Окрема думка
судді Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В.
справа № 289/32/18 (провадження № 14-475цс19)
02 вересня 2019 року
м. Київ
Велика Палата Верхового Суду ухвалою від 02 вересня 2019 року прийняла та призначила до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Райдуга» (далі - СТОВ з іноземними інвестиціями «Райдуга») про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників СТОВ з іноземними інвестиціями «Райдуга» за касаційною скаргою ОСОБА_1 . на ухвалу Малинського районного суду Житомирської області від 02 листопада 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року.
Водночас з мотивами Великої Палати Верхового Суду не можу повністю погодитися з огляду на таке.
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до СТОВ з іноземними інвестиціями «Райдуга» про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників СТОВ з іноземними інвестиціями «Райдуга», оформлене протоколом від 12 травня 2006 року № 4.
2. Ухвалою Малинського районного суду Житомирської області від 02 листопада 2018 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року, провадження в справі закрито.
3. Судові рішення мотивовані тим, що позивач просив визнати недійсним рішення загальних зборів учасників СТОВ з іноземними інвестиціями «Райдуга», оформлене протоколом від 12 травня 2006 року № 4, яким зменшено статутний фонд СТОВ з іноземними інвестиціями «Райдуга» з 1 000 000,00 грн до 150 000,00 грн. ОСОБА_1 станом на 12 травня 2006 року був учасником СТОВ з іноземними інвестиціями «Райдуга» та володів 33 % статутного фонду товариства. Оскільки в даній справі наявний спір між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, то такий спір є корпоративним та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
4. Серед іншого, суди зазначали, що аналогічної правової позиції з приводу застосування відповідних норм права при розгляді даного спору дотримується Велика Палата Верховного суду у постанові від 24 квітня 2018 року (справа № 925/1165/14); постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18 липня 2018 року (справа № 917/342/17); постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10 липня 2018 року (справа № 913/966/16).
5. У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
6. Касаційна скарга мотивована тим, що справи у спорах про визнання недійсними рішень органів управління господарського товариства за позовом особи, яка не є акціонером або учасником товариства, у тому числі таким, що вибув, не належить до спорів, що виникають з корпоративних відносин. Враховуючи те, що ОСОБА_1 не є суб`єктом господарювання або споживачем та оскільки на момент звернення до суду не був учасником товариства, то спір, що виник не є корпоративним та підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
7. Частиною шостою статті 403 ЦПК України визначено, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
8. Відповідно до частини четвертої статті 404 ЦПК України про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятійабо шостійстатті 403 цього Кодексу.
9. Колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду своєю ухвалою від 24 липня 2019 року передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду керуючись тим, що ОСОБА_1 оскаржує судові рішення з підстав порушення судами правил предметної юрисдикції.
10. Однак, відповідно до п. 5 частини першої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п`ятою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
11. Частина четверта статті 394 ЦПК України передбачає, що у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо: Верховний Суд вже викладав в своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у відповідності з таким висновком.
12. Увалюючи оскаржуване судове рішення суд першої інстанції прямо зазначив, і з цим висновком погодився і суд апеляційної інстанції, що Верховним Судом вже висловилася позиція щодо предметної юрисдикції у справах, спір в який виник з корпоративних відносин між учасниками товариства щодо визнання недійсним рішення загальних зборів учасників цього товариства, зокрема, в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №203/2501/15-ц та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 911/1437/17.
13. Верховним Судом зроблено висновок, що підвідомчість господарських справ установлена статтею 20 ГПК України, відповідно до якої господарські суди розглядають справи, зокрема, у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
14. Відповідно до положень статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.
15. Отже, правильне визначення підвідомчості справи залежить від установлення наявності або відсутності корпоративних відносин між учасниками справи.
16. Згідно зі статтею 80 ГК України до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.
17. Частинами першою та третьою статті 167 ГК України визначено, що корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
18. Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув.
19. Враховуючи вищевикладену правову позицію Верховного Суду та те, що оспорюване рішення загальних зборів учасників СТОВ з іноземними інвестиціями «Райдуга», оформлене протоколом від 12 травня 2006 року № 4, яким зменшено статутний фонд СТОВ з іноземними інвестиціями «Райдуга»з 1 000 000,00 гривень до 150 000,00 гривень є підставою виникнення, зміни та припинення прав і обов`язків позивача щодо частки в статутному капіталі СТОВ з іноземними інвестиціями «Райдуга», станом на 12 травня 2006 року, 33 % якого він володів, то воно стосується відповідних прав і обов`язків позивача стосовно участі у діяльності та управлінні цього товариства.
20. Отже, відносини, які виникли між позивачем та відповідачем, за своєю правовою природою є корпоративними відносинами щодо володіння, користування й розпорядження належними сторонам корпоративними правами у цьому товаристві.
21. Посилання ОСОБА_1 щодо відсутності корпоративних відносин та відповідно корпоративного спору в цій справі з огляду на те, що на момент звернення до суду він був виключений зі СТОВ з іноземними інвестиціями «Райдуга», необґрунтовані оскільки відповідно до статті 167 ГК України учасник, який вибув зі складу юридичної особи, може бути стороною корпоративного спору.
22. За своїм змістом доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій правил предметної та суб`єктної юрисдикції, без наведення мотивів невідповідності висновків судів висновкам Верховного Суду, є зловживанням правом на подання касаційної скарги.
23. В ухвалі Верховного Суду про відкриття касаційного провадження від 11 лютого 2019 року не зазначено чому суд вважає, що висновки судів у цій справі не відповідають висновкам Верховного Суду зробленим за результатами касаційного перегляду подібних справ, або ж чому попередні висновки Верховного Суду не можуть бути застосовані в цій справі.
24. Таким чином, оскільки Верховний Суд вже викладав в своїх постановах висновок щодо питань правильного застосування норм права, порушених в касаційній скарзі ОСОБА_1 , і суд апеляційної інстанції в даній справі переглянув судове рішення суду першої інстанції у відповідності з таким висновками, на моє переконання належним процесуальним рішенням Великої Палати Верховного Суду було б закриття касаційного провадження, а не постановлення ухвали про призначення справи до розгляду.
На моє переконання, призначення Великою Палатою Верховного Суду до розгляд справ за касаційними скаргами на судові рішення, які ухвалені відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, і які скарги не містять належного обґрунтування невідповідності оскаржуваних судових рішень висновкам Великої Палати Верховного Суду, не відповідає заданню Верховного Суду, спричиняє необґрунтоване затягування строків розгляду справ, а також стимулює недобросовісних учасників справи на подання касаційних скарга з безпідставним посиланням на порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції виключно з метою передачі такої справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Суддя В. В. Пророк