Окрема думка
судді Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В.
справа № 9901/925/18 (провадження № 11-219заі19)
25 червня 2019 року
м. Київ
Велика Палата Верхового Суду розглянула апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 лютого 2019 рокуу справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання протиправними дій щодо ненадання публічної інформації, і постановою від 25 червня 2019 рокузалишила зазначену апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 лютого 2019 року без змін.
Водночас з мотивами Великої Палати Верхового Суду не можу повністю погодитися з огляду на таке.
1. 27 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просив визнати протиправним ненадання Комісією переліку автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних, до яких має безпосередній доступ Комісія; стягнути з ВККС судові витрати.
2. Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду рішенням від 07 лютого 2019 року відмовив у задоволенні позову.
3. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що жодним нормативно-правовим актом, який регулює діяльність ВККС, не передбачено обов`язку відповідача фіксувати окремим документом (документами) перелік таких автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних, до яких має безпосередній доступ Комісія. Запит ОСОБА_1 сформований таким чином, що не дає можливості відповідачу надати запитувану інформацію у тому вигляді, в якому просить її надати позивач. Вживати заходів для того, щоб створити запитувану інформацію з метою надання відповіді на його інформаційний запит, не входить в обов`язки ВККС як розпорядника публічної інформації.
4. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить рішення Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 07 лютого 2019 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове судове рішення- про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
5. Розглянувши апеляційну скаргу Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду про те, що хоча законодавством передбачено, що члени та уповноважені працівники секретаріату Комісії мають безпосередній доступ до автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних, держателем (адміністратором) яких є державні органи або органи місцевого самоврядування, користуються державними, у тому числі урядовими, засобами зв`язку і комунікацій, мережами спеціального зв`язку та іншими технічними засобами, разом з тим жодним нормативно-правовим актом, який регулює діяльність Комісії, не передбачено обов`язку Комісії фіксувати окремим документом (документами) перелік таких автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних, до яких має безпосередній доступ Комісія. Вжиття заходів для створення запитуваної позивачем інформації з метою надання відповіді на його інформаційний запит не входить в обов`язки Комісії як розпорядника публічної інформації. Також було зроблено висновок, що суд першої інстанції правильно зазначив, що розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов`язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, створив та яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він (розпорядник) володіє.
6. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон про доступ до публічної інформації) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом про доступ до публічної інформації. Отже, мова йде про інформацію яка або отримана, або створена суб`єктами владних повноважень в процесі виконання своїх обов`язків, або знаходиться у володінні цих суб`єктів, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
7. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом (частина друга статті 1 Закону про доступ до публічної інформації).
8. Право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє (пункти 1 та 2 частини першої статті 3 Закону про доступ до публічної інформації). Доступ до інформації забезпечується, зокрема шляхом надання інформації за запитами на інформацію (пункт 2 частини першої статті 5 Закону про доступ до публічної інформації).
9. Згідно із частиною першою статті 12 Закону про доступ до публічної інформації суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
10. Розпорядниками інформації для цілей Закону про доступ до публічної інформації визнаються, зокрема суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання (пункт 1 частини першої статті 13 Закону про доступ до публічної інформації).
11. Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону про доступ до публічної інформації усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
12. Згідно із пунктом 1, пунктом 5, абзацом дев`ятим пункту 11 статті 15 Закону про доступ до публічної інформації розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати, зокрема: інформацію про свої повноваження; інформацію про систему обліку, види інформації, яку зберігає розпорядник; інформацію про діяльність суб`єктів владних повноважень, зокрема про систему обліку, види інформації, якою володіє суб`єкт владних повноважень.
13. Відповідно до частини першої статті 16 Закону про доступ до публічної інформації розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію, надання консультацій під час оформлення запиту, а також за оприлюднення інформації, передбаченої цим Законом. Частина друга цієї ж статті визначає, що запит, який пройшов реєстрацію в установленому розпорядником інформації порядку, обробляється відповідальними особами з питань доступу до публічної інформації.
14. Відповідно до частини першої статті 92 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон про судоустрій) ВККС є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України. Враховуючи це, ВККС є розпорядником інформації для цілей Закону про доступ до публічної інформації.
15. Члени та уповноважені працівники секретаріату ВККС мають безпосередній доступ до автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних, держателем (адміністратором) яких є державні органи або органи місцевого самоврядування, користуються державними, у тому числі урядовими, засобами зв`язку і комунікацій, мережами спеціального зв`язку та іншими технічними засобами (частина третя статті 93 Закону про судоустрій). Відповідними повноваженнями члени та уповноважені працівники секретаріату ВККС наділені з метою виконання своїх обов`язків, передбачених законодавством.
16. Якщо виходити з того, що для відповіді на запит позивача у цій справі ВККС має створити відповідну інформацію, то це означає, що до моменту створення такої інформації вона відсутня у ВККС. Відсутність такої інформації у ВККС судами не встановлено, а відповідачем не доведено. Але ВККС не може не мати доступу до запитуваної інформації, оскільки це протирічить суті прав, визначених у частині третій статті 93 Закону про судоустрій. Враховуючи зазначене, ВККС повинна володіти інформацією про те, до яких автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних має доступ, передбачений частиною третьою статті 93 Закону про судоустрій.
17. У відповідності до абзацу дев`ятого пункту 11 статті 15 Закону про доступ до публічної інформації система обліку, види інформації, якою володіє суб`єкт владних повноважень, є інформацією про діяльність такого суб`єкта, про яку він зобов`язаний інформувати відповідно до Закону про доступ до публічної інформації. Надання такої інформації не передбачає створення нової інформації, а лише зведення та узагальнення існуючої інформації про діяльність відповідного розпорядника публічної інформації в рамках опрацювання та систематизації щодо задоволення запиту на інформацію, які забезпечуються розпорядником інформації згідно із частиною першою статті 16 Закону про доступ до публічної інформації. Очевидним є те, що ВККС не може мати заздалегідь підготовлені відповіді на всі запити, передбачені законодавством, які містять переліки різноманітних питань, але це не означає, що ВККС має право відмовляти у відповіді на такі запити з посиланням на те, що зведення в рамках однієї відповіді інформації щодо різних питань є створенням нової інформації на відповідний запит.
18. Враховуючи зазначене, вважаю що апеляційна скарга підлягала задоволенню.
Суддя В. В. Пророк