Окрема думка
судді Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В.
справа № 641/4124/18 (провадження № 14-533 цс 19)
08 жовтня 2019 року
м. Київ
Велика Палата Верхового Суду ухвалою від 08 жовтня 2019 року прийняла та призначила до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про захист прав споживачів за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року.
Водночас з мотивами Великої Палати Верхового Суду не можу повністю погодитися з огляду на таке.
1. У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Комінтернівського районного суду міста Харкова із зазначеним позовом, у якому просив стягнути з Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (далі - ПАТ «ПУМБ») на свою користь майнову шкоду у розмірі 7 213,82 грн, а також 10 000,00 грн моральної шкоди.
2. Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 14 грудня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «ПУМБ» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 7 213,82 грн та моральну шкоду у розмірі 3 000,00 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
3. Постановою Харківського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 14 грудня 2018 року скасовано, провадження у справі закрито. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з реалізацією ОСОБА_1 установленого законом обов`язку суб`єкта підприємницької діяльності зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування, а відтак відповідно до положень статті 20 Господарського процесуального кодексу України спір між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та ПАТ «ПУМБ» має вирішуватися господарським судом.
4. У травні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Зокрема, касаційну скаргу мотивовано тим, що ОСОБА_1 здійснив платіж як фізична особа, а отже, уклав з відповідачем договір на проведення платежів як фізична особа, а відтак справу слід розглядати в порядку цивільного судочинства.
5. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 серпня 2019 року справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду з мотивів наявності в касаційній скарзі доводів, передбачених частиною шостою статті 403 Цивільного процесуального кодексу України ( далі - ЦПК України). Згідно із цією нормою справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
6. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
7. Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
9. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
10. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).
11. У цій справі 22 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача матеріальну та моральну шкоду в розмірі 17 213,82 грн, яка визначена як ціна позову та станом на 01 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762*100 = 176 200 грн). Отже, ця справа є малозначною у силу вимог закону.
12. Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду, постановляючи ухвалу від 03 червня 2019 року про відкриття касаційного провадження, виходив з того, що наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, не врахувавши при цьому вимог пункту 2 частини третьої цієї ж статті, а саме те, що касаційну скаргу подано на судові рішення у справі, яка в силу пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України є малозначною.
13. Підставами для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду за ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 серпня 2019 року є виключно викладені в касаційній скарзі доводи позивача щодо порушення правил суб`єктної юрисдикції відповідно до частини шостої статті 403 цього Кодексу.
14. Пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить виключний перелік підстав, за яких судове рішення у малозначній справі може бути оскаржене в касаційному порядку Посилання учасника справи на порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції до таких підстав не віднесено.
15. В ухвалі Верховного Суду про відкриття касаційного провадження від 03 червня 2019 року не зазначено підстави відкриття провадження у малозначній справі.
16. Ураховуючи предмет, ціну позову та складність цієї справи, а також те, що касаційна скарга ОСОБА_1 та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, вважаю що касаційне провадження за цією касаційною скаргою відкрите помилково та підлягає закриттю. Отже, належним процесуальним рішенням Великої Палати Верховного Суду було б закриття касаційного провадження за відповідною касаційною скаргою ОСОБА_1 , а не постановлення ухвали про призначення цієї справи до розгляду.
17. Разом із цим, Велика Палата Верховного Суду вирішила призначити цю справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами на 22 січня 2020 року у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
18. З тим, що Велика Палата Верховного Суду вважає за потрібне зазначати дату та місце розгляду справи у відповідній ухвалі також не можу погодитись з огляду на мотиви, викладені в окремій думці 05 вересня 2019 року у справі № 454/3208/16-ц (провадження № 14-500 цс 19).
На моє переконання, прийняття та призначення Великою Палатою Верховного Суду до розгляду справ, переданих ухвалами касаційних судів Верховного Суду, які не містять виключних підстав для касаційного перегляду судових рішень, які набрали законної сили і касаційному оскарженню не підлягають, не відповідає завданню Верховного Суду і не сприяє утвердженню принципу правової визначеності
Суддя В. В. Пророк