ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Шевцової Н. В., Власова Ю. Л., Єленіної Ж. М., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Ступак О. В.
справа № 9901/136/21
провадження № 11-130заі25
1. Велика Палата Верховного Суду 1 травня 2025 року розглянула апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 9901/136/21 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) про визнання протиправним та скасування рішення/
2. Велика Палата Верховного Суду в цій справі ухвалила постанову, якою апеляційну скаргу залишила без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 лютого 2025 року - без змін.
Короткий виклад історії справи
3. ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовом до ВРП, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 25 березня 2021 року № 715/0/15-21 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Оболонського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України» (далі - оскаржуване рішення).
4. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 12 лютого 2025 року відмовив у задоволенні позовних вимог.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що оцінка обґрунтованості мотивів застосованого до позивача дисциплінарного стягнення, викладених у рішенні Першої Дисциплінарної палати ВРП від 4 березня 2020 року № 675/1дп/15-20, надана ВРП в рішенні від 11 лютого 2021 року
№ 332/0/15-21, яке у подальшому було предметом судового контролю у справі № 11-164сап21, провадження в якій було відкрито за скаргою позивача, та залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 грудня 2021 року.
Застосувавши частину четверту статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд першої інстанції зазначив, що обставини вчинення суддею ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, встановлені у зазначеній постанові, не доказуються при розгляді цієї справи. З урахуванням цього, а також зауваживши, що оскаржуване рішення містить посилання на рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 4 березня 2020 року
№ 675/1дп/15-20 та рішення ВРП від 11 лютого 2021 року № 332/0/15-21, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення містить визначені законом мотиви звільнення судді, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, а отже, прийнято ВРП на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, а тому правових підстав для його скасування немає.
Встановлені обставини справи
5. Указом від 9 січня 2003 року № 13/2003 Президент України призначив ОСОБА_1 на посаду судді Оболонського районного суду міста Києва строком на п`ять років, а Постановою Верховної Ради України від 22 травня 2008 року № 300-VI він був обраний на посаду судді цього суду безстроково.
6. 23 жовтня 2018 року до ВРП надійшла скарга Прокуратури міста Києва на дії судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1.
7. Перша Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 4 жовтня 2019 року № 2615/1дп/15-19 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 .
За результатом розгляду зазначеної дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата ВРП ухвалила рішення від 4 березня 2020 року № 675/1дп/15-20, яким притягнула суддю Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення його з посади судді.
Це рішення позивач оскаржив до ВРП.
8. ВРП рішенням від 11 лютого 2021 року № 332/0/15-21 залишила без змін рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 4 березня 2020 року
№ 675/1дп/15-20.
Це рішення позивач оскаржив до суду.
9. Велика Палата Верховного Суду постановою від 16 грудня 2021 року у справі (провадження № 11-164сап21) скаргу ОСОБА_1 на рішення ВРП від 11 лютого 2021 року № 332/0/15-21, ухвалене за результатами перегляду рішення її Першої Дисциплінарної палати від 4 березня 2020 року № 675/1дп/15-20, залишила без задоволення, а рішення ВРП від 11 лютого 2021 року
№ 332/0/15-21 - без змін.
10. 15 лютого 2021 року за вхідним № 1339/0/8-21 до ВРП надійшло подання Першої Дисциплінарної палати ВРП про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Оболонського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України відповідно до рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 4 березня 2020 року № 675/1дп/15-20.
11. Рішенням від 25 березня 2021 року № 715/0/15-21 ВРП звільнила ОСОБА_1 з посади судді Оболонського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
12. Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду і з цим позовом.
Постанова Великої Палати Верховного Суду (основні мотиви)
13. Велика Палата Верховного Суду, оцінивши обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів, наведених в апеляційній скарзі, дійшла висновку, що суд першої інстанції при розгляді цієї справи правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
14. Постанову вмотивовано, зокрема, тим, що в межах судового розгляду, предметом якого є законність рішення ВРП про звільнення судді з посади [у цьому випадку - на підставі статті 115 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) у взаємозв`язку з пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, який визначає підставою звільнення судді вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді], не можуть оцінюватись обставини дисциплінарної справи відносно судді (у тому числі, мотиви й оцінка дисциплінарним органом і ВРП обставин, що стали підставою для прийняття рішення у дисциплінарному провадженні стосовно судді).
15. Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування спірного рішення, визначених частиною другою статті 57 ЗаконуУкраїни від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII).
16. Зокрема, реагуючи на доводи апеляційної скарги про те, що оспорюване рішення не містить мотивів його ухвалення, Велика Палата Верховного Суду підтримала висновок суду першої інстанції про те, що оспорюване рішення містить конкретну підставу звільнення позивача, визначену Конституцією України, та є вмотивованим.
У цьому контексті Велика Палата Верховного Суду підкреслила, що рішення ВРП про звільнення судді з посади не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише приймається на його підставі, за своєю суттю таке рішення є кадровим.
Велика Палата Верховного Суду погодилася з мотивами суду першої інстанції про те, що факт вчинення позивачем істотного дисциплінарного проступку не потребує доказуванню у цій справі. Так само не підлягає судовому контролю у цій справі рішення ВРП від 11 лютого 2021 року № 332/0/15-21 як кінцеве рішення у дисциплінарному провадженні, враховуючи, що такий контроль щодо нього Велика Палата Верховного Суду здійснила в постанові від 16 грудня 2020 року.
Мотиви окремої думки
17. Не погоджуємося з мотивами судового рішення, а тому відповідно до частини третьої статті 34 КАС України висловлюємо свою окрему думку з таких міркувань.
18. Згідно із частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
19. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. Указана норма Конституції України означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
21. При цьому вжите законодавцем формулювання «на підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
22. Застосована законодавцем конструкція «у межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
23. Формулювання «у спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
24. Іншими словами, наведена норма Конституції України зобов`язує органи державної влади діяти відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, побудованого на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, що забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
25. Так, відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
26. Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частина друга статті 6 КАС України зобов`язують суд застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
27. За змістом частини першої статті 129 Конституції України суди зобов`язані вирішувати спори, керуючись верховенством права, що, у свою чергу, означає і врахування тлумачення Конвенції, яке надається ЄСПЛ.
28. Так, частиною першою статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
29. Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
30. У цій справі підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади судді відповідач у спірному рішенні визначив пункт 3 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді).
31. Звільнення особи з посади безсумнівно є втручанням у гарантоване статтею 8 Конвенції право на повагу до приватного життя в аспекті обмеження доступу до обраної професії з огляду на негативні фінансові та репутаційні наслідки, спричинені таким звільненням, тому при оцінці правомірності звільнення на предмет дотримання норм національного законодавства необхідним є врахування критеріїв, сформованих ЄСПЛ, згідно з якими втручання у право на повагу до приватного життя є таким, що порушує статтю 8 Конвенції, якщо воно не є виправданим за пунктом 2 статті 8 Конвенції як таке, тобто було здійснене не «згідно із законом», або не переслідує одну або декілька законних цілей, перелічених у ньому, і не відповідає критерію «необхідності у демократичному суспільстві» для досягнення цих цілі чи цілей.
32. Тому цілком справедливо констатувати, що рішення про звільнення судді з посади за пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України може бути кваліфіковане як таке, що прийняте «згідно із законом», за умови, що воно містить належне мотивування, зокрема, в частині встановлення в діяннях судді ознак істотного дисциплінарного проступку.
33. Тобто саме орган, який приймає рішення про звільнення судді, повинен у своєму рішенні переконливо пояснити, за якими критеріями застосовувався такий обмежувальний захід. Це дало б змогу як самому судді, на якого накладається ця сувора міра відповідальності, так і пересічному спостерігачу пересвідчитися, що застосований до судді захід ґрунтувався на національному законодавстві, переслідував законну мету, був пропорційним переслідуваній законній меті, а отже, був необхідним у демократичному суспільстві.
34. За змістом частин першої, третьої та шостої статті 56 Закону № 1798-VIII (у редакції, чинній на дату ухвалення спірного рішення) питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП. Суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання ВРП у порядку, визначеному цим Законом. За результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, ВРП ухвалює вмотивоване рішення.
35. Цим правилам Закону № 1798-VIII кореспондують приписи Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року
№ 52/0/15-17 (далі - Регламент ВРП), пунктом 12.39 якого (тут і далі - у редакції, чинній на дату ухвалення спірного рішення) передбачено, що рішення про застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади, про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя, про переведення судді до суду нижчого рівня Секретарем Дисциплінарної палати передається для розгляду до Ради.
36. Згідно з пунктами 17.5, 17.6 Регламенту ВРП розгляд питання про звільнення судді починається із доповіді члена Ради, визначеного автоматизованою системою розподілу справ, який викладає підстави прийняття матеріалів до розгляду, встановлені обставини, висновок щодо суті питання. Після доповіді члена Ради суддя та/або його представник мають право бути заслуханими на засіданні Ради та надати відповідні пояснення. Члени Ради можуть поставити запитання до них.
За результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126, підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, Рада ухвалює вмотивоване рішення, яке викладається у письмовій формі, підписується усіма членами ВРП, що брали участь у його ухваленні.
37. Отже, ВРП у процедурі вирішення питання про звільнення судді за особливими обставинами наділена повноваженнями надавати оцінку достатності підстав, зазначених у рішенні Дисциплінарної палати ВРП про застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади, для ухвалення рішення про звільнення з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
38. Тобто функції ВРП у цій процедурі не є формальними (процедурними або кадровими), оскільки при прийнятті рішення про звільнення судді за особливих обставин ВРП виконує конституційні повноваження та своїм рішенням реалізує рішення її Дисциплінарної палати про застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади з підстави, визначеної пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України. Саме це рішення ВРП є завершальним рішенням, яким застосовується стягнення до судді у виді звільнення, тому таке рішення повинне бути обґрунтованим та містити переконливі мотиви щодо підстав його прийняття з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.
39. Маємо також зазначити, що закон не поділяє рішення про звільнення суддів на кадрові чи некадрові, а Регламент ВРП окремо визначає порядок розгляду ВРП питань про звільнення судді за загальними обставинами (глава 15) та за особливими обставинами (глава 17), до яких з-поміж інших віднесено питання про звільнення судді за вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді (пункт 3 частини шостої статті 126 Конституції України). Регламент ВРП також не кваліфікує будь-які рішення ВРП про звільнення судді як кадрові.
40. Отже, чинне законодавство не визначає таких категорій рішень ВРП, як кадрові рішення про звільнення судді і некадрові рішення ВРП про звільнення судді, відповідно й не визначає різних процедур для прийняття цих рішень та вимог до їхнього змісту.
41. Висловлюючи окрему думку, вважаємо, що закріплення у законодавстві можливості звільнення судді лише за вмотивованим рішенням уповноваженого органу є втіленням дотримання гарантій незалежності та недоторканності судді (стаття 126 Конституції України). Тому вмотивованість рішення ВРП про звільнення судді за результатами розгляду подання Дисциплінарної палати про звільнення судді є не лише формальним дотриманням вимог закону, а й вимогою, яка повинна забезпечити дотримання принципу правової визначеності у питанні встановлення підстав звільнення судді.
42. З огляду на зазначене немає підстав вважати, що ВРП не повинна надавати оцінку викладеним у рішенні Дисциплінарної палати ВРП обставинам та висновкам щодо змісту, характеру дисциплінарного проступку, виду дисциплінарної відповідальності та інших пов`язаних із цим питань.
43. Переконані, що хоч рішення ВРП про звільнення судді з посади саме собою не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, однак, розглядаючи питання про звільнення судді з посади з підстави, визначеної пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді), ВРП повинна надати оцінку викладеним у рішенні Дисциплінарної палати ВРП обставинам та висновкам щодо змісту, характеру дисциплінарного проступку, виду дисциплінарної відповідальності та інших пов`язаних із цим питань, за результатом здійснення якої ухвалити вмотивоване рішення.
Судді: Н. В. Шевцова Ю. Л. Власов Ж. М. Єленіна М. В. Мазур С. Ю. Мартєв О. В. Ступак