ОКРЕМА ДУМКА
Судді Великої Палати Верховного Суду Анцупової Т.О.
щодо постанови від 11 вересня 2019 року
справа № 203/3682/17
Відповідно до частини третьої статті 35 Цивільного процесуального кодексу України викладаю окрему думку.
Короткий зміст Постанови Великої Палати Верховного Суду
Розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» на заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання права на отримання відшкодування за вкладом та зобов`язання вчинити дії, Велика Палата Верховного Суду постановила: рішення судів першої та другої інстанцій у цій справі скасувати; провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання права на отримання відшкодування за вкладом та зобов`язання вчинити дії закрити; у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» про визнання права на отримання відшкодування за вкладом та зобов`язання вчинити дії відмовити.
В частині відмови у задоволенні позовних вимог до Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» суд мотивує своє рішення так:
Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача.
Отже, суди попередніх інстанцій помилково вважали ПАТ «Банк Михайлівський» належним відповідачем у справі за позовом ОСОБА_1 та дійшли неправильного висновку про задоволення позову в частині вимог до нього.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має, зокрема, право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.
Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині є, зокрема, порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (частини перша та друга статті 412 ЦПК України).
З огляду на вищевикладене, оскаржувані судові рішення в частині позовних вимог до ПАТ «Банк Михайлівський» про зобов`язання надати до Фонду додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, слід скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову в цій частині вимог відмовити.
Причини незгоди з постановою Великої Палати Верховного Суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог до Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський»
У постанові від 07 серпня 2019 року у справі № 646/6644/17 Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків, висловлених у її постановах від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, від 15 травня 2019 року у справах № 554/9144/17, 554/10058/17, від 29 травня 2019 року у справі № 554/10303/17-ц, стосовно того, що справи за позовами фізичних осіб до ПАТ «Банк Михайлівський», від імені якого діє Уповноважена особа Фонду, про визнання за позивачами права на отримання відповідно до закону відшкодування за вкладом за рахунок Фонду та зобов`язання Уповноваженої особи Фонду подати додаткову інформацію про включення позивачів до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, мають розглядатися за правилами цивільного судочинства.
У постанові від 07 серпня 2019 року підкреслено, що позов у цій справі пред`явлений до банку в особі Уповноваженої особи Фонду, не змінює характеру спірних правовідносин.
При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень), натомість визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
Позивач у справі № 203/3682/17 у заяві про уточнення (збільшення) позовних вимог від 20 грудня 2017 року обґрунтував необхідність додати позовну вимогу щодо зобов`язання Відповідача 1 - ПАТ «Банк Михайлівський в особі уповноваженої особи Фонду подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо нього як вкладника ПАТ «Банк «Михайлівський», який має право на відшкодування коштів за картковим рахунком «Депозит*вКлад» № НОМЕР_1 в загальному розмірі 19 529,51 грн.
Очевидно, що заявляючи вимоги до банку в особі уповноваженої особи Фонду, позивач переслідує мету захисту свого права на отримання гарантованої законом суми вкладу, яка не перевищує 200 тисяч гривень.
Отже, позивач, з урахуванням заяви від 20 грудня 2017 року, просив суд:
- визнати за ним право на отримання відповідно до Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI) відшкодування за картковим рахунком «Депозит*вКлад» № НОМЕР_1 в загальному розмірі 19 529,51 грн;
- зобов`язати ПАТ «Банк «Михайлівський» в особі уповноваженої особи подати до Фонду інформацію щодо нього як вкладника ПАТ «Банк «Михайлівський», який має право на відшкодування коштів за картковим рахунком «Депозит*вКлад» № НОМЕР_1 в загальному розмірі 19 529,51 грн;
- зобов`язати Фонд вчинити всі необхідні дії для здійснення виплати грошових коштів у межах гарантованої суми як вкладнику неплатоспроможного банку.
Жодної вимоги окремо до ПАТ «Банк «Михайлівський» як суб`єкта господарювання позивачем не було заявлено.
Вважаю, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб`єктний склад спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень) є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.
Зі змісту заявлених позовних вимог видно, що ця справа має розглядатись за правилами адміністративного судочинства, отже провадження на підставі частини другої статті 414 Цивільного процесуального кодексу України підлягало закриттю не в частині, а повністю.
Суддя Т. О. Анцупова