/24, від 19 листопада 2024 року № 04-41/500/24, що підтверджує перебування скаржниці у відпустці: з 02 до 16 вересня 2024 року, з 17 до 24 вересня 2024 року, з 25 вересня до 04 жовтня 2024 року, з 07 до 24 жовтня 2024 року, 19 листопада 2024 року; 20 листопада 2024 року) не визначають поважність причин пропуску подання скарги на рішення Дисциплінарної палати, оскільки зі скаргою вона звернулася лише 11 грудня 2024 року - через досить тривалий проміжок часу, який значно перевищує десять днів як після закінчення лікування, так і після відпусток, чи бодай після 27 вересня 2024 року (дати надіслання копії повного тексту рішення Другої ДП ВРП від 11 вересня 2024 року скаржниці на адресу Господарського суду Рівненської області та дати оприлюднення цього рішення на вебсайті ВРП).
Тобто ОСОБА_1 не скористалася наданим їй правом на оскарження рішення Другої ДП ВРП від 11 вересня 2024 року у розумні інтервали часу, усвідомлюючи наслідки пропущеного процесуального строку, який відповідно до закону має відлік не від події ознайомлення судді з рішенням дисциплінарного органу і не від дати отримання нею чи вручення їй цього рішення, а від дати ухвалення рішення.
16. Мусимо нагадати, що посилання скаржниці на обставини перебування у відпустці як на поважні і вагомі причини для поновлення строку на оскарження рішення дисциплінарного органу ВРП не завжди можуть бути передумовами для такої кваліфікації цих обставин. Щодо цього варто зазначити, що факт перебування працівника (судді) у відпустці за суттю, фактичною природою та значеннєвим рівнем здатності бути нездоланною силою для своєчасного чинення тих чи інших позитивних дій не є тим життєвим чинником, станом чи подією, за якого особа, яка є у відпустці, або, інакше кажучи, перебуває в стані, коли вона упродовж певного (якогось) часу вільна від обов`язку працювати і може (вправі) використовувати його (час) на свій розсуд, скована (обтяжена) у спроможності своєчасно звернутися зі скаргою на рішення дисциплінарного органу ВРП або має правні сподівання очікувати від компетентного органу визнання цих обставин поважними причинами для поновлення строку.
17. Ми не поділяємо думку Великої Палати про слушність обґрунтування скаржниці щодо поважності причин пропуску строку на оскарження рішення Другої ДП ВРП від 11 вересня 2024 року з посиланням на брак доказів, які би підтверджували отримання нею копії повного тексту рішення та укладення договору з адвокатським об`єднанням про надання їй правничої допомоги лише 02 грудня 2024 року, оскільки такі обґрунтування не відповідають нормі частини другої статті 51 Закону № 1798-VIII, яка чітко встановлює строк для оскарження рішення дисциплінарного органу ВРП, і що початок його відліку має обраховуватися не з дати надіслання / вручення чи ознайомлення з повним текстом такого рішення, а з дати ухвалення такого рішення.
18. Велика Палата в постанові зазначила, що чинне законодавство у відносинах судді і дисциплінарного органу в межах дисциплінарного провадження не передбачає обов`язку судді відслідковувати інформацію на вебсайті ВРП. Ми гадаємо, що відображення інформації про результати розгляду дисциплінарної справи на вебсайті ВРП профільний закон, який регламентує порядок притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, хоча й встановлює на рівні закону обов`язок для ВРП його оприлюднювати, але не визнає його тією подією (фактором), який має означати для всіх, що дата такого оприлюднення є початком відліку строку на оскарження. Однак ми вважаємо, що ця електронна платформа отримання інформації є важливим, оперативним та доступним механізмом у інформаційних відносинах, яким нехтувати в час інформаційних технологій не варто, якщо суддя, звісно, переслідувати мету в розумні інтервали часу вживати заходів, щоб отримати необхідну інформацію про результати розгляду своєї дисциплінарної справи. Оприлюднення такої інформації дозволяє пересвідчитися як в правомірній / неправомірній поведінці дисциплінарного органу ВРП, так і в достовірності, правдивості, фактичній природі обставин, які використовуються на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення зі скаргою на рішення дисциплінарного органу.
19. Матеріали справи та перевірки ВРП обставин при розгляді клопотання про поновлення строку для оскарження рішення дисциплінарного органу підтверджують обізнаність судді ОСОБА_1. про розгляд стосовно неї дисциплінарної справи (з чим погодилась і Велика Палата), а отже, скаржниця мала б ставитися з більшою відповідальністю до того, щоб ознайомитися з повним текстом рішення Другої ДП ВРП від 11 вересня 2024 року стосовно неї і вчинити дії, які на стадії розгляду її клопотання про поновлення строку для оскарження цього рішення могли б свідчити про те, що суддя справді намагалась дізнатися, вживала певні заходи для цього, але об`єктивні обставини цьому завадили.
20. На нашу думку, залишилися поза судовим розсудом: суддя не навела аргументів, поряд з іншими, чому не могла укласти угоду з іншим адвокатом після розірвання 12 вересня 2024 року договору про надання правової допомоги з Адвокатським об`єднанням «Ілляшев і Партнери», відповідно до якої діяв адвокат Кізленко В. А.; самостійно не звернулася до ВРП з клопотанням про надання копії повного тексту рішення Другої ДП ВРП від 11 вересня 2024 року; які причини їй завадили звернутися з відповідним інформаційним запитом до ВРП тощо задля недопущення порушення строків на оскарження.
21. Ми вважаємо, що не потребував судового втручання й висновок ВРП про те, що навіть за умови визнання поважними причин пропуску процесуального строку для оскарження рішення дисциплінарного органу ВРП через тимчасову непрацездатність та перебування судді ОСОБА_1. у відпустці, то все одно у проміжку між ухваленням оскарженого нею рішення дисциплінарного органу (11 вересня 2024 року) до звернення зі скаргою на це рішення до ВРП (11 грудня 2024 року) скаржниця не охоплює (не обґрунтовує / не доводить належними доказами чи поясненнями) у сукупності 38 календарних днів, упродовж яких (не)могла подати скаргу, а саме періоди з 01 до 18 листопада 2024 року та з 21 листопада до 10 грудня 2024 року, що значно перевищує обумовлений законом десятиденний строк.
22. Такої самої оцінки потребує й висновок ВРП про те, що з обґрунтування причин пропуску строку на оскарження рішення Другої ДП ВРП від 11 вересня 2024 року за весь період понад десять днів з дня ухвалення зазначеного рішення видно, що скаржниця не наводить відповідних доказів, які би доводили їхню непереборність, незалежність від волі судді, та об`єктивно позбавляли її можливості звернутися зі скаргою впродовж всього цього періоду (крім тих, що ВРП визнала поважними).
23. На наше бачення, ВРП дійшла правильного висновку про брак підстав для задоволення клопотання про поновлення строку на оскарження рішення Другої ДП ВРП від 11 вересня 2024 року, а звідси - ухвалила обґрунтоване рішення про залишення скарги ОСОБА_1 без розгляду та повернення її скаржниці, чим не порушила права останньої на оскарження рішення дисциплінарного органу, позаяк наведені у скарзі причини пропуску цього строку (окрім тих, які ВРП визнала поважними) не є об`єктивно непереборними, такими, що не залежали від волевиявлення скаржниці, та не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій у такий значний проміжок часу - від дати ухвалення рішення до дати його оскарження.
24. Вважаємо, що Велика Палата мала б зважити на те, що ВРП визнала поважними причини пропуску строку дні, протягом яких не було виготовлено та не було направлено судді повного тексту рішення дисциплінарної палати щодо неї, а також те, що в поданій скарзі не міститься обґрунтування причин неможливості ознайомитися з оскаржуваним рішенням на офіційному вебсайті ВРП.
Ще раз вважаємо за потрібне повторитися, що посилання скаржниці на обставини перебування у відпустці (яка, зі слів скаржниці, була обумовлена метою покращення здоров`я) як на поважні і вагомі причини для поновлення строку на оскарження рішення дисциплінарного органу ВРП не можуть слугувати передумовами для такої кваліфікації цих обставин. Щодо цього варто зазначити, що факт перебування працівника (судді) у відпустці за суттю, фактичною природою та значеннєвим рівнем здатності бути нездоланною силою для своєчасного чинення тих чи інших позитивних дій не є тим життєвим чинником, станом чи подією, за якого особа, яка є у відпустці, або, інакше кажучи, перебуває в стані, коли вона упродовж певного (якогось) часу вільна від обов`язку працювати і може (вправі) використовувати його (час) на свій розсуд, скована (обтяжена) у спроможності своєчасно звернутися зі скаргою на рішення дисциплінарного органу ВРП або має правні сподівання очікувати від компетентного органу визнання цих обставин поважними причинами для поновлення строку.
25. Окремо хочемо сказати про таке. Якщо суддя ОСОБА_1 справді хворіла, тривалий час лікувалася, брала відпустки з тим, щоб продовжити лікування й покращити своє здоров`я, стала особою з інвалідністю через хворобу, багато перетерпіла через захворювання, то по-людськи, в душі, ми їй співчуваємо (якщо вона насправді такого співчуття потребує і їй від нього стане легше). Поряд з цим ми не можемо уникнути відповіді на те, що з таким самим станом здоров`я суддя ОСОБА_1 продовжувала чинити правосуддя, вчиняла активні дії супроти оскарженого рішення дисциплінарного органу про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, проявляла свою здатність до вольових і усвідомлених дій, перебувала в міжчассі від останнього дня відпустки до дати подання цієї скарги в стані, за якого могла своєчасно оскаржити рішення дисциплінарного органу ВРП. Але, як видно з фактичних обставин справи, цього не зробила.
Велика Палата, коли ухвалювала судове рішення про незаконність дій ВРП стосовно судді ОСОБА_1., фактично виявила милосердя до долі судді ОСОБА_1 , хоча в правничому значенні таке співчуття пасує, коли суддя просить його виявити під час вибору стягнення або рішення про звільнення від дисциплінарної відповідальності. Поза тим, виявлення співчуття (доброго ставлення) не може бути доводом порушення ВРП вимог закону щодо строків оскарження рішення її дисциплінарного органу.
Ми хочемо лише сказати, що наші міркування незгоди з висновками Великої Палати жодним чином не повинні сприйматися як прояв нашої байдужості, «черствості» до здоров`я судді ОСОБА_1.
Вкотре мусимо нагадати, що обмеження строку на оскарження дисциплінарного рішення не є порушенням права на доступ до правосуддя, якщо особа мала реальну можливість дізнатися про таке рішення, але не скористалася нею, а питання поновлення строку на оскарження не є необмеженим.
26. Отож, якщо узагальнити наші міркування, то маємо сказати, що ВРП, коли не поновила строк на оскарження рішення дисциплінарного органу й ухвалила оскаржену ухвалу про залишення скарги без розгляду та повернення її скаржниці з підстав закінчення строку, встановленого для її подання, - не порушила права останньої на оскарження рішення дисциплінарного органу, позаяк наведені у скарзі причини пропуску цього строку не є істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Ухвала ВРП містить слушні мотиви про брак юридичних підстав для поновлення строку на оскарження рішення її Дисциплінарної палати. А тому, на наше переконання, Велика Палата мала б ухвалити рішення про залишення скарги представника ОСОБА_1. без задоволення, а оскаржену ухвалу ВРП - без змін.
Судді: М. І. Гриців
С. О. Погрібний
О. В. Ступак
Є. А. Усенко