ОКРЕМА ДУМКА (частково розбіжна)
судді Великої Палати Верховного Суду Гудими Д. А.
Справа № 757/7499/17-ц
Провадження № 14-88цс21
І. Короткий виклад історії справи
1. У лютому 2017 року компанії «Камерін Інвестментс ЛЛП» (Camerin Investments LLP), «Саннекс Інвестментс ЛЛП» (Sunnex Investments LLP), «Таплемон Інвестментс ЛЛП» (Tamplemon Investments LLP), «Берліні Комершіал ЛЛП» (Berlinі Commercial LLP), «Луміл Інвестментс ЛЛП» (Lumil Investments LLP), «Софінам Інвестментс ЛЛП» (Sofinam Investments LLP) (далі - позивачі) звернулися до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ «КБ «Приватбанк»), Міністерства фінансів України, ОСОБА_1 . Просили зобов`язати відповідачів:
1.1. Виконувати умови депозитного договору від 4 червня 2014 року № 5/CY031Т, укладеного з компанією «Камерін Інвестментс ЛЛП» (Camerin Investments LLP), щодо здійснення нею прав володіння, користування та розпорядження коштами, розміщеними на кореспондентських, поточних, карткових, депозитних (вкладних) чи будь-яких інших рахунках у ПАТ «КБ «Приватбанк» та/або у його Кіпрській філії, зокрема, але не виключно коштами, розміщеними на рахунку № НОМЕР_1 .
1.2. Виконувати умови депозитних договорів від 3 квітня 2012 року № 1/CY0424 і від 20 квітня 2012 року № 2/CY0424, укладених з компанією «Саннекс Інвестментс ЛЛП» (Sunnex Investments LLP), щодо здійснення нею прав володіння, користування та розпорядження коштами, розміщеними на кореспондентських, поточних, карткових, депозитних (вкладних) чи будь-яких інших рахунках у ПАТ «КБ «Приватбанк» та/або у його Кіпрській філії, зокрема, але не виключно коштами, розміщеними на рахунках № НОМЕР_2 і № НОМЕР_3 .
1.3. Виконувати умови депозитних договорів від 3 квітня 2012 року № 1/CY042K і від 20 квітня 2012 року № 2/CY042K, укладених з компанією «Таплемон Інвестментс ЛЛП» (Tamplemon Investments LLP), щодо здійснення нею прав володіння, користування та розпорядження коштами, розміщеними на кореспондентських, поточних, карткових, депозитних (вкладних) чи будь-яких інших рахунках у ПАТ «КБ «Приватбанк» та/або у його Кіпрській філії, зокрема, але не виключно коштами, розміщеними на рахунках № НОМЕР_4 і № НОМЕР_5 .
1.4. Виконувати умови депозитного договору від 5 травня 2014 року № 3/CY06HR, укладеного з компанією «Берліні Комершіал ЛЛП» (Berlinі Commercial LLP), щодо здійснення нею прав володіння, користування та розпорядження коштами, розміщеними на кореспондентських, поточних, карткових, депозитних (вкладних) чи будь-яких інших рахунках у ПАТ «КБ «Приватбанк» та/або у його Кіпрській філії, зокрема, але не виключно коштами, розміщеними на рахунку № НОМЕР_6 .
1.5. Виконувати умови депозитного договору від 5 травня 2014 року № 4/CY00MX, укладеного з компанією «Луміл Інвестментс ЛЛП» (Lumil Investments LLP), щодо здійснення нею прав володіння, користування та розпорядження коштами, розміщеними на кореспондентських, поточних, карткових, депозитних (вкладних) чи будь-яких інших рахунках у ПАТ «КБ «Приватбанк» та/або у його Кіпрській філії, зокрема, але не виключно коштами, розміщеними на рахунку № НОМЕР_7 .
1.6. Виконувати умови депозитного договору від 5 травня 2014 року № 4/CY03J5, укладеного з компанією «Софінам Інвестментс ЛЛП» (Sofinam Investments LLP), щодо здійснення нею прав володіння, користування та розпорядження коштами, розміщеними на кореспондентських, поточних, карткових, депозитних (вкладних) чи будь-яких інших рахунках у ПАТ «КБ «Приватбанк» та/або у його Кіпрській філії, зокрема, але не виключно коштами, розміщеними на рахунку № НОМЕР_8 .
2. Позивачі мотивували позов тим, що ПАТ «КБ «Приватбанк» як банківська установа, Міністерство фінансів України як власник істотної частки (100 %) у ПАТ «КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 як голова правління ПАТ «КБ «Приватбанк» зобов`язані належно виконувати умови всіх укладених із позивачами депозитних договорів (далі - депозитні договори).
3. У лютому 2017 року позивачі подали спільну заяву про забезпечення їхнього позову. Просили забезпечити його у такий спосіб:
3.1. Встановити обов`язок, у тому числі, але не виключно ПАТ «КБ «Приватбанк» та/або його Кіпрської філії, до вирішення спору належно виконувати умови договорів, зокрема депозитних, укладених із позивачами, у тому числі, але не виключно у частині виконання зобов`язань щодо нарахування та виплати відсотків (процентів) за депозитними (вкладними) рахунками цих осіб, а також щодо користування/розпорядження/повернення/виплати коштів, розміщених на кореспондентських, депозитних, поточних, карткових чи будь-яких інших рахунках цих осіб у ПАТ «КБ «Приватбанк» та/або у його Кіпрській філії.
3.2. Заборонити ПАТ «КБ «Приватбанк» та/або його Кіпрській філії до вирішення спору вчиняти будь-які дії щодо зупинення/блокування/припинення готівкових та/або безготівкових операцій та/або невиконання платіжних доручень/розпоряджень (документів) чи щодо будь-якого іншого обмеження користування/володіння/розпорядження коштами, розміщеними на кореспондентських, депозитних, поточних, карткових рахунках позивачів, відкритих у ПАТ «КБ «Приватбанк» та/або у його Кіпрській філії.
3.3. Заборонити ПАТ «КБ «Приватбанк» та/або його Кіпрській філії без окремої письмової згоди, платіжного доручення (документа) позивачів до вирішення спору здійснювати списання/перерахування коштів чи вчиняти будь-які інші операції з коштами, розміщеними на кореспондентських, депозитних, поточних, карткових чи будь-яких інших рахунках у ПАТ «КБ «Приватбанк» та/або у його Кіпрській філії, у тому числі, але не виключно дії з їх списання, обміну, зарахування, переказу, перерахування, а також внесення змін щодо їхнього обліку, приймати (використовувати) ці кошти як засіб платежу за цінні папери (акції), розпоряджатися ними у будь-який інший спосіб.
3.4. Заборонити ПАТ «КБ «Приватбанк» та/або його Кіпрській філії до вирішення спору утримуватися від виконання укладених із позивачами договорів, зокрема, але не виключно депозитних.
4. 9 лютого 2017 року Печерський районний суд міста Києва постановив ухвалу, згідно з якою задовольнив заяву позивачів про забезпечення позову. Мотивував ухвалу тим, що у спірних правовідносинах є ризик утруднення та унеможливлення виконання рішення суду про задоволення позову, якщо кошти позивачів будуть списані з їхніх рахунків.
5. 20 квітня 2017 року Апеляційний суд міста Києва розглянув апеляційну скаргу ПАТ «КБ «Приватбанк» і постановив ухвалу, згідно з якою ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 9 лютого 2017 року залишив без змін. Мотивував ухвалу так:
5.1. Відсутні підстави, передбачені статтею 1074 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частинами першою - другою статті 59 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (далі - Закон № 2121-ІІІ), для обмеження права позивачів розпоряджатися коштами, що знаходяться на їхніх рахунках.
5.2. Зупинення обслуговування цих рахунків в односторонньому порядку давало позивачам підстави припускати неможливість виконання судового рішення у разі задоволення позову.
5.3. Позов і заява про його забезпечення направлені на захист матеріальних інтересів позивачів, їх права власності. Тому суд першої інстанції обґрунтовано забезпечив позов у спосіб, обраний позивачами.
6. 13 квітня 2020 року Київський апеляційний суд постановив ухвалу про залучення Кабінету Міністрів України як третьої особи до розгляду справи № 757/7499/17-ц з огляду на статтю 7 Закону № 2121-ІІІ та статтю 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Мотивував ухвалу так:
6.1. Єдиним акціонером державного банку є держава, функції з управління корпоративними правами якої здійснює саме Кабінет Міністрів України.
6.2. АТ «КБ «Приватбанк» є банком, 100 % статутного капіталу якого належить державі. Тому рішення суду у справі може вплинути на права й обов`язки Кабінету Міністрів України.
7. 10 червня 2020 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України залишив без задоволення, а ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 9 лютого 2017 року - без змін. Мотивував ухвалу так:
7.1. Встановлення судом першої інстанції обов`язку щодо виконання умов договорів за змістом не є конкретним і разом з іншими заходами підтверджує намір суду забезпечити ймовірне виконання судового рішення про задоволення позову.
7.2. Процесуальний закон, який діяв на день постановлення ухвали суду першої інстанції, не забороняв суду зобов`язати банк вчинити певні дії як вид заходів забезпечення позову.
8. 18 червня 2020 року АТ «КБ «Приватбанк», яке є правонаступником ПАТ «КБ «Приватбанк», звернулося з касаційною скаргою, у якій просило скасувати ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 9 лютого 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2020 року. Мотивувало касаційну скаргу так:
8.1. Застосовані судом першої інстанції заходи забезпечення позову за змістом є тотожними заявленим позовним вимогам (фактично дублюють їх) та вирішують спір до ухвалення рішення суду. Вказане підтверджує порушення частини третьої статті 151 і частини третьої статті 152 ЦПК України у редакції, чинній станом на 9 лютого 2017 року, та частини десятої статті 150 ЦПК України у чинній редакції.
8.2. Порушуючи вимоги статей 263, 264, 382 ЦПК України, апеляційний суд не забезпечив повний і всебічний розгляд справи, не оцінив законність ухвали про забезпечення позову, не вказав мотивів прийняття та відхилення всіх доводів сторін.
8.3. Те, що апеляційний суд не застосував припис частини десятої статті 150 ЦПК України, є порушенням підпункту 9 пункту 1 Розділу XIII «Перехідні положення» цього кодексу.
8.4. До правовідносин, пов`язаних із виконанням зобов`язань за депозитними договорами, укладеними з позивачами Кіпрською філією ПАТ «КБ «Приватбанк», слід застосувати норми права Республіки Кіпр. Суди першої й апеляційної інстанцій помилково застосували приписи частини першої статті 1058 і частин другої - третьої статті 1060 ЦК України та не застосували законодавство Республіки Кіпр. Унаслідок цього суди порушили приписи статей 5, 6, 8 і 47 Закону України «Про міжнародне приватне право».
8.5. Порушивши вимоги частини третьої статті 151 та частини третьої статті 152 ЦПК України у редакції, чинній станом на 9 лютого 2017 року, суд вжив заходи забезпечення позову за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи. Так, суд не врахував, що у зв`язку з набуттям ПАТ «КБ «Приватбанк» прав вимоги за власними грошовими зобов`язаннями за депозитними договорами всі обов`язки ПАТ «КБ «Приватбанк» перед позивачами за такими договорами є виконаними та припиненими.
9. 8 липня 2020 року від імені Кабінету Міністрів України Департамент з питань судової роботи Міністерства юстиції України, одним із основних завдань якого є забезпечення самопредставництва інтересів Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України та їх посадових осіб у судах України, діючи відповідно до Положення про Департамент з питань судової роботи, затвердженого наказом Міністра юстиції від 6 грудня 2019 року № 3597/к, звернувся з касаційною скаргою. З урахуванням її уточненої редакції просив скасувати ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 9 лютого 2017 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 20 квітня 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2020 року, а у задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити. Мотивував касаційну скаргу так:
9.1. Через припинення зобов`язань ПАТ КБ «Приватбанк» перед позивачами за депозитними договорами у цього відповідача відсутній обов`язок і можливість належного виконання умов таких договорів перед позивачами, зокрема щодо нарахування та виплати процентів за депозитними/вкладними рахунками, а також щодо забезпечення користування/розпорядження/повернення/виплати коштів, розміщених на кореспондентських, депозитних, поточних, карткових чи будь-яких інших рахунках позивачів у АТ «КБ «Приватбанк».
9.2. Суд першої інстанції, порушуючи вимогу частини шостої статті 8 ЦПК України у редакції, чинній станом на 9 лютого 2017 року, а суд апеляційної інстанції, - порушуючи вимогу частини п`ятої статті 10 ЦПК України у чинній редакції, помилково застосували приписи частини першої статті 1058 та частин другої - третьої статті 1060 ЦК України і не застосували законодавство Республіки Кіпру, чим порушили приписи статей 1, 5, 6, 8 і 47 Закону України «Про міжнародне приватне право».
9.3. Ані позивачі, ані суди попередніх інстанцій не обґрунтували наявність ризику утруднення та/або унеможливлення виконання рішення суду. У разі задоволення позовних вимог виконання рішення у частині повернення коштів виконується у загальному порядку шляхом списання коштів.
9.4. Застосовані заходи забезпечення позову, зокрема зобов`язання виконувати депозитні договори попри наявність дійсних договорів про придбання акцій, мають наслідком зменшення чистого прибутку банку, пропорційне зменшення виплати дивідендів Уряду України та зменшення коштів, які зараховують до Державного бюджету України. Через це можливою є ситуація, за якої Держава в особі уповноважених органів центральної влади не зможе у повному обсязі здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України та чинним законодавством України, зокрема у соціальних сферах.
9.5. Застосовані судом першої інстанції заходи забезпечення позову не відповідають принципу правомірності й адекватності, що є порушенням частини третьої статті 150 ЦПК України.
10. 20 липня 2020 року Верховний Суду складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ «КБ «Приватбанк».
11. 8 вересня 2020 року Верховний Суду складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України.
12. 14 квітня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстави, передбаченої частиною п`ятою статті 403 ЦПК України, а саме існування виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики. Мотивував ухвалу так:
12.1. Виключна правова проблема полягає у розмежуванні правил, визначених у частині другій статті 352 ЦПК України та у пункті 1 частини першої статті 365 ЦПК України щодо ретроспективного та проспективного права на оскарження судових рішень. Вирішення цієї правової проблеми має виключний характер для застосування приписів ЦПК України, пов`язаної з необхідністю скерування судової практики у певному напрямку й унеможливленням виникнення подібних проблем у майбутньому.
12.2. Залучення нового учасника справи на стадії апеляційного розгляду у процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, не наділяє цю особу правом на оскарження всіх судових рішень, постановлених у справі до моменту залучення такого учасника справи.
12.3. Процедуру залучення третьої особи на стадії апеляційного розгляду справи треба відрізняти від іншої процедури - надання права на апеляційне оскарження особі, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.
12.4. Якщо суд першої інстанції вирішив питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не брала участі у справі, то у такому разі за процесуальним законом така особа має право на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції у порядку частини другої статті 352 ЦПК України.
12.5. З огляду на вимоги статей 48 і 52 ЦПК України та правила частини першої статті 37 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» виключна правова проблема пов`язана і з вирішенням питань про те, (а) чи може Кабінет Міністрів України як суб`єкт владних повноважень брати участь у судовому розгляді як самостійний учасник цивільного процесу, не маючи статусу юридичної особи, та (б) чи були підстави залучити Кабінет Міністрів України до участі у справі, в якій стороною є ПАТ «КБ «Приватбанк».
13. 16 червня 2021 року Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу, згідно з якою прийняла справу для продовження розгляду. Вказала, що вважає обґрунтованими мотиви, викладені в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 року.
14. 14 вересня 2021 року Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу, згідно з якою повернула справу на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду. Мотивувала ухвалу так:
14.1. В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду про передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відсутні посилання на кількісні та якісні показники, які би підтверджували те, що таке передання необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики. Не навела колегія суддів і постанови Великої Палати Верховного Суду, інших касаційних судів у складі Верховного Суду, в яких вони інакше застосували відповідні норми процесуального права у подібних правовідносинах.
14.2. Крім того, жодне із поставлених на розгляд Великої Палати Верховного Суду питань не становить виключної правової проблеми. Тому помилковим є висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду про наявність підстав для передання згідно з частиною п`ятою статті 403 ЦПК України справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
14.3. Ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову й ухвала та постанова суду апеляційної інстанції, який переглянув таку ухвалу суду першої інстанції, «підлягають касаційному оскарженню без будь-яких інших обмежень щодо часу ухвалення вказаних судових рішень, крім встановлених у ЦПК України у редакції від 3 жовтня 2017 року».
14.4. Наявність права на касаційне оскарження судового рішення треба встановлювати відповідно до процесуального закону, чинного на момент подання особою касаційної скарги. Тлумачення статті 3 ЦПК України щодо дії процесуального закону в часі є сталим, однозначним і зрозумілим, а тому не становить проблеми.
14.5. Право на оскарження судових рішень для особи, яка не брала участі у справі на момент постановлення оскарженого рішення (навіть у разі, якщо ця особа надалі залучена до участі у справі), залежить виключно від того, чи вирішив суд саме в оскарженому судовому рішенні питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи.
14.6. Після вступу у справу третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, усі процесуальні дії та рішення суду є для цієї особи обов`язковими, адже розгляд справи не починається спочатку. Тому така третя особа має право не лише надавати пояснення, докази навіть після закінчення відповідної стадії, але й має право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, ухвалених до її залучення до участі у справі. Вказане відповідає спрямуванню змісту ЦПК України щодо забезпечення рівності процесуальних прав учасників справи. Право третьої особи на оскарження судових рішень - як ухвалених до її вступу у справу, так і після набуття статусу учасника справи - врегульоване у ЦПК України. Застосування відповідних норм не становить виключної правової проблеми.
14.7. Функції з управління корпоративними правами держави у державному банку здійснює Кабінет Міністрів України. Орган, що здійснює управління корпоративними правами держави у державному банку, також виконує функції вищого органу управління державного банку. Залучення держави в особі Кабінету Міністрів України до участі у справі відповідає вимогам ЦПК України. Висновки про можливість участі держави в особі Кабінету Міністрів України Верховний Суд, зокрема і його Велика Палата, висловлював неодноразово.
14.8. Відсутність державної реєстрації Кабінету Міністрів України як юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не впливає на можливість держави в особі Кабінету Міністрів України бути учасником цивільного процесу. Це підтверджують численні постанови Верховного Суду у складі його Великої Палати та колегій суддів Касаційного цивільного суду.
14.9. Порушення норм процесуального права є підставою для скасування судового рішення й ухвалення нового, що передбачає стаття 412 ЦПК України. Такі повноваження відповідно до частини першої статті 25 ЦПК України має не лише Велика Палата Верховного Суду, але й Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
ІІ. Підстави для висловлення окремої думки та мотиви, якими вона обґрунтована
15. Вважаю, що Велика Палата Верховного Суду 14 вересня 2021 року не мала підстав повернути справу на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду. Так, приймаючи 16 червня 2021 року справу для продовження розгляду, Велика Палата Верховного Суду визнала обґрунтованими мотиви, викладені в ухвалі вказаної колегії від 14 квітня 2021 року. Не було підстав, аби така оцінка обґрунтованості ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду змінилася 14 вересня 2021 року під час першого обговорення справи. Більше того, повернення останньої зумовило ще більшу тривалість касаційного провадження та навряд чи є зрозумілим з боку стороннього спостерігача.
16. Завданням цивільного судочинства справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
17. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статті 2 ЦПК України).
18. Вважаю, що, постановивши ухвалу про повернення справи на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, Велика Палата Верховного Судуне забезпечила виконання завдання цивільного судочинства. Фактично вона повторно розглянула питання належності передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та переглянула мотиви власної ухвали від 16 червня 2021 року про обґрунтованість ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 року.
19. Якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала (речення перше частини шостої статті 404 ЦПК України).
20. На мій погляд, вказаний припис слід розуміти так, що питання повернення справи відповідній колегії суддів Касаційного цивільного суду може поставати тільки один раз - під час вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про прийняття справи до розгляду. Якщо вона встановить, що для передання справи їй на розгляд були підстави, вважатиме такий розгляд доцільним через наявність виключної правової проблеми та прийме справу для продовження розгляду, то надалі повернення цієї справи відповідній колегії суддів Касаційного цивільного суду через відсутність виключної правової проблеми є неможливим.
21. Розглядаючи касаційні скарги після прийняття справи, Велика Палата Верховного Суду у постанові може виснувати, що правова проблема не має статусу виключної або що немає підстав для її вирішення саме за обставин тієї конкретної справи. Проте у будь-якому разі не може повторно оцінювати обґрунтованість прийняття справи до розгляду та постановляти ухвалу про повернення справи відповідній колегії суддів.
22. В ухвалі від 14 вересня 2021 року Велика Палата Верховного Суду вирішила правові проблеми, які, передаючи справу, сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду. З таким вирішенням загалом погоджуюся. Проте це потрібно було робити не в ухвалі про повернення справи на розгляд відповідної колегії суддів, внаслідок постановлення якої хіба зросла тривалість касаційного провадження, а у постанові. За змістом тих висновків, які Велика Палата Верховного Суду навела в ухвалі від 14 вересня 2021 року, саме вона мала скасувати ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 9 лютого 2017 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 20 квітня 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2020 року, а у задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити (за відсутності підстав для вжиття щодо позивачів заходів протидії зловживанню процесуальними правами).
ІІІ. Висновок
23. Оскільки Велика Палата Верховного Суду визнала в її ухвалі від 16 червня 2021 року те, що Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду належно обґрунтував в ухвалі від 14 квітня 2021 року наявність виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, вважаю, що 14 вересня 2021 року не було підстав постановляти ухвалу, згідно з якою, вирішивши відповідні проблеми, повертати справу на розгляд вказаній колегії.
Суддя| |Д. А. Гудима|