Окрема думка
суддів Великої Палати Верховного Суду Єленіної Ж. М. та Пророка В. В.
справа № 11-598сап19
10 жовтня 2019 року
м. Київ
Велика Палата Верхового Суду розглянула у судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі також - ВРП, Рада) від 14 травня 2019 року № 1319/0/15-19 (далі також - рішення ВРП), ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 18 лютого 2019 року № 495/2дп/15-19 (далі також - рішення Дисциплінарної палати), та залишила скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення ВРП - без змін.
Водночас з мотивами Великої Палати Верхового Суду не можемо повністю погодитися з огляду на таке.
1. Рішенням Дисциплінарної палати суддю Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за дії, передбачені пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон про судоустрій) та до неї застосовано дисциплінарне стягнення у виді попередження.
2. Залишаючи скаргу ОСОБА_1 без задоволення Велика Палата Верховного Суду погодилася з рішенням ВРП про залишення без змін рішення її дисциплінарного органу. Велика Палата Верховного Суду не виявила у скарзі судді, яку вона до неї подала, доводів чи аргументів, що були би вагомими чи відмінними від наведених у скарзі до ВРП настільки, щоб задовольнити їх та ухвалити нове рішення, яким відмовити у притягненні судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
3. Суддя ОСОБА_1, діючи як слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва, ухвалою від 01 листопада 2017 року задовольнила клопотання прокурора від 25 жовтня 2017 року та наклала арешт на грошові кошти та майно, вилучені 06 квітня 2017 року за наслідками дозволеного судом обшуку.
4. Апеляційний суд міста Києва ухвалою від 23 квітня 2018 року ухвалу суду першої інстанції від 01 листопада 2017 року залишив без змін.
5. Надалі слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва (суддя Соколов О. М.) ухвалою від 19 липня 2018 року скасував арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 листопада 2017 року (суддя ОСОБА_1).
6. Опираючись на ці обставини, Друга Дисциплінарна палата ВРП визнала, що дії із накладення арешту на майно, яке не могло арештовуватися, оскільки після закінчення строку, передбаченого частиною п`ятою статті 171 КПК України, у будь-якому випадку підлягало безумовному поверненню, явно суперечило процесуальному закону і призвело до порушення основоположного права людини, гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 41 Конституції України.
7. Друга Дисциплінарна палата ВРП, надаючи правову кваліфікацію діям судді ОСОБА_1, дійшла висновку, з яким погодилася й ВРП в оскаржуваному рішенні, що суддя не виконала одного з основних завдань кримінального провадження - не забезпечила охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження та допустила внаслідок очевидної недбалості порушення права власності на вилучене майно як основоположного права людини. Такі дії вказують на неналежне ставлення до службових обов`язків, вчинені внаслідок недбалості та охоплюються складом дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону про судоустрій, а саме у зв`язку із грубою недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини й основоположних свобод.
8. ВРП погодилась із рішенням Дисциплінарної палати про те, що неправомірні дії судді ОСОБА_1 полягають у тому, що вона через шість місяців після проведення обшуку та вилучення тимчасово вилученого майна, надала дозвіл на його арешт, що суперечило положенням частини п`ятої статті 171 КПК України.
9. Крім того, у рішенні Дисциплінарної палати Другою Дисциплінарною палатою ВРП під час кваліфікації дій судді не встановлено допущення суддею істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм прав та процесуальних обов`язків, за яке передбачена дисциплінарна відповідальність відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини першої вказаного Закону.
10. Велика Палата Верховного Суду погодилася із висновком ВРП про те, що ОСОБА_1 мала володіти достатньою кваліфікацією під час розгляду питання про долю тимчасово вилученого майна, однак, допустила очевидне порушення норм процесуального права, яке вказує на несумлінне ставлення до службових обов`язків та дає підстави для висновку про ухвалення нею судового рішення внаслідок недбалості.
11. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон про ВРП) рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване, якщо таке рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
12. Пунктом 4 частини першої статті 106 Закону про судоустрій конкретно визначено, що умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод має (повинно мати) певні наслідки, зокрема ці дії є такими, що призвели до істотних негативних наслідків.
13. Тобто, передбачений законодавцем дисциплінарний проступок (пункт 4 частини першої статті 106 Закону про судоустрій) має пряму вказівку на фактичне настання певного наслідку, який має бути встановленим при застосуванні вказаної норми та притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.
14. Наслідки вчинення певних дій у кожному конкретному випадку мають бути встановлені і обґрунтовані винними діями (бездіяльністю) суб`єкта дисциплінарного правопорушення, якщо між його діянням і наслідками існує причинний зв`язок.
15. Настання описаних у законі наслідків є свідченням того, що вони виконують роль обставин, які надають проступку кваліфікованого виду.
16. ВРП у рішенні ВРП вказала, що надаючи оцінку всім встановленим під час розгляду дисциплінарної справи порушенням судді, Друга Дисциплінарна палата вказала, що наведені порушення в сукупності є такими, що призвели до порушення права власності на вилучене майно як основоположного права людини. При цьому дисциплінарний орган не звернув уваги на те, що таке право ОСОБА_2 не залишилось невідновлюваним, оскільки ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2017 року зобов`язано слідчого негайно повернути ОСОБА_2 майно, вилучене під час обшуку 06 квітня 2017 року, що не може свідчити про невідновлюваність права власності ОСОБА_2 Такий факт залишився також поза увагою ВРП при розгляді скарги судді ОСОБА_1
17. Отже, ВРП не звернула уваги, що у рішенні Дисциплінарної палати кваліфікація дисциплінарного проступку не знайшла належного правового відображення, передбаченого Законом про судоустрій, зокрема у ньому не міститься посилання на настання внаслідок вчинення суддею дій під час розгляду справи № 757/63343/17-к істотних негативних наслідків. Тобто ВРП у рішенні за наслідками розгляду скарги не навела належні підстави дисциплінарної відповідальності судді.
18. Поряд із цим, під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді ОСОБА_1 у виді попередження, Другою Дисциплінарною палатою ВРП, окрім іншого, враховано наслідки дисциплінарного проступку, настання яких не було встановлено дисциплінарним органом.
19. ВРП під час розгляду скарги судді, зважила на встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини, в тому числі визначені частиною другою статті 109 Закону про судоустрій, зокрема характер дій судді, а також ставлення до вчинених дій, та зазначила в своєму рішенні про правомірність висновку Другої Дисциплінарної палати ВРП стосовно застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді попередження та про те, що такий є пропорційним вчиненому проступку.
20. Тобто ВРП без урахування наведених суперечностей у рішенні Дисциплінарної палати стосовно відсутності встановленого настання саме істотних негативних наслідків, дійшла висновку про правомірність прийнятого рішення Дисциплінарної палати в частині дотримання Другою Дисциплінарною палатою ВРП вимог частини другої статті 109 Закону про судоустрій.
21. Отже ВРП не надала належної уваги, що Друга Дисциплінарна палата ВРП при прийнятті рішення Дисциплінарної палати не дотрималась вимог пункту 4 частини восьмої статті 50 Закону про ВРП, оскільки у вказаному рішенні неналежно викладено його суть за результатами розгляду дисциплінарної справи стосовно належної правової оцінки діяння судді та визначення виду дисциплінарного стягнення.
22. Крім того, як зазначено у рішенні ВРП до повноважень ВРП не належить переоцінка доказів та оцінювання фактів під час розгляду справи, оскільки згідно зі статтею 131 Конституції України, статті 3 Закону про ВРП вона не є органом правосуддя.
23. Усупереч конституційним нормам у рішенні ВРП остання констатувала факт вчинення суддею ОСОБА_1 таких порушень, які не було встановлено у рішенні Другої Дисциплінарної палати ВРП, зокрема зазначено про істотні порушення суддею ОСОБА_1 норм процесуального права, які є очевидними та грубими та свідчать про недотримання права на справедливий судовий розгляд безстороннім судом.
24. Також, за наслідками розгляду скарги ВРП: навела норми вітчизняного та європейського законодавства, якими керується у своїй діяльності; зазначила про суб`єктивне ставлення судді ОСОБА_1 як до характеру порушення, так і до зумовлених її діями наслідків для ОСОБА_2 , що, на думку ВРП свідчить про наявність в діях судді грубої недбалості; навела доводи на спростування посилань судді стосовно надання оцінки дисциплінарним органом змісту прийнятого нею рішення; вказала про відсутність для ВРП під час здійснення дисциплінарного провадження такої визначальної умови, як перегляд рішення в апеляційному порядку; констатувала які висновки зроблено Другою дисциплінарною палатою ВРП під час постановлення рішення Дисциплінарної палати стосовно кваліфікації дисциплінарного проступку; зазначила про оціночні поняття «очевидна недбалість» та «груба недбалість» та вказала на наявність описки у рішенні Дисциплінарної палати; визнала правомірним висновок щодо застосування виду дисциплінарного стягнення.
25. При цьому ВРП у рішенні ВРП жодним чином не зробила висновок стосовно правильності чи неправильності кваліфікації дій судді ОСОБА_1 , а лише, як зазначалось вище, констатувала висновки, викладені Другою дисциплінарною палатою ВРП з цього питання.
26. Водночас ВРП погодилася з власним тлумаченням у рішенні Дисциплінарної палати процесуальних норм, що підлягали застосуванню суддею, оскільки жодна з норм статей 170, 171, 172, 173 КПК України не передбачає для слідчого судді можливості та підстав відмовити у розгляді клопотання про арешт майна, в такому разі клопотання має бути розглянуте по суті незалежно від дотримання строків його подання. Свою чергу суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу судді ОСОБА_1, підтвердив по суті правильність висновків останньої про необхідність задоволення заявленого клопотання про арешт майна.
27. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у розумінні положень статті 106 Закону про судоустрій, зокрема й підпункту «а» пункту 1 частини першої цієї статті, дисциплінарний орган повинен встановити, які дії здійснив суддя в царині своєї діяльності, якою є сфера правосуддя; як процесуальний закон приписує діяти чи не діяти судді; які рішення має вчинити суддя, а на які встановлені обмеження чи заборона; чи діяв суддя відповідно до закону та відомих нормативних положень і якщо чинив усупереч, то через які причини, якими мотивами керувався. Встановлення кваліфікуючих фактичних обставин дисциплінарного правопорушення, вибір нормативних положень і зіставлення фактичних передумов дисциплінарного проступку із вимогами закону, що встановлюють процедуру здійснення судочинства, виявлення в діях судді невідповідності, відхилення, недотримання чи інших негативних поведінкових факторів, зовнішній вираз яких відображає ставлення свідомості і волі судді до суті та характеру цих дій і дає можливість визначити, чи вчиняв ці дії суддя умисно або через грубу недбалість, утворюють юридичну кваліфікацію фактичних взаємовідносин, формують обсяг та зміст (тіло) діяння. Встановлюються ознаки, що характеризують діяння як дисциплінарний проступок, його негативні наслідки і причинний зв`язок між ними, надається юридична оцінка проступку.
28. Водночас, як зазначено вище, Велика Палата Верховного Суду по суті не перевірила дотримання ВРП наведених критеріїв.
З огляду на наведене, враховуючи вимоги пункту 4 частини першої статті 52 Закону про ВРП, оскаржуване суддею ОСОБА_1 рішення ВРП не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, а отже відповідно до зазначених положень Закону про ВРП, підлягало скасуванню.
Судді Ж. М. Єленіна
В. В. Пророк