ОКРЕМА ДУМКА (розбіжна)
судді Великої Палати Верховного Суду Гудими Д. А.
Справа № 211/4347/15-ц
Провадження № 14-26цс23
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Зміст позовної заяви
1. 25 серпня 2021 року ОСОБА_1 (далі - відповідачка) звернулася зі скаргою на дії Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - Саксаганський ВДВС) у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - позивач) до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитним договором. Відповідачка з урахуванням заяви про уточнення вимог від 27 жовтня 2021 року просила:
1.1. Визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця Саксаганського ВДВС у виконавчому провадженні № 66507388 (далі - виконавче провадження) з примусового виконання виконавчого листа № 211/4347/15-ц від 26 липня 2016 року, виданого Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу від 21 червня 2016 року у справі № 211/4345/15-ц, а саме постанови про:
від 13 серпня 2021 року (а) про відкриття виконавчого провадження; (б) про стягнення виконавчого збору у розмірі 625 539,83 грн; (в) про арешт майна боржника; (г) про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (на суму 269,00 грн); (ґ) про арешт на кошти боржника;
від 19 серпня 2021 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсії, стипендії та інші доходи боржника у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «САТ» (далі - ТОВ «Транспортна компанія «САТ»);
від 14 вересня 2021 року про передачу виконавчого провадження до Криворізького відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
2. Обґрунтувала уточнену скаргу так:
2.1. 13 серпня 2021 року державний виконавець Саксаганського ВДВС Рудь Т. А. (далі - державний виконавець) виніс постанови про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про арешт майна боржника, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про арешт коштів боржника а 19 серпня 2021 року - про звернення стягнення на заробітну плату, пенсії, стипендії та інші доходи боржника.
2.2. 19 серпня 2021 року з електронного додатка «Дія» відповідачка дізналась про наявність виконавчого провадження. Копій зазначених постанов за місцем своєї реєстрації та проживання ( АДРЕСА_1 ) не отримувала. У матеріалах справи немає доказів направлення їй копій зазначених постанов, оскільки відправлення здійснене на іншу адресу: АДРЕСА_2 . За цією адресою відповідачка знята з реєстраційного обліку та не проживає.
2.3. 14 вересня 2021 року після подання до суду скарги державний виконавець виніс постанову про передачу виконавчого провадження до Криворізького відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
2.4. Державний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи у межах своєї підвідомчості та за місцем виконання відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
2.5. З 18 жовтня 2017 року відповідачка зареєстрована та проживає на території Криворізького району Дніпропетровської області та жодного майна на території Саксаганського району міста Кривого Рогу не має. Державний виконавець у зазначеному виконавчому провадженні виніс постанови з порушенням місця виконання цього виконавчого документа, який слід пред`являти до виконання на території Криворізького району.
(2) Зміст рішення суду першої інстанції
3. 6 грудня 2021 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу постановив ухвалу, згідно з якою відмовив відповідачці у задоволенні її скарги. Мотивував так:
3.1. Чинне законодавство України не передбачає обов`язку державного виконавця перевіряти зареєстроване місце проживання боржника на стадії відкриття виконавчого провадження (див. близький за змістом висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 699/165/13-ц).
3.2. Отримавши від стягувача документи, в яких міститься інформація щодо місця проживання боржника у Саксаганському районі міста Кривого Рогу, державний виконавець обґрунтовано відкрив виконавче провадження у межах свого територіального округу. Оскільки ні виконавчий документ, ні заява стягувача не містили іншої інформації щодо місця проживання боржника, виконавець не міг повернути виконавчий документ на момент його прийняття до виконання.
(3) Зміст постанови суду апеляційної інстанції
4. 4 травня 2022 року Дніпровський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою скасував ухвалу суду першої інстанції від 6 грудня 2021 року й ухвалив нове судове рішення про часткове задоволення скарги відповідачки:
визнав неправомірними дії державного виконавця Саксаганського ВДВС щодо винесення у виконавчому провадженні постанов
- від 13 серпня 2021 року про відкриття виконавчого провадження, арешт майна боржника, арешт коштів боржника;
- від 19 серпня 2021 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у ТОВ «Транспортна компанія «САТ»;
- від 14 вересня 2021 року про передачу виконавчого провадження до Криворізького відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро);
скасував вказані постанови;
закрив провадження за скаргою відповідачки на постанови державного виконавця в частині оскарження його дій і рішень про стягнення з відповідачки виконавчого збору та витрат виконавчого провадження;
роз`яснив, що розгляд скарги у частині оскарження дій і рішень державного виконавця про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження віднесений до юрисдикції адміністративного суду; тому в межах десяти днів з дня отримання копії цієї постанови відповідачка може звернутися до Дніпровського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією;
стягнув із Саксаганського ВДВС на користь відповідачки 454,00 грн сплаченого нею судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Аргументував постанову так:
5.1. Згідно з доданою до матеріалів справи копією паспорта відповідачки вона не зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Із 18 жовтня 2017 року місцем її реєстрації є: АДРЕСА_1 .
5.2. Державний виконавець має реальну можливість перевірити місце знаходження боржника шляхом перевірки необхідної інформації у Єдиному демографічному реєстрі або шляхом запиту до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи. Такі дії відповідатимуть вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 15 липня 2021 року у справі № 380/9335/20 і від 29 липня 2021 року у справі № 400/1546/20. Натомість висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, сформульований у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 699/165/13-ц щодо інших спірних правовідносин.
5.3. Постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, арешт майна, коштів боржника, звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію й інші доходи боржника та передачу виконавчого провадження до іншого відділу державної виконавчої служби слід скасувати, оскільки виконавче провадження відкрите з порушенням Закону № 1404-VIII.
5.4. Частина друга статті 74 Закону № 1404-VIII передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Тому розгляд скарги відповідачки на дії державного виконавця про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження належить до юрисдикції адміністративного суду.
(4) Зміст касаційної скарги позивача
6. 2 червня 2022 року позивач подав касаційну скаргу. Просив скасувати постанову апеляційного суду від 4 травня 2022 року, а ухвалу місцевого суду від 6 грудня 2021 року залишити в силі. Мотивував тим, що державний виконавець правомірно відкрив виконавче провадження в межах свого територіального округу. Оскільки ні виконавчий документ, ні заява стягувача не містять іншої інформації про місце проживання відповідачки, виконавчий документ на момент його прийняття державний виконавець не міг повернути.
7. 1 вересня 2022 року відповідачка подала відзив на касаційну скаргу, у якому просила касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
(5) Зміст ухвали про передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
8. 15 березня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Обґрунтував так:
8.1. Потрібно вирішити виключну правову проблему щодо обов`язку державного виконавця перевіряти інформацію про місцезнаходження, місце проживання (перебування) боржника.
8.2. Необхідно відступити від висновку, сформульованого Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року у справі № 400/1546/20, від 15 липня 2021 року у справі № 380/9335/20, від 23 червня 2022 року у справі № 140/15804/20, від 12 травня 2022 року у справі № 540/1802/21, від 12 травня 2022 року у справі № 640/5013/21, від 23 листопада 2021 року у справі № 420/3931/20, від 21 жовтня 2021 року у справі № 300/2557/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 560/204/21, від 13 жовтня 2021 року у справі № 160/1802/21, від 4 листопада 2021 року у справі № 380/8828/20 та від 28 жовтня 2021 року у справі № 160/13415/20.
(6) Зміст ухвали Великої Палати Верховного Суду
9. 13 квітня 2023 року Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу про повернення справи на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду. Обґрунтувала так:
9.1. В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року немає обґрунтування виключної правової проблеми, яке б указувало на те, що передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
9.2. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду просить відступити від висновків іншого касаційного суду щодо застосування норми права у справах, які не є подібними зі справою № 211/4347/15-ц.
Так, у постановах від 29 липня 2021 року у справі № 400/1546/20, від 15 липня 2021 року у справі № 380/9335/20, від 23 червня 2022 року у справі № 140/15804/20, від 12 травня 2022 року у справі № 540/1802/21, від 12 травня 2022 року у справі № 640/5013/21, від 23 листопада 2021 року у справі № 420/3931/20, від 21 жовтня 2021 року у справі № 300/2557/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 560/204/21, від 13 жовтня 2021 року у справі № 160/1802/21 підставою адміністративного позову було те, що у виконавчому написі нотаріуса, на підставі якого відкрито виконавче провадження, вказані як адреса реєстрації місця проживання боржника, так і його фактичне місце проживання. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду виснував, що виконавче провадження у цих справах було відкрите не за вказаним у виконавчому написі місцем реєстрації боржника, тобто з порушенням Закону № 1404-VIII.
У постановах від 4 листопада 2021 року у справі № 380/68828/20 і від 28 жовтня 2021 року у справі № 160/13415/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зауважив, що виконавчі провадження були відкриті не за адресами реєстрації боржників, вказаними у виконавчих написах, а за адресами, які зазначили стягувачі у заявах про відкриття виконавчого провадження і яких не було у виконавчих написах.
10. У справі № 211/4347/15-ц виконавче провадження відкрите за єдиною адресою боржника, визначеною як у виконавчому листі суду, так і в заяві стягувача. Тому спірні правовідносини у цій справі відрізняються від тих, які були у наведених вище справах. У кожній із них суди враховували конкретні обставини та застосовували з урахуванням цього відповідні норми права.
11. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, пропонуючи відступити від сталої практики Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, обмежився цитуванням певних фрагментів судових рішень і не зазначив, яку саме норму права Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду застосував інакше та у чому полягає відмінність.
ІІ. СУТЬ ОКРЕМОЇ ДУМКИ
12. З ухвалою Великої Палати Верховного Суду не погоджуюся. Вважаю, що слід було прийняти справу для продовження розгляду.
13. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики (частини третя та п`ята статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
14. Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключність правової проблеми треба оцінювати, як правило, з урахуванням кількісного та якісного критеріїв. Кількісний ілюструє те, що певна проблема постала не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням питання, щодо якого постає проблема. З погляду якісного критерію на виключність правової проблеми можуть вказувати: 1) відсутність чи неефективність процесуальних механізмів її вирішення, що зумовлює необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду (процесуальний аспект); 2) відсутність чи неефективність матеріальних гарантій реалізації, охорони та захисту фундаментальних прав і свобод, внаслідок чого обґрунтованість обмежень останніх може зумовлювати необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду (матеріальний аспект).
15. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що виключна правова проблема полягає у тому, чи зобов`язаний державний виконавець перевіряти місце проживання боржника, вирішуючи питання про відкриття виконавчого провадження. Виснував, що згідно з чинним законодавством України «суд тримає під контролем відповідність інформації про місцезнаходження, місце проживання (перебування) учасників справи»; за умов належного виконання процесуальних обов`язків і незловживання учасниками справи процесуальними правами діє презумпція правильності інформації про місцезнаходження, місце проживання (перебування) боржника та стягувача, зазначені у виконавчому документі, який видав суд; тому немає підстав вимагати від виконавця проведення додаткової перевірки інформації про місцезнаходження, місце проживання (перебування) боржника та стягувана під час відкриття виконавчого провадження.
16. Для демонстрування наявності виключної правової проблеми Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду навів відповідні кількісні показники (постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 699/165/13-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року у справі № 400/1546/20, від 15 липня 2021 року у справі № 380/9335/20, від 23 червня 2022 року у справі № 140/15804/20, від 12 травня 2022 року у справі № 540/1802/21, від 12 травня 2022 року у справі № 640/5013/21, від 23 листопада 2021 року у справі № 420/3931/20, від 21 жовтня 2021 року у справі № 300/2557/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 560/204/21, від 13 жовтня 2021 року у справі № 160/1802/21, від 4 листопада 2021 року у справі № 380/8828/20 і від 28 жовтня 2021 року у справі № 160/13415/20).
17. Не маю сумніву, що вирішення зазначеної Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду проблеми потребувало застосування повноважень Великої Палати Верховного Суду не тільки за кількісним, але і за якісним критерієм:
17.1. По-перше, немає підстав вважати, що Закон № 1404-VIII допускає можливість довільного трактування норм щодо місця виконання рішення суду та підвідомчості виконавчого провадження залежно від виду виконавчого документа, кількості адрес боржника, які зазначив стягувач, тощо.
17.2. По-друге, практика застосування Закону № 1404-VIII щодо перевірки державним виконавцем адреси місця проживання боржника під час відкриття провадження у справі справді не є усталеною. На це вказують як рішення судів попередніх інстанцій у справі № 211/4347/15-ц, доводи відповідачки у касаційній скарзі, аргументи Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в ухвалі від 15 березня 2023 року, так і дані Єдиного державного реєстру судових рішень. Отже, відповідна проблема постала у значній кількості справ і потребує вирішення.
17.3. По-третє, не погоджуюсь із тим, що зазначені Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в ухвалі від 15 березня 2023 року висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, від яких він пропонував відступити, сформульовані стосовно процесуальних правовідносин, які не є подібними до процесуальних правовідносин учасників справи № 211/4347/15-ц. Відмінність у виді виконавчого документа, який підлягав примусовому виконанню у конкретній справі, та різна кількість адрес боржників у різних справах, на мій погляд, не впливають на вирішення однієї і тієї ж процесуальної проблеми щодо наявності обов`язку державного виконавця перевіряти адресу проживання боржника під час відкриття виконавчого провадження:
17.3.1. Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що подібність спірних правовідносин у справах можливо визначити за допомогою трьох критеріїв. З-поміж них змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих прав і обов`язків сторін спору) є основним, а суб`єктний і об`єктний - додатковими. Останні два критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (пункти 26-27, 30, 97-98)).
Зміст порівнюваних процесуальних правовідносин у справі № 211/4347/15-ц і справах, які навів Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в ухвалі від 15 березня 2023 року,становлять право стягувача на примусове виконання чинного судового рішення й обов`язок державного виконавця забезпечити таке виконання, зокрема відкрити відповідне виконавче провадження, вчинивши низку дій, серед яких або є перевірка адреси місця проживання боржника у всіх випадках, або немає зовсім, або ж є тільки за наявності розбіжностей між адресами, вказаними у виконавчому документі та заяві стягувача, чи за наявності одночасно декількох зафіксованих у цих документі та заяві адрес.
17.3.2. Провадження у справі № 211/4347/15-ц за скаргою відповідачки стосувалося примусового виконання виконавчого листа, який видав місцевий суд. Тоді як справи, які розглядав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду № 400/1546/20, № 380/9335/20, № 140/15804/20, № 540/1802/21, № 640/5013/21, № 420/3931/20, № 300/2557/20, № 560/204/21, № 160/1802/21, № 380/8828/20 № 160/13415/20 стосувалися примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, тобто виконавчого документа, який згідно з пунктом 3 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII, як і виконавчий лист (пункт 1 частини першої цієї статті), теж підлягає примусовому виконанню. Тому ця відмінність між справами не є визначальною для порівняння спірних процесуальних правовідносин.
17.3.3. Велика Палата Верховного Суду, повертаючи справу № 211/4347/15-ц на розгляд відповідної колегії суддів, вказала, що за обставинами справ № 400/1546/20, № 380/9335/20, № 140/15804/20, № 540/1802/21, № 640/5013/21, № 420/3931/20, № 300/2557/20, № 560/204/21, № 160/1802/21 у виконавчих написах нотаріуса, на підставі яких відкриті виконавчі провадження, були зазначені як адреса реєстрації місця проживання боржника, так і його фактичне місце проживання, а виконавчі провадження були відкриті не місцем реєстрації боржника.
За обставинами справ№ 380/8828/20 і № 160/13415/20 виконавчі провадження були відкриті не за адресами реєстрації боржників, зазначеними у виконавчих написах, а за адресами, які вказали стягувачі у заявах про відкриття виконавчого провадження (відомостей про ці адреси не було у виконавчих написах).
На противагу цьому за обставинами справи № 211/4347/15-ц виконавче провадження було відкрите за єдиною адресою боржника, вказаною у виконавчому листі та відповідній заяві стягувача. Проте це не змінює суті проблеми.
Закон № 1404-VIII не регулює поведінку державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження по-різному залежно від того, скільки адрес і в яких документах вказано. Але у судовій практиці, як правильно зауважив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, сформовані висновки щодо застосування норм цього Закону, які можуть сприйматися як взаємовиключні (як такі, що встановлюють, і такі, що заперечують, обов`язок державного виконавця перевіряти адресу проживання боржника, зокрема в Єдиному демографічному реєстрі).
17.3.4. З огляду на вказане, що спірні процесуальні правовідносини у справах № 400/1546/20, № 380/9335/20, № 140/15804/20, № 540/1802/21, № 640/5013/21, № 420/3931/20, № 300/2557/20, № 560/204/21, № 160/1802/21, № 380/8828/20, № 160/13415/20 і у справі № 211/4347/15-ц є подібними, насамперед, за змістовим критерієм, незважаючи на певні відмінності конкретних обставин.
ІІІ. ВИСНОВКИ
18. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в ухвалі від 15 березня 2023 року обґрунтував як наявність виключної правової проблеми, так і підстави для вирішення питання про необхідність відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду. Тому справу № 211/4347/15-ц слід було прийняти для продовження розгляду у Великій Палаті Верховного Суду.
19. Остання, постановляючи 13 квітня 2023 року ухвалу про повернення справи на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, не врахувала, зокрема, специфіку процесуальних правовідносин стосовно відкриття виконавчого провадження, які у наведених вище справах слід порівнювати тільки за змістом, а не за іншими критеріями. Крім того, на мою думку, Велика Палата Верховного Суду має обов`язок перевірити наявність підстав для відступу від висновку колегії суддів іншого касаційного суду (тобто не самої Великої Палати Верховного Суду) щодо застосування норм права під час розгляду справи, а не під час вирішення питання про її прийняття для продовження розгляду.
Суддя| |Д. А. Гудима|