ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Ситнік О. М., Гриціва М. І., Прокопенка О. Б.,
щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Армукрземпроект» (далі - ТОВ «Армукрземпроект») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Денмарк Інвест» (далі - ТОВ «Денмарк Інвест»), Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - Регіональне відділення ФДМУ), фізичної особи - підприємця Кравченка Олексія Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»(далі - ДП «МА «Бориспіль»), про визнання результатів аукціону недійсними та застосування наслідків нікчемності правочину
за касаційною скаргою ТОВ «Армукрземпроект» на ухвалу Господарського суду Київської області від 24 січня 2022 року у складі судді Мальованої Л. Я. та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13 липня 2022 року у складі колегії суддів Попікової О. В., Євсікова О. О., Ходаківської І. П.
У листопаді 2021 року ТОВ «Армукрземпроект» звернулось до суду з позовом про визнання результатів аукціону недійсними та застосування наслідків нікчемності правочину.
12 листопада 2021 року ухвалою Господарського суду Київської області справа призначена до розгляду в підготовчому засіданні на 08 грудня 2021 року.
08 грудня 2021 року ухвалою суду відкладено підготовче засідання на 12 січня 2022 року.
08 грудня 2021 року ТОВ «Денмарк Інвест» подало відзив на позовну заяву із запереченнями щодо задоволення позовних вимог.
05 січня 2022 року Регіональне відділення ФДМУ подало відзив на позовну заяву, вказуючи на безпідставність позову.
12 січня 2022 року до суду надійшли заперечення на позов від фізичної особи - підприємця Кравченка О. В.
12 січня 2022 року до початку судового засідання до суду надійшла заява позивача про залишення позову без розгляду, яка задоволена ухвалою Господарського суду Київської області від 12 січня 2022 року на підставі пункту 5 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Позивачу повернуто судовий збір, сплачений за подання позовної заяви. Ухвала постановлена в судовому засіданні за участі представників ТОВ «Денмарк Інвест», Регіонального відділення ФДМУ та ДП «МА «Бориспіль».
20 січня 2022 року ТОВ «Денмарк Інвест»звернулося до суду із заявою, в якій просило стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 26 000,00 грн.
24 січня 2022 року ухвалою Господарського суду Київської області задоволено заяву ТОВ «Денмарк Інвест» та стягнуто з ТОВ «Армукрземпроект» на користь ТОВ «Денмарк Інвест» 26 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу на підставі частини п`ятої, шостої статті 130 ГПК України.
Ухвала суду мотивована тим, що на підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу ТОВ «Денмарк Інвест» надало суду: договір про надання правової допомоги від 03 грудня 2021 року, укладений між ним та Адвокатським об`єднанням «В. Тетерський і Партнери»; заяву на договірне списання коштів та меморіальний ордер.
13 липня 2022 року постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ «Армукрземпроект» задоволено частково. Ухвалу Господарського суду Київської області від 24 січня 2022 року скасовано, заяву ТОВ «Денмарк Інвест» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу від 20 січня 2022 року передано на розгляд до Господарського суду Київської області.
Постанова апеляційного суду мотивована, що суд першої інстанції не дотримався вимог процесуального законодавства, зокрема положень статей 130, 221, 244 ГПК України, порушив принцип змагальності сторін процесу та розглянув заяву ТОВ «Денмарк Інвест» без повідомлення учасників судового процесу та без проведення судового засідання, позбавивши позивача можливості подати заперечення на заяву ТОВ «Денмарк Інвест» щодо надмірності витрат на оплату послуг адвоката.
Апеляційний суд зазначив, що з огляду на порядок постановлення Господарським судом Київської області ухвали від 12 січня 2022 року про залишення позову без розгляду в судовому засіданні з викликом сторін повідомлення судом першої інстанції учасників справи про час і місце судового засідання з розгляду заяви ТОВ «Денмарк Інвест» було обов`язковим. Натомість виклик учасників справи в судове засідання є правом суду, реалізація якого залежить від конкретних обставин справи.
У липні 2022 року ТОВ «Армукрземпроект» звернулося до Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду зі скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 24 січня 2022 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13 липня 2022 року й ухвалити нове рішення, яким заяву ТОВ «Денмарк Інвест» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишити без розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що заява ТОВ «Денмарк Інвест» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу подана до суду 20 січня 2022 року, тобто через 8 днів після ухвалення судового рішення про залишення позову без розгляду, а не протягом 5 днів, як цього вимагає закон, при цьому ТОВ «Денмарк Інвест» не навело поважних причин пропуску вказаного строку для звернення з відповідною заявою та не просило суд його поновити.
Крім того, заявлена відповідачем сума до відшкодування витрат на правничу допомогу надмірна, не відповідає критеріям, визначеним частиною четвертою статті 126, частиною п`ятою статті 129 ГПК України, а також принципам пропорційності та справедливості, закріпленим у статтях 15 та 2 ГПК України.
Позивач звертав увагу, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена без повідомлення та участі сторін, а тому він був позбавлений можливості надати свої заперечення щодо пропуску строку на подання заяви про розподіл судових витрат відповідно до частини п`ятої статті 126 ГПК України.
16 грудня 2022 року ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 ГПК України, вбачаючи підстави для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
Колегія суддів керувалася тим, що існує різна практика щодо застосування в судах цивільної та господарської юрисдикцій нормстатті 244 ГПК України та статті 270 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) щодо процедури розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.
Вважає за необхідне відступити від висновку щодо необов'язковості призначення судового засідання з розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, у разі якщо судове рішення по суті позовних вимог ухвалене в судовому засіданні, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 05 березня 2020 року у справі № 756/5330/17, від 10 листопада 2021 року у справі № 755/1139/18, від 02 грудня 2021 року у справі № 645/396/20, від 19 травня 2022 року у справі № 824/152/21, від 19 жовтня 2022 року у справі № 201/5579/20. У зазначених постановах касаційний цивільний суд зробив висновки, що виклик сторін в судове засідання для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення є правом суду, а не обов`язком.
Колегія суддів зазначила про сталість практики Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 244 ГПК України.Зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 листопада 2020 року у справі № 908/2614/19, від 25 січня 2022 року у справі № 910/21095/20, від 04 листопада 2021 року у справі № 908/3408/20 зроблено висновок, що призначення розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення в тому самому порядку, що й судове рішення, є обов`язком суду. Також Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 30 червня 2021 року у справі № 905/2135/19 зазначив, що з огляду на порядок прийняття постанови повідомлення судом апеляційної інстанції учасників справи про час і місце судового засідання з розгляду заяви про розподіл судових витрат було обов`язковим. Натомість виклик учасників справи в судове засідання є правом суду, реалізація якого залежить від конкретних обставин справи.
У постанові від 02 вересня 2021 року у справі № 873/108/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду виснував, що заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу розглянута апеляційним судом з постановленням додаткової ухвали без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, що позбавило відповідача можливості заявити клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката та довести неспівмірність цих витрат.
05 липня 2023 року постановою Великої Палати Верховного Суду касаційну скаргу ТОВ «Армукрземпроект» залишено без задоволення.Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13 липня 2022 року залишено без змін.
Велика Палата Верховного Суду керувалася тим, що у процедурі розгляду заяви сторони, поданої на підставі статті 246 ЦПК України (статті 221 ГПК України), необхідним є призначення до розгляду заяви сторони ухвалою суду, якщо вона подана після прийняття основного судового рішення про розподіл судових витрат та повідомлення учасників провадження про судове засідання з розгляду такої заяви незалежно від того, чи розгляд позовних вимог завершився по суті чи позов залишено без розгляду за ініціативою позивача.
Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у: постанові від 19 жовтня 2022 року у справі № 201/5579/20 про можливість ухвалення судом додаткового рішення без призначення заяви про компенсацію судових витрат до розгляду в судовому засіданні ухвалою суду, не дослідивши, чи був позивач поінформований про подання відповідачем заяви про компенсацію витрат за надання правничої допомоги; додатковій постанові від 19 травня 2022 року у справі № 824/152/21 про відмову в задоволенні клопотання заявника про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення за його участі та можливість розгляду заяву в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Не погоджуємося з висновками Великої Палати Верховного Суду, тому відповідно до частини третьої статті 34 ГПК України висловлюємо окрему думку.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
За вимогами статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, установлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Види судових витрат, порядок їхньої оплати, розподілу, зменшення розміру тощо встановлено главою 8 розділу І ГПК України.
Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
У статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини п`ятої статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Питання про розподіл судових витрат вирішується судом протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення позову без розгляду за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу (частина шоста статті 130 ГПК України).
Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Із матеріалів справи вбачається, що 12 січня 2022 року до початку судового засідання до суду надійшла заява ТОВ «Армукрземпроект» про залишення його позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 226 ГПК України (т. 1, а. с. 192, 193).
12 січня 2022 року ухвалою Господарського суду Київської області зазначену заяву позивача задоволено. Позов у справі № 911/3312/21 залишено без розгляду. Повернуто позивачу судовий збір, сплачений за подання позовної заяви (т. 1, а. с. 196, 197).
Із протоколу судового засідання від 12 січня 2022 року вбачається, що ухвала постановлена в судовому засіданні за участі представників ТОВ «Денмарк Інвест», Регіонального відділення ФДМУ та ДП «МА «Бориспіль» (т. 1, а. с. 196).
20 січня 2022 року адвокат ТОВ «Денмарк Інвест» Шмарьова Т. О. звернулася до суду із заявою, в якій просила стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 26 000,00 грн.
У заяві адвокат наголошувала, що: 1) усну заяву про таку компенсацію представникам ТОВ «Денмарк Інвест» зроблено в судовому засіданні 12 січня 2022 року під час обговорення клопотання про залишення позову без розгляду; 2) усі докази, необхідні для вирішення судом питання компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, долучено до матеріалів відзиву на позовну заяву (т. 1, а. с. 198-200).
Із протоколу судового засідання від 12 січня 2022 року вбачається, що учасниками справи надавалися пояснення щодо клопотань, заявлених у справі (пункти 6-8, час 12:39:46 - 12:43:24). Після прослуховування запису судового засідання від 12 січня 2022 року, доданого до матеріалів справи, підтверджено, що представником ТОВ «Денмарк Інвест» заявлялося клопотання про стягнення з позивача понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до вимог частини восьмої статті 129 ГПК України представник ТОВ «Денмарк Інвест» мав протягом 5 днів з 12 січня 2022 року надати докази, які підтверджують розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи (договори, рахунки тощо). Тобто до 17 січня 2022 року включно.
Разом з тим встановлено, що письмова заява адвоката ТОВ «Денмарк Інвест» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у визначеному адвокатом розмірі - 26 000,00 грн з відсилкою до відзиву від 08 грудня 2021 року на позовну заяву позивача, який містить попередній орієнтовний розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу з доданими відповідними доказами, поданий представником ТОВ «Денмарк Інвест» (т. 1, а. с. 157-173) 20 січня 2022 року, тобто після спливу 8 днів після постановлення судом ухвали суду про залишення позову без розгляду (у той час як спеціальна норма частини восьмої статті 129 ГПК України визначила строк подачі доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу - 5 днів).
Таким чином, норма частини восьмої статті 129 ГПК України про необхідність подання доказів, які підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу, протягом преклюзивного строку 5 днів відповідачем не дотримана, що відповідно до останнього речення вказаної норми є підставою для залишення заяви відповідача без розгляду.
Доводи представника ТОВ «Денмарк Інвест» про те, що докази на підтвердження понесених судових витрат необхідно вважати такими, що подані до судових дебатів, оскільки матеріали справи містять відзив відповідача від 08 грудня 2021 року з доданими розрахунком судових витрат і доказами на їх підтвердження, не можуть буди взяті судом до уваги, оскільки відповідно до пункту 8 частини третьої статті 165 ГПК України відзив містить лише попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.
Відсилка до доказів на підтвердження понесених судових витрат, які містить відзив відповідача, у заяві, яка подана після спливу 8 днів, не спростовує порушення представником відповідача 5-денного строку подання необхідних доказів.
Доводи представника ТОВ «Денмарк Інвест» про те, що письмова заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу подається відповідно до частини шостої статті 130 ГПК України протягом 15 днів спростовуються тим, що відповідно до цієї норми суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом 15 днів з дня постановлення ухвали про залишення позову без розгляду за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу. Тобто 15 днів - це строк, протягом якого суд має ухвалити рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, а не час, який надано відповідачу для подання заяви та (або) доказів на відшкодування зазначених витрат. Про що прямо зазначено у нормі, відсилаючи до частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з необхідністю, на думку колегії суддів Касаційного господарського суду, відступу від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду щодо необов`язковості призначення судового засідання з розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, у разі якщо судове рішення по суті позовних вимог ухвалене в судовому засіданні.
Оскільки зазначене питання не мало бути предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, бо суд першої інстанції порушив норми процесуального права на стадії прийняття заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то у Великої Палати Верховного Суду не було підстав для висновку щодо відступу / невідступу від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постановах від 05 березня 2020 року у справі № 756/5330/17, від 10 листопада 2021 року у справі № 755/1139/18, від 02 грудня 2021 року у справі № 645/396/20, від 19 травня 2022 року у справі № 824/152/21, від 19 жовтня 2022 року у справі № 201/5579/20.
Вважаємо, що Велика Палата Верховного Суду мала задовольнити касаційну скаргу ТОВ «Армукрземпроект», скасувати ухвалу суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та залишити заяву ТОВ «Денмарк Інвест» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу без розгляду.
Судді: О. М. Ситнік
М. І. Гриців
О. Б. Прокопенко