ОКРЕМА ДУМКА
14 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 9901/430/19
Провадження № 11-815ав19
суддів Великої Палати Верховного Суду Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Власова Ю. Л., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Рогач Л. І., Уркевича В. Ю. щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 серпня 2019 року, прийнятої за наслідком розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 9 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Центральної виборчої комісії (далі - ЦВК) про визнання дій протиправними та скасування рішення
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8 серпня 2019 року до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду як суду першої інстанції звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з позовною заявою, в якій просили:
- визнати дії ЦВК при організації підготовки та проведення позачергових виборів народних депутатів України 21 липня 2019 року такими, що не відповідають принципу верховенства права, та такими, що не забезпечили громадянам України, у тому числі позивачам, умов для вільного формування своєї волі та її вільного виявлення при здійсненні ними своїх виборчих прав на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року;
- визнати таким, що не відповідає вимогам Конституції України, прийнятої на п`ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року та офіційно оприлюдненої у Відомостях Верховної Ради України від 23 липня 1996 року, № 30, стаття 141, та скасувати протокол про результати виборів народних депутатів України у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі за результатами проведення позачергових виборів народних депутатів України 21 липня 2019 року від 3 серпня 2019 року.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 9 серпня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повернув позивачамна підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна заява подана без урахування правил об`єднання позовних вимог; враховуючи обґрунтування позовної заяви, підстави для роз`єднання позовних вимог на етапі вирішення питання про відкриття провадження у справі з урахуванням вимог частини шостої статті 172 КАС відсутні.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій просили ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 9 серпня 2019 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вважали, що судове рішення порушує їх конституційні права на доступ до правосуддя, передбачені частиною третьою статті 8 Конституції України, та є таким, що не відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, встановленими нормами статті 2 КАС.
ВИСНОВКИ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУЗ
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 14 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково; ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 9 серпня 2019 року змінено у мотивувальній частині, викладено її у редакції цієї постанови; в іншій частині ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 9 серпня 2019 року залишено без змін.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що суд вправі з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження для забезпечення виконання завдань адміністративного судочинства, тобто, зокрема, для своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Проте таке роз`єднання може мати місце лише у тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду у тому суді, який роз`єднав позовні вимоги.
Згідно з принципом правової визначеності позивачі мають знати наслідки об`єднання ними позовних вимог, які не можуть розглядатися Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду та передбачати наслідки їхніх дій з об`єднання в одному позові вимог, для яких у такому поєднанні вказаний суд не є судом, встановленим законом. Отже, метою обмеження права позивачів Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду було забезпечення дотримання ними вимог процесуального закону щодо розгляду справи належним судом задля ефективного виконання завдання адміністративного судочинства, визначеного у КАС.
Унаслідок власних помилок і допущених порушень норм процесуального права об`єднанням в одному позові вимог, які у такому поєднанні непідвідомчі Касаційному адміністративному суду у складі Верховного Суду, жодне розумне очікування на розгляд такого позову не могло виникнути у позивачів.
ПІДСТАВИ І МОТИВИ ДЛЯ ВИСЛОВЛЕННЯ ОКРЕМОЇ ДУМКИ
Вважаємо що висновки Великої Палати Верховного Суду є помилковими, а апеляційну скаргу слід було задовольнити, ухвалу від 9 серпня 2019 року скасувати, направивши справу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для продовження розгляду, з таких міркувань.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
До виключної підсудності Верховного Суду як суду першої інстанції належить розгляд позовних вимог, що стосуються скасування протоколу про результати виборів народних депутатів України у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі.
Стосовно оскарження інших дій ЦВК при організації підготовки та проведення позачергових виборів народних депутатів України 21 липня 2019 року їх виключної підсудності Верховному Суду як суду першої інстанції КАС не передбачає.
Відповідно до частини першої статті 172 КАС в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам (частина п`ята статті 172 КАС).
Пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
За частиною шостою статті 172 КАС суд вправі за клопотанням учасника або з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що суд вправі з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження для забезпечення виконання завдань адміністративного судочинства, тобто, зокрема, для своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Також статтями 270, 273 КАС встановлені особливості провадження у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій, в тому числі особливості обчислення процесуальних строків у відповідній категорії справ.
Так, позовні заяви щодо рішень, дій чи бездіяльності виборчої комісії, комісії з референдуму, членів цих комісій може бути подано до адміністративного суду у п`ятиденний строк із дня прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності (частина шоста статті 273 КАС), позовні заяви щодо рішень, дій чи бездіяльності дільничої виборчої комісії, комісії з референдуму, членів цих комісій, що мали місце у день голосування, під час підрахунку голосів та встановлення результатів голосування на дільниці, може бути подано до адміністративного суду у дводенний строк із дня прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності (частина восьма статті 273 КАС).
За правилом, передбаченим частиною п`ятою статті 270 КАС, ці строки не може бути поновлено і позовні заяви, апеляційні скарги, подані після закінчення цих строків, суд залишає без розгляду.
Натомість частиною дев`ятою статті 273 КАС передбачено, що суд приймає позовну заяву щодо рішення, дії або бездіяльності виборчої комісії, комісії з референдуму або члена відповідної комісії до розгляду незалежно від сплати судового збору. У разі несплати судового збору на момент вирішення справи суд одночасно вирішує питання про стягнення судового збору відповідно до правил розподілу судових витрат, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, процесуальне законодавство, яке регулює провадження у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій, спрямоване на урівноваження застосованих обмежень у строках здійснення такого оскарження спрощенням умов відкриття провадження у таких справах для забезпечення права позивачів на доступ до суду.
Вважаємо, що такий підхід має бути застосований і при вирішенні питання про можливість розгляду Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду позовних вимог, які належать до його виключної підсудності, навіть у разі об`єднання їх з вимогами, які до виключної підсудності Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не належать.
З огляду на те, що внаслідок постановлення ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 9 серпня 2019 року про повернення позову поставлене під загрозу виконання завдання адміністративного судочинства щодо своєчасного розгляду у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду вимоги позивачів про скасування протоколу від 3 серпня 2019 року про результати виборів народних депутатів України у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі за результатами проведення позачергових виборів народних депутатів України 21 липня 2019 року, вважаємо, що, пред`явивши у межах передбаченого частиною шостою статті 273 КАСстроку зазначену вимогу, позивачі мають право на доступ до суду (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) та на справедливий судовий розгляд зазначеної вимоги судом, встановленим законом, яким і є Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду.
Внаслідок того, що останній повернув позов після спливу строку, визначеного частиною шостою статті 273 КАС, реалізація позивачами зазначеного права унеможливлена, в тому числі щодо вимог, які в силу закону належали до підсудності Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду, встановленому законом.
Отже, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в оскаржуваній ухвалі від 9 серпня 2019 року дійшов неправильного висновку про повернення позовної заяви на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС, не застосувавши у цій справі з огляду на необхідність забезпечення своєчасності розгляду вищевказаної вимоги частину шосту статті 172 КАС, не навівши в ухвалі доводів, за якими роз`єднання заявлених позовних вимог є неможливим, як законної умови повернення.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 320 КАС підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Ураховуючи наведене, вважаємо, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про повернення позовної вимоги, яка належала до виключної підсудності Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно за наслідками апеляційного розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід було задовольнити, ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 9 серпня 2019 року скасувати, а справу направити до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для продовження розгляду.
Судді Великої Палати Верховного Суду| | | Н. О. Антонюк |
| | |С. В. Бакуліна |
| | |Ю. Л. Власов |
| | |В. І. Данішевська |
| | |О. Р. Кібенко|
| | |В. С. Князєв |
| | |Л. І. Рогач|
| | |В. Ю. Уркевич|