Окрема думка
судді Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В.
справа № 904/4156/18 (провадження № 12-117гс19)
10 грудня 2019 року
м. Київ
Велика Палата Верхового Суду розглянула касаційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - ДП НАЕК «Енергоатом») на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 5 грудня 2018 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12 березня 2019 року у справі за позовом ДП НАЕК «Енергоатом» до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ДП «Східний ГЗК») про стягнення коштівта та постановою від 10 грудня 2019 року касаційну скаргу залишила без задоволення, а оскаржувані судові рішення без - змін.
Водночас з мотивами Великої Палати Верхового Суду не можу повністю погодитися з огляду на таке.
1. Відмовляючи у задоволенні касаційної скарги Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у договорі, який є підставою позовних вимог, в тому числі стягнення неустойки, сторони не встановили розмір пені за порушення виконання грошового зобов`язання, а частина шоста статті 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України) не встановлює конкретного розміру (відсотку) пені, а лише встановлює порядок його визначення у договорі, виходячи з облікової ставки Національного банку України.
2. Водночас пункт 4.2. договору містить положення про те, що за кожний день прострочення виконання зобов`язань винна сторона повинна сплатити штрафні санкції у розмірі, передбаченому статтею 231 ГК України, від обсягу невиконаних зобов`язань.
3. Таким чином, на моє переконання, у спірних правовідносин пункт 4.2. договору повинен тлумачитися у системному зв`язку з частинами другою, третьою та шостою статті 231 ГК України.
4. За таких обставин переконаний, що у разі прострочення виконання грошових зобов`язань до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина шоста статті 231 ГК України шляхом стягнення зі сторони, що прострочила грошове зобов`язання, пені у розмірі облікової ставки Національного банку України.
З наведених мотивів вважаю, що касаційна скарга підлягала частковому задоволенню.
Суддя В. В. Пророк