ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду: Штелик С. П., Британчука В. В., Єленіної Ж. М., Пількова К. М., Ткача І. В., Ткачука О. С. - на ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2023 року у справі № 2-7852/11 (провадження № 14-4цс23) за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 серпня 2012 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 червня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2022 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав необхідності відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21) відступила від висновку, сформульованого у постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 1519/2-4031/11 (провадження № 61-13202св20). Такий відступ полягав у тому, що суд приймає до розгляду належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення незалежно від пропуску строку на її подання та залишає цю заяву без задоволення у разі, якщо нема підстав для поновлення вказаного строку (пункт 35 постанови).
Таким чином, у постанові від 09 листопада 2021 у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21) Великою Палатою Верховного Суду сформувала підхід до вирішення питань розгляду заяви про перегляд заочного рішення суду в разі подання її з пропущенням встановленого для цього процесуального строку.
Як зазначала колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, така правова позиція істотно вплинула на судову практику і активно використовується (може використовуватися, зокрема, шляхом зловживання процесуальними правами) відповідачами для перегляду постановлених проти них заочних рішень судів за спливом значного часу після їх ухвалення, зокрема, які виконані чи виконуються, для фактичної ревізії рішень поза будь-якими фактами щодо обізнаності про рішення, поза розумними строковими межами тощо, ґрунтуючись лише на викладеному тлумаченні процесуального права Великою Палатою Верховного Суду у зазначеній постанові.
На думку колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі, що переглядається, суд касаційної інстанції не може переглянути оскаржувані судові рішення та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення суду без відступу від правового висновку, викладеного у зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду, оскільки строки, встановлені ЦПК України, є обов`язковими для суду та для учасників судового процесу, так як, зокрема, визначають час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію, зокрема, має бути подано відповідну заяву; якщо процесуальну дію вчинено після спливу встановленого процесуального строку і клопотання про його поновлення не заявлене або якщо в задоволенні такого клопотання відмовлено, процесуальні підстави для подальшого провадження за відповідною заявою відсутні.
Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зауважила, що процесуальне рішення про залишення заяви без розгляду внаслідок пропущення строку на її подання (якщо клопотання про поновлення такого строку не заявлене або в його задоволенні відмовлено) може бути оскаржене в апеляційному порядку (пункт 16 частини першої статті 353 ЦПК України), підстави для залишення заяви без розгляду можуть бути перевірені і в разі незаконності судового рішення, справа після його скасування повертається до суду першої інстанції для продовження розгляду з відповідної стадії процесу, чим забезпечується подальший розгляд справи включно з можливістю оскарження кінцевого рішення; при цьому оцінюються лише питання, що пов`язуються з процесуальними строками.
У разі ж відмови судом першої інстанції в поновленні строку для подання заяви про перегляд заочного рішення або, тим більше, в разі розгляду заяви про перегляд заочного рішення взагалі за відсутності клопотання про поновлення строку на її подання, але, при цьому, з відмовою в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, уможливлюється оскарження заочного рішення без законних для того підстав через будь-який строк, що сплив після ухвалення заочного рішення, в тому числі й виконаного повністю чи частково; у такому разі апеляційний суд без передбачених для того процесуальних підстав постає перед необхідністю перевірки заочного рішення по суті, тоді як в разі пропущення відповідного процесуального строку оцінка наведеним у заяві про перегляд заочного рішення доводам по суті спору, новим доказам тощо судом першої інстанції не надається.
На думку колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду така ситуація суперечитиме принципам правової визначеності, сталості, стабільності правовідносин, рівності сторін перед законом і судом, змагальності, правилам і строкам цивільного процесу, нівелюватиме по суті сенс заочного розгляду справи і такий розгляд як форму цивільного пpoцeсу та, надаючи незаконну процесуально-правову перевагу відповідачу, порушуватиме права позивача, на користь якого було ухвалене заочне рішення.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків у цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Дотримання строків є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
Оскільки главою 11 розділу ІІІ ЦПК України не врегульовано наслідки, які настають у результаті пропуску процесуального строку, встановленого для подання заяви про перегляд заочного рішення, то суду, на думку колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, необхідно керуватися частиною другої статті 126 ЦПК України, за змістом якої документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи наведене, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважала, що наявні підстави для відступу від висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2021 року в справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), щодо неможливості залишення без розгляду заяви про перегляд заочного рішення, яка подана з пропуском строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, та причини пропуску строку визнані судом неповажними.
Розглянувши питання щодо підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, у порядку частини шостої статті 404 ЦПК України Велика Палата Верховного Суду в даній справі дійшла висновку, що наведені Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду мотиви для відступу від правового висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2021 року в справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21) не містять ознак необхідності.
За таких обставин Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необґрунтованість підстав для передачі цієї справи на її розгляд за частиною четвертою статті 403 ЦПК України, а тому повернула справу на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до частини третьої статті 35 ЦПК України суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.
З висновками, викладеними в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2023 року у даній справі, не погоджуємось.
Вивчивши матеріали цивільної справи, мотиви, з яких справу передано для розгляду, вважаємо, що колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду належним чином обґрунтувала підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та навела мотиви необхідності вирішення питання щодо відступу від правового висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2021 року в справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21). Справа підлягала прийняттю та розгляду Великою Палатою Верховного Суду.
Судді С. П. Штелик
В. В. Британчук
Ж. М. Єленіна
К. М. Пільков
І. В. Ткач
О. С. Ткачук