ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Погрібного С. О. та Ступак О. В.
до постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 травня 2025 року
у справі № 990/232/24 (провадження № 11-98заі25)
за апеляційною скаргою Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
(далі - ВККС, Комісія) на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 лютого 2025 року (судді Стародуб О. П., Берназюк Я. О., Кравчук В. М., Тацій Л. В., Чиркін С. М.)
у справі за позовом ОСОБА_1 до ВККС про визнання рішення протиправним та нечинним, зобов`язання вчинити дії.
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
1. ОСОБА_1 19 липня 2024 року подав до суду позовну заяву, у якій просив:
- визнати протиправним та нечинним рішення ВККС від 23 травня 2024 року № 468/дс-24, прийняте у складі другої колегії, яким відмовлено в наданні йому рекомендації для призначення на посаду судді Броварського міськрайонного суду Київської області (далі - оскаржуване рішення);
- зобов`язати ВККС провести нову співбесіду з урахуванням усіх матеріалів, долучених до досьє кандидата на посаду судді в паперовому та електронному вигляді.
2. ОСОБА_1 обґрунтовував пред`явлений позов тим, що ВККС ухвалила оскаржуване рішення з порушенням прав позивача та основоположних регламентних принципів діяльності Комісії, а також встановлених принципів та порядку проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді.
3. Позивач зазначив, що підставою для відмови йому в наданні рекомендації для призначення суддею місцевого суду стали обставини, які свідчать про недотримання ним, на думку членів Комісії, етичних норм шляхом поширення інформації (коментарів) у соціальних мережах щодо рішень органів судової влади. Водночас інформації про те, які саме дописи, в яких саме соціальних мережах, про електронні адреси цих публікацій чи посилання на них, а також їх оцінка Комісією - в тексті самого рішення немає. Додатково оскаржуване рішення не містить даних про те, ким, коли та у який спосіб проведено матеріальну фіксацію цих дописів з долученням їх до досьє. Також Комісія не зазначила в оскаржуваному рішенні щодо яких рішень органів судової влади позивач поширив інформацію (коментарі).
4. Позивач зауважив, що станом на початок співбесіди 04 квітня 2024 року в матеріалах його досьє кандидата на посаду судді не було документальних матеріалів (як у паперовій, так і в електронній формі) щодо зазначених публікацій, постів чи коментарів у соціальних мережах, що, зокрема, перешкодило його праву на подання відповідних пояснень.
5. На думку ОСОБА_1 , працівники Комісії порушили законодавство під час ведення його досьє кандидата на посаду судді місцевого суду та надання його для ознайомлення, про що позивач подав відповідну скаргу.
6. Позивач наголошував, що в оскаржуваному рішенні бракує мотивів врахування фактів звернень позивача до правоохоронних органів як таких, що свідчать про його недоброчесність.
7. ОСОБА_1 вважає, що допущені Комісією порушення його прав як кандидата на посаду судді місцевого суду і до проведення співбесіди, і під час неї, є однією з причин ухвалення Комісією незаконного та невмотивованого рішення щодо відмови в наданні рекомендації для призначення на посаду судді Броварського міськрайонного суду Київської області.
Стислий виклад змісту рішення суду першої інстанції
8. Рішенням від 05 лютого 2025 року Касаційнийадміністративний суд у складі Верховного Суду як суд першої інстанції задовольнив позов:
- визнав протиправним та скасував оскаржуване рішення;
- зобов`язав ВККС повторно провести співбесіду з ОСОБА_1 з урахуванням усіх матеріалів, долучених до досьє кандидата на посаду судді в паперовому та електронному вигляді.
9. Суд першої інстанції виснував, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам частини третьої статті 79-5 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ), а також критеріям обґрунтованості, безсторонності та розсудливості, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що є самостійною та достатньою підставою для визнання його протиправним і скасування.
10. Суд першої інстанції зазначив, що оскаржуване рішення не містить інформації про те, які саме дописи позивача у його соціальних мережах Комісія розцінила як такі, що завдають шкоди авторитету судової влади та правосуддю і підтверджують недотримання позивачем етичних норм. Оскаржуване рішення не містить і мотивів Комісії щодо врахування дописів позивача у соціальних мережах, що позбавило суд можливості надати їм оцінку на предмет відповідності критерію обґрунтованості у контексті висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 14 листопада 2024 року у справі № 990/139/24, щодо тлумачення поняття «обґрунтовані сумніви». До того ж, оскаржуване рішення також не містить інформацію про те, які саме дії позивача у спілкуванні з представниками правоохоронних органів Комісія розцінила як такі, що викликають обґрунтований сумнів щодо його відповідності критеріям доброчесності та професійної етики, хоча зі змісту дослідженого в судовому засіданні відеоматеріалу вивчення цих обставин зайняло переважну частину співбесіди.
11. Касаційний адміністративний суд зробив висновок, що наявність самих лише фактів публікацій (коментарів) позивача в соціальних мережах щодо рішень органів судової влади та звернень до правоохоронних органів без надання їм оцінки в оскаржуваному рішенні не може характеризувати його як належно мотивоване.
12. Наявність в оскаржуваному рішенні посилання на URL-адресу YouTube-каналу із записом співбесіди лише забезпечує гласність процедури співбесіди, дозволяє охочим ознайомитися із перебігом співбесіди, проте не впливає на вмотивованість оскаржуваного рішення і не дозволяє суду за браком мотивів його прийняття надати їм оцінку.
Обставини, встановлені в рішенні суду першої інстанції
13. Рішенням від 03 квітня 2017 року № 28/зп-17 ВККС оголосила добір кандидатів на посаду судді місцевого суду з урахуванням 600 прогнозованих вакантних посад суддів місцевого суду.
14. До Комісії 26 травня 2017 року надійшла заява ОСОБА_1 про допуск до участі в доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду
15. Рішенням від 20 вересня 2017 року № 5/дс-17 ВККС допустила ОСОБА_1 до участі в доборі та складення відбіркового іспиту як особу, яка не має трирічного стажу роботи на посаді помічника судді.
16. Рішенням від 07 червня 2018 року № 254/дс-18 ВККС визнала ОСОБА_1 таким, який за результатами спеціальної перевірки відповідає установленим Законом № 1402-VІІІ вимогам до кандидата на посаду судді.
17. Рішенням від 01 серпня 2023 року № 45/зп-23 Комісія продовжила термін дії результатів кваліфікаційного іспиту кандидатів на посаду судді місцевого загального, адміністративного, господарського судів, визначила рейтинг кандидатів на посаду судді, а також затвердила резерв кандидатів на заміщення вакантних посад суддів.
18. Рішенням від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23 ВККС оголосила конкурс на зайняття 560 вакантних посад суддів у місцевих судах для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резервів на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів (далі - Конкурс); установила загальний порядок та строки подання кандидатами заяв та документів для участі в цьому конкурсі; затвердила умови його проведення, а також визначила, що питання допуску до участі в конкурсі вирішується ВККС у складі колегій.
19. Позивач 15 жовтня 2023 року звернувся до Комісії із заявою про допуск до участі у Конкурсі.
20. Рішенням від 01 грудня 2023 року № 11/дс-23 Комісія допустила позивача до участі у Конкурсі.
21. Рішенням від 19 грудня 2023 року № 177/зп-23 ВККС затвердила та оприлюднила на її офіційному веб-сайті рейтинг кандидатів на посади суддів місцевих загальних судів, зокрема, визначила рейтинг кандидатів на посаду судді Броварського міськрайонного суду Київської області, в якому позивач обійняв переможну позицію.
22. У засіданнях від 04 квітня 2024 року та 23 травня 2024 року Комісія провела співбесіду з позивачем.
23. Рішенням від 23 травня 2024 року № 468/дс-24 Комісія відмовила ОСОБА_1 у наданні рекомендації для призначення на посаду судді Броварського міськрайонного суду Київської області.
24. За результатами проведеної з позивачем співбесіди Комісія зробила висновок про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності та професійної етики та, як наслідок, про його невідповідність вимогам кандидата, передбаченим Конституцією та законами України.
25. Зокрема, проаналізувавши інформацію, зібрану з відкритих джерел, Комісія виснувала про недотримання кандидатом на посаду судді ОСОБА_1 етичних норм, як-от: поширення кандидатом інформації (коментарів) у соціальних мережах щодо рішень органів судової влади. Комісія зазначила, що активна громадянська позиція кандидата у професійному та особистому житті є гарним прикладом ініціативи, боротьби за справедливість, яка сприяє дотриманню моральних принципів у суспільстві. Водночас ВККС висловила сумнів щодо прийнятності способу доведення кандидатом власної позиції до учасників суспільства, зокрема словесного вираження думок у дописах відкритих соціальних мережах.
26. Комісія дійшла висновку, що дописи кандидата у соціальних мережах завдали шкоди авторитету судової влади та правосуддю як інституційному явищу. Наведене у сукупності характеризує кандидата на посаду судді місцевого суду як особу, яка може свідомо допускати нехтування встановленими правилами, що є несумісним зі статусом судді, зокрема в питаннях моралі, чесності, дотримання етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
27. Відповідно до отриманої на запит інформації Комісія встановила велику кількість звернень кандидата до правоохоронних органів, в окремих випадках події розвивалися за непрогнозованим сценарієм, мали ознаки конфлікту з представниками правоохоронних органів.
Стислий виклад вимог апеляційної скарги
28. ВККС 28 лютого 2025 року з використанням системи «Електронний суд» подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, у якій просить скасувати це рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
29. В апеляційній скарзі ВККС стверджувала, що обставинами, які встановила Комісія, були: поширені в соціальних мережах позивачем дописи (коментарі) щодо рішень органів судової влади, спосіб доведення ОСОБА_1 його власної позиції до учасників суспільства, зокрема словесне вираження думок, суперечлива позиція позивача щодо власних дописів та можливості негативного коментування рішень органів суддівського врядування в аспекті Кодексу суддівської етики, затвердженого XI черговим з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року (далі - Кодекс суддівської етики), а також конфліктна поведінка ОСОБА_1 під час спілкування з представниками правоохоронних органів.
30. ВККС обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що з метою предметного визначення, тобто конкретизації цих дописів (коментарів), Комісія розмістила посилання на URL-адресу YouTube-каналу співбесіди з позивачем з визначеним таймкодом обговорення цих дописів та їх цитуванням, а відповідні фотокопії дописів (коментарів) долучила до матеріалів особової справи позивача.
31. На думку відповідача, донесена позивачем до необмеженої кількості осіб інформація стосувалася процесів формування суддівського корпусу, а зміст цієї інформації з урахуванням підібраних позивачем визначень та епітетів свідчили про критику рішень органів судової влади й оцінку професійного рівня інших кандидатів на посаду судді, що є неприпустимим за приписами Кодексу суддівської етики.
32. Стосовно мотивів оцінки дописів (коментарів) позивача у соціальних мережах ВККС зазначила про зіставлення поведінки позивача в соціальних мережах з тими якостями, чеснотами та властивостями, під якими в моральному, етичному, соціально-правовому, світоглядному та іншому сенсах розуміють (сприймають) поняття доброчесності та професійної етики, які висувають до кандидатів на посаду судді.
33. ВККС наголосила, що наведені в оскаржуваному рішенні обставини мають об`єктивну основу та підтверджуються відповідними фотокопіями дописів (коментарів), що містяться в матеріалах особової справи (досьє кандидата), які суд першої інстанції безпосередньо досліджував під час розгляду справи, та трансляцією співбесіди з позивачем, яка також була предметом дослідження суду.
34. До того ж обставинами, які сформували у Комісії обґрунтований сумнів, були також факти щодо значної кількості звернень кандидата до правоохоронних органів. Під час співбесіди з позивачем ВККС обговорила ці звернення позивача, встановила їх зміст та виявила певні поведінкові чинники, які свідчили про конфліктну форму поведінки ОСОБА_1 під час спілкування з представниками правоохоронних органів.
35. З`ясовані Комісією обставини в сукупності характеризували позивача як особу, яка може свідомо допускати нехтування встановленими правилами, що є несумісним зі статусом судді, зокрема в питаннях моралі, чесності, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують довіру до суду.
36. ВККС, обґрунтовуючи та мотивуючи оскаржуване рішення, навела в ньому поведінкові чинники позивача, з характеристики яких можна побачити чи містять вони ознаки і чи достатньо їх для того, щоб віднести їх до недоброчесних та неетичних через наявність у них неморальних і непохвальних рис.
37. З метою конкретизації таких поведінкових факторів Комісія в оскаржуваному рішенні розмістила посилання на URL-адресу YouTube-каналу співбесіди з позивачем із визначеним таймкодом обговорення таких обставин.
38. ВККС виснувала, що факти та обставини, які мали значення і стали підставою для прийняття Комісією оскаржуваного рішення про відмову в наданні рекомендації для призначення на посаду судді Броварського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , а також правові підстави та мотиви прийняття саме такого рішення наведені у ньому докладно, у повному обсязі, зміст оскаржуваного рішення відповідає суті законодавчого регулювання, що свідчить про вмотивованість такого рішення, як і вимагає частина третя статті 79-5 Закону № 1402-VIII.
39. Комісія як суб`єкт владних повноважень діяла в межах, порядку та у спосіб, визначені Законом № 1402-VIII, який передбачає завершення Конкурсу, за правилами, які встановлюють обов`язкову перевірку відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності і професійної етики під час проведення з ним співбесіди та у разі наявності обґрунтованого сумніву щодо його відповідності цим критеріям ухвалення вмотивованого рішення про відмову в наданні рекомендації про призначення такого кандидата на посаду судді.
ІІ. РОЗГЛЯД СПРАВИ У ВЕЛИКІЙ ПАЛАТІ ВЕРХОВНОГО СУДУ
40. Постановою від 01 травня 2025 року Велика Палата Верховного Суду:
- залишила без задоволення апеляційну скаргу ВККС;
- залишила без змін рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 лютого 2025 року.
41. Велика Палата Верховного Суду навела такі аргументи на обґрунтування власної постанови.
42. У цій справі спір стосується кандидата на посаду судді місцевого суду, а не судді, посада якого вимагає дотримання записаних у Бангалорських принципах поведінки судді стандартів поведінки та вимог щодо свободи вираження поглядів суддів, на яких наголошено у висновку Консультативної ради європейських суддів № 25 (2022) про свободу вираження поглядів суддів. Кандидат на посаду судді повинен відповідати вимогам до цієї посади, що, відповідно, дозволяє щонайменше орієнтуватися на певні засади поведінки, які закріплені в міжнародних актах, під час оцінювання кандидата на відповідність вимогам закону, особливо коли це стосується етичного аспекту, адже авторитет судової влади передовсім вимагає від її представників (суддів) поважати свою посаду і через призму власної поведінки утверджувати довіру суспільства до суду (як інституції) загалом.
43. Проте, як установив суд першої інстанції, оскаржуване рішення Комісії не містить мотивів, відповідно до яких ВККС оцінювала дописи позивача у соціальних мережах, а також про те, які саме дії позивача у спілкуванні з представниками правоохоронних органів Комісія розцінила як такі, що викликають обґрунтований сумнів щодо його відповідності критеріям доброчесності та професійної етики.
44. В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що донесена позивачем до необмеженого кола осіб інформація стосувалася процесів формування суддівського корпусу, а зміст цієї інформації, з урахуванням підібраних позивачем визначень та епітетів, свідчив про критику рішень органів судової влади та оцінку професійного рівня інших кандидатів на посаду судді, що з огляду на приписи Кодексу суддівської етики є неприпустимим. Зазначені в оскаржуваному рішенні обставини мають об`єктивну основу та підтверджуються відповідними фотокопіями дописів (коментарів), які містяться в матеріалах особової справи (досьє кандидата), котрі безпосередньо досліджувались судом першої інстанції під час розгляду справи, та трансляцією співбесіди з позивачем, яка також була предметом дослідження суду.
45. Надаючи оцінку цитованим твердженням, Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що наявність лише фактів публікацій (коментарів) позивача в соціальних мережах щодо рішень органів судової влади та звернень до правоохоронних органів без надання їм оцінки в оскаржуваному рішенні не може характеризувати його як належно вмотивоване.
46. В оскаржуваному рішенні немає змісту або цитування конкретних дописів (коментарів) позивача з соціальних мереж, не наведено, яких саме обставин/подій (осіб) вони стосуються, як дописи/коментарі позивача у соціальних мережах (які конкретно) мають негативний вплив на авторитет судової влади та правосуддя як інституційне явище, яка саме критика рішень органів судової влади має негативний вплив (стосувалася) на формування суддівського корпусу і чому така критика є негативною.
47. Посилання відповідача на матеріали особової справи (досьє кандидата), в яких містяться відповідні фотокопії дописів (коментарів), не спростовують висновків суду першої інстанції про брак мотивів прийняття оскаржуваного рішення Комісії, адже наведене спонукає суд «здогадуватися» про мотиви, з яких ВККС вважала позивача таким, що не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики.
48. В апеляційній скарзі відповідач конкретизував позицію Комісії щодо значної кількості звернень кандидата до правоохоронних органів, які, на переконання Комісії, свідчили про невідповідність позивача критеріям доброчесності та професійної етики. Так, під час співбесіди з позивачем Комісія обговорила такі звернення позивача, встановила їх зміст та виявила певні поведінкові фактори позивача, які свідчили про конфліктну форму поведінки ОСОБА_1 під час спілкування з представниками правоохоронних органів. З`ясовані Комісією обставини в сукупності характеризували позивача як особу, яка може свідомо допускати нехтування встановленими правилами, що є несумісним зі статусом судді, зокрема в питаннях моралі, чесності, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують довіру до суду. Комісія, обґрунтовуючи та мотивуючи оскаржуване рішення, навела в ньому поведінкові фактори позивача, з характеристики яких можливо побачити, чи містять вони ознаки і чи достатньо їх для того, щоб віднести їх до недоброчесних та неетичних через наявність у них неморальних і непохвальних рис.
49. Зазначене обґрунтування зводиться до загальних висновків, проте повністю не наведені конкретні події/обставини, висловлювання позивача та приклади ситуацій, які свідчили про «недоброчесні та неетичні поведінкові фактори позивача через наявність у них неморальних і непохвальних рис».
50. Суд першої інстанції також правильно зазначив, що наявність в оскаржуваному рішенні посилання на URL-адресу YouTube-каналу із записом співбесіди лише забезпечує гласність процедури співбесіди, дозволяє бажаючим ознайомитися з перебігом співбесіди, однак на вмотивованість оскаржуваного рішення не впливає.
51. Тож перегляд запису співбесіди не дає можливості зрозуміти мотиви ухвалення оскаржуваного рішення ВККС без аналізу конкретних ситуацій з наданням їм оцінки в аспекті порушень принципів доброчесності та професійної етики.
52. Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що оскаржуване рішення ВККС не відповідає вимогам частини третьої статті 79-5 Закону № 1402-VIII, а також критеріям обґрунтованості, безсторонності та розсудливості, визначеним статтею 2 КАС України.
ІІІ. ДОВОДИ ОКРЕМОЇ ДУМКИ СУДДІВ
53. З висновками Великої Палати Верховного Суду не погоджуємося. Тому відповідно до частини третьої статті 34 КАС України викладаємо окрему думку.
Щодо вмотивованості оскаржуваного рішення ВККС
54. Відповідно до частини дев`ятої статті 69 Закону № 1402-VІІІ кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо немає обґрунтованих сумнівів у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.
55. Критерій доброчесності є надзвичайно важливим з огляду на те, яку роль відіграє судова влада у становленні правової держави. Саме доброчесність є ключовою категорією у формуванні морально-етичного образу суддів, запорукою формування довіри народу до суддів та судової влади загалом.
56. Доброчесність - це неодмінна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах об`єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов`язків та здійсненні правосуддя.
57. За визначенням у Сучасному словнику з етики, доброчесність - це позитивна моральна якість, зумовлена свідомістю і волею людини, яка є узагальненою стійкою характеристикою людини, її способу життя, вчинків; якість, що характеризує готовність і здатність особистості свідомо і неухильно орієнтуватися у своїй діяльності та поведінці на принципи добра і справедливості.
58. Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб кандидат на посаду судді, як і суддя, не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням.
59. Легітимна мета вимірювання доброчесності полягає в здобутті доказів умисного порушення норм суддівської етики чи свідомого нехтування стандартами поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, а також допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя.
60. Повноваження Комісії стосовно оцінки встановлених щодо кандидата на посаду судді обставин на предмет відповідності його критерію доброчесності є дискреційними. Вона ухвалює рішення за внутрішнім переконанням членів Комісії.
61. Комісія, враховуючи її правовий статус, повинна визначити, чи відповідає поведінка судді/кандидата на посаду судді основним принципам її регламентації, високі стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, а також у Кодексі суддівської етики.
62. Члени Комісії, оцінюючи встановлені стосовно кандидата на посаду судді обставини, визначають їхню відповідність суспільним уявленням про доброчесність на власний розсуд. Зважаючи на те, що доброчесність є морально-етичною, а не правовою категорією, обставини, що свідчать про недоброчесність кандидата на посаду судді, оцінюються, насамперед, з морально-етичного погляду. Навіть правомірні та законні дії кандидата можуть оцінюватися як такі, що не узгоджуються з поняттям доброчесності, базуючись на загальноприйнятих уявленнях до цього поняття в контексті мови про суддю.
63. Повноваження членів Комісії оцінювати певні факти як такі, що узгоджуються чи не узгоджуються з поняттям доброчесності, є винятковими. Ніхто інший, крім Комісії, не має повноважень оцінювати доброчесність кандидата на посаду судді.
64. Наділення ВККС свободою розсуду під час оцінки кандидата на посаду судді критеріям доброчесності не означає, що такий розсуд не має меж. У будь-якому разі межа розсуду виключає свавільність дій та використання наданих повноважень не з легітимною метою, тобто не з метою, задля досягнення якої повноваження надані. Іншими словами, процедура оцінювання кандидата повинна бути правовою. Своєю чергою, правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципів законності та правовладдя (верховенства права) і передбачає вимоги до належного ухвалення актів органами публічної влади.
65. Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним потрібно розуміти повноваження, яке адміністративний орган, ухвалюючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.
66. У Рішенні від 11 жовтня 2018 року № 7-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що принцип юридичної визначеності як один з елементів верховенства права не виключає визнання за органом публічної влади певних дискреційних повноважень в ухваленні рішень, однак у такому разі має існувати механізм запобігання зловживанню ними.
67. До такого механізму належить судовий розгляд у разі оскарження особою рішення органу публічної влади до суду.
68. Європейський суд з прав людини, досліджуючи межі дискреційних повноважень адміністративного органу, виснував, що суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості актів, які прийняті органом влади, однак все ж таки суди повинні проконтролювати, чи не є викладені в них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television Ltd. v. Cyprus, заяви № 32181/04 та № 35122/05, параграфи 156, 157), у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria, заява № 38780/02, параграфи 47-56) та у справі «Брайєн проти Сполученого Королівства» (Bryan v. The United Kingdom, заява № 19178/91, параграф 44)).
69. Суддя (кандидат на посаду судді), який проходить кваліфікаційне оцінювання, під час співбесіди має право надавати пояснення з питань, пов`язаних з проходженням іспиту, та інформації і документів, що містяться у його досьє, надавати коментарі, документи та інформацію за розділами досьє. Члени Комісії мають право ставити судді (кандидату на посаду судді) запитання щодо оголошених під час доповіді показників, самостійно знайомитися з досьє, ставити запитання доповідачу, порушувати перед Комісією питання, які виникли під час ознайомлення з досьє.
70. Ціль співбесіди полягає у встановленні обставин, які мають значення для оцінювання кандидата на відповідність посаді судді. З`ясування обставин, на які посилається кандидат і від яких може залежати рішення про рекомендацію його на посаду, відповідає цілям співбесіди, а тому Комісія повинна вжити відповідні заходи задля цього, зокрема надати кандидату можливість підтвердити свої доводи щодо таких обставин, щоб виключити ймовірність ухвалення рішення на підставі помилкових фактів.
71. З огляду на вимогу доброчесності від особи, яка прагне зайняти посаду судді, очікується, що така особа демонструватиме високі стандарти етичної поведінки, стриманості та поваги до інституту судової влади як у професійній діяльності, так і в особистій сфері. Кандидат на посаду судді має уникати дій, які можуть підірвати суспільну довіру до правосуддя, зокрема й через публічні висловлювання, що містять критику рішень судових органів у спосіб, який може бути сприйнятий як зневажливий або такий, що завдає шкоди авторитету судової влади.
72. ВККС ухвалює вмотивоване рішення про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді у разі наявності обґрунтованого сумніву щодо його відповідності критеріям доброчесності чи професійної етики. У такому разі переможцем конкурсу визначається наступний у рейтингу кандидат (частина третя статті 79-5 Закону № 1402-VІІІ).
73. На нашу думку, Велика Палата Верховного Суду помилково виснувала про невідповідність оскаржуваного рішення ВККС вимогам частини третьої
статті 79-5 Закону № 1402-VІІІ та критеріям обґрунтованості, безсторонності й розсудливості, передбаченим статтею 2 КАС України.
74. Оскаржуване рішення містить достатні мотиви, які дозволяють зрозуміти підстави відмови ОСОБА_1 у наданні рекомендації для призначення на посаду судді. Зокрема, ВККС указала, що позивач поширював у соціальних мережах інформацію (коментарі) щодо рішень органів судової влади, що, на думку Комісії, завдало шкоди авторитету судової влади та правосуддю як інституційному явищу; поведінка позивача під час спілкування з представниками правоохоронних органів мала конфліктний характер, що свідчить про невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики.
75. Ці висновки ВККС підтверджені посиланням на матеріали досьє кандидата, зокрема фотокопії дописів, а також на відеозапис співбесіди, поширений на YouTube-каналі із зазначенням таймкоду, що забезпечує можливість перевірки фактичних обставин.
76. Вважаємо, що зазначення цих джерел є достатньою для забезпечення прозорості та вмотивованості рішення, адже дозволяє як позивачу, так і суду ознайомитися з конкретними доказами, які стали підставою для висновків Комісії.
Щодо оцінки дописів у соціальних мережах
77. Велика Палата Верховного Суду вважала, що оскаржуване рішення не містить конкретного змісту чи цитування дописів позивача, а також не наводить, як ці дописи вплинули на авторитет судової влади. Ми не погоджуємося з таким підходом.
78. Відповідно до позиції ВККС, викладеної в апеляційній скарзі, дописи позивача стосувалися процесів формування суддівського корпусу та містили критику рішень органів судової влади з використанням епітетів, що оцінювали професійний рівень інших кандидатів. Така поведінка суперечить стандартам Кодексу суддівської етики, зокрема принципам стриманості та поваги до судової влади. ВККС зазначила, що фотокопії цих дописів були долучені до досьє кандидата, а їх зміст обговорювався під час співбесіди, що підтверджується відеозаписом.
79. Відповідно до статті 12 Кодексу суддівської етики суддя повинен виявляти стриманість, виваженість, обачність та поміркованість у висловленні своїх поглядів і думок за будь-яких обставин. Суддя не може робити публічних заяв та/або коментарів, які компрометують звання судді або підривають авторитет правосуддя.
80. На нашу думку, позиція ВККС, викладена в апеляційній скарзі, про те, що дописи позивача в соціальних мережах містили критику рішень органів судової влади та оціночні судження про професійний рівень інших кандидатів, є обґрунтованою, оскільки така поведінка суперечить принципам стриманості та поваги до судової влади, передбаченим Кодексом суддівської етики; ці висновки Комісії підтверджують конкретні дописи позивача.
81. Допис позивача у Фейсбуці (правопис оригіналу збережено):
«Вперше за підсумками року увійшов до рейтингу. Щоправда лишень сформованого Вища кваліфікаційна комісія суддів України, а не ТОР-100, 200, 300, пів літра.. Ну хоч щось».
82. Допис позивача у Фейсбуці (правопис оригіналу збережено):
«Але хибна думка Вища рада правосуддя! Вважаю, що перед тим, як робити такі заяви, потрібно зробити елементарну річ - подивитися співвідношення кандидатів на посади суддів останнього 4 Добору, які вибороли право називатися кандидатами. Ви, можливо, будете здивовані, але кандидатів із числа помічників суддів, які змогли скласти відбірковий іспит і розпочати процедуру Добору, було менше у порівнянні з кандидатами - іншими юристами. Ви можете також звернутися до викладачів Національної школи суддів України і дізнатися у них про рівень правової підготовки та готовності до роботи суддями цих категорій кандидатів. Зауважу, що при проведенні 4 Добору кандидатам із числа помічників суддів були надані пільгові умови проходження Добору. Потім про це, як серйозну помилку, говорили самі ж члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, оскільки результати відбіркового іспиту для них стали повною несподіванкою. В один голос лунали думки, що ВККСУ не дооцінила рівень підготовки кандидатів із числа інших юристів. І ще одне, про що я хотів тут написати. Ви перед тим, як обговорювати проблеми наступних доборів, наберіться сил та мужності і закінчіть врешті-решт 4 Добір 367 кандидатів вже 5 років у доборі і 3 роки після закінчення спецпідготовки в Національна школа суддів України. Усім нам ПЕРЕМОГИ СЛАВА УКРАЇНІ! P. s. Вибачаюсь, що порушую це питання в такий час, але не я розпочав цю полеміку!»
83. Коментар позивача у Фейсбуці (правопис оригіналу збережено):
«[…] при чому тут роботи? Відбірковий іспит добору 2017 року. Оголосили добір на 600 посад. Щотка з Козьяковим бігали усім розповідали свої прогнози, що поми, як найбільш підготовлені, заберуть мінімум 500 місць. Тільки не так сталося, як гадалося. 368 місць із них забрали непоми. Плюс в школі суддів тренери-судді констатували, що непоми більш професійно підготовлені ніж поми. Це не мої слова! Я це веду до того, що питання найбільшої підготовки помів до роботи суддями нічим взагалі не підкріплене, дуже дискусійне та надумане. І, очевидно, закріпляти таку норму в законі - повна ахінея».
84. У першому дописі позивач іронічно висловився про рейтинг, сформований ВККС, порівнюючи його з неофіційними рейтингами («ТОР-100, 200, 300, пів літра»), що може бути сприйнято як применшення авторитету Комісії та її процедур.
85. У другому дописі позивач критикував позицію ВРП щодо підготовки кандидатів на посади суддів, стверджуючи, що помічники суддів виявилися менш підготовленими порівняно з іншими правниками, та назвав рішення про надання пільгових умов для помічників «серйозною помилкою» ВККС. Він також закликав ВРП «набратися сил та мужності» для завершення добору, що має відтінок зневажливого тону.
86. У коментарі позивач використав вираз «повна ахінея» стосовно ідеї законодавчого закріплення переваг для помічників суддів, а також посилався на непідтверджені твердження про прогнози членів ВККС і оцінки викладачів Національної школи суддів України, що може створювати враження упередженості та непрофесіоналізму.
87. Під час співбесіди позивач не заперечував факту поширення цих дописів, а його пояснення не спростували висновків ВККС про їх зневажливий характер, що підтверджує правомірність оцінки Комісією цих дій як таких, що не відповідають критерію доброчесності.
88. На нашу думку, такі висловлювання позивача, особливо з використання іронічного тону, зневажливих висловів («повна ахінея») та критики процедур добору без належного обґрунтування, є несумісними з очікуваннями від кандидата на посаду судді, який має передовсім відповідати критеріям стриманості та розважливості у публічному спілкуванні. Вони створюють ризик підриву довіри до судової влади, оскільки можуть бути сприйняті як спроба дискредитувати органи суддівського врядування. ВККС правомірно розцінила ці дописи як свідчення невідповідності позивача критерію доброчесності, оскільки вони порушують принципи стриманості та поваги, передбачені Кодексом суддівської етики.
89. У таких висновках потрібно врахувати, що свобода вираження поглядів для стороннього спостерігача та учасника добору на посаду судді є відмінною: суспільство вимагає більшої виваженості у будь-яких висловлюваннях кандидата в судді.
90. Тому вважаємо, що вимога до ВККС цитувати в тексті рішення кожен допис чи надавати їх детальний аналіз є надмірною та не передбачена законодавством. Частина третя статті 79-5 Закону № 1402-VIII вимагає від Комісії мотивувати рішення, але не встановлює обов`язку відтворювати повний зміст доказів. Достатньо, щоб ВККС указала на характер дописів, їх спрямованість і наслідки (шкода авторитету судової влади), а також надала доступ до матеріалів, які дозволяють перевірити ці висновки.
Щодо поведінки позивача під час спілкування з правоохоронними органами
91. Велика Палата Верховного Суду визнала, що ВККС не конкретизувала, які саме події чи висловлювання позивача підтверджують його конфліктну поведінку під час спілкування з правоохоронними органами.
92. Вважаємо цей висновок необґрунтованим з огляду на таке.
93. Під час співбесіди 04 квітня 2024 року ВККС дослідила велику кількість звернень позивача до правоохоронних органів, які, на думку Комісії, свідчили про його конфліктну поведінку та невідповідність критеріям доброчесності і професійної етики. Зокрема, ВККС зазначила, що позивач подавав численні заяви, пов`язані як із його професійною діяльністю, так і з особистими ситуаціями, що виглядає нетиповим порівняно з іншими кандидатами. У відповідь позивач пояснив, що працює на підприємстві з переробки нафтопродуктів, яке є об`єктом підвищеної небезпеки другого класу та привертає увагу правоохоронних органів. За його твердженнями, звернення до поліції зумовлені такими обставинами, як безпідставне блокування автотранспорту підприємства, ігнорування викликів щодо дронів над підприємством і «візуальне спостереження» з боку правоохоронців без пояснення причин. Позивач наголосив, що ці дії поліції змушували його реагувати для захисту інтересів підприємства.
94. ВККС також звернула увагу на низку звернень, не пов`язаних із професійною діяльністю позивача. Зокрема, щодо сварки в ресторані у липні 2023 року через відмову в обслуговуванні українською мовою в Полтаві, позивач підтвердив, що викликав поліцію, яка відібрала пояснення, після чого конфлікт завершився без наслідків. Інший інцидент стосувався зупинки позивача патрульними в липні 2023 року через нібито порушення Правил дорожнього руху. Позивач пояснив, що мав проблеми з тиском, закінчилися ліки, він просив патрульного дозволити дістатися додому за 200 метрів, але отримав грубу відмову. Він двічі викликав поліцію та адвоката, а після приїзду швидкої медичної допомоги, яка нормалізувала його тиск, конфлікт завершився примиренням із патрульним. Позивач зазначив, що не ініціював службової перевірки, вважаючи інцидент завершеним, оскільки патрульний перепросив.
95. Додатково ВККС дослідила звернення позивача у вересні 2023 року щодо службового автомобіля Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - ДСНС), який, на його думку, використовувався для особистих потреб. Позивач пояснив, що був обурений, побачивши Jeep Land Cruiser із номерами ДСНС, якими полковник ДСНС віз дружину до магазину, особливо на тлі загибелі його товариша на війні. Він викликав поліцію для перевірки, але отримав лише усне підтвердження, що автомобіль належить ДСНС, без письмової відповіді. Позивач також визнав, що підійшов до водія, закликавши зняти номери, щоб уникнути суспільного осуду, але отримав у відповідь демонстрацію посвідчення. За словами позивача, згодом водія «пересадили» на інший автомобіль.
96. Щодо інших звернень, позивач пояснив, що у 2021 році повідомляв про несправний світлофор на перехресті в місті Полтава, оскільки помітив його некоректну роботу, що створювало ризик для руху. Він також звертався щодо забруднення повітря в центрі міста через викиди невідомого походження, які, за його словами, були отруйними.
97. У 2021 році позивач повідомив про підозру у слідкуванні за ним автомобілем Opel Astra, зазначивши, що такі випадки відбувалися два-три рази на рік, але не уточнив подробиць, посилаючись на специфіку роботи. До того ж, він звертався щодо дерев`яних конструкцій, які перекривали дорогу біля головпоштамту в Полтаві, вважаючи їх результатом хуліганських дій, і стосовно особи, яка, на його думку, перебувала в розшуку, оскільки раніше бачив її у кримінальному провадженні під час стажування в суді. Нарешті, позивач розповів про інцидент у 2020 році, коли намагався наздогнати хулігана, який ударив прибиральницю в парку, і викликав поліцію, яка затримала правопорушника.
98. На нашу думку, пояснення позивача, надані під час співбесіди, не спростовують висновків ВККС про те, що численні звернення до правоохоронних органів підтверджують його схильність почасти до конфліктної та імпульсивної поведінки, несумісної з очікуваннями від кандидата на посаду судді, від якого вимагається зберігати безсторонність та неупередженість у професійній діяльності.
99. Позивач описав себе як особу з «загостреним відчуттям справедливості», яка не соромиться звертатися до поліції за найменших порушень, але його дії, такі як ескалація конфлікту з патрульними через виклик адвоката та повторні виклики поліції, імпульсивна реакція на автомобіль ДСНС без перевірки обставин і надмірна ініціатива у повідомленні про дрібні інциденти, як-от світлофор чи конструкції на дорозі, підтверджують брак стриманості та конструктивного підходу до вирішення конфліктних ситуацій.
100. ВККС правомірно оцінила наведені вище поведінкові фактори як такі, що викликають обґрунтований сумнів у відповідності позивача критеріям доброчесності та професійної етики, оскільки суддя має демонструвати виваженість і уникати дій, які можуть сприйматися як провокативні чи надмірно конфліктні.
101. ВККС в оскаржуваному рішенні зазначила, що позивач мав велику кількість звернень до правоохоронних органів, деякі з яких супроводжувалися конфліктними ситуаціями. Ці обставини були предметом обговорення під час співбесіди, що підтверджується відеозаписом. Указівка на ці факти, а також їх аналіз у контексті відповідності позивача критеріям доброчесності та професійної етики є достатньою для аргументування рішення.
102. ВККС не зобов`язана детально описувати кожну подію чи цитувати висловлювання позивача, якщо загальний контекст і характер поведінки кандидата були предметом розгляду та оцінки.
Щодо стандартів оцінки кандидатів на посаду судді
103. Велика Палата Верховного Суду правильно зазначила, що кандидат на посаду судді не є суддею, а тому до нього не застосовуються повністю стандарти поведінки, передбачені Бангалорськими принципами чи висновком Консультативної ради європейських суддів № 25 (2022). Проте, вважаємо, що Комісія правомірно орієнтувалася на ці стандарти як на дороговказ для здійснення оцінки етичної поведінки кандидата.
104. Авторитет судової влади залежить від поведінки не лише суддів, а й осіб, які претендують на суддівські посади. Поширення позивачем коментарів, які підривають довіру до судової влади, а також конфліктна поведінка під час спілкування з правоохоронними органами підтверджує ризик невідповідності кандидата вимогам, що ставляться до судді, зокрема у питаннях стриманості, поваги до інституту правосуддя та дотримання етичних норм. На нашу думку, ВККС правомірно та обґрунтовано зробила висновок про наявність очевидних сумнівів у доброчесності позивача, що є достатньою підставою для відмови в наданні зазначеної рекомендації.
Щодо ролі суду в оцінці мотивів рішення ВККС
105. Ми вважаємо, що Велика Палата Верховного Суду помилилася, фактично підміняючи власною оцінкою обставин ту оцінку, що правомірно дала ВККС. Судовий розгляд за скаргами на рішення Комісії має обмежуватися перевіркою дотримання процедури, повноважень і вмотивованості рішення, а не переглядом по суті висновків ВККС щодо доброчесності кандидата.
106. ВККС як суб`єкт владних повноважень діяла в межах, визначених Законом № 1402-VIII, провела співбесіду, дослідила матеріали досьє кандидата та надала мотиви, які пояснюють підстави відмови. Верховний Суд не може вимагати від Комісії такого рівня деталізації мотивів, який фактично означав би дублювання змісту співбесіди чи матеріалів досьє в тексті рішення.
107. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
108. Велика Палата Верховного Суду, на нашу думку, вийшла за межі судового розгляду, передбаченого статтею 2 КАС України, фактично переглянувши по суті оцінку ВККС щодо доброчесності позивача. Роль суду в таких справах має обмежуватися перевіркою законності та достатньої вмотивованості рішення суб`єкта владних повноважень, а не заміною його дискреційної оцінки власними висновками. ВККС як орган, уповноважений оцінювати відповідність кандидатів на посаду судді, має широку дискрецію в інтерпретації критеріїв доброчесності та професійної етики, за умови дотримання принципів обґрунтованості та прозорості. У цій справі Комісія діяла в межах власних повноважень, дослідила матеріали справи та навела мотиви, які дозволяють зрозуміти підстави її рішення про відмову у рекомендації.
109. Зміст оскаржуваного рішення, яке було предметом розгляду в суді першої інстанції, підтверджує, що під час проведення співбесіди з позивачем йому були забезпечені усі передбачені законом процедурні права та гарантії і перешкод у їх реалізації Комісія не створювала.
110. Водночас позивач з посиланням на об`єктивні обставини та докази, які б їх підтверджували, не зміг надати достатньо аргументованих пояснень, які б спростовували встановлені Комісією факти, покладені в основу висновку про відмову в наданні рекомендації про його призначення на посаду судді.
111. Приписи, якими Комісія керувалася під час ухвалення оскаржуваного рішення, були чіткими і зрозумілими, прогнозованими у застосуванні та відповідали критерію якості закону, не надавали їй необмежених повноважень, чітко окреслювали межі наданої Комісії дискреції, за які відповідач не вийшов.
ІV. ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ АВТОРІВ ОКРЕМОЇ ДУМКИ
112. Переконані, що оскаржуване рішення є вмотивованим і відповідає вимогам частини третьої статті 79-5 Закону № 1402-VІІІ, а також критеріям обґрунтованості, безсторонності та розсудливості, передбаченим статтею 2 КАС України. ВККС обґрунтовано виснувала про наявність сумнівів у відповідності ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики на підставі його дописів у соціальних мережах, які містили іронічні та зневажливі висловлювання щодо діяльності ВККС і ВРП, а також численні звернення до правоохоронних органів, що свідчать про схильність почасти до конфліктної, імпульсивної, нестриманої поведінки. Під час співбесіди позивач не спростував фактів поширення дописів чи звернень, а його пояснення, зокрема про громадянську активність і специфіку професійної діяльності, не усунули сумнівів у його здатності демонструвати стриманість і виваженість, очікувані від кандидата на посаду судді.
113. Дописи позивача, які містили суперечливі вислови, а також його поведінка, як-от: ескалація конфліктів із патрульними чи імпульсивні звернення до поліції з приводу дрібних інцидентів, не відповідають цим очікуванням. ВККС, діючи в межах своєї дискреції, правомірно оцінила ці обставини як такі, що підтверджують невідповідність позивача критерію доброчесності, а посилання на матеріали досьє, зокрема фотокопії дописів і відеозапис співбесіди, забезпечують прозорість і достатню вмотивованість рішення. Велика Палата Верховного Суду помилково визнала оскаржуване рішення невмотивованим, установивши надмірні вимоги до його змісту, які не передбачені законодавством.
114. Вважаємо, Велика Палата Верховного Суду вийшла за межі судової перевірки, передбаченої статтею 2 КАС України, переглянувши по суті результат дискреційної оцінки ВККС замість перевірки законності та вмотивованості рішення.
115. Тож Велика Палата Верховного суду мала б задовольнити апеляційну скаргу ВККС, рішення Касаційного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року скасувати, а у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Судді: С. О. Погрібний
О. В. Ступак