ОКРЕМА ДУМКА
(збіжна)
суддів Великої Палати Верховного Суду Ступак О. В., Власова Ю. Л., Мартєва С. Ю.
у справі № 990SCGC/11/24
(провадження № 11-134сап24)
1. Велика Палата Верховного Суду 14 листопада 2024 року розглянула справу за скаргою судді ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 30 травня 2024 року № 1656/0/15-24, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 03 квітня 2024 року № 970/2дп/15-24 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
2. Велика Палата Верховного Суду в цій справі ухвалила постанову про задоволення скарги ОСОБА_1 та скасування рішення ВРП
від 30 травня 2024 року № 1656/0/15-24 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 03 квітня 2024 року
№ 970/2дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 » (далі - рішення ВРП або оскаржуване рішення ВРП).
3. Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) висловлюємо свою окрему думку з таких міркувань.
Історія справи
4. 22 жовтня 2020 року до ВРП надійшла дисциплінарна скарга від 21 жовтня 2020 року (вхідний № М-5486/14/7-20) про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 за дії, вчинені під час розгляду справ про адміністративні правопорушення № 214/9364/19, 214/7453/19, 214/7037/19, 214/7036/19, 214/7039/19, 214/7127/19, 214/6946/19, 214/3988/19, 214/2895/19, 214/2027/19, 214/693/19, 214/808/19, 214/252/19, 214/16/19, 214/15/19, 214/7477/18, 214/5216/18, 214/3348/19, 214/3216/19, 214/3174/19, 214/14/20, 214/8469/19, 214/7035/19, 214/5020/19, 214/3347/19, 214/4305/19, 214/3449/19, 214/3529/19, 214/2962/19, 214/2578/19, 214/2554/19, 214/1906/19, 214/100/19, 214/786/19, 214/111/19, 214/8335/18, 214/7894/18, 214/6956/18, 214/5143/18, 214/3818/19.
5. Ухвалою Другої Дисциплінарної палати ВРП (далі також Дисциплінарна палата) від 05 липня 2021 року № 1453/2дп/15-21 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 за ознаками дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон
№ 1402-VIII) (умисне або внаслідок недбалості безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду зазначених вище справ протягом строку, встановленого законом).
6. Ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, в діях судді ОСОБА_1 не встановлено.
7. Окремо в ухвалі від 05 липня 2021 року № 1453/2дп/15-21 зазначено, що попередня перевірка строків розгляду справи № 214/3818/19 не проводилася, оскільки ця справа є цивільною та перебувала у провадженні іншого судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
8. Дисциплінарна палата виходила з установлених фактичних обставин у дисциплінарній справі щодо розгляду суддею ОСОБА_1 справ про адміністративні правопорушення. Оскільки фактичні обставини викладені в пункті 16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2024 року, то вважаємо, що не потрібно їх повторювати в окремій думці.
9. Рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП від 03 квітня 2024 року
№ 970/2дп/15-24 суддю Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності; до неї застосовано дисциплінарне стягнення у виді попередження.
10. Висновок Дисциплінарної палати, що в діянні ОСОБА_1 є склад дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 2 частини першої
статті 106 Закону № 1402-VIII (безпідставне затягування та невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом), обґрунтований посиланням на такі встановлені в дисциплінарній справі обставини:
- матеріали справ № 214/4305/19, 214/3216/19, 214/2962/19, 214/786/19, 214/3348/19, 214/14/20 не містять відомостей про належне повідомлення осіб, щодо яких складено протоколи про адміністративне правопорушення, про час та місце розгляду справи, водночас у постановах суду зазначено: «В судове засідання ОСОБА3 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином». Так само немає документів, які свідчили б про вчинення суддею будь-яких процесуальних дій для підготовки справи до розгляду; відомостей про призначення судових засідань. У справах після протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями відразу містяться постанови суду;
- справи № 214/7037/19 (а. с. 14, 15), 214/7127/19 (а. с. 11?13), 214/6946/19
(а. с. 11, 13, 14), 214/2027/19 (а. с. 15), 214/808/19 (а. с. 12, 14), 214/7036/19
(а. с. 11, 12), 214/7035/19 (а. с. 16, 17, 25, 28) містять лише розписки та повідомлення про виклик до суду, проте не містять будь-яких відомостей про належне повідомлення осіб, щодо яких складено протоколи про адміністративне правопорушення, про призначення судових засідань. Вказані справи не містять також документів, які свідчили б про вчинення суддею будь-яких процесуальних дій для підготовки справ до розгляду;
- у справах № 214/5216/18 (а. с. 21, 22, 31, 37), 214/5143/18 (а. с. 14, 16?20), 214/6956/18 (а. с. 10), 214/111/18 (а. с. 13), 214/16/19 (а. с. 11, 13, 16), 214/9364/19 (а. с. 10, 11, 15), 214/8469/19 (а. с. 12, 17, 21, 24, 26, 27), 214/3449/19 (а. с. 10, 13?15, 18?20), 214/2895/19 (а. с. 14, 15, 20, 23, 24, 27), 214/100/19 (а. с. 13, 15, 17), 241/3529/19 (а. с. 10, 19, 21), 214/3347/19 (а. с. 12, 13, 14?19) особи, які притягуються до адміністративної відповідальності (їхні представники), були повідомлені про час та місце розгляду справи, що давало судді можливість розглянути ці справи, проте суддя розгляд справ відкладала з різних причин;
- матеріали справ № 214/8335/18 (а. с. 13, 15), 214/7894/18 (а. с. 19, 20), 214/7477/18 (а. с. 32, 34, 42?44), 214/2554/19 (а. с. 19), 214/3988/19 (а. с. 18), 214/1906/19 (а. с. 21), 214/15/19 (а. с. 14, 16, 19), 214/5020/19 (а. с. 34, 36), 214/3174/19 (а. с. 15), 241/252/19 (а. с. 12, 16), 214/2578/19 (а. с. 25, 28), 241/7039/19 (а. с. 17), 241/693/19 (а. с. 15, 19), 214/7453/19 (а. с. 19) свідчать, що суддя ОСОБА_1 вживала заходів щодо виклику правопорушників у судове засідання шляхом надсилання повісток на адреси, зазначені у протоколах, які поверталися на адресу суду з відмітками «За закінченням встановленого терміну зберігання». Підставами відкладення розгляду справ були неявки та клопотання осіб, стосовно яких складені протоколи про адміністративні правопорушення, а також перебування судді у відпустці, в нарадчій кімнаті в інших справах, участь у розгляді інших справ;
- більшість із вище перелічених справ розподілена судді ОСОБА_1 раніше ніж за два з половиною місяці до закінчення строків притягнення осіб до адміністративної відповідальності. Відомостей, які об`єктивно свідчили б про неможливість розгляду суддею справ до закінчення строків притягнення правопорушників до адміністративної відповідальності, не встановлено, суддя ОСОБА_1 не надала обґрунтованих пояснень щодо причин, з яких розгляд вказаних справ неодноразово відкладався, та не пояснила, що унеможливило здійснити розгляд таких справ відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
11. Дисциплінарна палата виснувала, що під час розгляду справ
№ 214/9364/19, 214/7453/19, 214/7037/19, 214/7036/19, 214/7039/19, 214/7127/19, 214/6946/19, 214/3988/19, 214/2895/19, 214/2027/19, 214/693/19, 214/808/19, 214/252/19, 214/16/19, 214/15/19, 214/7477/18, 214/5216/18, 214/3348/19, 214/3216/19, 214/3174/19, 214/14/20, 214/8469/19, 214/7035/19, 214/5020/19, 214/3347/19, 214/4305/19, 214/3449/19, 214/3529/19, 214/2962/19, 214/2578/19, 214/2554/19, 214/1906/19, 214/100/19, 214/786/19, 214/111/19, 214/8335/18, 214/7894/18, 214/6956/18, 214/5143/18 суддя ОСОБА_1 унаслідок недбалого ставлення до виконання службових обов`язків, неефективного, несвоєчасного використання наданих законом повноважень допустила безпідставне затягування розгляду справ про адміністративні правопорушення та/або не вжила належних та/або своєчасних заходів, у тому числі контролю, для дотримання визначеного законом строку їх розгляду та вирішення до закінчення строку накладення стягнення на осіб, які притягалися до адміністративної відповідальності, тобто у межах визначено законом строку.
12. Дисциплінарна палата взяла до уваги показники здійснення суддею ОСОБА_1 судочинства у 2018-2019 роках (у 2018 році на її розгляді перебувало 1679 справ і матеріалів, з яких надійшло у звітному періоді - 1353, розглянуто - 1403, залишок нерозглянутих справ - 276; у 2019 році на її розгляді перебувало 2510 справ і матеріалів, з яких надійшло у звітному періоді - 2100, розглянуто - 1994, залишок нерозглянутих справ - 516), однак визнала неспроможними пояснення судді щодо навантаження як причини, яка зумовила розгляд нею зазначених справ з порушенням установленого КУпАП строку, зробивши висновок, що вона не виконала належним чином покладених на неї обов`язків судді та не вчинила дій, які вказували б, що вона доклала всіх можливих зусиль для їх виконання з урахуванням обставин цих справ.
13. 30 травня 2024 року ВРП залишила без змін рішення її Другої Дисциплінарної палати від 03 квітня 2024 року № 970/2дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 .
14. ВРП, розглянувши скаргу ОСОБА_1 на рішення Дисциплінарної палати, визнала висновки дисциплінарного органу щодо встановлених обставин, підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, правової кваліфікації вчиненого нею проступку та призначеного дисциплінарного стягнення обґрунтованими та юридично правильними.
15. У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, у якій просить скасувати рішення ВРП від 30 травня 2024 року
№ 1656/0/15-24 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 03 квітня 2024 року № 970/2дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 ».
Постанова Великої Палати Верховного Суду (основні мотиви)
16. Постановою від 14 листопада 2024 року Велика Палата Верховного Суду скаргу ОСОБА_1 задовольнила, рішення ВРП від 30 травня
2024 року № 1656/0/15-24 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 03 квітня 2024 року № 970/2дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 » скасувала.
17. Постанова обґрунтовувана тим, що в оскаржуваному рішенні ВРП не наведено мотивів обчислення строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності з урахуванням того, що постанови про закриття проваджень у справах про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, у зв`язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності прийнято у період з 05 листопада 2018 року по 27 березня 2020 року, а рішення дисциплінарного органу про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності - 03 квітня 2024 року, тобто більше ніж через
3 роки після вчинення дій, які поставлено судді у провину, тому оскаржуване рішення ВРП не можна вважати мотивованим з огляду на цей аспект, воно підлягає скасуванню.
18. Велика Палата Верховного Суду врахувала, що початковою датою цього часового інтервалу вчинення дисциплінарного проступку (05 листопада 2018 року - 27 березня 2020 року - дати прийняття постанов про закриття проваджень у справах про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, у зв`язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності) та кінцевою датою є день накладення дисциплінарного стягнення (03 квітня 2024 року - дата прийняття рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 03 квітня 2024 року № 970/2дп/15-24).
19. Разом з тим Велика Палата Верховного Суду вважала обґрунтованими висновки ВРП про наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
20. Велика Палата Верховного Суду визнала, що ВРП правильно кваліфікувала дії судді ОСОБА_1 як невжиття всіх можливих заходів для розгляду справ № 214/9364/19, 214/7453/19, 214/7037/19, 214/7036/19, 214/7039/19, 214/7127/19, 214/6946/19, 214/3988/19, 214/2895/19, 214/2027/19, 214/693/19, 214/808/19, 214/252/19, 214/16/19, 214/15/19, 214/7477/18, 214/5216/18, 214/3348/19, 214/3216/19, 214/3174/19, 214/14/20, 214/8469/19, 214/7035/19, 214/5020/19, 214/3347/19, 214/4305/19, 214/3449/19, 214/3529/19, 214/2962/19, 214/2578/19, 214/2554/19, 214/1906/19, 214/100/19, 214/786/19, 214/111/19, 214/8335/18, 214/7894/18, 214/6956/18, 214/5143/18 протягом строку, встановленого законом, тобто як дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
Мотиви окремої думки
21. Автори окремої думки погоджуються зі результатом вирішення справи, а також мотивами судового рішення про те, що оскаржуване рішення ВРП не містить обчислення строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, що свідчить про його невмотивованість, проте не погоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду щодо наявності у діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої
статті 106 Закону № 1402-VIII, з огляду на таке.
22. Згідно з положеннями статті 131 Конституції України в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.
Статтею 1 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
Згідно із частиною другою Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює дисциплінарні палати з числа членів ВРП.
Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
Згідно із частиною першою статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої
статті 51 цього Закону;
4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків
23. Предметом перегляду, за результатами якого ухвалено оскаржуване рішення ВРП, було рішення її Другої Дисциплінарної палати від 03 квітня 2024 року № 970/2дп/15-24 про притягнення судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої
статті 106 Закону № 1402-VIII (безпідставне затягування та невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом).
24. ВРП визнала правильною юридичну оцінку дисциплінарним органом діяння судді ОСОБА_1 щодо невжиття всіх можливих заходів для розгляду справ
№ 214/9364/19, 214/7453/19, 1214/7037/19, 214/7036/19, 214/7039/19, 214/7127/19, 214/6946/19, 214/3988/19, 214/2895/19, 214/2027/19, 214/693/19, 214/808/19, 214/252/19, 214/16/19, 214/15/19, 214/7477/18, 214/5216/18, 214/3348/19, 214/3216/19, 214/3174/19, 214/14/20, 214/8469/19, 214/7035/19, 214/5020/19, 214/3347/19, 214/4305/19, 214/3449/19, 214/3529/19, 214/2962/19, 214/2578/19, 214/2554/19, 214/1906/19, 214/100/19, 214/786/19, 214/111/19, 214/8335/18, 214/7894/18, 214/6956/18, 214/5143/18 у встановлений законом строк; незабезпечення необхідного балансу між розглядом справ з дотриманням як строків розгляду справ судом, так і строку можливого притягнення осіб до адміністративної відповідальності. Такою поведінкою суддя сприяла виникненню умов, за яких особи, щодо яких були складені протоколи про адміністративні правопорушення, уникнули передбаченої законом відповідальності у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Щодо складу дисциплінарного проступку
25. Пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження у разі, зокрема, безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом.
26. Сам факт порушення строку розгляду справи (заяви, скарги) без встановлення вказаних обставин не може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді, оскільки такою підставою відповідно до пункту 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII є саме безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом.
27. Пунктом 1 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VIII визначено, що суддя зобов`язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
28. За змістом статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
29. Згідно з положеннями частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.
30. Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 1402-VIII кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
31. Згідно зі статтею 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, установленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.
32. Статтею 245 КУпАП, у свою чергу, встановлено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
33. У своїй практиці ЄСПЛ виходить із того, що розумність тривалості судового провадження потрібно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і зумовлюють певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; 3) поведінка державних органів (насамперед суду); 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке розглядає суд, або особливе становище сторони у процесі (рішення у справах «Федіна проти України» від 02 вересня 2010 року; «Смірнова проти України» від 08 листопада 2005 року; «Бараона проти Португалії» від 08 липня 1987 року; «Бухгольц проти Німеччини» від 06 травня 1981 року; «Бочан проти України» від 03 травня 2007 року). Конкретні строки вчинення процесуальних дій, розгляду судових справ та постановлення рішень судів унормовані процесуальним законодавством, яке є для дисциплінарного органу пріоритетним орієнтиром під час кваліфікації дій суддів за пунктом 2 частини першої
статті 106 Закону № 1402-VIII.
34. ВРП у своїй дисциплінарній практиці послідовно розмежовує окремі склади дисциплінарних проступків, передбачених в пункті 2 частини першої
статті 106 Закону № 1402-VIII, наголошуючи на їх відмінності як стосовно об`єктивної сторони, так й інших елементів їх складу.
35. Визначальним фактором для встановлення дисциплінарним органом наявності в діях судді складу дисциплінарного проступку є саме безпідставність недотримання строків розгляду справи. Самі по собі строки поза зв`язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Закінчення чи настання строку набуває (може набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлено цей строк. Тому виявлення факту недотримання передбаченого законом строку розгляду справи не є безумовним свідченням наявності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
36. Критерії дотримання суддею процесуальних строків розгляду й постановлення рішення суду потрібно оцінювати комплексно, з урахуванням ґрунтовного аналізу: змісту дій або бездіяльності судді в контексті його посадових обов`язків; приписів чинного законодавства, що регламентують процесуальні строки та зміни цих строків, обумовлені особливими та надзвичайними обставинами в державі; практики ЄСПЛ, яка тлумачить категорію розумності тривалості судового провадження; статистичних даних щодо кількості розглянутих суддею справ протягом строку, який аналізує ВРП та її дисциплінарні органи, порівняно із середньою кількість справ, розглянутих суддями відповідного суду / відповідного регіону за аналогічний період, а також офіційно затвердженими вищими органами суддівського врядування нормативами суддівського навантаження; об`єктивних обставин функціонування системи правосуддя протягом періоду, що аналізується, зокрема карантинних обмежень, а також обмежень, зумовлених дією правового режиму воєнного стану, веденням активних бойових дій на певній території тощо.
37. Конструкція норми пункту 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII містить чотири склади дисциплінарних проступків (безпідставне затягування розгляду заяви, скарги чи справи; невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом; зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення; несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень), а тому під час ухвалення рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності важливою є правильна кваліфікація дій судді за відповідним складом, одним з обов`язкових елементів якого є вина у формі умислу або недбалості.
38. За об`єктивною стороною, передбачені пунктом 2 частини першої
статті 106 Закону № 1402-VIII, перший та другий склади дисциплінарного правопорушення істотно відрізняються.
39. Усталеним є підхід у дисциплінарній практиці, що безпідставним затягуванням є усвідомлене порушення суддею процесуальних строків, вчинення / невчинення процесуальних дій, що вплинули на можливість розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом (є свідченням наявності вини у формі умислу); тоді як невжиття заходів полягає в необґрунтованому невиконанні передбачених процесуальним законодавством заходів, які були обов`язковими до виконання відповідно до закону (форма вини не впливає на кваліфікацію дій судді).
Висновки, які підлягають врахуванню
40. У пункті 26 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що судді повинні виконувати свої функції зі старанністю та розумною швидкістю.
41. У пункті 62 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки зазначено, що судді повинні розглядати кожну справу з належною ретельністю та впродовж розумного терміну.
42. Разом з тим, ще у 1986 році Комітетом міністрів Ради Європи було прийнято Рекомендацію № R (86) 12 державам-членам щодо заходів з попередження і зменшення надмірного робочого навантаження в судах, у якій Комітет Міністрів зазначив про зростання кількості справ, які направляються на розгляд судів, що може перешкоджати праву кожного на публічний судовий розгляд упродовж розумного терміну, а також про необхідність скорочення будь-якого надмірного робочого навантаження на суди задля покращання якості відправлення правосуддя, для досягнення чого, з-поміж іншого, рекомендував державам-учасницям переглядати через регулярні проміжки часу компетенцію різних судів у плані обсягу і характеру позовів, які ними розглядаються, задля рівномірного розподілу робочого навантаження.
43. У Висновку № 2 (2001) до уваги Комітету міністрів Ради Європи про фінансування та управління судами в контексті ефективності судової влади та статті 6 Конвенції КРЄС вказувала, що існує очевидний зв`язок між фінансуванням та управлінням судами, з одного боку, та принципами Конвенції - з другого: доступ до правосуддя та право на справедливий суд не забезпечуються належним чином, якщо справа не розглядається впродовж розумного строку судом, у якого є необхідне фінансування та ресурси для ефективного виконання своїх обов`язків.
44. Відповідно до пункту 1.6 Європейської хартії про статус суддів 1998 року на державу покладається обов`язок забезпечувати суддів всіма засобами, необхідними для належного виконання їхніх завдань і, зокрема, для розгляду справ у межах розумного періоду часу.
45. У Спільному висновку Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанської комісії) щодо законопроекту «Про судоустрій та статус суддів в Україні» від 16 березня 2010 року CDL-AD(2010)003 було зауважено, що в усіх випадках, коли ЄСПЛ розглядав твердження про те, що провадження не відбулося впродовж розумного строку в розумінні статті 6 Конвенції, цей орган неодмінно наголошував, що Конвенція зобов`язує держави «організувати свої судові системи в такий спосіб, щоб суди могли дотримуватись усіх вимог, включно із зобов`язанням розглядати справи впродовж розумного строку» (наприклад, рішення у справі Зюссманн проти Німеччини (Sussmann v. Germany) від 16 вересня 1996 року, Reports 1996?IV, пункт 55).
46. Статтею 19 Закону № 1402-VІІІ установлено повноваження ВРП та Державної судової адміністрації (далі - ДСА) щодо визначення кількості суддів з урахуванням судового навантаження та в межах видатків, передбачених у Державному бюджеті України на утримання судів та оплату праці суддів.
47. Рішенням Ради суддів України від 09 червня 2016 року № 46 затверджено рекомендовані показники середніх витрат часу на розгляд справ та коефіцієнтів складності справ за категоріями для суддів місцевих та апеляційних судів. Згідно з цими показниками розраховано середні витрати часу на розгляд справ, відповідно до яких тривалість розгляду може становити від 0,2 - 0,4 години (питання про видачу наказу, інші справи про адміністративні правопорушення) до 20 годин (кримінальні справи за обвинуваченням осіб у скоєнні тяжкого злочину).
48. На підставі зазначених показників ДСА розрахувала кількість модельних справ для кожного суду за даними 2016 року (відповідно до Положення про порядок планування видатків судів на основі очікуваного результату модельна справа - це судова справа з умовним строком її розгляду протягом 8-годинного робочого дня). З метою приведення всіх справ і матеріалів, що надійшли до суду, до єдиного показника - модельної справи було використано дані обліково-статистичних карток на справи та матеріали, які містяться в центральній базі даних. Результативний показник для планування на основі результату видатків споживання на 2017 рік «Модельне навантаження на суддю» становив
183 модельні справи на 1 суддю на рік. Шляхом ділення запланованої кількості вирішених модельних справ на показник «Модельне навантаження на суддю» було визначено оптимальну (нормативну, модельну) кількість суддів для кожного суду (інформація взята зі Щорічної доповіді ВРП за 2017 рік «Про стан забезпечення незалежності суддів»).
49. Протягом 2019 року органами суддівського врядування і самоврядування проводились дослідження щодо визначення нових нормативів часу на розгляд судових справ різних категорій з урахуванням змін, внесених до процесуального законодавства. Крім того, Національною школою суддів України (далі - НШСУ) було проведено індивідуальне вибіркове контрольне опитування серед 80 суддів-тренерів / суддів, які співпрацюють з НШСУ. Опитування стосувалось мінімальної кількісті справ, які може об`єктивно розглянути суддя місцевого загального суду за рік, середнього фактичного строку розгляду справи / провадження суддею місцевого загального суду, який має бути закладений при розрахунках навантаження, та коефіцієнтів, які необхідно застосовувати для визначення мінімальної кількості справ, яку може розглянути суддя місцевого загального суду, - все це за умов нормального (ненадмірного) навантаження протягом робочого часу. За результатами опитування найбільші відсотки набрали позиції: мінімальна кількість справ - 430, середній строк розгляду справи - 60 днів, коефіцієнт - кількість підсудних.
50. За результатами проведеної роботи рішенням ВРП від 24 листопада 2020 року № 3237/0/15-20 рекомендовано ДСА та Раді суддів України застосовувати показники середньої тривалості розгляду судових справ при ухваленні рішень та здійсненні заходів з питань організаційного забезпечення діяльності судів. Так, відповідно до вказаних показників середній час, необхідний для розгляду місцевими загальними судами судових справ становить: кримінальні провадження - 547 хв, досудового розслідування (слідчі судді)
- 91 хв, адміністративного судочинства - 379 хв, цивільного судочинства
- 287 хв, адміністративні правопорушення - 130 хв, окремі процесуальні питання
- 99 хв.
51. Указані показники напряму стосуються не лише кількісних, але і якісних характеристик діяльності судді. Забезпечення сторонам у справі можливості бути присутніми в судовому засіданні та висловити свої міркування щодо предмета спору, забезпечення ретельного дослідження доводів сторін з метою ухвалення справедливого судового рішення, як того вимагає Конвенція та національне законодавство, унеможливлює скорочення часу розгляду судових справ з метою збільшення обсягу розглянутих справ.
52. Так, у пункті 26 Висновку № 11 (2008) КРЄС до уваги Комітету Міністрів Ради Європи про якість судових рішень зазначено, що ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення судового слухання та іншими факторами щодо якості, пов`язаними з правом на справедливий суд, яке гарантується
статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну злагоду та правову визначеність, то, попри очевидну необхідність враховувати строки розгляду справ, слід також зважати й на інші фактори. КРЄС вважає доречним звернутися до Висновку № 6 (2004), у якому підкреслюється, що «якість» судочинства не можна ототожнювати з простою «продуктивністю». Якісний підхід повинен також брати до уваги здатність судової системи відповідати вимогам, які до неї висуваються, з урахуванням загальних цілей системи, серед яких швидкість судової процедури є лише одним з елементів.
53. Здійснення суддями правосуддя в умовах надмірного навантаження призводить до логічних і очікуваних наслідків щодо недотримання вимог процесуального закону в частині строків розгляду судових справ.
54. Про надмірне навантаження суддів, особливо в судах першої інстанції, постійно наголошується у щорічних доповідях ВРП. Так, у першій Щорічний доповіді за 2017 рік вказано, що за інформацією Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, станом на початок 2016 року штатна кількість суддівських посад у судах України становила 9071, а фактична - 7679. Станом на кінець 2017 року їх кількість була 8437 та 5855 відповідно, і ці показники є досить критичними. Протягом майже 2 років фактична кількість суддів зменшилась на 1828 осіб (24 %).
55. У Щорічній доповіді за 2020 рік зауважено, що при визначеній граничній чисельності суддів апеляційних та місцевих судів - 7039 фактична чисельність суддів станом на 01 січня 2021 року була 5191, кількість вакантних посад суддів - 1867.
56. Водночас за дев`ять місяців 2020 року лише до судів першої інстанції надійшло 2 344 423 справи і матеріали. За таких обставин в умовах дефіциту суддівських кадрів середнє навантаження одного судді такого суду становить більш
ніж 700 справ, а в деяких судах - понад 2 000 справ. Упродовж останніх років навантаження на місцеві загальні суди в умовах кадрового суддівського дефіциту збільшується. З огляду на постійне зростання судового навантаження і, як наслідок, збільшення строків розгляду справ потреба у суддях є надзвичайно гострою.
Щодо не встановлення ВРП та її Дисциплінарною палатою усіх обставин, які мають значення
57. Вважаємо, що у цій справі ні Друга Дисциплінарна палата, ні ВРП не дослідили належним чином питання стосовно того, чи мало місце безпідставне затягування суддею ОСОБА_1 розгляду проаналізованих ВРП справ про адміністративні правопорушення та невжиття нею заходів для їх розгляду в більш короткий строк. Що свідчить про те, що мало місце безпідставне затягування саме цих справ чи невжиття заходів щодо їх розгляду? Чи це випливає з порівняння строків розгляду інших справ цієї юрисдикції, які перебували на розгляді судді?
58. Під час розгляду дисциплінарного провадження Друга Дисциплінарна палата ВРП встановила, що у 2018 році у судді ОСОБА_1 на розгляді перебувало 1679 справ і матеріалів, із них надійшло у звітному періоді
- 1353, розглянуто - 1403, залишок нерозглянутих справ - 276; у 2019 році у судді ОСОБА_1 на розгляді перебувало 2510 справ і матеріалів, із них надійшло у звітному періоді - 2100, розглянуто - 1994, залишок нерозглянутих справ - 516.
59. На цій підставі Друга Дисциплінарна палата ВРП виснувала про те, що значне навантаження судді ОСОБА_1 не може слугувати єдиним та достатнім обґрунтуванням тривалого розгляду справ. Проте, обмежившись шаблонним висновком: «…значне навантаження судді ОСОБА_1 не може слугувати єдиним та достатнім обґрунтуванням тривалого розгляду справ», ВРП в оскаржуваному рішенні не врахувала, що навантаження на суддю в розглядуваний період було не просто «значним», а надмірним.
60. Про надмірність навантаження судді свідчать такі фактори. Відповідно до нормативів навантаження, визначених Радою суддів України для місцевих загальних судів за 2019 рік, у Саксаганському районному суді міста Кривого Рогу Дніпропетровської області чисельність суддів згідно з наказами становила 13, чисельність суддів з повноваженнями - 8, а чисельність суддів за нормативами (відповідно до кількості справ, що надійшли за звітний період) мала б становити 21 суддю.
61. Тобто навантаження на одного суддю Саксаганського районного суду
міста Кривого Рогу Дніпропетровської області через неповну укомплектованість суддями у 2,6 раза більше від нормативу, визначеного Радою суддів України.
62. Якщо в дослідженні НШСУ, проведеному у 2019 році, йшлося про 430 справ, які в середньому може розглянути суддя місцевого загального суду за умов нормального (ненадмірного) навантаження протягом робочого часу за рік, то для порівняння: за 2018 рік у провадження судді ОСОБА_1 надійшли 1025 справ і матеріалів, а розглянуто - 1403; за 2019 рік надійшло - 2100 справ та матеріалів, а розглянуто - 1994.
63. За 2019 рік до Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшло 10 690 справ (відповідно до даних з нормативів навантаження, визначених Радою суддів України для місцевих загальних судів за 2019 рік), а судді ОСОБА_1 - 2 100 справ, що становить 19,6 % від загальної кількості справ, що надійшли до суду.
64. Отже, обмежившись формальним висновком про те, що значне навантаження судді не може слугувати єдиною та достатньою підставою недотримання визначеного законом строку розгляду справи, Дисциплінарна палата та ВРП взагалі не встановили у скільки разів перевищувало фактичне навантаження судді в розглядуваний період порівняно з нормативним навантаженням, чи таке навантаження є значним, чи надмірним, та як це об`єктивно могло вплинути на строки розгляду усіх справ, а не тільки проаналізованих.
65. Ні Друга Дисциплінарна палата, ні ВРП не врахували, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень у період з 01 січня 2018 року
по 31 грудня 2018 року суддя ОСОБА_1 винесла 331 постанов у справах про адміністративні правопорушення, а у період з 01 січня 2019 року по 31 грудня
2019 року - 514 постанов.
66. З об`єктивної сторони безпідставне затягування має місце тоді, коли для розгляду заяви, скарги чи справи в строки, передбачені процесуальним законом, у судді не було об`єктивних перешкод. Безпідставне затягування може вчинятись як шляхом дії, так і бездіяльності. У першому випадку, суддя вчиняє процесуальні дії, які насправді не спрямовані на розгляд заяви, скарги чи справи в строки, передбачені процесуальним законом, а на затягування, а в другому випадку суддя не вчиняє процесуальних дій, які зобов`язаний і міг вчинити для розгляду заяви, скарги чи справи в строки, передбачені процесуальним законом.
67. Із суб`єктивної сторони дисциплінарний проступок у виді безпідставного затягування розгляду заяви, скарги чи справи в строки, передбачені процесуальним законом, може бути вчинений тільки умисно. Поняття «затягування» законодавець використовує для визначення характеру спрямованості дії чи бездіяльності судді, а не для визначення характеру наслідків діяння. Суддя усвідомлює, що не має об`єктивних перешкод для розгляду заяви, скарги чи справи в строки, передбачені процесуальним законом, але не виконує свій процесуальний обов`язок і спрямовує свої дії чи бездіяльність на затягування їх розгляду.
68. Вчинення дисциплінарного проступку суддею у виді невжиття заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, можливе тільки у формі бездіяльності. Суддя не вчиняє процесуальних дій для розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, передбаченого процесуальним законом, хоча й зобов`язаний був і міг їх вчинити.
69. Із суб`єктивної сторони дисциплінарний проступок у виді невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи в строки, передбачені процесуальним законом, може вчинятись тільки через недбалість. Суддя через погану організацію своєї роботи, недостатню компетентність тощо не усвідомлював, що необхідно вжити відповідні процесуальні заходи (належно реалізувати свої повноваження) для розгляду заяви, скарги чи справи в строки, передбачені процесуальним законом, хоча повинен був і міг це усвідомлювати.
В оскаржуваному рішенні ВРП зазначила, що суддя ОСОБА_1 не вчинила мінімально необхідних дій для забезпечення розгляду справ про адміністративні правопорушення в межах визначеного законом строку або у межах строків накладення адміністративного стягнення. ВРП підкреслила: «Під час розгляду справ №№ 214/9364/19, 214/7453/19, 214/7037/19, 214/7036/19, 214/7039/19, 214/7127/19, 214/6946/19, 214/3988/19, 214/2895/19, 214/2027/19, 214/693/19, 214/808/19, 214/252/19, 214/16/19, 214/15/19, 214/7477/18, 214/5216/18, 214/3348/19, 214/3216/19, 214/3174/19, 214/14/20, 214/8469/19, 214/7035/19, 214/5020/19, 214/3347/19, 214/4305/19, 214/3449/19, 214/3529/19, 214/2962/19, 214/2578/19, 214/2554/19, 214/1906/19, 214/100/19, 214/786/19, 214/111/19, 214/8335/18, 214/7894/18, 214/6956/18, 214/5143/18 суддя ОСОБА_1 внаслідок недбалого ставлення до виконання службових обов`язків, неефективного, несвоєчасного використання наданих законом повноважень допустила безпідставне затягування розгляду справ про адміністративні правопорушення та/або не вжила належних та/або своєчасних заходів, у тому числі контролю, для дотримання визначеного законом строку їх розгляду та вирішення до закінчення строку накладення стягнення на осіб, які притягалися до адміністративної відповідальності, тобто у межах визначено законом строку».
70. Проте ні Друга Дисциплінарна палата, ні ВРП не врахували, що у справах
№ 214/7453/19, 214/7037/19, 214/7036/19, 214/7039/19, 214/7035/19, 214/6946/19, 214/3529/19, 214/1906/19, 214/2027/19, 214/100/19, 214/252/19, 214/16/19, 214/15/19, 214/7477/18, 214/5216/18 перше судове засідання призначалось на дату, календарний проміжок якої становить до 30 днів післянадходження матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності до суду, а у справах № 214/7127/19, 214/3449/19, 214/3174/19, 214/2895/19, 214/9364/19, 214/693/19, 214/8335/18 - до 40 днів.
71. У справах № 214/8335/18, 214/7894/18, 214/7477/18, 214/2554/19, 214/3988/19, 214/1906/19, 214/15/19, 214/5020/19, 214/3174/19, 241/252/19, 214/2578/19, 241/7039/19, 241/693/19, 214/7453/19 підставами відкладення розгляду справ були неявки та клопотання осіб, стосовно яких складені протоколи про адміністративні правопорушення, а також перебування судді у відпустці, в нарадчих кімнатах в інших справах, участь у розгляді інших справ.
72. У справах № 214/111/19, 214/7894/18, 214/6956/18 здійснено повторний автоматизований розподіл справ. У справі № 214/111/19 матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності надійшли до суду 10 січня 2019 року, які були передані судді ОСОБА_1 04 лютого 2019 року (через
26 днів). У справі № 214/7894/18 матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності надійшли до суду 27 листопада 2018 року, які були передані судді ОСОБА_1 05 лютого 2019 року (через 2 місяці та 10 днів). У справі
№ 214/6956/18 матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності надійшли до суду 19 жовтня 2018 року, які передані судді ОСОБА_1 04 лютого 2019 року (через 3 місяці та 17 днів), тобто уже поза межами строку притягнення до адміністративної відповідальності.
73. У своєму рішенні Друга Дисциплінарна палата ВРП вказала, що: «матеріали справ № 214/4305/19, 214/3216/19, 214/2962/19, 214/786/19, 214/3348/19, 214/14/20 не містять відомостей про належне повідомлення осіб, щодо яких складено протоколи про адміністративне правопорушення, про час та місце розгляду справи, водночас у постановах суду зазначено: «В судове засідання ОСОБА3 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином». Так само немає документів, які свідчили б про вчинення суддею будь-яких процесуальних дій для підготовки справи до розгляду; відомостей про призначення судових засідань. У справах після протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями відразу містяться постанови суду».
Далі ВРП вказала: «Справи №№ 214/7037/19 (а. с. 14, 15), 214/7127/19 (а. с. 11?13), 214/6946/19 (а. с. 11, 13, 14), 214/2027/19 (а. с. 15), 214/808/19 (а. с. 12, 14), 214/7036/19 (а. с. 11, 12), 214/7035/19 (а. с. 16, 17, 25, 28) містять лише розписки та повідомлення про виклик до суду, проте не містять будь-яких відомостей про належне повідомлення осіб, щодо яких складено протоколи про адміністративне правопорушення, про призначення судових засідань. Вказані справи не містять також документів, які свідчили б про вчинення суддею будь-яких процесуальних дій для підготовки справ до розгляду».
74. Дисциплінарний орган безпідставно поставив у провину судді відсутність відомостей про належне повідомлення осіб, щодо яких складено протоколи про адміністративне правопорушення, про час та місце розгляду справи, оскільки на суд покладено обов`язок повідомити учасника справи про дату, час та місце судового засідання, проте суддя не несе відповідальності за особисте вручення таких повідомлень.
75. Також необґрунтованим є висновок дисциплінарного органу про те, що матеріали справи не містять документів, які свідчили б про вчинення суддею будь-яких процесуальних дій для підготовки справ до розгляду, оскільки такий висновок не узгоджується з положеннями КУпАП.
76. Висновок дисциплінарного органу про те, що внаслідок неефективного, несвоєчасного використання наданих законом повноважень суддя допустила безпідставне затягування розгляду справ про адміністративні правопорушення, є необґрунтованим, оскільки дисциплінарний орган у своєму рішення взагалі не вказав які саме повноваження, визначені процесуальним законом, не вчинила суддя ОСОБА_1, що мало своїм наслідком затягування розгляду справ.
77. Водночас звертаємо увагу на непослідовну практику дисциплінарного органу у питаннях визначення критеріїв, які необхідно враховувати при встановленні у судді складу дисциплінарного проступку, відповідальність за який передбачена за пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
78. Наприклад, у рішенні від 01 лютого 2021 року у справі № 173/2дп/15-21 Друга Дисциплінарна палата ВРП зазначила, що для встановлення наявності у поведінці судді ознак зазначених проступків потрібно встановити очевидну безпідставність недотримання визначених законом процесуальних строків, а не лише сам факт їх недотримання. Недотримання визначених законом строків вчинення дій чи прийняття рішень може бути підставою дисциплінарної відповідальності судді, якщо для цього не було жодних об`єктивних причин (підстав), а зумовлено протиправною винною бездіяльністю судді.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків.
Застосування дисциплінарним органом різних критеріїв при визначенні складів одного і того ж дисциплінарного проступку в діях різних суддів не відповідає принципу правової визначеності.
79. Підсумовуючи, зазначимо, що визначальним фактором для встановлення дисциплінарним органом наявності в діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону
№ 1402-VІІІ, є саме безпідставність недотримання строків розгляду конкретної справи (заяви).
80. Наведене узгоджується з висновком, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10 лютого 2022 року (провадження
№ 11-442сап20), відповідно до якого «обов`язковою умовою для встановлення у діях судді ознак невжиття заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, є встановлення обставин, які свідчать, що таке мало місце у зв`язку з безпідставним невчиненням суддею дій, спрямованих на забезпечення їх розгляду протягом строку, передбаченого законом».
81. Поза увагою Другої Дисциплінарної палати та ВРП залишилось те, що переважна більшість справ призначались у проміжку до 40 календарних днів, тобто заздалегідь до спливу строків притягнення до адміністративної відповідальності.
82. ВРП в оскаржуваному рішення не встановила, чи була реальна можливість у судді, з огляду на її надмірне навантаження, своєчасно вирішити усі справи, які перебували в її провадженні. ВРП також не встановила, що саме у проаналізованих справах суддя діяла в інший спосіб, ніж в інших справах, тобто саме у цих справах безпідставно не вжила заходів для їх розгляду у строки, визначені законом, не проаналізувавши строків розгляду інших справ подібної категорії, які перебували у провадженні судді ОСОБА_1 .
83. Перелічені істотні для справи обставини в сукупності, які не знайшли своєї оцінки в оскаржуваному рішенні ВРП, а також відсутність оцінки впливу надмірного навантаженням на можливість належного відправлення суддею правосуддя взагалі, а не у «вибраних» ВРП справах, вказують на недостатню вмотивованість оскаржуваного рішенні ВРП в частині обґрунтування наявності складу дисциплінарного проступку в діях судді.
84. З огляду на зазначене вважаємо, що у ВРП не було достатніх підстав для твердження, що суддею ОСОБА_1 під час розгляду справ про адміністративні правопорушення допущено процесуальні порушення, які б свідчили про безпідставне недотримання строків або невжиття суддею заходів щодо розгляду справ протягом строку, визначеного законом, що вказує на вчинення нею дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, що може бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
85. Відтак, вважаємо, що у постанові Великої Палати Верховного Суду про скасування оскаржуваного рішення ВРП повинні бути відображені і інші мотиви, а саме: про відсутність належного обґрунтування наявності у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого
пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
Судді: О. В. Ступак
Ю. Л. Власов
С. Ю. Мартєв